Класифікація рівнів вимірювання

1 .Номінальний- позначення числом певної сукупності об’єктів, що мають спільну ознаку. Число відіграє функцію імені. Після іменування об’єктів можна порахувати їх кількість в кожному класі.

2 .Ординальний- упорядкування об’єктів у відповідності із зростанням чи спаданням значення ознаки, що є спільною для всіх об’єктів. Дозволяє визначити обьект, що займає середнє положення в ряді об’єктів (медіану).

3 .Інтервальний- різниця між об’єктами оцінюється певним інтервалом, що назив. еталоном. У випадку значень отриманих при такому вимірювання можна обчислювати середнє арифметичне, стандартне відхилення та коефіцієнт кореляції.

4 .Вимірювання відношень- вимірювання що допускає порівняння відносин двох величин (це завдяки наявності абсолютного нуля).Можна обчислити тіж величини, що при інтервальному вимірюванні + коефіцієнт кореляції.

5. Абсолютне вимірювання- перетбачає наявність абсолютного нуля і фіксованої одиниці вимірювання. Це вимірювання не допускає ніяких перетворень шкали..

Завдання до практичної частини екзамену

1. Сплануйте дослідження, яке б стосувалося проблеми агресії, визначивши для цього залежні і незалежні змінні, запропонувавши підходи до їх операціоналізації .(сама придумала,до чого змогла додуматись. Можливо це не є правильним. переробляйте!!!)

Мета дос-ня: Визначити стан агресії підлітків.

Обладнання: опитувальник А. Басс і А. Даркі(призначений для визначення агресивних та ворожих реакцій)

***прим. Експериментальна гіпотеза, на відміну від теоретичної, повинна бути сформульована у вигляді импликативного висловлювання: "Якщо... то... ". Крім того, вона повинна бути конкретизована і операціоналізіровать. Це означає, що входять до висловлювання "якщо А, то В" змінні А і В повинні контролюватися в експерименті: А - управлятися експериментатором, а В - реєструватися безпосередньо або за допомогою апаратури. Визначення змінних в термінах експериментальної процедури і їх операціоналізація завершують етап уточнення гіпотези. Тим самим уточнюється предмет експериментального дослідження: та сторона психіки, на яку направлено експериментальне вплив і яка регулює проведення, реєстроване в ході експерименту. ***

Гіпотези: 1) Якщо перед дослідженням попросити дітей залишитися до пізнього вечора виконувати різні завдання, то в результаті(за опитувальником) ми отримаємо перевагу таких шкал як «вербальна агресія», «роздратування», «негативізм», що буде свідчить про наявні агресивні пряви у досліджуваних.

2)Якщо перед дос-ням розповісти дітям історію про яку-небудь бійку чи сварку, то як свідчення наявності агресивних проявів буде домінувати шкала «фізична агресія». Проведення експерименту.

Аналіз експериментальних даних *** передбачає обробку результатів, перевірку статистичних гіпотез. Підсумок експериментального дос-ня є підтвердженням чи спростуванням гіпотези про причинну залежність між змінними. ***
В ході проведеного дослідження було визначено, що перша гіпотеза частково підтвердилася, бо ж домінувала лише шкала «негативізм». Однак друга гіпотеза взагалі спростувалася. Тому можна говорити про не агресивність досліджуваних підлітків.

Агресія — дії, спрямовані на те, щоб образити інших.

Незалежні змінні концептуальні:стан людини (фрустрація, алкогольне сп'яніння);наявність агресивних (загрозливих) чи неагресивних (неза­грозливих) ознак в оточенні.

Незалежні змінні операційні: маніпулювання температурою кімнати з метою спричинення фізичного дискомфорту;фіксований ступінь алкогольного сп'яніння;наявність у кімнаті зброї (загрозлива ознака) або спортивно­го інвентарю (незагрозлива).

Залежна змінна концептуальна: агресія.

Залежні змінні операційні: кількість та інтенсивність актів аг­ресивної поведінки, наприклад електрошоків, які досліджувані спричинюють іншим як помічники експериментатора за умов, за­значених вище.

2.Сплануйте дослідження, яке б стосувалося проблеми формування позитивних стосунків та атракції, визначивши для цього залежні і незалежні змінні,запропонувавши підходи до їх операціоналізації.

Атракція — це процес, завдяки якому в індивідів формуються по­зитивні і дружні або негативні і ворожі стосунки з іншими людьми.

Незалежні змінні концептуальні: фізична привабливість, час­тота спілкування.

Незалежні змінні операційні:маніпулювання одягом, косметикою, загальним виглядом жінки — помічниці експериментатора;фотографія підзахисного на судовому процесі (має приваб­ливий чи непривабливий вигляд);різні обличчя, які демонструються досліджуваному з різною частотою (0-25 разів) — експеримент Р. Зайонца [120].

Залежні змінні концептуальні: романтична поведінка, позити­вність ставлення, привабливість. Залежні змінні операційні:призначення побачення, прохання повідомити номер телефо­ну або спробувати запропонувати жувальну гумку, напій тощо;ранжування за ступенем привабливості.

3. Сплануйте дослідження, яке б стосувалося проблеми соціального впливу, визначивши для цього залежні і незалежні змінні, запропонувавши підходи до їх операціоналізації.

Поведінка або ставлення індивіда змінюються під впливом поведінки інших або прохання (вимог) з їхнього боку, тобто вна­слідок соціального впливу.

