ОПРЕДЕЛЕНИЕ ОДНОГО ИЛИ НЕСКОЛЬКИХ ВЕЩЕСТВ НА ОСНОВАНИИ КАЧЕСТВЕННЫХ РЕАКЦИИ

Процес навчання – не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Адже куди важливіше навчити, ніж просто розповісти. Цей процес потребує напруженої розумової роботи підлітка та його власної активної участі в цьому процесі. Однією з найнеобхідніших умов навчання та виховання людини відкритого суспільства є розвиток її унікальності та індивідуальності. Реалізація цього неможлива без правильної мотивації навчання та розвитку інтересу до нього.

Мотивація – система спонукань, які зумовлюють активність організму і визначають її спрямованість

Вихованню позитивної мотивації навчання спри­яють загальна атмосфера творчості в школі і класі, включення учня в колективні форми організації різних видів діяльності, співробітництво між учите­лем і учнем, допомога вчителя у вигляді порад, за­лучення учнів до оцінювання власної діяльності.

При формуванні позитивної мотивації сьогодні доцільним буде використання на уроці інтерактивних технологій.

Інтерактивні технології – це порівняно новий, творчий, цікавий підхід до організації навчальної діяльності учнів.

Слово «інтерактивне» складається з двох слів: «інтер» та «активне». Перша частина слова –походить з латинського «inter-»: «взаємно», «обопільно», «вкупі», «спільно», «між».

Друга частина слова – «активне», також походить з латини – від слова «activus». Воно означає: «рухливе», «діяльне», «жваве», «енергійне».

Важливим завданням навчально-виховного про­цесу є формування мотивації навчання на окремих етапах уроку.

Залежно від змісту уроку вчитель повинен організовувати певний цикл навчальної діяль­ності і формувати відпо­відний їй мотиваційний цикл. Мотивація на­вчання на уроці відбу­вається в кілька етапів:

І етап – мотивація початку роботи, пер­винна мотивація.

ІІ етап – мотивація виконання роботи, за­кріплення і підсилення первинної мотивації.

III етап – мотивація завершення уроку (результативність, постановка цілей на майбутнє).

Завдання вчителя полягає у забезпеченні постійних мотиваційних дій учня на всіх етапах уроку. Для кращого забезпечення таких дій можна використати різні інтерактивні технології.

Етап первинної мотивації.

На початку уроку учень повинен зрозуміти, що корисного і нового він дізнається на ньому, де може застосовувати набуті знання. Учитель може вико­ристати кілька видів спонукання учнів до навчальної діяльності:

v активізувати мотиви, що виникли на попередніх заняттях;

v збудити мотиви незадоволеності своїми результатами;

v посилити мотиви орієнтації на попередню діяльність;

v посилити мотиви здивування, зацікавленості.

Для цього можна використати такі інтерактивні методи: «Метод прес», «Розминка», «Асоціативний кущ», «Ключові слова».

На цьому етапі мотивації можна почати урок із розминки, яка замінює так звані організаційні моменти класичного уроку. Головна функція розминки – створення сприятливого психологічного клімату для творчого розвитку особистості на уроці. Наприклад, «розминку», яка замінює так звані організаційні моменти уроку і до того ж відіграє певну роль в обґрунтуванні навчання.

Подивіться у вікно. Зранку накрапав дощик і було холодно, а зараз теплі промені сонця лоскочуть ваші обличчя. Погоду, особливо весняну, порівнюють з манірною, вередливою жінкою, у якої часто змінюється настрій.

Завдання. Що спільного є між погодою та людиною?

Мотивація буде суттєвішою, якщо учень зіштовхнеться з індивідуальними проблемами матеріалу. Педагогічні дослідження підтверджують, що найвищих результатів досягають ті учні, у яких учи­тель позитивно оцінює навіть незначні успіхи. Важче навчатися тим, кому вчитель лише вказує на помил­ки та недоліки, і кого дуже рідко хвалить. І, звичайно, найнижча успішність у тих дітей, яким учитель взагалі не повідомляє про їх успіхи на уроці.

У таких випадках варто проводити психологічний тренінг. Під звуки класичної музики учні мовчки читають написаний на дошці текст: «Я – учень. Я – особистість творча. Я не боюсь висловити свої судження. Помилившись, міркую далі. Шукаю істину. Бо я хочу знати».

