Студопедия — МЕТОДИЧЕСКАЯ РАЗРАБОТКА
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

МЕТОДИЧЕСКАЯ РАЗРАБОТКА






 

 

Стать та сексуальність: психологічний ракурс. Навчальний посібник, -

Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 1999. - 384 с.

 

 

Минуле століття кардинально змінило ставлення до людської сексуальності, яка стала об'єктом наукового вивчення різних дисциплін. Американський психолог Дженет Хайд вважає, що найбільший внесок у розвиток психології сек- суальності зробили вчені, здобутки яких можна представити такими етапами:

 

• кінець XIX ст. - дослідження патології сексуальної поведінки німецьким психоневрологом Ріхардом фон Крафт-Ебінгом;

 

• 1900-1910 pp. - психоаналіз віденського психіатра Зігмунда Фройда та вивчення антропології сексуальної поведінки англійцем Генрі-Хейвяоком Еллісом;

 

• 1910-1920 pp. - соціологічні та медичні дослідження, проведені німецьким сексологом Магнусом Хіршфельдом та керованим ним інститутом;

 

• 1920-193 0 pp.- крос-культурні етнографічні дослідження сексуальної поведінки американських антропологів Маргарет Мід та Броніслава Маліновського;

 

• 1930-1950 pp. - початок розгортання досліджень сексуальної поведінки чо- ловіків та жінок американським вченим Альфредом Кінсі;

 

• 1960-1970 pp. - вивчення фізіології сексуальних реакцій та сексуальних дисфункцій американськими сексологами Вільямом Мастерсом та Вірджінією Джонсон;

 

• 1970-1980 pp. - дослідження диференціації статеворольової поведінки аме- риканським педіатром, психологом Джоном Мани та психіатром, психологом Річардом Гріном,

 

Лише відсутність інформації про внесок вітчизняної сексологічної школи в світову науку не дозволила Хайд вказати в цьому переліку ім'я відомого укра- їнського вченого І. Ф. Юнди та його учнів.

 

В нове тисячоліття людство входить з багатьма проблемами, які стосуються визначення норми та відхилень у психосексуальному розвитку людини, особливо в її дитячі роки, досить раннього статевого життя молоді, підвищенням її сексуальної активності, часто пов'язаної зі зростанням венеричних захворювань, небажаною вагітністю, поширенням СНІДу тощо. Причому проблема лежить не тільки в площині безпечного сексу підлітків, а й в ускладненнях емоційного характеру. Статеве життя молоді, яке значно випереджає в часі досягнення особистісної зрілості, супроводжується знеціненням кохання, глибокими психічними травмами та розчаруваннями. Попри здобутки вчених у сфері сексуальної функції дорослої людини, сексуальна поведінка дітей все ще недостатньо представлена в структурі психологічного знання, в змісті статевоосвітніх програм.

 

Відомий спеціаліст в галузі статевого виховання, американський психолог Сол Гордон висловив проблему гуманізації "основного інстинкту" такими словами: "Статева освіта у США є сьогодні у переважній більшості курсом із сантехніки - нескінченним висвітленням фалопієвих труб".

 

Дослідження вчених із Сіракузького університету (США) показали, що підлітки мало цікавляться анатомією статевих органів. Натомість їх турбують такі питання, як мастурбація, оргазм у жінок, гомосексуальні орієнтації, розмір ста- тевих органів та те, як дізнатися, що вони справді закохані, з чого складається еротичний потяг, який протизаплідний засіб є найкращий, у який період дівчина має найбільше шансів завагітніти, а також різні питання про оральний та анальний секс.

 

Не будемо коментувати тривожні статистичні дані щодо абортів, видів ве-неричних захворювань серед неповнолітніх, вони добре відомі українській гро- мадськості. Те, що до вікових категорій, носіїв певних негативних тенденцій сексуальної поведінки, включені діти не тільки до 16-ти, але й до 14-12-ти та менше років, свідчить про те, що ми сягаємо такої межі, де статеве виховання вже є питанням не моралі, а життя чи смерті.

 

Яка інформація необхідна, а яка - ні? Чи потрібно підліткам знати про гомосексуальність або про позиції злягання? Які цінності маємо прищеплювати юнацтву - цнотливість чи секс до шлюбу? Як ставитися батькам до того, що з чергового заходу зі статевого виховання їхня дитина принесла зі школи кондом та брошурки про те, як правильно ним користуватися?

 

На наш погляд, методологічні засади генетичної психології дають змогу визначити стратегію та тактику статевого виховання в контексті людського роз- витку. Як зазначає відомий український психолог, академік С.Д. Максименко, генетична психологія розглядає походження психічних явищ, їхнє становлення у життєвих процесах функціонування та відновлення.

 

Отже, застосування положень генетичної психології дає змогу зрозуміти сексуальну поведінку дітей та юнацтва в психологічному ракурсі. Чим, напри- клад, зумовлена дитяча мастурбація (походження); її перетворення у звичку (вплив життєвих обставин); чому серед емоційно депривованих (від англ. deprivation - пригнічую, брак ласки) дітей мастурбуючих значно більше (фун- кціональне явище); коли, як, за яких умов діти вдаються до мастурбаційних дій, як переростає цю звичку дитина, як ставиться до неї, досягнувши дорослого віку (функції відновлення). З позицій генетичної психології психічні явища слід розглядати як певний пласт психічної діяльності, зумовлений соціумом (наприклад, освоєння туалетних навичок), як смисли соціалізації (чому важ- ливим є формування позитивного ставлення дорослих до тілесного низу), як наукове бачення (туалетний тренінг крізь призму різних психологічних шкіл).

 

Визначення концептуальних засад статевого виховання передбачає вирішення основного питання - чи є діти сексуальними істотами? "Так" - стверджують вчені. "Ні, - заперечують батьки та вчителі, - сексуальність є прерогативою дорослої людини, а прояви сексуальності дитини є не що інше, як наслідування аморальної поведінки хтивих дорослих".

 

Відомий австрійський психіатр Зіґмунд Фройд - один із перших вчених, хто спробував простежити шлях розвитку сексуальності в дитячі роки і представив його в стадіях психосексуального розвитку. Згідно з Фройдом, сексуальна активність - це прагнення до втіхи та задоволення від функціонування як статевих органів, так і тіла в цілому. Лібідо фокусується у різних частинах тіла, які продукують сексуальне задоволення, в ерогенних зонах. На кожній з встановлених Фройдом стадій ерогенні зони є фокусом бажань дитини. Від того, яким чином вони задовольнятимуться, залежатиме нормальний розвиток особистості: "Сексуальне життя дитини полягає лиш у вияві цілої низки час- ткових інстинктів, що незалежно один від одного шукають задоволення почасти на власному тілі дитини, почасти на зовнішніх об'єктах".

