Інтерактивний метод застосування технології профілактики правопорушень дітей молодшого шкільного віку

В реалізації технології профілактики правопорушень у дітей молодшого шкільного віку застосовуються інтерактивні методи, до яких належать робота в парах, ротаційні (змінні трійки), два-чотири- всі разом, карусель, робота в малих групах, «акваріум», мозковий штурм, «незакінчені речення», «метод прес», дебати. (за О.І.Пометун, та Л.В. Пироженко) [15]. Їхня перевага, порівняно з іншими методами, в тому, що всі діти стають активними учасниками пізнання, між ними та педагогом відбувається активна взаємодія протягом усього заняття, а також вони надають можливість кожній дитині відчути себе успішною.

Наприклад методи роботи в парах як «Створення моделі ідеального друга», «Що важливіше – допомогти чи самому отримати якусь вигоду?», «Обговорення ситуацій». Такий вид діяльності спонукує до розвитку у дітей уміння спільно виконувати завдання, вчить поважати думку іншого, самому висловлювати ідеї, приймати спільне рішення. Працюючи над створенням моделі ідеального друга, учні в парі висловлюють аргументи з приводу того, яку дитину, умовно, можна вважати справжнім другом, обговорити питання, чи лише від когось одного залежить, якою буде дружба. Усі свої роздуми учні фіксують на папері. Після завершення обговорення молодші школярі, що працювали в парі обов’язково приймають рішення щодо того, яким все ж має бути ідеальний друг та представляють створену спільно модель усьому класу. Прослухавши відповіді усіх пар за результатами їхньої роботи, створюється спільна для всього класу модель «Ідеального друга».

Використання інтерактивного методу «Обговорення ситуацій» передбачає підготовку заздалегідь виховних ситуацій. Така робота сприяє формуванню в молодших школярів терпіння один до одного, поваги, розуміння своїх однокласників, налагодженню продуктивного спілкування з різними людьми. Соціально-виховні ситуації безпосередньо спрямовуються на профілактику правопорушень, оскільки їх змістове наповнення передбачає опис випадків у поведінці дітей, що не відповідають закону, загальнолюдським цінностям та грунтовний аналіз молодшими школярами хибності таких поведінкових проявів.

Діалог у навчанні (за С. Гончаренком) — це форма педагогічної взаємодії учителя-учня (учня-учня) в умовах навчальної ситуації, у ході якої відбувається інформаційний обмін, взаємний вплив і регулюються стосунки. Специфіка навчального діалогу визначається цілями, обставинами та умовами взаємодії [41].

Можна використати такі завдання для побудови діалогу в системі спілкування «вчитель-учень»:

— Хто з однокласників подорожував Україною? Де побував? Що цікавого дізнався про Україну? Чи знаєте ви сусідів нашої держави? (Тема «Маленька Україна чи велика?», 3 клас).

— Що для тебе в цьому тексті виявилося новим? Що, на твою думку, треба робити учням, аби і їм, і вчителеві працювалося і думалося легко та вільно? Доведи. Якби тобі довелося опинитися на місці вчителя, яким би ти був? (Тема «Здрастуй, школо!», 3 клас).

— Які в тебе плани на майбутнє? Ким ти хочеш стати? Чому? А що для цього треба вміти і знати? Яким бути? (Тема «Яким бути?», 3 клас).

— На яку людину ти хочеш бути схожим за зовнішністю? Чому? Опиши цю людину — справжню або вигадану. Що тобі треба зробити, аби бути схожим на цю людину? (Тема «Зовнішність», 3 клас).

Учням можна запропонувати відповідні завдання для побудови діалогу в системі спілкування «учень-учень»:

— Обговоріть питання: Чому не треба робити будь-якої шкоди собі й іншим? Кращі думки можна записати на аркуші паперу, вказавши їх автора, та прилаштувати цей аркуш у класі на видному місці (Тема «Радість життя», 4 клас).

— Обговоріть ситуацію. Подумайте, як її виправити, що можна порадити дітям, аби про них сказали: вони культурні, тактовні, виховані (Тема «Про культуру зблизька», 4 клас).

— Обговоріть, що може трапитися, якщо:

• залізти в чужу машину, щоб подивитися, яка вона;

• кинути камінь у вікно трамвая чи поїзда;

• розмалювати графіті під' їзд свого будинку;

• стояти на варті, поки друзі в кіоску крадуть дискети (Тема «Про правопорушення», 4 клас).

