Студопедия — Розкрийте професійно-етичні аспекти психодіагностичної діяльності.
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Розкрийте професійно-етичні аспекти психодіагностичної діяльності.






ЕТИЧНІ НОРМИ ПСИХОДІАГНОСТИКИ — комплекс норм і принципів із захисту інтересів обстежуваних осіб. Е. н. п. включають найзагальніші правила обстеження, які попереджають невиправдане або некомпетентне використання методик психологічної діагностики, є кодексом професійної етики психолога або іншого фахівця, що займається психодіагностичними дослідженнями.

Проф.-етичні аспекти псих.-діагност діяльності. -

Планування псих. досліджень: визначення об’єкта дослідження; чітке формулювання мети й завдань; встановлення контингенту обстежуваних; прогнозування можливостей використання отриманих результатів. Психолог самостійно вибирає методи роботи, керуючись вимогами максимальної ефективності та наукової обгрунтованості. Психолог забезпечує цілковиту надійність результатів, відповідає за рішення, які приймають на основі його висновків та рекомендацій, несе відповідальність за правильне й доступне роз’яснення непрофесіоналам застосовуваних психологічних методів і за можливі антигуманні наслідки. Психолог зводить до мінімуму ризик ненавмисного негативного впливу на тих, хто бере участь в експерименті, заздалегідь інформує клієнтів про право відмовитися від участі в дослідженні.

Загальні етичні принципи в роботі психологів різних рівнів

Етичним кодексом називається звід моральних правил поведінки, на яких будується діяльність і взаємини людей в тій чи іншій сфері їх спілкування. В основі етичного кодексу лежать моральні норми, які виражають особливі категорії добра, такі загальні принципи, вироблені в історії людської культури, дотримання яких складає благо для людей, приносить їм користь. Існує декілька джерел, на основі яких виробляються норми етичного кодексу практичного психолога. Це філософія, релігія, культура, звичаї, традиції, ідеологія, політика виступають як сфери або атрибути людської діяльності, що задають базисні принципи моралі для створення і функціонування етичного кодексу. 1. Принцип конфіденційності. Інформація, отримана психологом у процесі проведення роботи, не підлягає свідомому чи випадковому розголошенню, а в разі необхідності повинна бути представлена ​​у формі, що виключає її використання проти інтересів клієнтів 2. Принцип компетентності. 1. Психолог постійно підвищує рівень своєї професійної компетентності, знайомитися з останніми досягненнями в області психології. 2. Психолог застосовує тільки надійні та валідні методи вивчення психічних властивостей, якостей і станів особистості, сприяє застосуванню їх іншими. 3. Принцип відповідальності Психолог усвідомлює свою професійну та особисту відповідальність перед суспільством, в якому він працює і живе. Він популяризує психологічні знання для підвищення добробуту суспільства. 2. Проводячи дослідження, психолог піклується, перш за все, про благополуччя людей і не використовує результати роботи їм на шкоду 4. Принцип етичної та юридичної правомочності. Психолог планує та проводить дослідження відповідно до чинного законодавства і професійними вимогами до проведення психологічних досліджень. 2. У разі розбіжності між нормами цього Кодексу та обов'язками, осудними йому адміністрацією будь-якого рівня психолог керується нормами цього Кодексу. 6. Принцип благополуччя клієнта. У своїх професійних діях психолог орієнтується на благополуччя і враховує права своїх клієнтів, учнів, диспетчерів і інших учасників досліджень. У випадках, коли обов'язки педагога-психолога вступають в протиріччя з етичними нормами, психолог вирішує ці конфлікти, керуючись принципом "не нашкодь". 2. Психолог повинен віддавати перевагу інтересам клієнта при визначенні цілей і плануванні процедури, характер проведення діагностичного обстеження. Психолог повинен оберігати клієнта від психологічних травм, поважати особу людини, з яким працює. 7. Принцип професійної кооперації. 1. Робота психолога грунтується на праві і обов'язки виявляти повагу до інших фахівців та методів їх роботи незалежно від власних теоретичних і методичних уподобань. 2. Психолог утримується від публічних оцінок і зауважень про засоби і методи роботи колег у присутності клієнтів і обстежуваних осіб. Якщо психолог має претензії до стилю чи методам роботи колеги, то він може виступати з обгрунтованою критикою в колі фахівців. 8. Принцип інформування клієнта про цілі і результати обстеження. 1. Психолог інформує клієнта про цілі і зміст психологічної роботи, проведеної з ним, застосовувані методи і способи отримання інформації, щоб клієнт міг прийняти рішення про участь у цій роботі. У ході роботи з надання психологічної допомоги повинен суворо дотримуватися принцип добровільності з боку клієнта.. 5. Висновок за результатами обстеження не повинне носити категоричний характер, воно може бути запропоновано клієнтові тільки у вигляді рекомендацій. Рекомендації повинні бути чіткими і не містити свідомо нездійсненних умов. 6. У ході обстеження психолог повинен виявляти і підкреслювати здібності і можливості клієнта. Неприпустимо акцентувати увагу клієнта на його обмеження і недоліки. 9. Принцип морально-позитивного ефекту професійних дій психолога. Психолог повинен робити все можливе для визначення ситуацій, в яких психологічні техніки або інструментарій взагалі не можуть бути адекватно використані або на їх використання повинні бути накладені відповідні обмеження. У звітах про свою роботу, зроблених для фахівців, які не мають психологічної освіти, психолог повинен виходити з того, що повідомлення повинні бути ясними і застосовними до практичних потреб замовника. 3. При виступах в засобах масової інформації психолог повинен висловлювати судження, засновані на реальних досягненнях психологічної науки і практики.

20. Розкрийте загальне поняття про психометрику та області її застосування.Cхарактеризуйте ефективність психологічних тестів: надійність, достовірність і валідність.Визначте основні етапи стандартизації (нормування) тестової методики.

Психометрика - розділ психології, що вивчає теоретичні і методологічні проблеми психологічних вимірювань. Займається розробкою математичних моделей психологічного вимірювання, регламентує експериментальну перевірку за критеріями валідності і надійності.

С.С тівенсом було запропоновано 4 типи числових систем і відповідно 4 типи вимірювальних шкал.: 1) номінативна (шкала найменувань, отримані дані розподіляють в певну кількість класів); 2)порядкова (ординарна шкала, де ранжуються об’єкти в порядку збільшення або зменшення величини певної спільної для об’єктів ознаки); 3)інтервальна шкала (елементи впорядковуються за п-пом «більше на певну к-ть одиниць – менше на певну к-ть од»); 4 ) шкала відношень (дозволяє визначити у скільки один об’єкт менш або більш. від іншого)

Валідність – це відповідність ПДго інструменту психічній якості,що вимірюється, тобто здатність тесту вимірювати саме ті характеристики, які необхідно виміряти.Методика вважається валідною, якщо на її результати впливає лише властивість що вимірюється, та навпаки. Очевидна валідність – уе уявлення про сферу використання, результативність та прогностичну цінність методики, що виникають у досліджуваного чи ін..люд.

Змістова валідність відображає міру відповідності(репрезентації)завданя досліджуваній психічній якості

Емпірична валідність об’єднує сукупність характеристик конструктивної та критеріальної валідності, а також два види останньої – поточну та прогностичну валідність. Конструктивна – характеризує область досліджуваної поведінки у широких теоретичних конструктах(поняттях,концепціях,теоріях). Критеріальна – міра узгодженості результатів вимірювальної методики з незалежним критерієм – критерієм валідизації. Поточна – комплекс зв’язків оцінок методики з незалежними критеріями, що хар-ть наявний стан досліджуваної психічної властивості. Прогностична – відображає зв'язок резул татів методики зі станом психічної властивості, що вимірюється через певний проміжок часу.