 

Якщо на шляху будь-яким проявам статевого потягу виникають перепони, дитина застрягає на тій чи іншій стадії або повертається до більш ранніх стадій розвитку, набуваючи невротичних ознак. Покарання дитини за потребу у втісі може викликати фіксацію на тій стадії, на якій певні ерогенні зони відіграють вирішальну роль у задоволенні лібідо. Фіксація - це комплекс, тобто неадекватні або надмірні реакції на певні стимули, що дезорганізують поведінку людини. Так, наприклад, брак стимуляції губ, задоволення від ссання на оральній стадії породжує прагнення до постійної підтримки ротових задоволень і проявляється у схильності до алкоголю та паління, булімії чи анорексії, звичці гризти нігті, в словесній агресії та судомах у горлі тощо. Якщо в процесі проходження стадій психосексуального розвитку прояви сексуальної поведінки дитини каралися, то в майбутньому секс в її свідомості буде завжди пов'язаний з негативними емоціями. Розуміння особливостей проходження дитиною тих чи інших стадій психосексуального розвитку дозволяє відшукувати психологічні витоки фригідності, садизму, мазохизму, гомосексуальності тощо. Саме дитячий вік, коли індивід проходить п'ять стадій психосексуального розвитку, закладає, згідно з Фрейдом, майбутню статеву поведінку дорослого.

 

При народженні найбільш розвинута для задоволення оральна ділянка (від лат. oralis - те, що має відношення до роту). Ссання і жування - головні джерела сексуального задоволення малюка від народження до першого року життя. Ссання, згідно з Фройдом, є першим проявом інфантильних сексуальних дій, коли сексуальна активність спочатку приєднується до функції, яка слугує збереженню життя, і тільки пізніше стає незалежною від неї. Активність немовляти на оральній стадії розвитку проявляється в тому, що будь-який предмет у полі зору воно тягне до рота. Не випадково Фройд зазначав, що орально-респіраторно сенсорні дії розвивають пасивну інкорпорацію. Дитина активно домагається ссання, кусає груди, активно смокче, обнімаючи їх руками. Саме ці активні "беручкі дії" є свідченням того, що ссання є, передусім, сексуальним проявом, а не потребою у їжі. Адже дитину приваблюють ритмічно повторювані дотики губ до будь-якого предмету, чи груди, чи палець ноги або руки, які виступають лише об'єктами ссання. Орально-інкорпоративні дії - це форма сексуальної поведінки, яка формує гетеросексуальну установку, бо дитина отримує задоволення від маніпуляції. Якщо ця сексуальна активність не зустрічатиме опору з боку дорослих і немовля не стикатиметься з перешкодами, то у нього буде розвиватися і зміцнюватися почуття безпеки і благополуччя.

 

Саме на "оральній" стадії розвитку формується автоеротична установка "мене люблять", де домінуючим є власне задоволення: "...дитина зазнавала втіхи під час годування, а невдовзі навчилася утішатися й без цієї додаткової умови. Отримуване задоволення можна пов'язати лише з ділянкою рота та губів, і ми називаємо ці ділянки ерогенними зонами, а втіху, якої зазнає дитина під час ссання без годівлі, - сексуальною".

 

Не випадково у сучасних дослідженнях психосексуального розвитку немовлят підкреслюється, що чуттєвість тіла, почуття довіри до іншого залежить від лагідного пеленання, доторкування, погладжування. Пеленання, купання, пещення тіла дитини формують психологічну установку на цінність власного тілесного Я, яке зберігається впродовж всього життя людини.

 

Анальна стадія триває у віці від року до двох. З ротової порожнини ерогенна зона переходить до анального та сечовивідного каналів. При цьому задоволення від акту дефекації поєднується з усвідомленням дитиною того, що вона може контролювати вихід продуктів кишечника сфінктерами. А це вже перший крок на шляху до контролю інших аспектів життя. Дитина вчиться також утримувати на обличчі той стан втіхи чи напруження, який вона переживає: "Ми бачимо, що дитина відчуває втіху при випорожненні прямої кишки та сечового міхура, а невдовзі навчається так виконувати ці процеси, щоб завдяки відповідному подразненню ерогенних зон слизових оболонок діставати якомога більшу насолоду... Адже з самого початку її ставлення до екскретів зовсім інше. Вона не відчуває огиди до своїх фекалій, приймає їх за частину власного тіла й нерадо розлучається з ними, використовує їх як перший "подарунок", аби відзначити тих осіб, котрих вона дуже цінує".

 

При покаранні дитини за втрату контролю над випорожненнями формується кастраційна установка, що призводить до фіксації на анальній стадії розвитку. Вона проявляється в таких якостях особистості, як педантичність, скупість (намагання утримати все для себе), обсесивна (причеплива) акуратність та в таких психічних та поведінкових розладах, як енкопрез та енурез.

 

Найдраматичніші зміни очікують дитину на наступній, фалічній, фазі сексу- ального розвитку від 2-х до 5-6-ти років. Дитина починає цікавитися будовою як власних статевих органів, так і статевих органів інших людей, набуває першого досвіду мастурбації та сексуальних ігор, проявляє сексуальну допитливість. Чому період становлення сексуальності від двох років до п'яти Фройд назвав "фаліч- ним"? Тому, що, на його думку, статевий потяг має чоловічу природу в обох ста- тей, а також через те, що найголовніша ерогенна зона - клітор, нагадує чоловічий орган - пеніс. То ж термін фалічна стадія використовується стосовно початкової генітальної активності як хлопчиків, так і дівчаток.

 

Зазначимо, що найменування вказаної стадії зовсім не означає, що генітальна активність є провідною її ознакою. На кожній із попередніх стадій дитина також власною активністю (криком, агресією, маніпулюванням) дедалі більше привертала увагу матері, - це залишиться і на новому щаблі вікового розвитку. Згідно з Фройдом, мати, хоч і є центральним об'єктом домагань, насолоди, не може бути включена в генітальну активність, по-перше, через зайнятість бажаного місця батьком, по-друге, через бар'єр інцесту. Щоб пояснити внутрі- шній конфлікт дитини, Фройд висуває гіпотезу про існування Едіпового комп- лексу (детальніше про це йдеться в розділах 2 і 5).

 

Різні табу на кшталт: "Як тобі не соромно!", "Якщо я ще раз побачу!", "Дивись мені!" тощо блокують нормальне проходження дитиною "фалічної" стадії розвитку та повертають її від активної генітальної установки до пасивної ("анальної"), яка пізніше, у дорослі роки, може проявитися у фригідності чи слабкій ерекції, або у готовності стати об'єктом зґвалтування чи пасивної го- мосексуальної поведінки тощо.

 

Оскільки "фалічна" стадія психосексуального розвитку дитини викликає чимало запитань у дорослих, зупинимося на тих, які найчастіше стають причиною дістресу батьків та дітей. Всі діти дошкільного віку виявляють сексуальну активність, яка може реалізуватися в різних формах поведінки. Це може бути підглядання за оголенням дорослого, гра в "лікаря" із доторкуванням до геніта- лій інших людей, навмисне вживання у колі близьких брутальних слів, запози- чених з вулиці тощо. Що спонукає сексуальну активність дітей? Мотивами ви- ступають не еротичні, а пізнавальні інтереси, допитливість. Вгамувавши свою цікавість, діти, як правило, легко переходять до інших сфер активності. Баланс цікавості до сексуальної сфери з проявами допитливості до інших сфер людського буття є показником норми психосексуального розвитку.

Когнітивна сторона сексуальної активності проявляється в зацікавленості дитиною будовою статевих органів. Їхніми відмінностями та функціонуванням, пізнанні дитиною інтимних сторін життя (проблема "Звідки беруться діти?") тощо. Значний вплив на ставлення до сексуальності має первинна інформація, яку отримують діти у відповідь на ці запитання. Перегорнемо сторінки багатої на психологічні спостереження книги К.І.Чуковського "Від двох до п'яти".