При оголошенні теми та мети уроку можна використати стратегію передбачення – за допомогою прислів’їв, приказок, загадок, фразеологічних зворотів або ключових слів, записаних на дошці, учні передбачають тему, мету уроку, сюжет (наприклад, зустрічають по одягу, а проводжають по розуму – при вивченні твору С.Черкасенка «Маленький горбань»). Або ж використати метод «мозкова атака» – слід чітко сформулювати питання, записути його на дошці (наприклад, при вивченні творчості І.Калинця «Писанки», зробити такий запис: «Образ найдорожчої людини-матері») і запропонувати учням висловити ідеї, навести фрази чи слова, що розкриватимуть поставлену проблему. Усі пропозиції записуються на дошці в порядку їх висловлення. Відбувається колективне обговорення та критична оцінка запропонованих ідей.

Етап закріплення і посилення мотивації

На цьому етапі вчитель орієнтується на широкий спектр пізнавальних і соціальних мотивів навчання. Можуть бути використані чергування різних видів діяльності: репродуктивних і пошукових, усних і пись­мових, індивідуальних і фронтальних. Актуальними будуть такі методи: «Обери позицію», «Сюрприз», «Асоціативний кущ», «Есе»).

Крім того, формуванню мотивації сприяє зацікав­леність учнів методом викладу матеріалу:

Ø цікаві приклади, досліди, парадоксальні факти, історичні екскурсії;

Ø незвична форма подання матеріалу, що викликає здивованість в учнів;

Ø емоційність мови вчителя;

Ø пізнавальні ігри;

Ø дискусії;

Ø аналіз життєвих ситуацій;

Ø вміле застосування вчителем заохочення.

Особливого значення при цьому набуває вміння учня вчитися. Це передбачає, що учень має:

ü зрозуміти, що таке знання;

ü досягненні поставлених цілей, у роботі та суспільно корисній діяльності;

ü знати, як людина оволодіває знаннями і що зас­воєння знань забезпечуються увагою, сприйняттям, усвідомленням, узагальненням і запам'ятовуванням;

ü привчати себе до постійного повторення прой­деного матеріалу, прагнути дізнаватися більше.

На етапі закріпленняможна використовувати таку стратегію: порушена послідовність, наприклад, при вивченні«Енеїди» І.Котляревського, подати учням ряд подій із твору і поставити завдання: розташувати в правильній послідовності місця подорожі Енея (Сицилія; Кумська земля, гостювання у Дідони; Латинська земля, подорож до пекла).

З метою оперативної перевірки засвоєння учнями знань з теми проводжу на цьому етапі різні види літературних диктантів: вставити пропущені в тексті слова і словосполучення, «істинне – хибне», «так-ні», хронологічний диктант, бліц-диктант, «відгадай слово» (з теорії літератури).

Обсяг матеріалу визначає форми роботи. При опрацюванні об’ємних тем для кращої мотивації найдоречніше застосовувати технології «Ажурна пилка» («Мозаїка») або «Навчаючи – вчуся». Цей вид діяльності дає змогу працювати разом задля вивчення значної кількості інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує учнів допомагати один одному.

Наприклад, «Ажурну пилку» можна застосувати у 8 класі при вивченні теми «Театр корифеїв».

Клас попередньо об’єднується у 4-5 груп по 4-5 учнів у кожній. Це так звані «домашні» групи. Вони отримали інформацію, необхідну для засвоєння й передачі, або джерела інформації (посібники, словники, підручники). Групи готували короткі відомості, створювали презентації про кожного із учасників театру (М.Старицький, І.Карпенко-Карий, П.Саксаганський, М.Заньковецька та ін..). За відведений час (12-15хв.) відбувається обмін інформацією.

Щоденник подвійних нотаток доцільно проводити під час вивчення нової теми. Для цього треба провести вертикальну лінію посередині аркуша і зліва записувати епізоди або якийсь образ, який вразив найбільше. Праворуч – прокоментувати це, відповісти, що змусило записати. Наприклад, при вивченні твору «Наймичка» Т.Шевченка (учні роблять записи у «Щоденнику подвійних нотаток» до цитати, яка найбільше схвилювала, пояснюють чому, вказують на своє ставлення).

