Ці індивідуальні особливості політичного мислення розвиваються і вдосконалюються лише в процесі постійної розумової та практичної діяльності людини (політика).

Політичні ідеології є різновидом ідеологій, сукупністю певний ідей, норм, цінностей, символів, традицій, які об’єднують людей, спонукають їх до спільної політичної дії, боротьби.

Ідеології надто живучі, здатні оновлюватися, пристосовуватися до конкретних суспільно-політичних умов. Прикладом є комуністична, соціалістична ідеології,які не запропонували жодної нової цінності, а пристосували до себе існуючі.

Проявом масової суспільно-політичної свідомості є громадська думка. Вона відображає ставлення народу або певної його частини до влади, тобто це своєрідна сукупна, над особистісна позиція, точка зору конкретної спільноти щодо тих чи інших явищ, подій, суспільно-політичних ситуацій.

Л.Я. Гозман і О.Б. Шестопал,зазначаючи,що при аналізі свідомості прийнято виділяти два блоки елементів – мотиваційні і пізнавальні, розглядає таку структуру політичного менталітету, яка крім політичної свідомості містить і несвідомі чи неусвідомлювані елементи. Мотиваційний блок: потреби; цінності; установки і думки, переконання. Пізнавальний блок: інтерес (від того чому людна цікавиться політикою, залежить що саме її цікавить і як здійснюється процес пізнання); інформованість; когнітивний стиль (спосіб мислення); операціональний код. Формування політичної свідомості. В процесі пізнання суб’єктом певних політико-владних відносин, політичних інтересів, установок, цінностей, а також у процесі політичного виховання, становлення політичної культури суб’єкта політики формується політична свідомість. Для формування політичної свідомості необхідні аналітико-критичне ставлення до оточуючого середовища, дійсності та осмислення їх, наявність у людини конкретних норм, цінностей, ідеалів, чітке усвідомлення власної мети та мети політичної сили, структури (групи, партії, об’єднання, організації тощо), до якої людина неформально належить.

Підлітковий вік також відрізняється здатністю швидко накопичувати політичні знання, включаючи засвоєння традиційних політичних поглядів, умовностей і стереотипів.

У середині підліткового віку формується автономна система етико-політичних принципів. З віком вплив її на політичні судження зміцнюється.тУ цілому на формування політичної свідомості молоді впливають різноманітні політичні і економічні чинники.

56 Особливості політ. лідера

Політична соціалізація. Життя людини у суспільстві підкоряється великій кількості писаних і неписаних законів. Опанування цих законів, поступове оволодіння необхідними соціальними навичками, усвідомлення своїх прав і способів їхньої реалізації, розуміння складних взаємовідносин між різними людьми і соціальними інститутами – все це є аспектами політичної соціалізації. Цей процес зумовлює постійне відтворення і розвиток політичної культури суспільства, що сприяє стабільному функціонуванню політичної системи суспільства, збереженню цілісності соціального організму. Політична соціалізація передбачає взаємодію індивіда і політичної системи, метою якої є адаптація індивіда до даної системи, перетворення його у особистість громадянина.

Функціїполітичної соціалізації – формування адекватних уявлень про владу і владні відносини, досягнення особистістю вміння орієнтуватися у політичній системі, виконувати там певні функції. У іншому випадку людина не може ефективно відстоювати свої соціальні і політичні інтереси.

Лідер — це член групи, що спонтанно висувається на роль неофі­ційного керівника в конкретній ситуації за наявності відповідних осо­бистих якостей та об'єктивних обставин

Лідерство — закономірне соціальне явище. Найбільш масове воно у групах. Лідерами є члени групи, здатні організувати її членів на ви­конання спільного завдання. Таке лідерство, на відміну від керівництва, виникає стихійно, воно нестабільне, пов'язане передусім з особистими стосунками між членами групи. Лідер більше поінформований, ніж інші члени групи, активний, має організаторські здібності, авторитет.

Функції лідерства: 1 ) новаторська функція лідерства Для того щоб стати лідером, обійняти певну керівну посаду, претендент на лідерство має запропонувати щось нове порівняно з попереднім керівником.2 ) Інтегративна функція політичного лідерства полягає в тому, що на основі запропонованої лідером програми відбувається інтеграція дій його конституентів. В ідеалі програма лідера має передбачати задоволення інтересів і потреб кожної групи населення тієї чи іншої території. 3) Організаторська, або прагматична, функція політичного лідерства полягає у втіленні цілей і завдань, які стоять перед суспільством і відображені у програмі лідера, в конкретні дії. Йдеться про мобілізацію народних мас на втілення політичних програм і рішень у життя. Щоб організовувати і спрямовувати дії мас, політичний лідер повинен мати організаторські здібності, вміти завойовувати довіру мас, вести їх за собою. 4) Комунікативна функція політичного лідерства полягає в забезпеченні лідерами зв'язку як між масами й політичними інститутами, так і між самими політичними інститутами, у тому числі між очолюваними лідерами вищими органами держави — парламентом, урядом, главою держави, вищими судами.

Авторитет. риси політичного лідера. Основною політико-психологічною характеристикою лідера є авторитет, тобто вплив, значення, яким він користується через певні заслуги, якості чи обставини. Авторитет – це форма відношень влади, яка необхідна будь-якому керівникові, щоб він міг керувати іншими людьми. Відсутність авторитету рівносильна втраті керівництва і лідерства, зникненню управління. У авторитета, як і у влади взагалі, виділяють 2 сторони – вплив керівника на підлеглих та підкорення людей цьому впливові.

Авторитет поділяється на істинний і фальшивий. Фальшивий авторитет завжди базується на неспівпаданні інтересів того, хто керує людьми і самих цих людей. Переслідуючи свої особисті цілі, такий керівник обманює, за допомогою різноманітних психологічних прийомів, насильно нав’язує свою волю людям. Істинний авторитет – такий вплив на людей, така влада над ними, які відповідають справжнім інтересам цих людей і які саме тому добровільно приймаються цими людьми. Істинний авторитет – це поєднання впливу керівника з власним інтересами людей.

Потенціал лідерства з психологічної точки зору – сукупність якостей, які вказують на здатність особистості заохочувати інших діяти, надихаючи і запевнюючи людей у тому, що вибраний шлях дії є правильним.

Найтиповіші риси політичного лідера.

Акумулятивність – здатність акумулювати і адекватно виражати у своїй діяльності інтереси певних досить великих мас. Зокрема, Гітлер, Сталін добре розуміли інтереси певних класів та соціальних груп і успішно використовували це у власних цілях. Вони вгадали інтереси досить широких мас і спробували їх задовольнити.

Компетентність – всебічна підготовленість політичного лідера до діяльності у сфері політики, суспільних відносин. Така компетентність набувається через навчання, самоосвіту, самовдосконалення.

Інноваційність – здатність постійно генерувати, продукувати нові ідеї, по-новому осмислювати старі, відомі сентенції, вміння їх коригувати, розвивати, вдосконалювати, а також пропонувати механізми практичної реалізації.

Політична гнучкість, динамізм. Лідер високого рівня успішно вибирає альтернативні рішення, завойовує симпатії і прихильність у результаті неординарних дій і вчинків.

Політична воля, вміння і здатність брати на себе відповідальність. Ці якості мають сміливі, рішучі політики, які швидко знаходять вихід з критичної ситуації.

Гострий розум, політична інтуїція відображають вміння мислити аналітично, неординарно, прорахувати і передбачити можливий розвиток подій.