 

- А хлопчиків теж мами народжують? А навіщо тоді тата?

- Ух, який живіт!

- Не смійся над тьотею - в неї в животі дитинка.

- З'їла дитину?

- Мамо, хто мене народив? Ти? Я так і знала. Якби тато, то я була б з вусами.

-Жінки народжують дівчаток, а чоловіки -хлопчиків?

- Тату, як дізнаються, хто народився - хлопчик чи дівчинка? Адже на них немає ні штанців, ні спідничок.

- Мамо, коли я народився, звідки ти дізналася, що я - Юрчик?

- Якби я знала, що ти така противна, я б у тебе не народилася.

- Коли я народилась, тато і мама були в театрі. Прийшли, а я вже тут!

 

Через означення дорослими назв статевих органів, дитина пізнає функції тіла, виробляє певне ставлення до тілесного низу. Дитячий сексуальний словничок, як правило, обмежується побутовими назвами геніталій "піпа", "дзвіночок", "сіся" тощо, гігієнічних процедур ванної та туалетної кімнат, які застосовують батьки. Якщо батьки не вживають нормативних назв статевих органів, діти з віком розширюють свій словничок запозиченими вульгарними, брутальними вуличними назвами.

 

Чотирирічний Андрійко ліпить з пластиліну тулуб людини, привертаючи увагу бабусі до свого заняття: "Дивись, зараз це буде мужик, я йому прироблю поміж ногами качалочку. А якби я йому замість "х...я" зробив "п...", була б баба". Бабуся мовчки киває головою, бо від почутого Їй відняло мову. Ніби радіючи оціпенінню старенької, Андрійко натхненно продовжує: "Мама казала, що це "піпа". Ніяка це не піпа, а "п... " або х..., х..., х...!"

 

По мірі того, як дитина стає старшою, вона починає відчувати дедалі більшу ніяковість від застосування "домашніх" назв геніталій, уникаючи водночас вульгаризмів. Не володіючи культурними (медичними) назвами геніталій, вона не може назвати власні статеві органи чи функції тіла: "те, що внизу живота ", "те, що соромне", "мені соромно сказати, як це називається", "не знаю, як це називається ".

 

Діти дошкільного віку сприймають ставлення дорослих до статевих органів через їхню інтонацію, вираз обличчя, зроблені зауваження чи коментарі.

 

Батьки трирічного Ігора ставилися до статевого члена хлопчика з певною долею гумору. На прийомі у лікаря в присутності сина батьки повідомили, що він у них "сексуальний гігант" і якщо хлопчик буде так цікавитися своїм статевим органом і надалі, то вони невдовзі стануть дідусем та бабусею. Хлопчик почувався трохи присоромленим увагою до нього сторонньої людини. Мама Ігоря зізналася, що, купаючи сина, нерідко називала його пеніс різними пестливими назвами, що йому подобались. Туалетні навички сина викликали у батьків коментарі на зразок: "А ну, покажи нам свій апарат. Що ж це буде далі? ". Так продовжувалось до тих пір, доки вихователька дитячого садка не повідомила батьків про дивну поведінку їхнього сина. Як тільки вихователька зникала з поля зору хлопчика, він тут же знімав штанці і демонстрував дітям "свій апарат ". Примітивність "туалетної" мови хлопчика проявлялася на тлі несформованості у нього шанобливого ставлення до статевих органів та їхнього функціонування.

 

Якщо дитина соромиться тілесного низу, це може свідчити про неґречне ставлення дорослих до статевих органів. Як це може виявитися у поведінці дітей? Хлопчик або дівчинка наполягатимуть на тому, щоб їх купали у трусиках, щоб ніхто не дивився на них при перевдяганні, щоб не заглядав у ванну під час купання тощо. Подібні моделі поведінки засвідчують певну амбівалентність почуттів дитини у ставленні до оголеного тіла, які сформувалися під впливом негативних установок дорослих.

 

П'ятирічна дівчинка воліє заходити до душової кімнати санаторію, не знімаючи трусиків, бо переконана своєю бабусею, що "соромні" місця треба ховати, щоб "сором не виїв очі". Її товаришка, навпаки, намагається оголеною виглянути до гурту дівчаток, що чекають своєї черги до душу, а опинившись перед роздягальнею хлопчиків, починає зчиняти метушню та сміх. Дівчинка знає назви тіла, в тім числі і статевих органів іншої статі, звикла до того, що мати або батько можуть з'явитися перед її очима після ранішнього туалету оголеними і, не соромлячись відповідати на її питання стосовно статевих функцій тіла. Часто вона була свідком їхніх обіймів, поцілунків і не сприймає свою голизну чи голизну подруг чимось непристойним.

 

Як підкреслює німецький сексолог Р.Нойберт, можливість у ранньому дитинстві споглядати голизну тіла матері чи батька, інших дорослих або дітей відстрочить ранні статеві потяги, які у дитинстві зумовлюються, насамперед, цікавістю до того, що ретельно приховується.

 

Сексуальні ігри дошкільнят, які супроводжуються взаємодослідженням геніталій (у лікарню, у доньки-матері, тата й маму, у сім''ю), відіграють подвійну роль. Передусім, вони є засобом задоволення пізнавальних інтересів дітей щодо відмінностей статевих органів, а також засобом пізнання чуттєвості власного тіла.

 

Вихователька однієї з дитячих груп санаторію звернулася за допомогою до психіатра, оскільки своїх вихованців вона частенько заставала за підозрілими заняттями. Спустивши трусики, хлопчики та дівчатка стояли у черзі до "лікаря", який змазував кремом їхні "хворі піпи". "Лікарем" і одночасно ініціатором такої гри був найбільш бойовий з дітей - шестирічний Сашко. У хлопчика не було ні сестрички, ні братика, а батьки через часті захворювання малюка всіляко обмежували його контакти з однолітками. Перебування в санаторії «відкрило» для хлопчика нові таємничі ділянки тіла, які він із насолодою пізнавав, як тільки видавалася нагода.

 

П'яти-шестирічні дівчатка часто запрошували трохи старшого за них сусідського хлопчика бути у їхній грі хворим, на що той охоче погоджувався. Йому було особливо приємно, коли дівчатка- "лікарі " готуючи хворого до "операції", брали в руки його член, змазували кремом, погладжували, від чого він ставав більшим і твердішим. Остання обставина дуже хвилювала решту "хворих" хлопчаків, які приєднувались до "лікарів "-дівчаток, щоб пересвідчитися у чудодійній силі "зцілення ". Часто гра закінчувалася тим, що хлопчики просили дівчаток показати, що у них знаходиться поміж ногами. Переживання дітьми гри було специфічним, адже у ній була насолода від дотиків до певних ділянок тіла. Почуття страху перед дорослими, які могли застати дітей за грою, надавало ігровим заняттям особливої привабливості.

 

Хоча в сексуальних іграх старших дошкільників маніпуляції з геніталіями мають більш відвертий характер, власне сексуального компонента в них досить мало. Діти тільки імітують зовнішній вираз інтимних стосунків чоловіка та жінки. Тому дівчатка можуть брати на себе чоловічу або жіночу ролі.

 

Якщо дорослі застають малюків "на гарячому", тобто за дослідженням власних геніталій чи статевих органів друзів, то це, як правило, викликає реакцію гніву, обурення, суворих застережень. Такі емоції дорослих породжують у дітей установку на тілесну чуттєвість як на гріховну.

