Соціальні мережі.

У суспільних, політичних процесах важливе місце займає фактор комунікації. Часто постає проблема побудови моделей поширення інформації між індивідами суспільства. Для простоти можна вважати, що кожен індивід, який володіє певною інформацією, передає її двом, трьом або більше індивідам. Кількість власників цієї інформації зростатиме у геометричній прогресії. Розв’язок такої задачі є очевидним. Для адекватності моделі необхідно врахувати той випадок, що є особини суспільства, які володіють інформацією з альтернативних джерел, а інші, з деяких причин, не зможуть нею володіти. Процес комунікації вже буде нелінійним. Існує ряд інших прихованих факторів, які призводять до утворення стійких об’єднань носіїв інформації.

Соціальна мережа (англ. social network) — соціальна структура (математично — граф), яка складається з групи вузлів, якими є соціальні об’єкти (люди чи організації), і зв’язки між ними (соціальні взаємозв’язки). Фактично засновником аналізу соціальних мереж вважають американського соціолога Якоба Леві Морено [1], який досліджував взаємозв’язки між людьми, створюючи соціограми. Сам термін був введений у 1954 році соціологом «Манчестерської школи» Джеймсом Барнсом.

Одним з найважливіших прикладів аналізу соціальних мереж є експеримент американського соціолога Марка Грановеттера (1970), який довів [3], що для багатьох задач (напр. пошук роботи, передвиборча агітація, …), слабкі зв’язки є ефективніші за сильні (феномен «малих світів»). Для стійкості соціальної мережі велике значення мають індивіди, через яких проходить великий масив інформації, це експерти, інформаційні оператори та ін. Дослідження дзвінків користувачів мобільних телефонів англійськими вченими довели, що якщо вилучити з мережі сильні зв’язки, то мережа збереже свою цілісність завдяки слабим зв’язкам. В протилежному випадку, забравши слабі зв’язки, семантична мережа розпадеться на менші під мережі.

Незважаючи на великі розміри соціальних мереж, існує порівняно мала відстань між буд-якими вузлами мережі. До цього висновку прийшов американський психолог Стенлі Мілграм (1967), який стверджував, що «всього шість рукостискань відокремлює його від аборигена Австралії» [2]. Пізніше було доведено [4], що середня відстань між будь-якими вузлами мережі зростає як логарифм від загальної кількості вузлів.

Для аналізу соціальних мереж використовуються кількісні та якісні характеристики, які визначаються з допомогою математичного апарату теорії графів. Визначимо деякі поняття.

Шлях між вузлами мережі — це послідовність вершин і ребер, які зв’язують дві вершини. Відстань між вузлами – кількість кроків від одної вершини до іншої. При аналізі соціальних мереж методами теорії графів виділяють задачі обчислення параметрів окремих вузлів, обчислення параметрів мережі, виокремлення мережевих підструктур.

Для окремих вузлів виділяють наступні параметри [6]:

1. Вхідна степінь вузла – кількість вхідних ребер графа;

2. Вихідна степінь вузла – кількість вихідних ребер графа;

3. Відстань між двома вибраними вузлами;

4. Середнє значення відстані від будь-якого до інших вузлів;

5. Ексцентриситет – найбільша відстань від вузла до решти;

6. Центральність – загальна кількість зв’язків даного вузла відносно інших;

 

Загальні параметри мережі:

1. Кількість вузлів;

2. Кількість ребер;

3. Густина – відношення кількості ребер до можливої кількості ребер в мережі з заданою кількістю вузлів;

4. Кількість симетричних, транзитивних і циклічних тріад;

5. Середнє значення відстані між вузлами;

6. Діаметр – найбільша відстань мережі.

 

Існує декілька задач стосовно соціальних мереж [7]:

1. Визначення під мереж або кластерів соціальних мереж, між якими є слабі зв’язки, а всередині кластерів присутні сильні зв’язки (див. розділ «Кластерний аналіз»).

2. Виокремлення частин мережі, які не зв’язані між собою.

3. Знаходження блоків і вузлів-перемичок. Вилучення вузла-перемички призводить до розпаду мережі на незв’язні частини.

4. Виявлення груп еквівалентних вузлів, які мають подібні профілі зв’язків.