Аналіз стану профілактики правопорушень дітей молодшого шкільного віку у сучасній школі

Аналіз сучасного стану профілактики правопорушень у дітей молодшого шкільного віку у сучасній школі говорить про недостатньо компетентну оцінку педагогами причин і характеру виникнення девіації в поведінці дітей молодшого шкільного віку, несвоєчасне виявленняі можливих відхилень, що породжує коло нових, ще більш складних проблем, вирішення яких стає з кожним роком все більш важким. Саме ці проблеми, ще у дошкільному і молодшому шкільному віці, стають основою для формування стійких відхилень у поведінці, що проявляються в подальшому в підлітковому віці.

Зростання тих чи інших порушень є результатомі помилок у здійсненні соціально-економічних реформ, а особливе місце відводиться зниженню життєвого рівня громадян, кризі традиційної системи цінностей.
Краща профілактика правопорушень це цілеспрямована организація з чітким визначенням засобів, форм методів виховного впливу. Причому попереджувальні можливості профілактики набагато ефективніше інших засобів стримування. Для того щоб «спрацьовували» профілактичні заходи попередження, вони повинні бути включені в свідомість школяра, стати частиною його переконань, досвіду, що можна досягти шляхом цілеспрямованого виховного впливу.

Практика доводить, що важливим напрямком в системі попередження злочинності є комплексна розробка проблеми ранньої профілактики правопорушень дітей молодшого шкільного віку. Попередити правопорушення можна, якщо до профілактичної роботи залучити сім'ю, найближче оточення.
Найбільш істотною причиною правопорушень неповнолітніх є недоліки в їх моральному вихованні. Отже, попередження правопорушень неповнолітніх лежить насамперед у педагогизації різних сфер морального впливу в процесі виховання дітей та підлітків. Вікові особливості дітей молодшого шкільного віку вимагають психологічно і методично грамотного підходу до цього контингенту.

Дуже чітко простежується у генезі протиправної поведінки негативна значимість таких ознак, що характеризують особистість, як низький культурний і освітній рівень учнів - правопорушників. Результати досліджень вказують на невідповідність освітнього і культурного рівнів віку учня, що зазвичай пов'язано з небажанням вчитися, обумовлює нерозвиненість інтересів і утилітарність потреб учнів. Становище ускладнюється ще й тим, що неповнолітні правопорушники звичайно з недовірою сприймають інформацію виховного характеру, витікаючу від офіційних осіб та колективів, нерідко трактують її помилково, прагнучи знайти в ній лише те, що в якійсь мірі може виправдати їх поведінку і зміцнити статус в неформальних групах мікрооточення. Поступово відриваючись від навчального колективу, такі учні шукають заняття поза школою, в колі випадкових вуличних знайомих і порівняно легко потрапляють під згубний вплив антигромадських елементів.

Аналіз стану профілактичної роботи у сучасній школі свідчить, що низька результативність профілактичної діяльності закладів освіти певною мірою пов’язана з недостатнім рівнем суспільно-правової і професійної підготовки педагогів. Тільки 4% керівників шкіл і вчителів виявляють повну обізнаність у сучасній методиці навчально-виховної роботи з педагогічно занедбаними дітьми. 70% молодих учителів, випускників педагогічних ВНЗ, вважають себе недостатньо підготовленими до виховної роботи зі школярами.

Сьогодні цілком очевидним є протиріччя між ускладненим соціальним замовленням на підготовку підростаючого покоління до життя й усталеною практикою підготовки педагогів до професійної діяльності. Виникла потреба в організації навчально-виховного процесу вищої школи таким чином, щоб професійне становлення студентів було насамперед націлене на формування в них елементів власного досвіду особистісно орієнтованої педагогічної профілактики й управління нею.

Профілактика правопорушень вимагає осмислення змісту виховної роботи в школі. Наша виховна система просто йде по шляху заборон.

З урахуванням цього потрібно перебудовувати і форми виховної роботи. Адже досвід переконує, що її масові форми бажаного ефекту не дають. У школі мають переважати такі форми, які дозволяли б кожному учню самовиразитись, - конкурси, змагання, олімпіади, вікторини тощо. Це дозволить школярам займатись улюбленою справою, спонукатиме їх до творчості, привчатиме до розумного використання вільного часу. Школи повинні стати центрами виховної роботи в мікрорайонах, бо мають як матеріальну базу, так і досвідчені педагогічні колективи.

Запобігання правопорушенням дітей молодшого шкільного віку має бути справою не тільки дорослих, а й самих школярів. Вони повинні в міру своїх можливостей прилучатися до цього. Мається на увазі дитяче самоврядування і робота різноманітних загонів, комісій, штабів. Не повинні стояти осторонь цієї роботи і дитячі та молодіжні організації. Поки ж що відчутної допомоги з їх боку не спостерігається. Це пов’язано, по-перше, з тим, що нормативні документи цих організацій в основному ґрунтуються на первинних статутах чи положеннях і не враховують сьогоднішнього становища дітей та молоді в Україні, і, по-друге, тим, що вони знаходяться на етапі відродження чи створення і самі потребують допомоги з боку педагогів.

Крім того, виховні заходи в основному проводяться після того, як учень щось скоїв, коли зло поширилося серед школярів.

У виховній роботі, пов’язаній з профілактикою правопорушень, недостатнє місце займає правове виховання. Однак через непідготовленість педагогів до цієї роботи, відсутність необхідної літератури воно не відповідає потребам дня. Це виховання, як правило, зводиться до ознайомлення учнів з основними положеннями кримінального права. Залишаються поза увагою інші галузі права, які відіграють не меншу роль у житті людини. Працівники правоохоронних органів, виступаючи перед учнями, захоплюються висвітленням конкретних злочинів, механізмів їх вчинення та розкриття.

Така деталізація тільки навчає «методиці» скоєння протиправних діянь. Не дається морально – правова оцінка негативним вчинкам, не розкривається невідворотність відповідальності за скоєне.

Потребує особливої уваги проблема виховання у школярів поваги до тих, хто стоїть на охороні закону. З цією метою не завадило б частіше організовувати зустрічі учнівських колективів з працівниками правоохоронних органів, можливо, навіть відвідувати місця їх роботи.

Профілактика вимагає своєрідного підходу і до вибору методів і форм виховної роботи. Сьогодні сучасна школа зловживає словесними методами впливу, що призводить до зайвого моралізування, якого так не терплять учні. У шкільній практиці мають застосовуватись такі методи, які сприяли б формуванню у молодших школярів навичок правомірної поведінки. Досвід переконує, що нерідко учні у певних ситуаціях діють неправомірно, бо не мають досвіду, а теоретичні знання не спрацьовують. Тому їх частіше треба ставити в ситуації вибору того чи іншого типу поведінки, організовуючи ділові та рольові ігри, привчати до додержання правил людського співжиття.

Проведемо аналіз основного засобів ефективного здобуття учнями правових знань на уроках громадянської освіти – програми та підручника. Зокрема підручник з інтегрованого курсу «Я і Україна», авторами якого є Т. Байбара та Н. Бібік, рекомендований Міністерством освіти і науки України для використання при вивченні курсу громадянської освіти.

Матеріал підручників «Я і Україна» для 3 та 4 класів забезпечує реалізацію змістових ліній Державного стандарту початкової загальної освіти. Назви розділів збігаються із назвами концентричних ліній, але у підручнику для 3 класу окремо не виділяється розділ «Громадянські права та обов' язки», хоча весь необхідний матеріал міститься у книзі. Це частково порушує логіку змісту.

Текстове наповнення підручника — це матеріал, необхідний для формування свідомого громадянина, патріота зі стійкими моральними переконаннями, правовою обізнаністю, людини зі шляхетними особистісними якостями і рисами характеру, світоглядом та способом мислення, почуттями, вчинками і поведінкою, спрямованими на саморозвиток. Інформаційна частина підручника насичена матеріалами про права і обов'язки громадянина, батьків, дітей. Навчальні тексти, крім пізнавального, мають значне виховне навантаження: формують у молодших школярів найбільш значущі для українського народу цінності (патріотизм, державотворчість, соціальну справедливість, первинність духовного щодо матеріального, природолюбство, людинолюбство, взаємоповагу), виховують у дитини власне «Я», віру у свої сили, талант, здібності; виховують гуманну, творчу, соціально активну особистість, здатну бережливо ставитися до природи, світу речей, самої себе, інших людей, розуміти значення життя як найвищої цінності. Зокрема акцент на правовому вихованні робиться у таких текстах: «Маленька Україна чи велика?», «Людина — частина природи», «Ввічливість. Щедрість і жадібність», «За що шанують українців», «Настанови матері Терези», «Совість лікує». Вдало змальовано своєрідність спілкування дітей з представниками різних поколінь. Вправи у підручнику розроблені таким чином, що дозволяють застосувати теоретичні знання для набуття практичних умінь і навичок, показують зв' язок їх з життям, що дуже важливо. Вправи не можуть проводитися тільки на заняттях, їх треба використовувати у повсякденному житті школи, класу. Діти мають знати, що правила, вивчені на заняттях, стають для них обов' язковими [42].

У підручнику містяться завдання, які спрямовані на забезпечення міжсуб' єктності спілкування, моделювання культурних і статево-рольових стандартів поведінки: вправа «Добери слово» — робота в парах; вправа «Розкажи про себе» — робота в парах; вибери роль, яка тобі до душі, а яка дається важко; запитання і завдання, що спрямовують учнів на активну пізнавальну діяльність, сприяють розвитку мислення, спостережливості, самостійності, активності: започаткуйте проект «Наш клас»; зробіть у класі виставку улюблених книжок; складіть правила поведінки, які б ви хотіли адресувати учням далекого майбутнього; зберіть бібліотеку книжок про видатних людей. Крім цього, у підручнику вміщено багато текстів у формі діалогу, що дає змогу розіграти запропоновані ситуації в особах, придумати іншу кінцівку, інший хід подій (наприклад, такі як: «Де справжнє «Я», автор І. Оні (4 клас); «Байдужість» автор В. Сухомлинський (4 клас); «Три пари брудних туфель», автор С. Могилевська (3 клас) та ін.). Книга насичена текстами, спрямованими на правову інформованість учнів. Отже, підручник є незамінним засобом навчання в початковій школі, що має значний потенціал для здійснення важливої умови профілактики-правопорушень молодших школярів — формування правової обізнаності.

А.Яворський у своїй роботі «Педагогічні умови формування свідомої дисципліни у сучасних молодших школярів», опублікованій у журналі «Педагогічна думка» проводить аналіз програми з громадянської освіти, в якій, зокрема, зазначає, що «Програма з громадянської освіти передбачає реалізацію принципу наочності навчання. Засоби наочності мають використовуватись на всіх етапах процесу навчання: при вивченні нового матеріалу, закріпленні знань, формуванні вмінь і навичок, перевірці засвоєного матеріалу. Особливе місце серед наочного матеріалу мають займати ілюстрації. Вони допомагають яскравіше висловити свою думку-тезу, «оживити» розповідь. Самі ілюстрації розвивають інтерес, акцентують емоційні переживання вчителя та учнів — задоволення, радість, прикрість, розуміння та ін.» [42,с 23].

Опитування педагогів з питань організації профілактики правопорушень в школах показує, що правовиховна робота відображена в планах роботи закладу на рік, а також в планах роботи класних керівників. У школах створюються штаби по профілактиці правопорушень. Один раз на чверть проводиться засідання штабу по профілактиці правопорушень, на яких розглядаються такі питання:

-профілактика правопорушень морально-правових норм;

-дисципліна школярів та вихованців у навчальному закладі та поза її межами;

-відхилення у поведінці школярів молодшого шкільного віку та учнів 5 років;

-запобігання суїцидальної поведінки дітей та підлітків.

Робота штабів передбачає індивідуальну роботу з дітьми та батьками. В початкових класах дітей залучають до позакласної та до позашкільної діяльності.

До завдань класного керівника входить вивчення інтересів, здібностей, нахилів учнів, особливо тих, які схильні до правопрушень, і залучення їх до роботи гуртків, спортакцій як у школі, так і в позашкільних закладах.
Робота із батьківським комітетом класу, сім’ями важковиховуваних учнів, неблагополучними родинами спрямовується на озброєння їх педагогічними знаннями, надання конкретної індивідуальної методичної допомоги.
У роботі методоб’єднань вчителів приділяється увага й питанням подолання та запобігання неуспішності школярів, зокрема: як працювати над прогалинами учнів, як розвивати їх мислення, увагу, пам’ять, формувати у відстаючих учнів навички раціональної організації навчальної праці, індивідуальний підхід до слабовстигаючих у процесі навчально-виховної роботи.

Отже, аналіз практики роботи, підручників, програми щодо профілактики правопорушень у сучасній школі серед дітей молодшого шкільного віку дає підстави зробити висновок, що профілактика правопорушень впроваджується у навчальному та виховному процесі почачкової школи, але система попереджувальної роботи не має комплексного характеру. Поза увагою залишаються такі важливі питання: які знання, який зміст і методи навчальної діяльності забезпечували б формування готовності педагогів до особистісно орієнтовної профілактики правопорушень серед учнівської молоді. Це дає нам підставу стверджувати, що діяльность з профілактики правопорушень є проблемою теоретичного і практичного характеру та потребує ґрунтовного дослідження. Тому перспективу подальшої роботи в цьому напрямку вбачається у з’ясуванні суті самої підготовки вчителя до педагогічної профілактики правопорушень та управління нею, змісту та структури управлінських умінь, системи організаційних форм і методів профілактичної роботи.