Є теми, що вимагають зіткнення різних поглядів. Наприклад: Роксоляна – позитивний чи негативний герой? Доведіть свою думку. Варто застосуватитаку інтерактивну технологію, як «Аналізситуації»,«Обери позицію».

Застосування першої технології потребує умовного поділу на дві групи. Одна шукає спільне, інша – моменти, які не зіставляються. Розгляд дилеми повинен пройти 4 етапи:

- чому вона виникає;

- чому автор схилився до певного вибору;

- наведення переконливих аргументів «за» і «проти»;

- висновок.

Використовувати «Коло ідей» доцільно з метою колективного розв’язання актуальних проблем, складання переліку ідей, залучаючи школярів до обговорення. Цікаво поміркувати над вічно проблемою кохання на прикладі твору М.Коцюбинського «Дорогою ціною» (Чи правильним був вибір Соломії? Чому автор залишає Остапа живим? і т.д.).

Особливу увагу вчитель має приділяти шкільній оцінці, підключати учнів до самоконтролю і само­оцінки.

На формування позитивної мотивації впливає спосіб ознайомлення учнів з оцінкою. Наприклад, учитель не тільки констатує факт, а обов'язково хвалить учня за кожне нове досягнення у засвоєнні навчального

Етап завершення уроку.

На цьому етапі важливим є вихід учня із діяльності з позитивним власним досвідом і виникнення пози­тивної установки на навчання у майбутньому, тобто позитивної мотивації перспективи. Для формування такої мотивації не завжди доцільно вести мову про успіхи учнів. Важливо також показати учням їх слабкі місця, щоб сформувати в них об'єктивне уявлення про свої можливості. Це зробить їх перспективну мотивацію дієвішою.

На цьому етапі доцільним буде використання таких інтерактивних методів та прийомів: «Обери позицію», «Метод прес», «Самооцінка», «Сюрприз», «Різнокольорові капелюшки», «Розумний куб», «Сенкан», «Есе», «Ключові слова».

На закріплення чи повторення навчального матеріалу проводиться вид творчої роботи – взаємні запитання. Методика взаємних запитань полягає в тому, щоб після прочитання тексту в групах або парах поставити різні запитання до частин тексту. Або ж після вивчення твору одного із учнів поставити на місце головного героя, інші учні задають йому питання по тексту (наприклад, В.Винниченко «Федько-халамидник». Одного учня класу, після вивчення теми, обирають Федьком. Інші задають йому питання, типу: «Федьку, чому тебе все ж таки називали халамидником?», «А чи зміг би ти вести спокійний спосіб життя?», «Чому ти ніколи не брехав?». Такий метод дасть змогу перевірити знання тексту, розвиває власні твердження в учнів, вміння аналізувати вчинки героїв).

Ще однією методичною стратегією формування навчальної мотивації є «кубування», яка дать змогу робити висновки, узагальнення:

1. Опишіть це...

2. Засоціюйте це...

3. Порівняйте це...

4. Проаналізуйте це... (з чого зроблено)

5. Знайдіть аргументи «за» і «проти».

6. Застосуйте це!

Наприкінці уроку на етапі закріплення та усвідомлення вивченого бажано застосовувати «сенкан».

Сенкан – п’ятивірш за схемою:

1) іменник або коротке словосполучення;

2) прикметники, які називають ознаки іменника;

3) дієслова, що визначають дії, виконувані іменником;

4) слова, які виражають самостійне ставлення автора до іменника;

іменник – асоціативний синонім до першого іменника.

1. Мова

2. Рідна, солов’їна.

3. Міниться, єднає, дзвенить.

4. Вона – єдина й найцінніша.

5. Доля.

Правильність вибору стратегії і тактики навчання на уроці сприяє повноцінному гармонійному розвит­ку особистості в цілому. Розвиток позитивної моти­вації на уроці – це один із засобів розвитку особис­тості учня.

Використана література:

1. МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ НА ОКРЕМИХ ЕТАПАХ УРОКУ// http://yrok.at.ua/publ/8-1-0-74

2. Інтерактивні технології навчання та їх сутність // http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=69158

3. Інтерактивні методи навчання // http://www.lycem-do-dytyny.com/interaktyvni-metody-navchannia

24.