Надійність методики забезпечує точність вимірювань, які здійснюються за її допомогою, а також сталість її результатів під впливом сторонніх випадкових факторів, що не є об’єктами дос-ня. Визначення показників точності та сталості результатів визнач. ретестовою надійністю. При методі розщеплення найчастіше здійснюється поділ методики на дві еквівалентні половини за парними та не парними номерами або за принципом близькості значень індексів складності.

Вірогідність(достовірність) – захищеність від свідомої фальсифікації або неусвідомлюваних мотиваційних спотворень. «Шкала неправди» складається з питань-пасток або провокаційних питань,відповідь на які явно визначена соціальною бажаністю.

У ПД під стандартизацією вимірювальної методики розуміють регламентованість процедури її проведення(уніфікованість інструкцій, бланків, способів реєстрації результатів, умов проведення обстеженн та ін.) Репрезентативність – властивість вибірки відображати в якісному та кількісному аспекті характеристики генеральної сукупності. Важливим моментом стандартизації діагностичної методики є процедура отримання нормалізованих стандартних показників шляхом лінійного перетворення первинних оцінок. Показники, отримані внаслідок лінійного перетворення, наз Z-показниками. Zі=Xі - X¯⁄

Квантильна стандартизація використовується для оцінки місця, котре посідає респондент у популяції за досліджуваною ознакою, тобто дозволяє з’ясувати, який відсоток досліджуваних виконує діагностичну пробу краще або гірше за нього.

21. Обґрунтуйте основні теоретичні положення об’єктивного підходу в психодіагностиці. Дайте загальну характеристику тестам інтелекту.

Психодіагностика - це психологічна науково-практична дисципліна, що розробляє якісні та кількісні процедури розпізнавання психічних особливостей особистості.

Предметом ПД є способи і засоби вияву(вимірювання) псих-х процесів, властивостей, станів у їхній динамиуі, кількісно-якісній специфіці, системних зв’язках і причинних відношеннях.

Об'єктивний підхід — діагностика відбувається на підставі успішності (результ-ті) та засобу здійснення діяльності. Суб'єкт дослідження, отримавши відповідне завдання або декілька завдань, починає інтенсивно працювати, дослідники стежать за процесом діяльності і враховують здобуток. Це відкритий спосіб. Є ще скритий спосіб. При відкритому способі випробування проводяться у формі тесту. Суб'єкт дослідження не здогадується про істинну мету перевірки. Він прагне досягнути позитивного результату в певному напрямі (наприклад, запам'ятати найбільшу кількість показників), психолога цікавить зовсім інший аспект (які дані та з якої галузі запам'ятав суб'єкт дослідження).

Тест - є, по-перше, псих-м методом, створеним у формі стандартизованого, зазвичай короткочасного випробування з метою практичної диференціальної діагностики; по-друге,-інструментом об’єктивного вимірювання деяких психологічних особливостей особистості та поведінки (для чого він оснащений відповідними шкалами і нормами та може бути чітко схарактеризований за психометричними критеріями: надійністю, валідністю, стандартизованістю).

Переваги та недоліки тестування: + 1.Можливість охоплення великого контингенту досліджуваних.2.Оперативність та економічність.3.Стандартизованість умов та процедури проведення.4.Надійність та об’ективність результатів.5.Кількісний і диференційований характер оцінки.6.Можливість комп’ютерізації

- 1.Небезпека використання тестів некваліфікованими людьми.2.Можливість виникнення у досліджуваних стресових станів, утоми,тривожності.3.Переважно використовуються в межах зрізового методу.4.Втрата індивідуального підходу.5.Можливість використання неадаптованих, не стандартизованих тестів із нерозробленою теоретичною базою.

Увесь арсенал методик можна об’еднати у таки групи: тести здібностей (тести інтелекту, креативності, спеціальних здібностей), тести досягнень та критеріально-орієнтовані тести.

Здібності загальні - здібності, що забезпечують успішність ряду основних, провідних форм людської діяльності
Структура загальних пізнавальних здібностей:
ІНТЕЛЕКТ - відносно стійка структура розумових здібностей індивіда, що виявляються в різних сферах практичної та теоретичної діяльності.Інтелект - Здатність до застосування знань - Мотивація досягнень-Адаптивна поведінка
КРЕАТИВНІСТЬ - здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації.Креативність - Здатність до зміни знань - Мотивація самоактуалізації - Творча активність
Здатність до навчання - здатність до оволодіння нового, в тому числі навчального, матеріалу (нових знань, дій, нових форм діяльності).Учитися - Здатність до придбання знань - Пізнавальна мотивація - Пізнавальна активність
1. Вимірювання інтелекту: Тести інтелекту - загальний клас тестів, спрямованих на вимірювання та оцінку загального рівня когнітивного розвитку індивідів при вирішенні ними широкого кола розумових завдань. Тести інтелекту утворюють особливу групу методик, спрямованих на вимірювання рівня інтелектуального розвитку та встановлення індивідуальних відмінностей між людьми за цією психологічною ознакою.Увітч. психол., завдяки працям Дружинина, інтелект (разом із научуваністю та креативністю) розглядається як загальна здібність-здатність до розв’язування задач за допомогою використання наявних знань..( Дошки форм Сегена-Від 2 років.Оцінювання рівня розумової відсталості дитини. Склад-5 дошок із гніздами, в які потрібно вкласти фігури різної складності.; Прогресивні матриці - Дж.Равен, Л.Пенроуз1936, (гештальт), матриці стандартно ч-білі, 5 серій, досл від8-65років.Кольорові, 3 серії,5-11 та 60-89 років. )

Види тестів інтелекту. Тести інтел-ту е сукупністю методик, утворених у межах об’єктивного психодіагн-ого підходжу та спрямованих на вимірювання рівня інтелектуального розвитку (заг-х здібностей).Для вивчення інтел-у використовуються вербальні та невербальні тести інтел-ту.