 

Також діти виявляють цікавість до зображень сексуальності в "еротичних" малюнках, оповідках, віршиках, казочках. Цей нехитрий дитячий сексуальний фольклор відіграє важливу роль у визначенні дитиною місця сексуальності у житті людини.

 

Особливу турботу батьків на "фалічній" стадії розвитку дитини викликає мастурбація. На фоні нормального розвитку мастурбація має характер висо-кочуттєвої, стимулюючої втіху діяльності. Дитина звертається до неї тоді, коли переживає тривожність, стрес, одинокість. Мастурбація не шкідлива ні фізично, ні психічно. Однак, якщо вона набуває причепливого характеру, то діє як дістрес, виснажуючи психічні та фізичні ресурси організму дитини. Відомо також, що дітей раннього віку легко відволікти від самостимуляції грою або іншими видами занять.

 

Як мастурбують діти? Їхні способи - найрізноманітніші: руками, предметами, тертям об край стільця, розкачуючись, сидячи на лавці чи лежачи на животі, стискуючи стегна тощо. Цей процес може тривати від декількох хвилин до півгодини і приносить дитині втіху. Активна фаза сексуального збудження супроводжується відчуженням (автизацією) поведінки, зосередженістю на самостимуляції. Розрядка збудження приносить відчуття комфорту, задоволення та розслаблення.

 

Характеризуючи причини ранньої мастурбації, сексологи зазначають, що у найзагальнішому вигляді їх можна розділити на дві категорії. Перша стосується дітей, яких називають нещасливими істотами. Стан тривожності, зумовлений дефіцитом батьківського тепла, образами, зневагою до інтересів дитини, штовхають її до пошуку втіхи у власному тілі.

 

Згідно з сучасними даними, емоційна депривація дитини є фактором, що активізує сексуальну активність дитини і набуття нею досвіду чуттєвості. Ось чому мастурбація досить розповсюджена серед дошкільнят, а також старших за віком дітей, які тривалий час виховуються в дитячих інтернатних закладах, а також тих, які виростають в сім'ї, проте перебувають у стресогенному оточенні. Серед причин дитячої мастурбації російські вчені Д.М. Ісаєв та В.Є. Каган називають низьку чутливість до подразників, надмірні, перезбуджуючі пестощі тіла дитини, фрустрацію її потреб та тривожність. У більшості випадків дошкільна мастурбація зникає без сліду, а подальша само стимуляція збудження у під- літковому віці не пов'язується з набутим раніше досвідом.

 

Мастурбаційна поведінка може виникати також як результат пізнання дитиною власного тіла. Малюк раптом відкриває для себе, що спускання по канату або карабкання по ньому приносить приємні відчуття в області геніталій, що катання на велосипеді супроводжується таким станом, який хочеться пережити щонайменше ще раз. Розкачування на гойдалках, їзда на велосипеді та багато інших занять можуть відкрити дитині чутливість певних ділянок тіла та свідоме бажання спробувати досягти приємного збудження за допомогою маніпуляцій зі статевим органом.

 

Відомі також приклади провокування чуттєвості як наслідку порушення гігієни тіла, наприклад, у результаті прямого подразнення геніталій або близьких до них зон тіла при інфекційно-соматичних захворюваннях (зуд при опрілості, дерматитах, гельмінтозах), а також при носінні тісного одягу.

 

У медичній літературі описана мастурбація дівчинки, яка з'явилася у неї в п'ятирічному віці, коли глисти викликали свербіння в області піхви. З того часу сексуальне самозадоволення стало звичкою. Переказує дівчинка свої відчуття таким чином: "Я лягаю спати і кладу руки на ковдру, потім вже починаю заси- нати і щось там (показує на статеві органи) відчуваю, і ручка сама йде, так натискує, і так тре. і знову натискує. Я зовсім не хочу чіпати це місце, але рука сама це робить".

 

Якщо у науковій літературі десятирічної давнини мастурбація дітей дошкільного або допубертатного віку оцінювалася однозначно негативно у психосе-ксуальному розвитку дитини, то на сьогоднішній день досвід приємного збу- дження за допомогою маніпуляцій зі статевими органами розглядається частіше як позитив, ніж негатив. Звичайно, дорослому, який стикається з проявами онанізму дитини, важливо зорієнтуватися у його спонуках та особливостях пе- ребігу - епізодичності чи регулярності, причепливості чи довільності. З'ясування цих питань потрібно зовсім не тому, щоб викорінити мастурбаційну поведінку, а передовсім для усунення тих можливих стресогенних чинників в оточенні дитини, які спонукають шукати насолоду в генітальній зоні. Як ставитися до мастурбації дитини? Чи є вона виявом патології психосексуального розвитку? Згідно з Фрейдом, завдяки маніпуляції дитини з геніталіями, нею набувається досвід еротичної чутливості, залюблення у власне тіло, що в майбутньому призведе до уміння отримувати тілесні втіхи.

 

Сучасні психологічні дослідження підтверджують, що мастурбація не є шкідливою для дитячого організму, скоріше, навпаки. Мастурбація вважається нормою у сексуальній поведінці дитини за винятком мастурбації, що супрово- джує психічні розлади і проявляється в демонстративній, брутальній, імпуль- сивній чи причепливій формі.

 

Досвід психотерапевтичної роботи з чоловіками та жінками, які мали проблеми з реалізацією сексуальної функції у дорослому віці, засвідчує, що чимало з них мали негативний досвід конфлікту з батьками в дитячі роки через мастурбацію.

 

З огляду на те, що мастурбація певною мірою розвиває сексуальні відчуття і розуміння власного тілесного Я, оцінювати її роль у психосексуальному розвитку дитини можна лише з позицій того, чи не викликає вона у неї почуття провини, сорому, чи не створює додаткових етичних проблем для оточуючих людей.

 

"Мастурбація - це приватна справа і повинна здійснюватися лише у приватному, недоступному для сторонніх очей місці"- це єдина обмежуюча установка, яка дається дітям. Провідні емоційні настанови та роз'яснення дорослих можуть бути на кшалт: "Твоє тіло є гарним, воно дарує тобі радість. Є певні місця, які особливо чутливі, доторкування до них приносить насолоду. Перевіряти своє тіло на приємні відчуття - це нормально. Пам 'ятай, що не лише одне тіло дарує насолоду. Самозадоволення - не єдине заняття у світі, яке є приємним. Не забувай про інші. Пам 'ятай також, що тільки ти є господарем власного тіла. Ніхто, крім тебе, не має права доторкуватися до його приватних частин ".