Такі діалоги можна використовувати на етапі закріплення знань або на підсумковому уроці.

На нашу думку, головне в правовому вихованні — навчити учнів самостійно аналізувати факти і явища суспільного життя, поєднувати знання прав із умінням їх дотримуватися, реалізовувати, робити правильний вибір у складних життєвих ситуаціях, а також показати, які наслідки проступків, розкрити всю їх небезпеку для суспільства, держави, окремих громадян; провести паралель між інтересами особи та наслідками її діяльності [39].

Робота за методом два-чотири-всі разом спрямовується на обговорення дискусійних питань: «Що треба зробити, щоб уникнути сварки?», «Чому треба виконувати доручення вчителів?», «Чому себе змінити найважче?». Наприклад, обговорюючи питання, що потрібно зробити, щоб уникнути сварки, діти називають такі аргументи: не реагувати на провокації, стримувати свої емоції, пояснити іншій дитині, що можна просто обговорити проблему, запитати поряди у вчителя. Обговорюючи питання, чому себе змінити найважче, діти висловлюють такі припущення: тому що самому не помітно, що саме треба у собі змінити; для того, щоб міняти інших, треба їм про це лише сказати, а щоб змінити себе – треба багато працювати; тому що свої недоліки важко помітити та зрозуміти; легше, коли твої проблеми вирішують інші, але, крім самого себе, ніхто не зможе мене змінити.

Отже, пошук відповідей на ці проблемні запитання сприяє розумінню своїх особливостей характеру учнями, зниженню агресивності, що в свою чергу полібшує поведінку учнів.

Робота в малих групах може проводитись на основі попередньо прочитаних українських народних казок. Кожній групі пропонується охарактеризувати одного з героїв: Козу-Дерезу (казка «Коза-Дереза»), Лисичку, Журавля (казка «Лисичка і Журавель»), братів (казка «Закопане золото»), Юрка (казка «Про неробу Юрка, маминого синка») та ін. Описуючи образи дідової та бабиної дочки із казки «Дідова дочка й бабина дочка» учні роблять висновок – якщо ти чиниш зло, то обов’язково маєш за нього відповісти. Отже, такий підхід до роботи над казками сприяє формуванню вміння розрізняти добре та погане, закріпленню знань учнів з права, вміння аналізувати вчинки та робити соціально-позитивний вибір.

Метод «Акваріум» сприяє формуванню вміння дітей молодшого шкільного віку спільно вирішувати завдання, дискутувати аргументовано та вміти доводити свої думки. Для застосування цієї технології попередньо з учнями розглядаються виховні ситуації з прикладами порушень поведінки, за змістом яких і ставиться проблемне запитання та організовується робота.

Інтерактивний метод «Незакінченні речення» сприяє формуванню вміння у дітей міркувати та висловлювати власну думку, отриманню знань про правомірні способи задоволення потреб. У підсумковій частині цих заходів часто використовується рефлексія. Учням пропонується продовжити такі речення: «Сьогодні я зрозумів, що..., Я маю подякувати..., Я маю виконувати такі обов’язки..., Я поважаю..., Я не можу..., Я не маю права..., Від сьогодні я...» Наприклад, продовжуючи речення «Я змінив би у собі...» учні можуть запропонувати такі варіанти відповіді: став би менше обманювати, хочу стати більш добрим та слухняним та ін.Давати відповіді на такі запитання дітям буде досить важко, проте отримані результати дозволять зробити висновок, що діти більше бажають зовнішніх змін, ніж внутрішніх. В процесі роботи учні дізнаються про нові способи боротьби з негативними навичками, звичками, подолання недоліків у поведінці.

З молодшими школярами 3-х та 4-х класів можна організовувати дебати на теми «Чи кожна людина заслуговує на щастя?», «Що таке відповідальність та безвідповідальність?», «Чи завжди добро закінчується добром?», «Чи можемо ми комусь допомогти?». Учні здобувають усвідомлені знання, уміння та навички про соціальну відповідальність та вміння контролювати себе.

Отже, використання інтерактивних методів сприяє формуванню уміння у дітей молодшого шкільного віку працювати в колективі, узгоджувати з ним власні інтереси, йти на компроміс, робити правильний вибір у проблемних ситуаціях, що не суперечить нормам закону, засвоєнню норм правомірної поведінки, способів продуктивного розв’язання конфліктних ситуацій, аналізу недоліків власного характеру [15].