Вербальні - стимульний матеріал представлений у мовленевій(верб.) формі та оперування граматичними мовленевими формами (≈ субтести 1-4 тесту структури інтелекту Р.Амтхауера); Невербальні –пропонуються тестові завдання, представлені у наочній ф-мі (зображення, графічний матеріал), або у предметній формі (кубики, предмети).
2. Діагностика креативності:
Тести креативності - тести, спрямовані на виявлення деяких факторів творчих досягнень, пов'язані з такими параметрами мислення, як гнучкість, швидкість, оригінальність, ізобретательность.Батарея Торренса для дослідження креативності
від дошкільнят до дорослих. 12 тестів, згрупованих у три серії:вербальну, образотворчу і звукову, діагностують відповідно словесне творче мислення, образотворче творче мислення і словесно-звукове творче мислення
3. Діагностика навчаемості Короткий відбірковий тест (КОТ)(Короткий орієнтовний тест) тест на рівень інтелектуЕ.Ф.Вандерлік (кінець 40х рр. ХХст), адаптація В.Н.Бузіна (1989)визначення інтегрального показника загальних здібностей, прогноз навченості і ділових якостей людини.медіанні норми розраховані з 6-го класу надійність тесту Вандерліка варіює в межах 0.70-0.94. Перевірка валідності обмежена кореляціями з тіста Отіса (Конструктная валідність). Характеристики загальних здібностей, які виявляються за допомогою тесту Вандерліка, наступні: - Здатність узагальнення та аналізу матеріалу; - Гнучкість мислення; - Інертність мислення (слабка Перемикання); - Емоційні компоненти мислення, відволікання; - Швидкість і точність сприйняття, розподіл і концентрація уваги; - Грамотність, вживання мови; - Вибір оптимальної стратегії виконання завдань; - Просторова уява.
Інтегральний показник тесту (ПТ) є комплексним многопараметрическим показником загальних здібностей людини.
Спеціальні здібності - індивідуально психологічні особливості, що забезпечують успішність виконання окремих конкретних видів діяльності (музичної, математичної, організаторської і т.д.)
Спеціальні здібності: -Сенсорні –Моторні –Технічні -Професіоналізовані
Тести спеціальних здібностей - тести, напарвленние на вимірювання рівня успішності вирішення завдань конкретного типу і в конкретних галузях діяльності.
Основні тести для вимірювання спеціальних здібностей: Сенсорні здібності. Тести сенсорних здібностей - тести, призначені для вимірювання та оцінки особливостей сенсорної сфери психіки (відчуттів і сприйняття)
Вимірювані показники: Гострота зору, различительная чутливість, сприйняття глибини, цветоразличение.
Гострота слуху (або вимір абсолютних порогів), виділення сигналів із шумового фону, розрізнення гучності, висоти, тембру звуків Тести: Таблиця Снеллена, Метод Орто-Рейтера, Тест перевірки зору, Тест зорового сприйняття, Тест музичної обдарованості Сішора
Моторні здібності Тести моторних здібностей - тести, призначені для вимірювання та оцінки моторних характеристик, таких як точність і швидкість рухів, спритність рухів, координація і темп рухових реакцій, точність розподілу м'язового зусилля при вирішенні рухових завдань. Вимірювані показники: Швидкість, темп і точність рухів, зорово-моторна координація, спритність рухів пальців і рук, тремор, точність м'язового зусилля
Тести: Тест Лінкольна-Озерецкого, Тест спритності пальців О'Коннора, Тест спритності Стромберга, Тест ручної спритності Пурдьє, Тест спритності маніпулювання з дрібними предметами Крауфорда
Технічні здібності Тести технічних здібностей - тести, спрямовані на вимірювання та оцінку психологічних особливостей, які проявляються в роботі з устаткуванням і окремими взаємодіючими механізмами. Найчастіше під цими особливостями маються на увазі технічне мислення і технічна обізнаність. Вимірювані показники: Загальна технічна обдарованість або технічний досвід, набуття людиною в роботі з технікою, просторові уявлення і технічне розуміння.
Тести: Тест Беннета на технічне розуміння, Тест технічного розуміння Пурдьє, Мінесотський тест на сприйняття простору, Тест просторових взаємозв'язків
Професіоналізовані здібності Тести професіоналізованих здібностей - тести, що виявляють індивідуально-психологічні особливості, що сприяють успішному виконанню певних видів діяльності (художньої, музичної, канцелярської і пр.) Вимірювані показники: Здібності, необхідні в різних видах праці (художні, музичні, артистичні, конторські і пр.) Тести. Тест суджень про мистецтво Мейєра, Опитувальник художніх здібностей Хорна

22. Обґрунтуйте основні теоретичні положення об’єктивного підходу в психодіагностиці. Дайте загальну характеристику тестам креативності, спеціальних здібностей, досягнень.

Психодіагностика - це психологічна науково-практична дисципліна, що розробляє якісні та кількісні процедури розпізнавання психічних особливостей особистості.

Предметом ПД є способи і засоби вияву(вимірювання) псих-х процесів, властивостей, станів у їхній динамиуі, кількісно-якісній специфіці, системних зв’язках і причинних відношеннях.

Об'єктивний підхід — діагностика відбувається на підставі успішності (результ-ті) та засобу здійснення діяльності. Суб'єкт дослідження, отримавши відповідне завдання або декілька завдань, починає інтенсивно працювати, дослідники стежать за процесом діяльності і враховують здобуток. Це відкритий спосіб. Є ще скритий спосіб. При відкритому способі випробування проводяться у формі тесту. Суб'єкт дослідження не здогадується про істинну мету перевірки. Він прагне досягнути позитивного результату в певному напрямі (наприклад, запам'ятати найбільшу кількість показників), психолога цікавить зовсім інший аспект (які дані та з якої галузі запам'ятав суб'єкт дослідження).

Тест - є, по-перше, псих-м методом, створеним у формі стандартизованого, зазвичай короткочасного випробування з метою практичної диференціальної діагностики; по-друге,-інструментом об’єктивного вимірювання деяких психологічних особливостей особистості та поведінки (для чого він оснащений відповідними шкалами і нормами та може бути чітко схарактеризований за психометричними критеріями: надійністю, валідністю, стандартизованістю).

Переваги та недоліки тестування: + 1.Можливість охоплення великого контингенту досліджуваних.2.Оперативність та економічність.3.Стандартизованість умов та процедури проведення.4.Надійність та об’ективність результатів.5.Кількісний і диференційований характер оцінки.6.Можливість комп’ютерізації

- 1.Небезпека використання тестів некваліфікованими людьми.2.Можливість виникнення у досліджуваних стресових станів, утоми,тривожності.3.Переважно використовуються в межах зрізового методу.4.Втрата індивідуального підходу.5.Можливість використання неадаптованих, не стандартизованих тестів із нерозробленою теоретичною базою.

Увесь арсенал методик можна об’еднати у таки групи: тести здібностей (тести інтелекту, креативності, спеціальних здібностей), тести досягнень та критеріально-орієнтовані тести.

Здібності загальні - здібності, що забезпечують успішність ряду основних, провідних форм людської діяльності
Структура загальних пізнавальних здібностей:
ІНТЕЛЕКТ - відносно стійка структура розумових здібностей індивіда, що виявляються в різних сферах практичної та теоретичної діяльності.Інтелект - Здатність до застосування знань - Мотивація досягнень-Адаптивна поведінка
КРЕАТИВНІСТЬ - здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації.Креативність - Здатність до зміни знань - Мотивація самоактуалізації - Творча активність
Здатність до навчання - здатність до оволодіння нового, в тому числі навчального, матеріалу (нових знань, дій, нових форм діяльності).Учитися - Здатність до придбання знань - Пізнавальна мотивація - Пізнавальна активність
1. Вимірювання інтелекту: Тести інтелекту - загальний клас тестів, спрямованих на вимірювання та оцінку загального рівня когнітивного розвитку індивідів при вирішенні ними широкого кола розумових завдань. Тести інтелекту утворюють особливу групу методик, спрямованих на вимірювання рівня інтелектуального розвитку та встановлення індивідуальних відмінностей між людьми за цією психологічною ознакою.Увітч. психол., завдяки працям Дружинина, інтелект (разом із научуваністю та креативністю) розглядається як загальна здібність-здатність до розв’язування задач за допомогою використання наявних знань..( Дошки форм Сегена-Від 2 років.Оцінювання рівня розумової відсталості дитини. Склад-5 дошок із гніздами, в які потрібно вкласти фігури різної складності.; Прогресивні матриці - Дж.Равен, Л.Пенроуз1936, (гештальт), матриці стандартно ч-білі, 5 серій, досл від8-65років.Кольорові, 3 серії,5-11 та 60-89 років. )

Види тестів інтелекту. Тести інтел-ту е сукупністю методик, утворених у межах об’єктивного психодіагн-ого підходжу та спрямованих на вимірювання рівня інтелектуального розвитку (заг-х здібностей).Для вивчення інтел-у використовуються вербальні та невербальні тести інтел-ту.

Вербальні - стимульний матеріал представлений у мовленевій(верб.) формі та оперування граматичними мовленевими формами (≈ субтести 1-4 тесту структури інтелекту Р.Амтхауера); Невербальні –пропонуються тестові завдання, представлені у наочній ф-мі (зображення, графічний матеріал), або у предметній формі (кубики, предмети).
2. Діагностика креативності:
Тести креативності - тести, спрямовані на виявлення деяких факторів творчих досягнень, пов'язані з такими параметрами мислення, як гнучкість, швидкість, оригінальність, ізобретательность.