 

Від 6-7-и років і до початку пубертату (11-12 років), згідно з Фройдом, сек- суальні імпульси залишаються придушеними або ж знаходяться у загаль- мованому стані і тому психосексуальний розвиток дитини залишається латентним: "Десь на шостому-восьмому році життя стає помітним застій або навіть відступ у сексуальному розвитку дитини, і такий застій, якщо розвиток досягне високого культурного рівня, цілком можна назвати латентним періодом. Латентного періоду може й бракувати, а загалом він і не означає певного припинення сексуальної активності і ослаблення сексуальних інтересів". Дитина переходить до пізнання світу соціальних ролей та нормативів міжособистісних взаємин. Сексуальна активність знижується за рахунок засвоєння моральних засад поведінки, її етики та естетики. Латентність - ідеальний період для освіти дітей, оскільки розвиток Я та Над-Я придушують сексуальні бажання, тримають їх під своїм контролем. Проте мастурбаційна активність, сексуальні ігри, що притаманні більшості дітей, мають місце також і на "латентній" стадії розвитку. Оскільки насолода від сексуальної активності доповнюється втіхою від інших видів діяльності, то вона сублімується в процес навчання та пізнання довкілля. Дружба та приятелювання дітей сконцентровані більшою мірою на груповій активності, ніж на індивідуальній. І це не випадково, адже розв''язок Едіпового комплексу вичерпує всі психічні сили, які потребують відновлення за рахунок емоційної підтримки та відчуття самодостатності. Як зазначають російські психологи Л.І.Божович та Л.С.Славіна, у молодших школярів симпатія і дружба виникають на основі конкретних видів діяльності - спільних занять та ігор.

 

Розширення сексуальних знань молодшого школяра в процесі навчання у школі, як правило, реалізує подвійну мету. Передусім, закріплює етичні установки на вибіркові міжстатеві взаємини дітей (дружбу, приятелювання, симпатію). По-друге, поглиблює наукове розуміння сексуальної поведінки людини, а також біологічних процесів, що відбуватимуться з тілом у недалекому майбутньому. Діти вчаться усвідомлювати прояви людської сексуальності крізь призму наукових знань, набуття культурного розвитку.

 

Міжособистісні контакти молодших школярів вже не ті, що у дошкільному віці, бо в них з'являється перший досвід емоційного забарвлення дружніх або ворожих стосунків. Якщо дошкільник легко може "роздружитися" сьогодні з Олею та одразу "подружитися" з Катрусею, то другокласник починає переживати "тертя", відчувати дискомфорт, що виникає між друзями. Психологи зазначають, що невпевненість у міжстатевих контактах дорослої людини започатковується у той час, коли інтенсивно набувається досвід природного одностатевого і міжстатевого спілкування. Саме у початковій школі діти роблять перші кроки у пізнанні моральних засад сексуальної поведінки. Ось як пише про кохання в перші шкільні роки великий знавець психології молодшого школяра грузинський педагог Шалва Амонашвілі: "Я вже говорив, що деякі мої хлопчики-другокласники перебувають у незвичному для них стані, стані закоханості. Самі не розуміють, що з ними коїться. Що це таке? Перше кохання чи його прелюдія?

 

У моєму класі багато дівчаток і хлопчиків явно симпатизують одне одному Ця симпатія не пасивна, і аж ніяк не споглядальна. Вона спонукає дітей до дій, до гарних і поганих вчинків. Мене непокоїть думка про те, що в цих перших пробле- мах закоханості хлопчики можуть набувати досвіду грубого ставлення до дівча- ток, а в дівчаток складається враження, що хлопчики не вміють дружити.

 

Про що я повинен подбати? Про те, щоб, скориставшись цими проблемами закоханості в дітей, ще більше закріпити в них чуйність, увагу одне до одного, заохочувати хлопчиків до мужності, а дівчаток - до ніжності й краси. Зараз я ще можу спрямувати становлення характеру дітей. Я шукаю спосіб, як краще це зробити, з чого почати ".

 

Допубертатний вік особливо важливий для свідомого наслідування привабливих моделей жіночої чи чоловічої поведінки, подальшої її статевої типізації. Переддень статевого дозрівання ніби готує дитину 7- 10-ти років до нових якіс- них змін. Так, наприклад, ерекція у хлопчиків виникає значно частіше, ніж у дошкільників, а сексуальні ігри, сексуальний фольклор, мастурбація набувають значно більшого поширення.

 

Інтерес до розвитку власного тілесного Я та відповідності зовнішності еталонам, поширеним у молодіжній субкультурі, досить чітко проступає в змісті оцінкових суджень дітей. Залежно від змісту сексуальної поінформованості, отриманої у попередні роки, у молодших школярів поглиблюється цікавість до світу інтимних стосунків: Що таке презерватив і навіщо його використовують? Чому тампони "Тампекс " пропонують тільки жінкам? Ними користуються і чоловіки? Чому дорослі не дозволяють дітям дивитися фільми про секс? Хто такі "голубі"? Чи можуть вони одружитися і мати дітей? Якщо чоловік любить хлопчика, гладить його і т.і., то вони обидва стають "голубими"? Чому у "крутих" хлопців багато дівчат? Чому деяких жінок називають повіями? Чи можуть бути повіями старі жінки? Чи є у них сім’ї, діти? Хто такі "жиголо "?

 

Особливості сексуальних інтересів дітей на "латентній" стадії розвитку певною мірою проектують характер їхнього статевого виховання. Якщо десятирічні хлопчики починають сперечатися, з якого проходу народжується дитина - заднього чи переднього, то про їхній рівень психосексуального розвитку годі й говорити.

 

Якщо на попередніх стадіях психосексуального розвитку дитини її сексуальність була пов'язана з відкриттям тілесного Я, то на генітальній стадії, нарцисизм або автоеротизм дитини зникає, поступаючись спрямованості сексуальних інтересів на інших людей, особливо на протилежну стать. Вони, як об'єкти сексуального задоволення, підсилюють генітальні імпульси та потяги, сприяють розвиткові чуттєвості, потреб та інтересів дорослої людини, тобто вторинної сексуальності. Саме вона дозволяє остаточно позбутися Едіпового комплексу і розвиває здатність любити іншу людину заради неї самої. В процесі пубертату діти мають справитися зі змінами фізичного Я, а також з тим, що сексуальні імпульси стають більш сконцентрованими на геніталіях, які збільшують чуттєвість і відповідні сексуальні реакції. У хлопчиків зростає частота ерекцій та еякуляцій (від. лат. ejaculatio - сім'явиверження), а у дівчаток - відчутним стає розвиток грудей та вагінальної чуттєвості. Біологічні зміни в процесі статевого дозрівання мають значний вплив на розвиток психіки підлітка.

 

Пубертатний період у психосексуальному розвитку дитини відраховують від настання менархе (грецьк. menarche - вік початку менструацій у дівчаток) і еякулярхе (від лат. ejaculatio - вік початку еякуляцій у хлопчиків) до зупинки росту тіла. Юнацький, або постпубертатний вік відраховується від зупинки ро- сту до настання повної психологічної та репродуктивної зрілості. Два вищеоз- начені періоди охоплюють вік від 13 до 19 років.

 

Переживання стрімких змін у фізичному та фізіологічному розвитку реорганізує образ тілесного Я. Підліток має пройти вторинний етап тілесної авто- ідентифікації та типізації, а значить, апробації нових сексуальних відчуттів. Гормональна "буря", яка визначає темпи статевого дозрівання, часто спричиняє невмотивовані перепади настрою, емоційну неврівноваженість з приводу того "Який Я". Звикання до нового фізичного Я сповнене здебільшого драматичних переживань, пов''язаних з відповідністю до стандартів. Особливо тривожать зріст, повнота на фоні розвитку вторинних статевих ознак. Нові тілесні форми ("Ну чому в мене ні талії, ні грудей, як в інших"), а разом з ними і відчуття незграбності ("У людей біцепси, а тут, яку горобця, а руки, як граблі"), а також незвідані раніше сексуальні відчуття ("Може я не такий (така), як інші? ") роблять підлітка особливо вразливим і навіть невротичним щодо оцінки своєї зовнішності оточуючими.

 

Психологічний дискомфорт відчувають не тільки ті підлітки, що з якихось причин відстають у пубертації, а й діти з нормальними темпами статевого дозрівання. Еталони компанії, "вулиці", які часто гіпертрофовані щодо поняття ідеалу, поглиблюють сумніви хлопчиків щодо "нормальності" свого тулуба та статевих органів. Шкільні туалети стають місцем, де хлопчики, стараючись не помічати розмірів пеніса сусіда, що мочиться, наполегливо гадають, у кого він більший. Для хлопчиків це може бути важкий період. Іноді занепокоєння щодо розмірів пеніса можуть спричинювати переживання з приводу власної значущості, з приводу того, наскільки вони мужні чи сильні.

 

Інтерес до свого фізичного Я не обмежується лише пасивним спогляданням. Підлітки рішуче вдаються до реконструкції свого тілесного Я. Дівчатка почина- ють вищипувати брови, підфарбовувати вії, експериментувати з волоссям. Хлоп- чики всіляко зводять вугрі, слідкують за модними зачісками, аксесуарами. Весь цей комплекс проблем, пов'язаних з тривожною самооцінкою підлітками своєї зовнішності, психологи невипадково назвали "синдромом Квазімодо", або "гид- кого каченяти", а медики - пубертатною дисморфобією. У виборі одягу, манері його носити, в деталях гардеробу - браслетах, металевих ланцюжках тощо, з'я- вляються свої статевовідповідні еталони наслідування, своя субкультура. Мало хто з підлітків зважиться вдягнути те, що не носять його однолітки.

 

З часом коло друзів вужчає, а вибірковість, емоційна довірливість міжстатевих та одностатевих контактів зростає, збагачуючи почуття прихильності, симпатії та любові.

 

Гортаючи сторінки дівчачих "щоденників відвертості", легко помітити, як тісно переплітається в записах ще зовсім дитяче, наївне зі спробою пізнати таємничий світ інтимних стосунків дорослих. Через улюблений хіт музичного гурту чи поп-зірки осмислюються етичні норми любовних взаємин, вірності, зради, пристосовуючись до ролі сексуально зрілого дорослого.

 

Перегорнемо сторінки щоденника 12-річної Оксани, написані акуратним дівочим почерком. На початку зошита, поряд з фотографіями улюблених актрис, дбайливо заквітчані в рамочки фото переможниць конкурсів краси та всесвітньо відомих моделей. Чимало тут ліричних текстів на любовну тематику, придуманих та переписаних власноруч власницею щоденника чи найближчими подругами. Відверті, щирі сповіді - біль поки що чужих втрат та розлук, осмислення переживань людини, від якої відвернулися, яку покинув коханий, радість примирення, смак поцілунків, обіймів:

 

"Ти пішов, а я так і не змогла тебе забути.

Ти повернувся, а я так і не забула, що було поміж нами... "

 

Записи власниці щоденника та її подруг стають предметом співставлення та формування власних умовисновків щодо нормативів поведінки, в тому числі і сексуальної. Адже дуже цікаво, як, наприклад, відповідає подруга на такі запи- тання: "Твоє улюблене ім'я хлопчика ", "Чи цілувалася ти з кимось з хлопчиків? "Як ти ставишся до дівчат, які зустрічаються одночасно з двома хлопцями? ", "Що ти будеш робити, якщо хлопець запропонує тобі зайнятися сексом? " тощо.

 

Пізнанню найтаємничішого з людських почуттів - кохання, присвячено чи не найбільше сторінок у дівочих щоденниках. Виявляється, кожна розуміє і пояс- нює це почуття по-своєму. Але вголос про це не скажеш. От і читаєш у нотатках майбутніх жінок: "Кохання - це найніжніші почуття щастя ", "це - щастя, а щастя, як скло, йому розбитись дуже легко ", "це дружба до могили ", "почуття, якому неможливо опиратися " і т.п. Серед афоризмів підлітків, крім романтичних, чільне місце посідають чуттєві: "Любов - це чотири ноги під ковдрою ", "гірський потік води, який несе двох дурнів ", "це повна втрата голови й розуму у ліжку ", "це те, що не показують з-під ковдри іншим " тощо.

 

Дитяча наївність, зрілі роздуми й зовсім інфантильні судження - завжди поряд, невід'ємні одне від одного: "Вечір, тиша, в під ''їзді цілуються двоє. - Ти хто? - Сергій. - І я Сергій! "; "Яку понеділок зустріне - поцілує, у вівторок - додому проведе, а у середу - в зуби дасть "; "За хлопцем і трамваєм ніколи не біжи, бо підійде наступний ", або "Не таружа, що за садом, а таружа, що в саду, не той хлопець, що двох любить, а той хлопець, що одну" тощо.

 

Ось як описує своє перше побачення відомий американський співак Ді Снай’дер: "Мені було чотирнадцять, а її звали Джекі, і вона була навіть нічого собі. В неї були закохані двоє моїх друзів, і ми всі троє ніяк не могли дійти до згоди - хто ж їй подобається найбільше? Нарешті ми прийшли до такого рішення: кожний з нас по черзі запрошує її на побачення, а вже хай вона вибирає, хто з нас їй більше до вподоби. До чого ж ми були галантні!

 

Моя черга випала у ясний, але вітряний осінній день. Ми прогулювалися по вулиці, просто говорили і я вів себе як справжній телепень, намагаючись бути зовсім не тим, ким я був насправді: я зображував із себе самовпевненого і до- тепного марнотратника життя. Незважаючи на це, шанси мої зростали: я бачив, що Джекі була просто вражена мною. Не питайте чому, але вважалось, що серед хлопців я плююсь найкраще. І ось я вирішив продемонструвати своє вміння. Спеціальний номер для Джекі.

 

Я плюнув. Проти вітру. І плювок попав якраз їй на блузку. Я очманів. В паніці я спробував витерти плювок, але зумів тільки те, щоб схопити Джекі за праву грудку на виду у всієї вулиці і розмазати слину по лівій. Джекі була шокована. Я, побачивши це, рвонув по вулиці. Мене ніби вітром здуло. На тому все і скінчилося... ".

 

Сексуальна поведінка в підлітковому віці збагачується досвідом чуттєвості, активованої значущими іншими.

 

Деякі підлітки під впливом різних несприятливих обставин набувають дорослого досвіду сексуальної поведінки - вступають в першу статеву близькість, вагітніють, змінюють сексуальних партнерів тощо. Так, наприклад, молодшає вік проституток на міських шляхах. Серед повій, що пропонують сексуальні послуги, зокрема мінет (від франц. minette - кішечка, стимуляція ротом чоловічих статевих органів), трапляються уже 12-13-річні дівчатка.

 

Згідно з даними А. Кінсі, в 50-х роках у США досвід мастурбації до 15 років мали 13 % дівчаток та 82 % хлопчиків. Згідно з сучасними соціологічними даними цей відсоток значно зріс у американських підлітків-дівчаток і тримається на рівні 90% у хлопчиків. Подібні тенденції простежуються і у вітчизняних даних. Досвід отримання втіхи від чуттєвості геніталій набувається раніше, ніж усвідомлюється потреба у їхній стимуляції у міжстатевих контактах.