А— (СН3СОО)2Са;	Е—НС1;	Л – N2;
Б—СаСO3;	Ж—СН3СОСС13;	М—Н2;
В—Н2СO3;	3—СНС13;	Н – СO(NН2)2;
Г—СН3СОСН3;	И—СOС12;	П—СО2;
Д—С12;	K – NH3.

 

 

25. Уравнения реакций:

СаО СО₂

 

(СН₃СОО)₂Са→СаСO₃ + СН₃СОСН₃;

А Б Г

 

СН₃СОСН₃ + ЗС1₂ →СН₃СОСС1₃ + ЗНС1;

Г Д Ж Е

 

СН₃СОСС1₃ + Са(ОН)₂ → (СН₃СОО)2Са + 2СНС1₃;

Ж А З

 

2СНС1₃ + О₂ → 2СОС1₂ + 2НС1;

З И Е

СОС1₂ + 2НН₃ → СО(NН₂)₂ +2НС1;

И(1:2) К Н Е

 

N₂ + ЗН₂→2NН₃;

Л М К

 

СОС1₂ + НОН → СO₂ + 2НС1;

И П Е

 

Н₂ + С1₂ → 2НС1.

М Д Е

26. Насыщенный углеводород А может вступать в реакции замещения и подвергаться расщеплению по углерод-углеродной связи.

Рассмотрим случай, когда углеводорода А был взят избыток. Тогда продукты В и Г могут быть пре­имущественно монозамещенными и углеводород А содержит два типа атомов водорода, В и Г — соот­ветствующие монозамещенные. Но в этом случае они являются изомерами и после восстановления цинко­вой пылью должны давать одинаковые количества продуктов, способных реагировать с аммиачным рас­твором оксида серебра (реактивом Толленса). Сле­довательно, этот вариант не подходит.

Рассмотрим случай, когда одновременно проте­кают две реакции: расщепления и замещения. Толь­ко два продукта при этом могут дать лишь этан и циклоалканы (скорее всего, циклопропан). Если А — этан, то идет реакция

в

С₂Н₆ →СН₃Х + С₂Н₅Х.

Так как обработка реактивом Толленса приводит к одному и тому же осадку, следует предположить, что СН₃Х и С₂Н₅Х вступали в аналогичные реакции, при этом отношение масс осадков равно отношению мо­лярных масс СН₃Х и С₂Н₅Х:

Отсюда Mr (Х)=46, т. е. X — это NO₂. Следователь­но, протекали реакции:

N₂O₄ ↔ 2NO₂ (образование бурых паров);

С₂Н₆ + 2NO₂ → С₂Н₅NO₂ + HNО₂;

С₂Н₆ + 2NO₂ → 2СН₃NO₂ ;

RNO₂ + 2Zn + 8NН₄С1→RNHОН + 2Zn(NН₃)₄С1₂ + 4НС1;

(R = СН₃, С₂Н₅)

2Н₂O + RNНОН + 2Аg(NН₃)₂ОН → RNO + 2Аg↓ + 4NН₄ОН.

Таким образом, для рассмотренного случая имеем А — этан, Б — N₂O₄, В — СН₃NO₂, Г — С₂Н₅NO₂. При другом соотношении масс осадков подходит вариант когда А — циклопропан, идет реакция:

в

(СН₂)₂ →C₃Н₅Х + ХСН₂СН₂СН₂Х.

Отношение масс осадков равно отношению экви­валентов В и Г:

 

Отсюда Мr(Х) = 30, жидкость Б —бром. Проте­кали реакции:

(СН₂)₃ + Вr₂ → С₃Н₅Вr + НВr;

(СН₂)₃ + Вr₂ → ВrСН₂СН₂СН₂Вr;

ВrСН₂СН₂СН₂Вr + Zn → С₃Н₆ + ZnВr₂ (образование циклопропана);

Zn + 2Аg (NH₃)₂ОН → Zn(NH₃)₄(OН)₂ + 2АgВr.

A — циклопропан, Б — бром, В—1,3-дибромпропан, Г — бромциклопропан.

Предположения, что А является циклоалканом с числом атомов углерода в кольце большим, чем три, не приводят к разумному ответу.