3. Діагностика навчаемості Короткий відбірковий тест (КОТ)(Короткий орієнтовний тест) тест на рівень інтелекту Е.Ф.Вандерлік (кінець 40х рр. ХХст), адаптація В.Н.Бузіна (1989) Характеристики загальних здібностей, які виявляються за допомогою тесту Вандерліка, наступні: - Здатність узагальнення та аналізу матеріалу; - Гнучкість мислення; - Інертність мислення (слабка Перемикання); - Емоційні компоненти мислення, відволікання; - Швидкість і точність сприйняття, розподіл і концентрація уваги; - Грамотність, вживання мови; - Вибір оптимальної стратегії виконання завдань; - Просторова уява.
Інтегральний показник тесту (ПТ) є комплексним многопараметрическим показником загальних здібностей людини.
Спеціальні здібності - індивідуально психологічні особливості, що забезпечують успішність виконання окремих конкретних видів діяльності (музичної, математичної, організаторської і т.д.)
Спеціальні здібності: -Сенсорні –Моторні –Технічні -Професіоналізовані
Тести спеціальних здібностей - тести, напарвленние на вимірювання рівня успішності вирішення завдань конкретного типу і в конкретних галузях діяльності.

Спеціальні здібності визначаються за допомогою тестів спец-х здібностей –групи методик, призначених для вимірювання рівня розвитку окремих аспектів інтелекту, сенсорних, моторних ф-ций, техничних та професіоналізованих (матем., музичн.,лінгвістичні, педагогічні, артист-і тощо)здібностей, які забезпечують ефективність у конкретних, досить вузьких областях діяльності.

Використовуються ці тести переважно в межах професійної психодіагностики з метою визначення проф.-о важливих якостей і проф.придатності людини до певного виду труд.діяльності. Розробка та викор. Тестів спец.здібн. ґрунтується на професіографії ( опис та аналіз змісту професії) та створенні психограми– перелику професійно-важливих якостей необхідних для здійснення певного виду трудової діяльності. Використовуються БЛАНКОВІ (є набором завдань, зафіксованих у вигляді літел, слів, цифр, креслень тощо.Досліджуваний має виконати завдання зробивши олівцем необхідні позначки або записавши відповіді на спец. Бланку.)та МАНІПУЛЯЦІЙНІ (порівняно нескладні прилади для виконання рухових завдань ≈ апаратурні тести-психомоторні реакції, властивості НС)Тести спец.здібн. в основному класифікуються за видами психічних функційтести сенсорних і моторних здібностей – та за видами діяльностітести техничних і професіональних здібностей.

23. Розкрийте суть експериментального методу як взаємодії з досліджуваним у максимально контрольованих умовах. Зазначте види експерименту.

Метод - сукупність прийомів її операцій практичного та теоретичного освоєння дійсності

Методи класиф. За Рубінштейном: 1) спостереження (зовнішнє і внутрішнє або самоспостереж) 2) експеримент (лаборант.,природ., психол.-педагогічний). За Ананьевим: 1. Організаційні методи (порівн..,лонгіт.,комплексний); 2) Емпіричні – обсерваційні (спост. І самоспостер.), експеримент (лаборант., польвий, природний, психодіагност. метод, аналіз процесів і продуктів д-ті), 3) Способи обробки даних – методи математико-статист. аналізу даних і якісного опису. 4) Інтерпритація – генетичний(філо- та онтогенетичний) і структурні методи(класиф., типологізація)

Експеримент - це один з основних методів психологічного дослідження, який поля­гає в активному втручанні дослідника в ситуацію, планомірному маніпулюванні однією або декількома змінними (факторами) та реєстрації відповідних змін у поведінці досліджуваного. Експериментальне психологічне дослідження передбачає принаймні 5 основних етапів: 1.Постановка мети;2. Планування є обґрунтованим переходом від змістовної гіпотези до схеми експерименту .; 3. Проведення експерименту (експериментування) - власне добір емпіричних даних з методичним вирішенням питання про контроль і вимірювання факторів, що варіюються, НЗ та 33, що змінюються під впливом.; 4. Аналіз експериментальних даних передбачає обробку результатів, перевірку статистичних гіпотез, реалізацію певної логіки прийняття змістовної експериментальної гіпотези з точки зору інтерпретації кількісних характеристик, зроблених статистич­них висновків та обговорення отриманих результатів. 5.Констатація висновків, котрі можуть відрізнятися за широтою та рівнем зроблених у них узагальнень та рекомендацій. Кінцевим продуктом досл.ідження є науковий звіт, рукопис статті, монографія, лист у редакцію наукового журналу.

Лабораторний (штучний) експеримент - це дослід, який проводиться у штучно створених умовах, що дозволяють суворо дозувати стимуляцію (незалежні змінні) та контролювати інші впливи на досліджуваного (додаткові змінні), а також реєструвати його відповідні реакції, що містять залежні змінні. Головним його недоліком є низький рівень так званої екологічної валідності, тобто можлива невідповідність природнім життєвим ситуаціям. Але, незважаючи на вказані недоліки, лабораторний експеримент залишається одним з найточніших наукових методів.

Природний (польовий) експеримент - є дослідом, який здійснюється у звичних для досліджуваного умовах з мінімальним втручанням у його життєдіяльність дослідника. Пред’явлення не­залежної змінної наче “вплетене” природнім способом у звичай­ний перебіг його життєдіяльності. Залежно від виду виконуваної діяльності та відповідної ситуації виокремлюються такі види при­родного експерименту: в умовах спілкування, трудової, ігрової, навчальної, військової діяльності, в побутових умовах. Недоліками методу природного експерименту є: - експериментатор позбавлений можливості жорстко контролювати та реєструвати залежну та незалежну змінні, тому результати переважно подаються в описові формі.; - Важкість відтворюваності експерименту, оскільки ство­рити ідентичні умови в природних умовах практично неможливо.

Формувальний експеримент (психолого-педагогічний, творчий, виховний, генетико-модулюючий експеримент, метод активного формування психіки) - це метод активного впливу на досліджуваного, що сприяє його психічному розвиткові та особис- тісному зростанню. Особливу роль формувальний експеримент відіграє у сис­темі розвивального навчання, де за його допомогою здійснюється проектування і моделювання змісту психологічних новоутворень, психолого-педагогічних засобів і шляхів їх форму­вання. Формувальний експе­римент є надійним засобом виявлення та актуалізації резервів психічного розвитку на кожному віковому етапі.

24. Охарактеризуйте спостереження та його види. Наведіть приклади схеми протоколу спостереження.

Метод - сукупність прийомів її операцій практичного та теоретичного освоєння дійсності

Спостереження (обсерваційний метод ). - цілеспрямоване, навмисне та спеціальним чи­ном організоване сприймання, котре підкорене певній меті, здійс­нюється за розробленим планом з використанням засобів для здійснення самого спостереження та фіксації його результатів. Основними його характеристи­ками є ціпеспрямованість (наявність усвідомленої мети), вибірковість (селективність), опосередкованість теоретичними уявленнями, планомірність (системність, повнота та цілісність уявлень про предмет спостереження), організованість процесу (впорядкованість дій спостерігача), обов 'язкова реєстрація (фіксація) отриманих даних, адекватність, (відповідність отриманих під час спостереження даних предмету вивчення), повнот а опису досліджуваного об’єкта.

Об’єктом психологічного спостереження є окрема людини (тварина), група людей у їхній спільній діяльності, людські спільноти.