 

Фізіологічною передумовою підліткових полюцій, мастурбації стає значне посилення секреції статевих гормонів під час статевого дозрівання. Пубертатна самостимуляція та полюції виступають засобами, які дають змогу зняти або пом'якшити прояви фізіологічного дискомфорту, зумовленого сексуальним збу- дженням. Як влучно зауважують сексологи, акт мастурбації стільки ж притягує, скільки й відштовхує. Потяг викликає потребу в розрядці сексуального на- пруження, а його досягнення - насолоду і одночасно - муки совісті. В цій внутрішній боротьбі із самим собою, при відсутності сексуальної поінформо- ваності, підліток (хлопчик чи дівчинка) не завжди здобуває перемогу. Це при- зводить до подальшого самоприниження й самоїдства, до посилення страхів "Я не такий (така), як всі. " Отже, як підкреслюють психологи, шкідлива не розрядка статевого напруження, а переживання, пов'язані з нею, - психологічний конфлікт із самим собою, муки сумління, почуття відрази до себе. Тож, в першу чергу, близькі люди, передусім батьки, мають виявляти готовність відповісти на будь-які питання підлітка: "Пам'ятаєш, я говорив про статеві гормони, які починають надходити з дозрілих сім'яниківу кровоносне русло? Май на увазі ось що: коли сперматозоїдів в яєчках стає досить багато і статевих гормонів у крові також дуже багато, ці наші чоловічі гормони діють на організм так, що час від часу ніби сам відкривається клапан для виходу сперматозоїдів назовні. Найчастіше це трапляється уві сні. Ти спиш. і тобі сниться таке, що не кожному розкажеш... Прокинувся і бачиш: на трусах і на простирадлі щось липке. Це сперма - рідина, в якій є зайві сперматозоїди, що накопичились у сім 'яниках. Отже. організм працює добре й сам виводить назовні зайве. Такий мимовільний вихід сперми (звичайно, уві сні) називається "полюція ". Це одна з вірних ознак статевого дозрівання. В усіх хлопців у твоєму віці починаються полюції. В цьому немає нічого ненормального... "

 

Підліток сам прагне дізнатися про сексуальність якомога більше. Тому не випадкова його цікавість до еротичних видань чи порнофільмів. Як на це реагу- вати? Ще в 30-х роках видатний вітчизняний педагог А.С. Макаренко визначав педагогічну стратегію таким чином: "Це закономірний хлопчачий вибух гострого інтересу до статевого натуралізму. Тому нехай краще він прочитає Мопассана. Тоді перед ним вся ця галузь з'явиться хоч і в хвилюючому оформленні, але все таки в мистецтві, в антуражі людських пристрастей, нещасть і радощів."

 

Сексуальна цікавість починає набувати в підлітків гіпертрофованих форм. Найчастіше це проявляється у змісті "графіті" - деталізації зображень геніталій на дверях та стінах туалетних кімнат, коридорів, під'їздів, в надписах на парканах. Витіснення сексуальних інтересів відбувається також в активному використанні нецензурної лексики, вульгарних означень геніталій, у смакуванні "масних" анекдотів тощо. Чи приносить бажаний результат присоромлення підлітків? Так, але незначний. Важливо роз'яснити їм, що нав'язувати іншим свою сексуальність - неетично, а нездатність людини контролювати власні імпульси характеризує її далеко не з кращого боку. Важливо, щоб підлітки усвідомили, що "брудною" є не сама сексуальність людини, а збіднення і забруднення її цинічним ставленням.

 

Якщо статеве дозрівання починається в підлітковому віці, то в юнацькому розвиток вторинних статевих ознак вже, як правило, стабілізується. Тому сере- довище старших школярів - це і майже зрілі (за фізичними даними) молоді чоловіки та жінки, і зовсім ще діти. Відставання від ровесників у тілесному розвитку сприймається старшими учнями надзвичайно болісно: "Якби мені таку статуру, як у Шварценеггера! Всі мене дістали з моїм зростом ", "А ще вага, як у тому анекдоті: 100 на 100 на 100 - де ж талію робити будемо? "

 

Якщо молодший підліток орієнтується в образі сексуально привабливого Я на субкультуру однолітків, то старший - на еталони дорослої сексуальності. Бути "сексапільним" - значить використовувати яскраву косметику, носити ультрамодний одяг, мати звабливу статуру, ходу, жести, аксесуари. Саме сексу- альне навантаження несе молодіжна мода, музика, танці. Мода, шоу-бізнес ек- сплуатують сексуальність юних, випробовують на міць новими стилями, фак- турою тканин, кроєм та довжиною одягу, висотою та шириною підборів. Звер- німо увагу, наприклад, на зміст реклами виробів відомої фірми "Helen Marlen ". Чоловіче та жіноче модельне взуття (від чобіт до босоніжок) демонструють він та вона, які, судячи з позицій, близьких до коітальних, знаходяться саме на "ге- нітальній" стадії психосексуального розвитку.

 

Якщо підлітковий вік вважають віком пробудження лібідо, то старший - віком набуття досвіду першої статевої близькості, активного експериментування з сексуальністю. Інтенсивно засвоюється мова еротичної комунікації, риту али знайомств та побачень.

 

Діапазон сексуальної поведінки значно розширюється. Близько 80 % юнаків та дівчат до 16 років практикують петинг (від англ. petting - пестити, гладити), причому десь 30% з них - глибокий (пестощі тіла). До 17 років 92 % дівчат набувають досвіду поверхового петингу. Пестощі в процесі любощів (поцілунки, обійми, погладжування) супроводжуються досягненням піку сексуального збудження (оргазму) та розрядки. Підкреслюючи роль петингу в розвитку сексуальності підлітків, сексологи вказують на те, що "зріла" сексуальність передбачає вміння партнерів розуміти один одного не тільки на вербальному рівні, а й на рівні мови пестощів, інтуїції. Саме юнацький петинг і стає такою "школою" підготовки юних до статевого життя. Звичайно, за умови поєднання статевого потягу із любов'ю.

 

Об'єднання романтичних та чуттєвих потягів в сексуальних взаєминах створює передумови освоєння етикету інтимного спілкування, етики та естетики злягання. Генітальне сконцентрована чуттєвість юнаків стимулює урізноманітнення техніки сексуальної поведінки, бо петинг значно посилює лібідо й поглиблює саморефлексію: "Яким я мушу бути, щоб більше їй подобатися? Чого я ще не вмію?"

 

Петинг розвиває чутливість ерогенних зон у дівчат, посилює генітальне збу- дження, яке може призводити до оргазмічних реакцій. Можна сказати, що шля- хом петингу поглиблюється та розширюється діапазон ерогенної чутливості тіла. Отже, пубертатно-юнацький петинг-важливий етап у психосексуальному розвитку особистості, оскільки він відкриває Я у новій якості - сексуальній чутливості, еротичній привабливості, здатності до синтонності потреб коханої людини. Зазначимо, що після експорту сексуальної революції з Європи до США у 60-70-х роках, маятник громадської думки хитнувся в протилежний бік - від сексуальної свободи до святенництва та утримання. Петинг набуває дедалі більшого поширення серед американської молоді як єдина безпечна форма задоволення сексуальних потреб на фоні загрози захворювання на СН1Д.