ОПРЕДЕЛЕНИЕ ОДНОГО ИЛИ НЕСКОЛЬКИХ ВЕЩЕСТВ НА ОСНОВАНИИ КАЧЕСТВЕННЫХ РЕАКЦИИ

Решение качественных задач по определению ве­ществ, находящихся в склянках без этикеток, пред­полагает проведение ряда операций, по результатам которых можно определить, какое вещество нахо­дится в той или иной склянке.

Первым этапом решения является мысленный эксперимент, представляющий собой план действий и их предполагаемые результаты. Для записи мыс­ленного эксперимента используется специальная таблица-матрица, в ней обозначены формулы опре­деляемых веществ по горизонтали и вертикали. В ме­стах пересечения формул взаимодействующих ве­ществ записываются предполагаемые результаты наблюдений: ↑— выделение газа, ↓ — выпадение осадка, указываются изменения цвета, запаха или отсутствие видимых изменений. Если по условию за­дачи возможно применение дополнительных реакти­вов, то результаты их использования лучше записать перед составлением таблицы — число определяемых веществ в таблице может быть таким образом со­кращено.

Решение задачи будет, следовательно, состоять из следующих этапов:

- предварительное обсуждение отдельных реак­ции и внешних характеристик веществ;

- запись формул и предполагаемых результатов попарных реакций в таблицу;

- проведение эксперимента в соответствии с таб­лицей (в случае экспериментальной задачи);

- анализ результатов реакций и соотнесение их с конкретными веществами;

- формулировка ответа задачи.

Необходимо подчеркнуть, что мысленный экспе­римент и реальность не всегда полностью совпадают, так как реальные реакции осуществляются при определенных концентрации, температуре, освеще­нии (например, при электрическом свете АgС1 и АgВг идентичны). Мысленный эксперимент часто не учитывает многих мелочей. К примеру, Вr₂/аq пре­красно обесцвечивается растворами Nа₂СO₃, Nа₂SiO₃, СН₃СОONа; образование осадка Аg₃РO₄ не идет в сильнокислой среде, так как сама кислота не дает этой реакции; глицерин образует комплекс с Сu(ОН)₂, но не образует с (СuOН)₂SO₄, если нет избытка щелочи, и т. д. Реальная ситуация не все­гда согласуется с теоретическим прогнозом, и в этой главе таблицы-матрицы «идеала» и «реальности» иногда будут отличаться. А чтобы разбираться в том, что же происходит на самом деле, ищите всякую возможность работать руками экспериментально на уроке или факультативе (помните при этом о требо­ваниях техники безопасности).

Пример 1. В пронумерованных склянках содер­жатся растворы следующих веществ: нитрата сереб­ра, соляной кислоты, сульфата серебра, нитрата свинца, аммиака и гидроксида натрия. Не используя других реактивов, определите, в какой склянке рас­твор какого вещества находится.

Решение. Для решения задачи составим таблицу-матрицу, в которую будем заносить в соответствую­щие квадратики ниже пересекающей ее диагонали данные наблюдения результатов сливания веществ одних пробирок с другими.

Наблюдение результатов последовательного приливания содержимого одних пронумерованных про­бирок ко всем другим:

1+ 2— выпадает белый осадок;

1+ 3 — видимых изменений не наблюдается;

1+ 4 — в зависимости от порядка сливания растворов может выпасть осадок;

1+ 5 — выпадает осадок бурого цвета;

1+ 3 — выпадает осадок белого цвета;

2+4 — видимых изменений не наблюдается;

1+ 5 — видимых изменений не наблюдается;

3+4 — наблюдается помутнение;

Вещества	1. АgNO2	2. НС1	3. Рb(NO3)2	4.NH4ОН	5. NaOH
1. АgNO3	×	AgCl↓ белый	─	выпадающий осадок рас­творяется	Ag2O бурый
2. НС1	↓белый	×	РЬС12 белый↓	—	—
3. РЬ(NO3)2	─	белый РЬС12↓	×	Pb(OH)2 ↓ (помутнение)	Pb(OH)2 ↓ белый
4. NH4OH	─	─	↓ (помут- нение)	×	─
5. NаОН	↓ бурый	─	↓ белый	─	×

 

3+5 — выпадает белый осадок;

4+5 — видимых изменений не наблюдается.