Предметом психологічного спостереження можуть бути лише зовнішні екстеріоризовані компоненти діяльності: 1) мото­рні компоненти практичних та гностичних дій; 2) мов­леннєві акти; їхній зміст; частота; спрямованість;; 3) міміка, пантоміміка, 4) зовнішні прояви певних вегетативних реакцій: почервоніння або збліднен- ня шкіри; зміни ритму дихання; потовиділення,

Процедура дослідження методом спостереження склада­ється з таких етапів:

1)визначення предмета, об’єкта та ситуації спостереження;

2)обирання способу спостереження та реєстрації даних;

3)розробка плану спостереження;

4)добір методу обробки результатів;

5)проведення обробки й інтерпретації отриманої інформації.

Значними недоліками методу спостереження також є пасивна роль спостерігача, який вичікує необхідні події, хоча ймовірність їхньої появи не завжди є високою; складність формалізації даних, що утруднює їхній кількісний аналіз; склад­ність точного встановлення причин явищ, що спостерігаються, через неможливість врахування всіх факторів впливу.

ВИДИ спостереження: Об’єктивне (зовнішнє) - Спостереження “зі сторони”, тобто спостереження зовнішніх щодо спостерігача об’єктів. Польове (природне, натуральне) - Спостереження за об’єктами у природних умовах їхнього повсякденного життя та ДІЯЛЬНОСТІ. Лабораторне (експериментальне, штучне, клінічне) - Спостереження у штучно створених умовах. Індивідуальне - Спостереження, що здійснюється од­ним спостерігачем. Колективне - Спостереження, що здійснюється спільно декількома дослідниками. Випадкове - Не заплановане заздалегідь спостереження, що здійснюється у випадкових обставинах.. Вибіркове - Спостереження, що проводиться в окремі проміжки часу, котрі обираються дослідником на його розсуд. Стандартизоване - Спостереження, що здійснюється за розробленою схемою, в якій подані форма фіксації та перелік параметрів для реєстрації (бланк спостереження). До стандартизованого спостереження близьке за сутністю формалізоване спостереження, запропоноване Л.А.Регуш [229]. Основними його ознаками є 1) задане ззовні (дослідником або укладачем методики) обмеження на певний

компонент спостереження (набір ознак для спостереження, ситуації і час спостереження, систему оцінювання явищ тощо) та 2) постійність уведених обмежень протягом усього дослідження

Нестандартизоване - Нерегламентоване спостереження, під час якого опис того, що відбувається, здійснюється спостерігачем у вільній формі з метою формування попереднього загального уявлення про об^кт та закономірності його функціонування. Відкрите - Спостереження, під час якого досліджувані знають (усвідомлюють), що вони є об’єктом дослідження. Приховане - Спостереження, про яке досліджуваним не повідомляється

25. Проаналізуйте особливості організації та проведення вербально-комунікативних методів (бесіди та опитування).

До методів опитування, специфіка яких полягає в отри­манні психологічної інформації на основі мовленнєвого (усного або письмового) спілкування, відносять бесіду, інтерв’ю та анке­тування.

Бесіда - це емпіричний метод отримання даних про пси­хологічні особливості досліджуваного шляхом проведення з ним тематично спрямованоїрозмови-діалогу

Іншими методами опитування як збору первинної інфор­мації за допомогою постановки питань респонденту, який надає на ці питання усну або письмову відповідь, є інтерв’ю та ан­кетування. Область використання цих методів у психологічних дослідженнях є доволі широкою. Найчастіше вони застосовують­ся: 1) на ранніх етапах психологічного дослідження, коли за допо­могою даних інтерв’ювання компетентних осіб встановлюються змінні та висуваються робочі гіпотези; 2) як основні засоби збору первинної інформації з метою прояснення взаємозв’язків дос­ліджуваних процесів та змінних; 3) для виявлення основних ознак експериментальної та контрольної груп; 4) для уточнення, роз­ширення, контролю даних, отриманих за допомогою інших ме­тодів.

Інтерв’ю проводиться у формі очного усного опитування, анкетування - це частіше заочне письмове опитування

В психологічній практиці найчастіше використову­ються стандартизоване ( формулювання та послідовність питань, які є однаковими для всіх респондентів, визначені заздалегідь), нестандартизова не (інтерв’юер керується лише загальним пла­ном опитування та може, виходячи з вимог конкретної ситуації, самостійно формулювати питання та довільно змінювати їхній порядок) та напівстандартизоване (містить перелік як необхід­них, так і можливих запитань) інтерв’ю

На відміну від інтерв’ю метод анкетування найчастіше використовують у випадках, коли необхідно опитати в стислі строки велику кількість розселених на великій території людей (від сотень до декількох тисяч) або забезпечити анонімність опи­тування. Зазвичай анкетування здійснюється за допомогою анкети - спеціально оформленого переліку питань, звернених до певної категорії респондентів, - заповнення якої здійснюється респон­дентом самостійно, без участі дослідника.

Основні види питань, які використовуються в анкетах та інтерв’ю: Відкриті - Передбачають відповідь у вільній формі. Закриті - Передбачають вибір із двох або більше альтернатив у запропонованому переліку варіантів. Прямі - Формулювання питання передбачає відповідь, яка однаково зрозуміла і досліднику, і респонденту. Побічні - Справжні цілі питання замасковані, приховані (наприклад, шляхом переводу з особової у безособову форму) від респондента. Контрольні (питання-пастки)- Використовуються для виявлення нещирості. Складні - Вимагають від респондента значних інтелектуальних та психоемоційних зусиль. Прості.

26. Обґрунтуйте основні теоретичні положення суб’єктивного підходу в психодіагностиці. Дайте загальну характеристику основним видам особистісних опитувальників.

Суб’єктивний підхід у психодіагностиці- діагностика здійснюється на основі успішності відомостей, повідомляємих про себе, самоописи особливостей особистості, поведінки в тих чи інших ситуаціях.Суб'єктивний підхід представлений багаточисленними опитувальниками.

До групи психодіагностичних методик, які розробляються в межах суб’єктивного психодіагностичного підходу, можуть бу­ти віднесені опитувальники, методики суб’єктивного шкалування та техніки самооцінювання, оскільки всі вони ґрунтуються на єди­ному методичному принципі - діагностичні дані психолог отри­мує зі слів самого досліджуваного внаслідок самооцінювання ним особливостей власної особистості або поведінки в тих чи тих си­туаціях.

Особистіші опитувалъники (стандартизовані самозві­ти) - це сукупність методичних засобів, які використовуються для вимірювання окремих властивостей і проявів особистості. Вони складаються з набору пунктів (питань або тверджень), на які досліджуваний має відповідати (виносити судження, погоджуватись / не погоджуватись тощо) згідно запропонованої інструкції.

Розрізняють факторні (конструюються на основі фак- торно-аналітичного принципу) та емпіричні (створюються на основі критеріально-ключового принципу) опитувальники.; одновимірні (діагностують лише одну особистісну властивість) та багатовимірні (спрямовані на вимірювання більш ніж однієї властивості особистості) опитувальники

Опитувальники рис особистості. Ця група особистісних опитувальників розробляється на основі виділення особистісних рис та їхнього групування. При цьому діагностика ґрунтується на припущенні про існування кінцевого набору відносно стабільних базисних (універсальних) рис-факторів, ступінь вираженості яких визначає відмінності між людьми. Найвідомішою міжнародною класифікацію цих рис є так звана “Великап’ятірка” властивостей: 1)екстраверсія (активність); 2)дружелюбність (злагода); 3)усвідомленість (самоконтроль); 4)емоційна стабільність (упевненість у собі); 5)інтелектуальна свобода (відкритість досвіду).