 

Початок статевого життя, середньостатистичний термін якого припадає на старший підлітковий (юнацький) вік, підносить психосексуальний розвиток осо- бистості на новий щабель, оскільки інтегрує сексуальність в структуру Я, сми- слів та цінностей. На "генітальній" стадії розвитку сексуальна поведінка (частота злягання, апробація різних технік та змінність партнерів) з метою отримання максимального задоволення часто випереджує особистісний розвиток юнака чи дівчини. Сексуальне експериментування, не підкріплене психологічною та соціальною зрілістю, що виявляється в умінні передбачувати наслідки злягання, брати на себе відповідальність, досягати взаєморозуміння з коханою людиною тощо, призводить до внутрішніх конфліктів та руйнації міжособистісних контактів, перетворюючись на фактор ризику.

 

У випадку особистісної незрілості сексуальна активність часто має характер сліпого наслідування, гонитви за рекордами у зміні партнерів, частоті та тривалості злягання. Не випадково соціальним фоном такої генітальної близь- кості можуть виступати алкоголь, наркотики, тютюнопаління. У таких молодих людей домінує установка на секс як на атрибут дозвілля та розваг, без "компле- ксу" відповідальності за наслідки злягання.

 

Класифікація стадій сексуального розвитку дитини, запропонована З.Фройдом, дає змогу зрозуміти її становлення як сексуальної істоти. Пансексуалізм вченого щодо ролі ерогенних зон в психосексуальному розвитку особистості значною мірою вдалося перебороти відомому американському психологу Еріку Еріксону. Не випадково ці стадії розвитку названі Еріксоном психосоціальними. Метою статевої соціалізації, за Еріксоном, є "розвиток рольової ідентичності", "інтеграція Я", досягнення рівня "самодостатності". При цьому на соціум покладається роль розвитку в індивіда "навичок его-контролю", самостійності, ініціативи, компетентності. Соціум на тому чи іншому етапі вікового розвитку "розширює радіус значущих інших", збагачує почуття "базової довіри",

 

Як співвідносяться психосоціальні стадії розвитку Еріксона з сексуальними стадіями, виділеними Фройдом? Порівнюючи стадії, вказані Еріксоном, слід зазначити, що перші п'ять з них збігаються з віковою періодизацією Фройда. Так, наприклад, оральну стадію Еріксон називає стадією довіри або недовіри немовляти до батьків. Саме постійно любляче оточення розвиває у малюка почуття базової довіри до дорослих. Розвиток навичок туалетного контролю, як і у Фройда, поставлені Еріксоном важливим завданням на стадії автономії, або сорому-сумнівів. Якщо дитині на "анальній" стадії розвитку підкреслюють її невдалі кроки на шляху до самостійності, якщо спектр схваленої автономії дитячої поведінки надто вузький, то Я дитини залишається слабким та невпевненим у собі.

 

Ініціатива або ж почуття провини - це, згідно Еріксону, наслідок реакції соціуму на перші кроки вияву власної ініціативи дитиною на "фалічній" фазі вікового розвитку. Якщо спроби малюка відкрити для себе сексуальність сприймаються дорослими схвально, дитина не переживатиме почуття тривожності та провини.

 

"Латентний", а згідно періодизації Еріксона, індустріальний період розвитку, важливий з точки зору набуття досвіду кооперації з однолітками у змаганнях, спільній праці. Якщо підліток не виявлятиме себе компетентним у взаємодії з однолітками, його особистісне Я буде налаштоване на підпорядкування іншим. І, нарешті, "генітальна стадія" розвитку, згідно Еріксону, має послужити збагаченню рольової поведінки дитини. Звуження соціального простору рольової поведінки призводить до "порушення статевої ідентичності". Якщо Фройд завершує формування особистісного Я генітальною фазою, то Еріксон продовжує цей віковий ряд ще на три додаткових.

 

У ранньому дорослому віці юнаки та дівчата мають збагатитися досвідом близької дружби, вияву сексуальності, які розвивають "почуття інтимності". Критикуючи погляди Фройда на завершення розвитку особистості генітальною сферою, Еріксон підкреслює: "юнак... готовий до інтимності, тобто до здатності ввірити себе певним зв'язкам і партнерові,...до етичної спроможності своїм зобов ''язанням, навіть якщо вони будуть вимагати значних поступок та компромісів. Тіло та Его повинні з цього часу стати господарями способу життя статевого органу...".

 

Показником сексуальної зрілості за Еріксоном є здатність до одночасності оргазму з улюбленим партнером протилежної статі, уміння регулювати цикли прокреації та рекреації з метою забезпечення життя потомству та нормального людського розвитку.

 

Якщо для Фройда сексуальна поведінка особистості зумовлена характером реалізації лібідо на тих чи інших стадіях розвитку, то відомий американський психолог Еріх Фромм вважає, що вона формується основними умовами життя, що людська природа обумовлена, головним чином, історично і не може бути зрозумілою у рамках "протиставлення біологічних і культурних факторів". А те, "що відбувається з інстинктивними потягами людини - це аж ніяк не вся проблема людської особистості, а лише частина загальної проблеми її взаємодії із світом".

 

Згідно Фромму, такі потреби та прагнення як любов, ніжність, ненависть, захист тощо розвиваються як реакція індивіда на його досвід спілкування з іншими людьми. При цьому хоча й існує біологічно зумовлена сексуальність, "людська природа має власну динаміку, яка є активним фактором еволюції соціального прогресу". Знання та розуміння методів виховання, в тому числі статевого, важ- лива складова суспільства, де сім'я є одним із його провідних "психологічних агентів". Батьки, на думку Фромма, соціалізують дитину, оскільки, по-перше, застосовують "шаблони виховання, прийняті в суспільстві", і, по-друге, тому що "власною особою являють соціальний характер свого суспільства або класу".

 

Якою мірою наукові позиції 3.Фройда, Е.Еріксоната Е.Фромма трасформовані в сучасних стратегіях статевого виховання дітей?

 

МЕТОДИЧЕСКАЯ РАЗРАБОТКА

 

для проведения занятия со студентами

III курса

по пропедевтике внутренних болезней

 

Тема: ЭКГ признаки нарушения функции автоматизма,

возбудимости, проводимости.

 

Время: 3 часа

 







Дата добавления: 2015-10-12; просмотров: 878. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Сосудистый шов (ручной Карреля, механический шов). Операции при ранениях крупных сосудов 1912 г., Каррель – впервые предложил методику сосудистого шва. Сосудистый шов применяется для восстановления магистрального кровотока при лечении...

Трамадол (Маброн, Плазадол, Трамал, Трамалин) Групповая принадлежность · Наркотический анальгетик со смешанным механизмом действия, агонист опиоидных рецепторов...

Мелоксикам (Мовалис) Групповая принадлежность · Нестероидное противовоспалительное средство, преимущественно селективный обратимый ингибитор циклооксигеназы (ЦОГ-2)...

Уравнение волны. Уравнение плоской гармонической волны. Волновое уравнение. Уравнение сферической волны Уравнением упругой волны называют функцию , которая определяет смещение любой частицы среды с координатами относительно своего положения равновесия в произвольный момент времени t...

Медицинская документация родильного дома Учетные формы родильного дома № 111/у Индивидуальная карта беременной и родильницы № 113/у Обменная карта родильного дома...

Основные разделы работы участкового врача-педиатра Ведущей фигурой в организации внебольничной помощи детям является участковый врач-педиатр детской городской поликлиники...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.011 сек.) русская версия | украинская версия