Незалежні змінні концептуальні: наявність або відсутність авторитетної особи;групова єдність (в оцінюванні подій);протиставлення групового та індивідуального оцінювання подій.

Незалежні змінні операційні:маніпулювання дистанцією між досліджуваним та авторите­тною особою;

кількість помічників експериментатора, які навмисно давали неправильні відповіді в умовах експерименту (для створення «групового тиску» на досліджуваного); характер оцінювання феноменів, що спостерігались наодин­ці і після ознайомлення з оцінюванням тих самих феноменів ін­шими людьми.

Залежні змінні концептуальні: підпорядкування, конформізм.

Залежна змінна операційна: кількість випадків, коли дослід­жуваний виконував помилкові дії в експерименті під впливом на­вмисно помилкової діяльності помічників експериментатора.

4. Сплануйте дослідження, яке б стосувалося проблеми атрибуції, визначивши для цього залежні і незалежні змінні, запропонувавши підходи до їх операціоналізації.

Атрибуція — це процес формування висновків індивідів щодо чинників поведінки інших людей, їх поведінки та ставлення один до одного.

Незалежні змінні концептуальні: статус, інформація про попередню поведінку індивідів.

Незалежні змінні операційні: маніпулювання зовнішнім виглядом (одягом) помічника експериментатора для надання йому певних статусних ознак;інформація про попередню поведінку індивідів.

Залежна змінна концептуальна: висновок про зумовленість поведінки людини певними чинниками.

Залежні змінні операційні:питання (з "відкритими" відповідями), призначені для з'ясування тієї чи іншої форми зумовленості поведінки людини (помічника експериментатора);питання "множинного вибору" (із запропонованими чотирма варіантами відповідей про зумовленість поведінки людини).

5. Вкажіть цільове призначення методики “Прогресивні матриці Равена”. Проаналізуйте структуру та змістовні компоненти методики, складіть програму діагностики інтелекту.

Прогресивні матриці - Перша редакція методики здійснена Л.Пенроузом та Дж.Равеном у 1936 році. Далі розробкою займався Дж.Равен. Ґрунтується на положеннях гештальтпси­хології. Стандартні чорно-білі матриці (60 матриць, об’єднані у 5 серій: А, В, С, О, Е) призначені для досліджуваних 8-65 років; кольорові (36 матриць, об’єднані у 3 серії) - для досліджуваних 5-11 та 60- 89 років. Має Також розроблені матриці підвищеної складності (для індивідів з високим 1(2).

“Психодіагностика інтелекту ”

Мета: сформувати навички діагностики рівня розвитку загальних здібностей (інтелекту) особистості.

Оснащення: скорочений варіант методики “Стандартні прогресивні матриці Равена” (А-4 формат), бланки для відповідей, секундомір.; Дошки форм Сегена; Шкала вимірювання інтелекту Д.Векслера

Порядок роботи. Тестування здійснюється в індивідуальній формі. Психолог-дослідник коротко викладає мету дослідження та правила роботи з тестами. При цьому важливо досягти позитивного, зацікавленого ставлення досліджуваного до виконання завдань. Після цього психолог пропонує уважно вивчити інструкцію, відповідає на запитання, якщо такі виникли після її вивчення, та пропонує перейти до самостійної роботи з кожним тестом.

Обробка та аналіз результатів.
Висновки та рекомендації

6. Спираючись на розуміння сутності феномену креативності, проаналізуйте основні діагностичні показники креативності та методики їхнього вимірювання (на прикладі тестів креативності Ф. Вільямса), складіть програму діагностики креативності.

Набір креативних тестів Ф.Вільямса Розроблений Ф.Вільямсом у 1980 році. Тести оцінюють когнітивні та особистісні характеристики креативності дітей та підлітків від 5 до 17 років. Складається з трьох частин: 1) графічного тесту дивергентного мислення (діагностується продуктивність, гнучкість, оригінальність, розробленість мислення); 2) тесту особис-тісних творчих характеристик (оцінюється здатність ризикувати, допитливість, уява, чутливість до проблем); 3) оціночної шкали для вчителів та батьків

“Психодіагностика креативності”

Мета: сформувати навички діагностики рівня розвитку загальних здібностей (креативності)особистості.

Оснащення: тест дивергентного (творчого) мислення Вільямса, скорочений варіант методики; Тести творчого мислення Е.ГІ. Торренса(Діагностує дивергентне мислення дітей, починаючи з 5 років, та дорослих. Містить 12 тестів, які утворюють вербальну, фігурну та словесно-звукову батареї. Виявляються такі параметри креативності: продуктивність, гнучкість, оригінальність, розробленість.); Методика “Креативне поле” (Автор - Д.Б.Богоявленська (1969 рік). Діагностує рівень розвитку інтелектуальної ініціативи у дітей і дорослих. Методика є комплексом задач (“Циліндричні шахи”, “Система координат” та ін.), спрямованих на діагностування стимульно-репродуктив- ного, евристичного та креативного рівнів інтелектуальної активності.)

Порядок роботи. Тестування здійснюється в індивідуальній формі. Психолог-дослідник коротко викладає мету дослідження та правила роботи з тестами. При цьому важливо досягти позитивного, зацікавленого ставлення досліджуваного до виконання завдань. Після цього психолог пропонує уважно вивчити інструкцію, відповідає на запитання, якщо такі виникли після її вивчення, та пропонує перейти до самостійної роботи з кожним тестом.