*Опитувальник “Шістнадцять особистісних факторів” Запропонований Р.Б.Кеттеллом у 1950 році. Опитувальник призначений для вимірювання 16 особистісних факторів у осіб віком 16 років і старше. *

До групи опитувальників особистісних рис можуть бути віднесені також деякі опитувальники темпераменту - дозволяють описати ті приховані від безпосереднього спостере­ження конституціональні особливості нервової системи, вроджені та найзагальніші властивості темпераменту, котрі, зумовлюючи варіативність поведінкових рис.* Опитувальник структури темпераменту (ОСТ) *

Типологічні опитувальники.При використанні цього виду опитувальників діагноз ставиться на основі зіставлення індивідуальних результатів із відповідними (усередненими) типами особистості та визначенні ступеня їх подібності.* Опитувальник Х.Шімішека - Призначений для діагностики акцентуаційних типів особистості (ґрунтується на концепції “акцентуаційних особистостей” К.Леонгарда). Складається з 88 запитань, на які досліджуваний має відповісти “так” чи “ні .; Патохарактурологіч­ний діагностичний опитувальник (ПДО); Індивідуально- типологічний опитувальник (ИТО) *

Опитувальники мотивів - група особистісних опитувальників, призначена для діагностики потреб мотиваційної сфери особистості з метою встановлення спрямованості її активності, а також особливостей регуляції поведінки. * Опитувальник потреби в досягненні Складається з 23 тверджень, з якими досліджуваний має погодитись або ні.; Методика дослідження мотивації кохання - Розроблена В.Ф.Моргуном у 1986 році. Виявляє ієрархії мотивів кохання, що характеризують предметний зміст цього почуття *

Під інтересом у психології розуміють форму прояву піз­навальної потреби, що забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення цілей діяльності та сприяє таким чином орієнтуван­ню, ознайомленню з новими фактами, повнішому та глибшому відображенню дійсності. Опитувальники інтересів,більшість з яких спрямована на визначення навчальних та професійних ін­тересів * Диференціально- діагностичний опитувальник (ДДО),;Карта інтересів *

Цінності розуміються як найзна- чущі (тобто необхідні для задоволення провідних потреб, інтере­сів тощо) для особистості предмети або явища оточуючої дійснос­ті. Формуючись у процесі засвоєння соціального досвіду, цінності виявляються в інтересах, настановах та інших особистісних проявах, слугуючи важливим фактором регуляції поведінки особистості та міжособистісних стосунків

Опис опитувальників цінностей, призначених для вимірю­вання ціннісних орієнтацій особистості

Під настановою розуміють готовність, схильність суб’єк­та, що виникає при передбаченні ним певного об’єкта (або ситуа­ції) та забезпечує стійкий цілеспрямований характер перебігу діяльності по відношенню до даного об’єкта.

Для опису особливих станів особистості та її свідомості, які ґрунтуються на попередньому досвіді та передують реальній поведінці, було введено поняття “атитюд” (соціальна настанова). Пізніше М.Смітом (1942 р.) була запропонована трикомпонентна структура атитюду, яка містила когнітивний (пізнавальний), афек­тивний (емоційний) та конативний (поведінковий) компоненти.

Для кількісного вимірювання відносного положення інди­віда в одновимірному континуумі настанов були створені опитувальники настанов. * Шкала самоповаги М.Розенберга - Призначена для оцінки самовідношення (самоповаги та самоприниження) у підлітків. Опитувальник складається з 10 тверджень, що передбачають 4 варіанти відповідей. *

Опиту вал ьники станів. Функцією психічних станів є забезпечення пристосування організму до мінливих умов навколишнього середовища (регуляторно- адаптивна функція). Важливого практичного значення набуває опис функціональних станів - відносно стійкої структури актуалізо­ваних суб’єктом внутрішніх засобів діяльності (фізіологічних, поведінкових, психологічних) в конкретних умовах, котрі відпо­відають механізму регуляції діяльності. Широко використовуються опитувальтіки станів і настроїв, характерною особливістю яких є те, що зміст завдань, а також інструкції до тесту вказують на необхідність відпо­відати на запитання (твердження) у відповідності до теперіш­ніх, а не звичайних, почуттів, ставлень, переживань.У психодіагностиці широко використовуються насамперед опитувальники самопочуття (відчуття фізіологічної та психо­логічної комфортності внутрішнього стану), активності, настрою, нервово-псюсічного напруження, астенічного стану, тривожності .* Опитувальник “Самопочуття. Активність. Настрій; Шкала астенічного стану (ШАС); Шкали тривоги та тривожності Ч.Спілбергера; Тест шкільної тривожності *

Особистісні опитувальники в діагностиці міжособистісних відносин.Під міжособистісними відносинами у сучасній соціальній психології розуміють специфічний вид ставлення людини до лю­дини, в якому уможливлюється безпосереднє (або опосередковане технічними засобами) одночасне або відстрочене взаємне став­лення збоку іншої людини. Діагностика міжособистісних відносин передбачає вивчення взаємовідносин у малих соціальних групах (МСГ) - небагаточи- сельних ' за складом групах, члени яких об'єднані спільною діяль­ністю та безпосереднім спілкуванням. * Опитувальник вивчення поведінки К.Томаса; Опитувальник батьківського ставлення до дітей *

Проблема соціальної бажаності відповідей. Вибір дос­ліджуваним бажаної з точки зору соціальних або групових норм відповіді має здебільшого настановний характер та пов’язаний із потребою в соціальній злагоді, самозахисті, уникненні критики, неусвідомлюваному прагненні виглядати не гірше за інших. Досліджуваний у конкретній діагнос­тичній ситуації виробляє власний “стиль відповіді”: подає себе у соціально-вигідному світлі, обмежуючи область саморозкриття, починає відповідати на всі питання або навманн. Для захисту особистісних опитувальників від упливу фак­тору соціальної бажаності використовують “шкали неправди” та контрольні шкали.

27. Обґрунтуйте основні теоретичні положення суб’єктивного підходу в психодіагностиці. Дайте загальну характеристику методикам суб’єктивного шкалування та самооцінювання.

Суб’єктивний підхід у психодіагностиці- діагностика здійснюється на основі успішності відомостей, повідомляємих про себе, самоописи особливостей особистості, поведінки в тих чи інших ситуаціях.Суб'єктивний підхід представлений багаточисленними опитувальниками.

Істотною змістовною характеристикою ме­тодів суб’єктивного шкалування та самооцінювання є їхня спря­мованість на вивчення процесів пізнання й сприймання конк­ретною людиною навколишньої дійсності, інших людей, самої себе. Це досягається шляхом моделювання категоріальних струк­тур індивідуальної свідомості та реконструкції на цій основі системи індивідуальних значень, особистісних сенсів, найрізнома­нітніших областей суб ’єктивного досвіду.

Окрім цього за допомогою даних діагностичних методик уможливлюється виявлення імпліцитної теорії особистості (ІТО) - не зовсім усвідомлюваної концепції особистості, котра зберігається в досвіді практично кожної людини, насамперед, у вигляді системи зв’язків між рисами та дозволяє їй на основі інформації про наявність певних рис у партнера по спілкуванню швидко висувати гіпотези про наявність у нього інших рис.

Проблема соціальної бажаності відповідей. Вибір дос­ліджуваним бажаної з точки зору соціальних або групових норм відповіді має здебільшого настановний характер та пов’язаний із потребою в соціальній злагоді, самозахисті, уникненні критики, неусвідомлюваному прагненні виглядати не гірше за інших. Досліджуваний у конкретній діагнос­тичній ситуації виробляє власний “стиль відповіді”: подає себе у соціально-вигідному світлі, обмежуючи область саморозкриття, починає відповідати на всі питання або навманн. Для захисту особистісних опитувальників від упливу фак­тору соціальної бажаності використовують “шкали неправди” та контрольні шкали.

Проблема розуміння питань досліджуваними та мін­ливості їхньої відповіді. Відсутність у досліджуваного чіткого уявлення про те, що в нього запитують, нездатність оцінити ті особистісні риси, про які йдеться в запитанні, багато в чому зумовлюється інтелектуальною оцінкою досліджуваним пунктів бсобистісного опитувальника.. З когнітивною оцінкою пунктів особистісних шкал пов’язана й мінливість відповідей, що свідчить про низьку на­дійність методики.

Основними сферами використання методик суб’єктивного шкалування та самооцінювання є переважно психосемантика - область загальної психології, яка досліджує суб’єктивні системи значень, категоріальну будову свідомості та особистісного досві­ду людини. Під час роботи з даним типом методик психодіагнгост має справу зі специфічною - суб’єктною- структурою даних, яка має трьохвимірну кубічну будову: “об’єкти шкалування - шкали - індивіди”. У даній групі методик умовно можна виокремити такі під­групи: -шкалування - оцінювання тих чи тих об’єктів за ступенем вираженості в них якості, котра задана словесною, числовою або графічною шкалою; - сортування, ранжування, парне порівняння дескрипторів - словесних позначень особистісних рис, графічних символів, фото­графій тощо;-репертуарні техніки - параметри, котрі оцінюються (кон- структи, вісі, виміри) не задаються ззовні, а виокремлюються на основі індивідуальних відповідей суб’єкта.

Шкальні техніки. Найтиповішою шкальною технікою, яка широко застосовується в експериментальній психосемантиці, психології та соціології масових комунікацій і реклами, в області естетики та соціальної психології, є семантичний диференціал. Цей метод був розроблений з метою дослідження механізмів синестезії та пов’язаних із нею конотативних значень - генетично ранніх форм значення, в основі яких лежить емоційний тон, образне переживання та інші емоційно насичені, слабко структуровані та малоусвідомлювані форми узагальнення

Техніки сортування, ранжування, парног'' порівняння. До цієї підгрупи можуть бути віднесені такі методики, як “Конт­рольний перелік прикметників”, Q-сортування, методика С.Будас- сі, методика побічного вимірювання системи самооцінок, каузо- метрія. Методика “.Контроль­ний перелік прикметників” склада­ється з 300 розташованих в алфавітному порядку прикметників. Досліджуваному пропонується відмітити ті з них, які описують його самого. Методика Q-сортування. Виконання методики передбачає розташування (сортуван­ня, класифікацію) карточок із судженнями або назвами особис- тісних властивостей по групах від “найбільш характерних” до “найменш характерних”. Процедура проведення методики С.Будассі полягає в ранжуванні досліджуваним 20 особистіних якостей спочатку за ступенем їхньої значущості (ідеальний, еталонний ряд), а потім за ступенем їхньої вираженості в самого себе (самооцінковий ряд). Висота самооцінки визначається на основі коефіцієнта рангової кореляції двох проранжованих рядів якостей. Ранжування можуть зазнавати не лише вербальні назви особистіних рис, але й графічні символи. Наприклад, у 'методиці побічного вимірювання системи самооцінок замість словесних позначень досліджуваний має проранжувати 10 схематичних зоб­ражень різних людських облич за ступенем зниження приємності (після цього його просять описати якості першої та останньої карточки), розумом, здоров’ям, красою

Репертуарні техніки. “Методики репертуарних решіток” або “репертуарні особистісні методики” Перший варіант методики - ре­пертуарний тест рольових конструктів - був запропонований Дж.Келлі, автором відомої теорії особисті них конструктів. Центральним компонентом його теорії є поняття “конст- рукт” - особливий суб’єктивний засіб, який створений (сконст­руйований) самою людиною, перевірений (валідизований) нею на практиці та який допомогає їй сприймати, розуміти (конспіруювати) навколишню дійсність, прогнозувати й оцінювати події. У найзагальнішому вигляді, конструкт - це форма відношення, засіб прогнозування, спосіб поведінки, канал руху

***ДАЛІ ДИВ. ПИТ. № 26***

28. Теоретично обґрунтуйте проективний підхід до діагностики особистості. Проаналізуйте основні види проективних методик.

В основі проективного підходу лежить феномен проекції досліджуваних прихованих або неусвідомлюваних аспектів власної поведінки або психічного життя.

Проективніметодики -(від лат.projectio-викидання вперед)-сукупність спрямованих на дослідження особ-ті методик, які розроблені в межах проективного підходу.

Проекція як псих-е поняття вперше з’явилось у психоаналізі та належить З.Фрейду, котрий під проекц. розумів механізмзахисту «Я» від неприйнятних внутрішніх імпульсів, почуттів, думок тощо.Сутність цього захисного механізму полягае в приписуванні зовнішнім об’ектам власних неусвідомлюваних рис та особливостей, які були витіснені зі свідомості.

Аутистичною проекцією було назване явище, в основі якого лежить детермінованість сприйняття актуальними потребами людини.

Якщо у випадку класичної проекції мова йде про приписування неусвідомлених рис та особливостей, тих, які пригнічені, то у близькій їй раціоналізованій проекції суб’єкт повідомлений відносно небажаних власних рис особистості чи поведінки, але завжди знаходить виправдання.

Д. Холмс, підводячи підсумки численним дослідженням, пропонує визначати проекції за двома “вимірами”. Перший – що проекціюється (наявність-відсутність проеційованої риси), другий – усвідомлення проеційованого. Комбінуючи ці виміри, можна класифікувати відомі види проекцій Види проекцій та їх класифікація за двома вимірами:Суб’єкт не усвідомлює власну рису - Симулятивна проекція - Проекція Панглоса чи Касандри; Суб’єкт усвідомлює власну рису - Атрибутивна проекція - Комплементарна проекція.

Симулятивна проекція, у відповідності з психоаналітичною концепцією, виконує захисну функцію, але за Д. Холмсом точного експериментального підтвердження не набула.

Проекція, названа на честь Панглоса та Касандри, може розглядатися як варіант захисного механізму “реактивного утворення”.

Комплементарна проекція припускає проекцію рис, додаткових до тих, якими суб’єкт володіє у дійсності.

Найбільш суттєвою ознакою П. м. є використання в них невизначених неоднозначних стимулів, які повинен конструювати, розвивати, доповнювати та інтерпретувати досліджуваний.

Класифiкацiя за Л. Франком:

1. Конститутивні - структурування, оформлення стимулів, надання їм змісту (див. ”Роршаха тест”).

2. Конструктивні – створення з оформлених деталей змістовного цілого (див. “Світу тест”).

3. Iнтерпретативнi – тлумачення будь-якої події, ситуації (див. “Тематичної апперцепції тест”).

4. Катартичнi – здійснення ігрової діяльності в особливо організованих умовах (напр. “Психодрама”).

5. Експресивні – малювання на вільну або задану тему (напр. “Дiм-дерево-людина” тест).

6. Iмпресивнi – віддання переваги одним стимулам (як більш бажаних) перед іншими (див. “Люшера кольору вибору тест”).Суть тесту — стимульний матеріал складається з стандартних різнокольорових, вирізаних з паперу квадратів зі стороною 28 мм. Повторний набір складається із 73 квадратів 25 різних кольорів і відтінків. Часто використовується неповторний набір з 8 кольорових квадратів. Спрощена процедура дослідження (для 8 кольорів) зводиться до одночасного пред'явлення всіх кольорових квадратів на білому фоні і прохання вибрати один, що сподобався. Вибраний квадрат перевертається І відкладається в сторону, потім процедура повторюється. Психологічна Інтерпритація отриманого ряду кольорів опирається на припущення про те, що кожний колір має певне символічне значення, наприклад: червоний -прагнення до влади, домінування. А зелений - наполегливість; 7) адитивні-завершення речення, розповіді, історії (методики, закінчення речення). Позитивне в методиках - дають глобальний підхід до вивчення особистості. Негативне - досить стандартизовані і результат залежить від того, хто проводить це дослідження.

7. Аддитивні – завершення речень, оповідань, історій (напр. “Речень завершення” методики).

Педагогічна психологія

29. Розкрийте предмет, завдання та методи педагогічної психології.

Педагогічна психологія – це галузь психолог.науки,яка вивч.факти,закономірності та мех..формув.особистості в умовах освітнього процесу.Розглядається в трьох розділах: 1.Псих.навч. 2.Психол.вихов. 3.Псих.вчителя. Предмет психології навчання – це розвиток пізнавальної д-ті особистості в умовах систематичного навч. Предм. психол.виховання – розвиток особистості в умовах цілеспрямованої організації д-ті дитини. Предм. псих.вчителя – психол.аспекти формув.проф.пед.д-ті,також ті особливості,які сприяють або перешкоджають успішності цієї д-ті.

Заг.мета пед..псих. полягає у вивч.та описанні психол.умов особливостей і закономірностей псих.розв.люд.в освітньому процесі.

Завдання педагогічної психології: дослідження механізмів і забезпечення умов, необхідних для повноцінного психічного розвитку учнів і формування їх особистості на кожному віковому етапі; виявлення і проектування соціально-педагогічних умов, що максимально сприяють особистісному розвитку, самовизначенню і саморозвитку суб'єктів освітнього процесу; створення методичного інструментарію, що дозволяє виявити і спрогнозувати особливості інтелектуального і особистісного розвитку дитини; вивчення психологічних особливостей учасників освітнього процесу (батьків, учителів, адміністрації освітньої установи) і механізмів їх впливу на дитину; розробка концептуальних підходів до діяльності психологічної служби освіти, забезпечення її ефективними методами роботи.

Методи: Організаційні: порівняльний ( метод вікових та поперечних зрізів), лонгітюдний, комплексний (вивч. компон. у взаємозв’язку). (Емпіричні: Спостереження, експеримент (лабораторний, польовий, природний, формуючий чи психолого-педагогічний) Психодіагностичні: тести, бесіда, анкети, інтерв’ю, аналіз процесів і продуктів діяльності, синтетичний, біографічний метод. Методи обробки даних: кількісний і якісний. )Специфічні методи : псих.-пед. експеримент – це дослідження,що проводиться із спеціально розвивальною метою для встановлення ефекту пед.впливів на дитину. синтетичний – складання псих.-пед. характеристики особистості учня. псих.пед.тестування – признач.для визнач.ступеня навченості і вихованості дитини. синтетичний метод – складання псих.пед.хар-ки школяра.

30. Порівняйте основні напрямки навчання: традиційне, програмоване,проблемне.

Традиційне навчання (пояснювально-ілюстративне) – цілеспрямований процес формування знань, умінь і навичок через осмислення і запам’ятовування навч. матеріалу. Концепцією навчання тут є навчання як викладання. Характер навчання визначається подаванням готових знань і вмінь. При цьому використовуються такі методи, як повідомляння, роз'яснювання, показ і викладання. Відповідно дії учіння зводяться до наслідування, дослівного й смислового відтворювання й повторювання, тренування й вправ, за готовими зразками та правилами. Ознаки: учні одного віку і рівня підготовки складають клас, одиниця занять – урок, управляє процесом вчитель. Переваги: за короткий час переться великий об’єм інформації, використання вмінь в аналогічних ситуаціях. Недоліки: орієнтування на пам'ять, а не на мислення, репродуктивний характер, об’єм інформації перевищує можливості засвоєння, протиріччя між фронтальним навчанням та індивідуальним підходом.

Програмоване навчання – кероване засвоєння програмованого матеріалу за допомогою пристрою, що навчає (навчаюча машина і програма). Розподіл матеріалу на невеликі частини, вивчення їх, перевірка засвоєння кожної частини, інформування про правильність відповіді. Базовими псих. концепціями є асоціативна псих. та біхевіоризм- Скінер-підкріплення є своєрідною програмою (стимул-реакція). Переваги: активність учнів на кожному кроці програми; послідовність проходження програми у власному темпі; зворотній зв’язок для самоконтролю успішності просівання по програмі. Н едоліки - немає спілкування з учителем; примушування думати тільки в межах програми; не всякий навчальний матеріал можна представити у вигляді програми; недостатньо стимулюється пізнавальна діяльність учня, його творчість і ініціатива. Ідея програмованого навчання пов'язана з проникненням у середині 50-х років XX ст. положень загальної теорії управління й кібернетики в психологічну науку (категорія управління є центральною для програмування) і асоціюється з ім'ям Б. Ф. Скінера — автора теорії лінійного програмованого навчання. За його теорією психологічний механізм научіння — це установлення зв'язку між стимулом і реакцією. З огляду на це, головний елемент системи програмованого навчання — навчальна програма. Вона будувалася так, що кожний правильний крок учня підкріплювався, і це слугувало сигналом для дальшого виконання програми. Основні психолого-педагогічні характеристики програмного забезпечення навчання такі: • дидактичний матеріал, який підлягає засвоєнню, поділяється на невеликі дози, які учні достатньо легко долають крок за кроком; • питання або прогалини в окремих рамках програми не дуже важкі (це сприяє підтриманню мотивації навчання); • учні самостійно працюють з програмою, залучаючи для відповіді на її запитання й заповнювання прогалин необхідну інформацію; • у міру виконання програми учні зразу ж інформуються щодо правильності або помилковості виконання завдань; перейти до наступного кроку програми можна, лише правильно виконавши попередній; • учні почергово проходять усі рамки, але кожен робить це в зручному для нього темпі;

Проблемне навчання – організація навчального процесу, яка передбачає створення під керівництвом вчителя проблемних ситуацій та ак







Дата добавления: 2015-10-15; просмотров: 3412. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Картограммы и картодиаграммы Картограммы и картодиаграммы применяются для изображения географической характеристики изучаемых явлений...

Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Лечебно-охранительный режим, его элементы и значение.   Терапевтическое воздействие на пациента подразумевает не только использование всех видов лечения, но и применение лечебно-охранительного режима – соблюдение условий поведения, способствующих выздоровлению...

Тема: Кинематика поступательного и вращательного движения. 1. Твердое тело начинает вращаться вокруг оси Z с угловой скоростью, проекция которой изменяется со временем 1. Твердое тело начинает вращаться вокруг оси Z с угловой скоростью...

Условия приобретения статуса индивидуального предпринимателя. В соответствии с п. 1 ст. 23 ГК РФ гражданин вправе заниматься предпринимательской деятельностью без образования юридического лица с момента государственной регистрации в качестве индивидуального предпринимателя. Каковы же условия такой регистрации и...

Принципы резекции желудка по типу Бильрот 1, Бильрот 2; операция Гофмейстера-Финстерера. Гастрэктомия Резекция желудка – удаление части желудка: а) дистальная – удаляют 2/3 желудка б) проксимальная – удаляют 95% желудка. Показания...

Ваготомия. Дренирующие операции Ваготомия – денервация зон желудка, секретирующих соляную кислоту, путем пересечения блуждающих нервов или их ветвей...

Билиодигестивные анастомозы Показания для наложения билиодигестивных анастомозов: 1. нарушения проходимости терминального отдела холедоха при доброкачественной патологии (стенозы и стриктуры холедоха) 2. опухоли большого дуоденального сосочка...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.013 сек.) русская версия | украинская версия