Запишем далее уравнения протекающих реакций в тех случаях, когда наблюдаются изменения в реак­ционной системе (выделение газа, осадка, изменение цвета) и занесем формулу наблюдаемого вещества и соответствующий квадратик таблицы-матрицы выше пересекающей ее диагонали:

I. 1+2: AgNO₃ + HCl → AgCl↓ +HNO₃;

II. 1+5: 2AgNO₃ + 2NaOH → Ag₂O↓ + 2NaNO₃ +H₂O;

бурий

(2AgOH → 2NaNO₃ + H₂O)

III. 2+3: 2HCl + Pb(NO₂)₂ → PbCl₂ ↓+2HNO₃;

белый

IV. 3+4: Pb(NO₃)₂↓ + 2NH₄NO₃→Pb(OH)₂↓+2NH₄NO₃;

помутнение

V. 3+5: Pb(NO₃)₂+2NaOH →Pb(OH)₂↓+2NaNO₃ ;

белый

 

(при приливании нитрата свинца в избыток щелочи осадок может сразу раствориться).

Таким образом, на основании пяти опытов разли­чаем вещества, находящиеся в пронумерованных про­бирках.

Пример 2. В восьми пронумерованных пробирках (от 1 до 8) без надписей содержатся сухие вещест­ва: нитрат серебра (1), хлорид алюминия (2), суль­фид натрия (3), хлорид бария (4), нитрат калия (5), фосфат калия (6), а также растворы серной (7) и соляной (8) кислот. Как, не имея никаких дополни­тельных реактивов, кроме воды, различить эти ве­щества?

Решение. Прежде всего растворим твердые веще­ства в воде и отметим пробирки, где они оказались. Составим таблицу-матрицу (как в предыдущем при­мере), в которую будем заносить данные наблюде­ния результатов сливания веществ одних пробирок с другими ниже и выше пересекающей ее диагонали. В правой части таблицы введем дополнительную графу «общий результат наблюдения», которую за­полним после окончания всех опытов и суммирова­ния итогов наблюдений по горизонтали слева напра­во (см., например, с. 178).

1+2: 3AgNO₃ + AlCl₃ → 3AgCl↓+Al(NO₃)₃;

белый

1+3: 2AgNO₃ + Na₂S → Ag₂S↓+2NaNO₂;

черный

1+4: 2AgNO₃ + BaCl₂ → AgCl↓+ Ba(NO₃)₂;

белый

1+6: 3AgNO₃ + K₃PO₄ → Ag₃PO₄↓+ 3KNO₃;

желтый

1+7: 2AgNO₃ + H₂SO₄ → Ag₂SO₄↓+2HNO₃;

белый

1+8: AgNO₃ +HCl → AgCl↓+ HNO₃;

белый

2+3: 2AlCl₃ + 3Na₂S + 6H₂O →2Al(OH)₃ + 3H₂S↑ +6NaCl;

(Na₂S + H₂O) → NaOH + NaHS, гидролиз);

2+6: AlCl₃ + K₃PO₄ →AlPO₄↓+3KCl;

Белый

3+7: Na₂S +H₂SO₄→ Na₂SO₄+H₂S↑;

3+8: Na₂S +2HCl→ 2NaCl+H₂S↑;

4+6: 3BaCl₂ + 2K₃PO₄ → Ba₃(PO₄)₂ + 6KCl;

Белый

4+7: BaCl₂ + H₂SO₄→ BaSO₄ + 2KCl.

Белый

 

Видимых изменений не происходит только с нитра­том калия.

По тому, сколько раз выпадает осадок и выде­ляется газ, однозначно определяются все реагенты. Кроме того, ВаС1₂ и КзР0₄ различают по цвету вы­павшего осадка с AgNO₃: АgСl — белый, а Ag₃Р04 — желтый. В данной задаче решение может быть более простым — любой из растворов кислот позволяет сразу выделить сульфид натрия, им определяются нитрат серебра и хлорид алюминия. Нитратом сереб­ра определяются среди оставшихся трех твердых веществ хлорид бария и фосфат калия, хлоридом бария различают соляную и серную кислоты.

Пример 3. В четырех пробирках без этикеток на­ходятся бензол, хлоргексан, гексан и гексен. Исполь­зуя минимальные количества и число реактивов, предложите метод определения каждого из указан­ных веществ.

Решение. