Загальнi вiдомостi про будiвельнi процеси

кислотне число;

перекисне число;

кольоровість;

йодне число.

 

119. Саломас – це продукт, що отримується в результаті:

перетоплювання тваринного жиру;

технологічних дій на жири з метою підвищення температури плавлення;

підвищення кислотності;

рафінування рослинних олій.

 

120. Гомогенізація майонезу перед розфасуванням проводиться з метою:

перемішування компонентів;

збільшення розчинності компонентів;

збільшення стабільності жирової емульсії;

збереження вітамінів.

 

121. Обмежене використання ріпакової олії в харчових цілях пов'язане з вмістом:

антипротеазного комплексу речовин;

амілазних ферментів;

ерукової кислоти;

високим вмістом олеїнової кислоти.

 

122. Соапсток – це:

емульгатори, що додаються під час виробництва жирових продуктів;

продукт, що утворюється під час нейтралізації вільних жирних кислот;

вільні жирні кислоти;

гідратовані фосфоліпіди.

 

123. Існуючий спосіб виробництва майонезу:

резервуарний;

термостат;

гідростатичний;

періодичний або безперервний.

 

124. На швидкість згіркнення жирів впливають:

ступінь насиченості кислот, які входять до складу жиру, температура зберігання, присутність каталізатора, наявність антиоксидантів;

температура зберігання, присутність каталізатора, наявність антиоксидантів;

ступінь насиченості кислот, які входять до складу жиру і температура зберігання;

температура зберігання.

 

125. Механічним способом отримують ефірне масло:

шавлієве;

рожеве;

цитрусове;

лавандове.

 

126. Масло, що не висихає:

клещивінне;

соняшникове;

рапсове;

оливкове.

 

127. Поліненасичені жирні кислоти переважають:

олія ріпакова, олія соєва, жир кістковий;

олія соняшникова, олія кукурудзяна;

олія кукурудзяна, жир свинячий, жир кістковий;

олія оливкова, олія какао-бобів, бавовняна олія.

 

128. Харчова безпека олії визначається показниками:

вільні жирні кислоти, пестициди;

альдегіди, оксикислоти, пестициди;

токсичні елементи, важкі метали, мікотоксини, пестициди;

важкі метали, кетони, пестициди.

 

129. Основні компоненти нежирової частини маргарину:

аскорбінова, цитринова та бензойна кислоти;

жиророзчинні вітаміни а і д, водорозчинні вітаміни групи в;

коров'яче молоко, сіль, цукор, барвники, ароматизатори, жиророзчинні вітаміни та ін.;

пектинові речовини.

 

130. Умови зберігання маргарину, кондитерських та кулінарних жирів:

у холодильних камерах за температури 0...2°с та відносної вологості повітря не більше 80%;

за температури 20…25 ºС;

за температури 26…35 ºС;

за температури від -20 до -15 ºС і відносної вологості повітря 60%.

 

131. Процес відокремлення оболонки від ядра насіння олійних культур, це:

провіювання;

фасування;

шеретування;

очищення.

 

Загальнi вiдомостi про будiвельнi процеси

Будівельними процесами називають виробничі процеси, в яких робітники за допомогою технічних засобів із матеріальних елементів виробляють будівельну продукцію.

Для будівельних процесів характерним є те, що їх виконують здебільшого на відкритому повітрі під впливом різних природно-кліматичних явищ і те, що робоче місце постійно переміщується в просторі як по об'єкту, так і з будови на будову. Специфіка і різноманітність будівельної продукції, широкий спектр техноло­гій та матеріалів для її одержання також впливають на будівельні процеси.

За складністю виконання будівельні процеси поділяють на про­сті й складні (комплексні).

Сукупність кількості робочих рухів, що виконують за один ро­бочий прийом, складає робочу операцію — технологічно однорідний і організаційно неподільний елемент будівельного процесу, в ре­зультаті якого одержують первинну будівельну продукцію і який виконується постійним складом робітників зі сталим набором пред­метів та знарядь праці.

Простим робочим процесом називають сукупність технологічно пов'язаних робочих операцій, що виконує один і той же скла­д робітників (наприклад, монтаж колон).

Складним (комплексним) робочим процесом називають сукуп­ність простих процесів, які технологічно й організаційно пов'язані єдиною кінцевою продукцією (наприклад, монтаж збірних кон­струкцій каркаса будинку).

Залежно від ступеня механізації розрізняють такі ро­бочі процеси: автоматизовані, частково автоматизовані, комплексно механізовані, механізовані, частково механізовані та ручні.

За технологічними ознаками будівельні процеси по­діляють на заготівельні, транспортні, підготовчі (допоміжні) та монтажно-укладальні.

Крім будівельних робіт, під час спорудження об'єктів вико­нують також спеціальні роботи, до яких належать групи виробни­чих процесів, що забезпечують виготовлення систем водопостачан­ня, водовідведення, енергопостачання, монтаж обладнання та ін­ших інженерних і спеціальних систем.

2.Трудові ресурси будівельного виробництва.

Будівельні робітники. Операції, що входять до складу будь-якого будівельного процесу, розрізняються між собою за складністю, якістю i точністю виконання. Саме виконання їх ви­магає різного рівня знань i вміння. Узгодженість, злагодженість i безперервність дій будівельних робітників під час виконання різних робіт є показником їхньої кваліфікації, ступінь якої визна­чається залежно від знання виконуваної справи, наявності досвіду та вміння відповідно виконувати ту чи іншу робочу операцію.

З метою раціонального використання праці будівельних робіт­ників необхідно, щоб кожен із них виконував лише ті роботи, які властиві його професії (спеціальності) i кваліфікації. Тому під час виконання будь-якого процесу, що складається з кількох різ­нойменних операцій, потрібно мати відповідну кількість виконав­ців, які об'єднуються в ланки від двох до шести чоловік. У буді­вельному виробництві ланкова форма є найбільш прогресивною формою організації праці. Кілька ланок об'єднують у бригади. Залежно від спеціалізації ланок бригади можуть бути спеціалізо­ваними i комплексни­ми.

Для виконання будівельних робіт потрібні робітники з різним рівнем підготовки, тобто різної кваліфікації. Кваліфікація визна­чається рівнем професійної майстерності виконання певного виду роботи.

Рівень кваліфікації визначається кваліфікаційними розряда­ми. В будівельному виробництві їх шість. Чим вищий розряд, тим досконалішою повинна бути праця робітника. Доручати робітнику нижчої кваліфікації виконання роботи, яку має виконувати ро­бітник більш високої кваліфікації і навпаки, з технологічних та економічних міркувань недоцільно.

Свою професійну майстерність робітники підвищують безпосе­редньо на робочих місцях або в учбових комбінатах. Підвищення розряду відбувається через показ робітником знань i вмінь ква­ліфікаційній комісії, до складу якої входять інженерно-технічні працівники, досвідчені робітники та представники громадських ор­ганізацій.

Будівельні робітники повинні знати правила техніки безпеки і мати відповідне посвідчення про це.

 

3.Продуктивність праці й норми продуктивності у будівництві.

Продуктивність праці — це корисний результат трудових витрат. Ефективність її визначається порівнянням затраченої праці з одержаним резуль­татом.

Підвищення продуктивності праці можливе при максимальному використанні досягнень науки і техніки, механізації будівельних робіт, використанні наукової організації праці та виробництва. Характерною ознакою підвищення продуктивності праці є те, що при однакових затратах матеріальних ресурсів без збільшення кіль­кості працівників збільшується випуск продукції.

Час, необхідний для виготовлення одиниці високоякісної про­дукції при правильній організації та наявних засобах вироб­ництва, називається нормою часу. В будівельному виробництві норма часу ототожнюється з нормою затрат праці, визначається згідно з відповідним збірником ЕНиР і вимірюється в людино-го­динах (люд.-год) на одиницю будівельної продукції.

Через норми часу можна легко перейти до визначення норм виробітку. Норма виробітку — це кількість будівельної продукції, яку виробляє виконавець (виконавці) за одиницю часу (годину, зміну, день і т. ін.); вимірюється фізичними одиницями виміру будівельної продукції та карбованцями.

Норма виробітку обернено пропорціональна нормі затрат праці:

Нвир = V1/Нз.п.; (1.1)

де V1— одиниця кількості продукції, що враховують при визна­ченні норми затрат праці, м³, м², шт.; Нз.п —норма затрат праці, люд.-год.

У будівельному виробництві крім зазначених показників ко­ристуються ще й іншими.

Норма машинного часу — це затрати машинного часу на виго­товлення одиниці доброякісної продукції; вимірюється в машино-годинах (маш.-год).

Трудомісткість — це загальні затрати праці робітників на ви­конання будівельного процесу; вимірюється в людино-змінах (люд.-зміни) або людино-годинах (люд.-год):

Q = Нз.п. х V, (1.2)

де V — обсяг виконуваних робіт, м², м³.

Машиномісткість — це загальні затрати машинного часу на ви­конання будівельного процесу; вимірюється в машино-змінах (маш.-зміни).

 

4. Нормативна та проектна документація будівельного виробництва.

Проектну документацію розробляють проектні, проектно-будівельні організації та інші юридичні і фізичні особи, які мають ліцензію на право виконання проектних робіт, на основі договору (контракту) із замовником. Договір регулює правові та фінансові відносини, взаємні зобов'язання та відповідальність сторін. До розробки проекту приступають при наявності узгодженого місця розміщення об'єкта, обгрунтування інвестицій, даних інженерних вишукувань та інших проектних матеріалів. Невід'ємною частиною договору є завдання на проектування. Воно встановлює основні вимоги до параметрів і якості майбутньої будівельної продукції, а також до складу та оформлення проектноїдокументації.
Поряд із завданням на проектування замовник видає проектній організації вихідні матеріали, склад і терміни подання яких обумовлюються в договорі.

Розробка проектної документації здійснюється переважно в дві стадії. Основним проектним документом при цьому є проект або техніко-економічне обгрунтування (ТЕО) будівництва. На підставі затвердженого проекту (ТЕО) будівництва розробляється робоча документація.

Будь-яка операція чи процес будівельного виробництва регламентується будівельними нормами та правилами (СНиП). По­рушення норм призводить до ускладнень, зниження якості викону­ваних робіт i будівельної продукції, виникнення аварійних ситуа­цій i нещасних випадків.

Відповідно до класифікатора «Строительные нормы и правила» складаються з п'яти частин:

1. Організація, управління, економіка — об'єднує в собі 6 груп (01...06).

2. Норми проектування — 12 груп (01...12).

3. Організація, виробництво і приймання робіт — 9 груп (01...09).

4. Кошторисні норми.

5. Норми затрат матеріальних і трудових ресурсів — 4 групи (01...04).

Крім основних норм i правил, будівельники користуються міждержавними стандартами (ГОСТ), тех­нічними умовами (ТУ) i державними стандартами (ДСТ) України.

Як доповнення до основних будівельних норм і правил видають­ся відомчі, галузеві будівельні норми і правила, застосовувані тільки у відомстві, для якого вони видані. Для визначення норм затрат праці та заробітної плати робітникам користуються «Єди­ними нормами і розцінками на будівельні роботи» (ЕНиР), що регламентують норми затрат праці та розцінки на одиницю вико­нуваної роботи.

 

5.Вимоги до якості будівельних робіт.

Якість у будівництві — це сукупність властивостей про­дукції, що задовольняє певні вимоги відповідно до її призначення. Якість визначається спільною оцінкою архітектурно-художніх рі­шень, технічного рівня проектних рішень, конструкторсько-технологічних параметрів, якості будівельних виробів, напівфабрикатів i матеріалів.

Якість робіт i продукції характеризується показниками якості.

При визначенні рівня якості порівнюють відносну характерис­тику якості робіт чи продукції з відповідними базовими показни­ками. До показників, що знижують якість будівельної продукції, належать:

погіршення зовнішнього вигляду виробів, що призводить до не­обхідності виконання додаткових робіт з метою підвищення їхньої якості;

зменшення міцності й стійкості окремих конструкцій, виробів та будівель у цілому;

зниження експлуатаційних якостей будівель.

Одним з найважливіших завдань підвищення якості є створен­ня умов управління якістю. Під цим розуміють досягнення, за­безпечення та підтримку необхідного рівня якості робіт й продук­ції під час її проектування, виготовлення, експлуатації.

У будівництві контроль за якістю здійснюють на всіх стадіях виробництва - при проектуванні, виготовленні будівельних деталей i виконанні будівельно-монтажних робіт.

Відповідає за якість будівельно-монтажних робіт i будівель­ної продукції інженерно-технічний персонал будов. Зовнішній конт­роль за якістю будівництва здійснює персонал технічного нагляду замовника й авторський нагляд проектних організацій.

У сучасному виробництві розрізняють такі види контролю:

залежно від місця виготовлення будівельних конструкцій i де­талей, напівфабрикатів i матеріалів — вхідний, поопераційний i приймальний; залежно від охоплення контролем продукції — суцільний i ви­бірковий.

Правильна організація управління якістю сприяє розробці та впровадженню у виробництво конкретних технічних заходів, що зумовлюють безперервне підвищення якості.

 

6.Загальні відомості про земляні роботи в будівництві.

Земляні роботи — один з найбільш трудомістких і найтяжчих процесів у будівельному виробництві.

З емляними спорудами називаються виїмки та насипи, які одержують в результаті розробки та переміщення грунту. Залежно від строку користування їх поділяють на постійні та тимчасові. До постійних земляних споруд належать споруди, призначені для експлуатації протягом тривалого часу (греблі, земляне полотно доріг, меліоративні канали, вирівняні будівельні майданчики, водоймища).

До тимчасових земляних споруд належать ті, що передують наступним роботам по зведенню об'єктів; їх використовують тільки під час виконання будівельних робіт, а потім або засипають (процес називається зворотною засипкою), або вони залишаються під зведеними конструкціями (наприклад, під підвальними частинами об'єктів, колекторами). Такими спорудами є котловани, траншеï водоперехоплюючі канави, шурфи, резерви, кавальєри.

Залежно від призначення до земляних споруд ставляться вимоги щодо якості та старанності обробки їхніх поверхонь, крутості укосів, ступеня ущільнення грунтів, стійкості до розмивання, фільтруючої здатності грунтів та інших механічних властивостей.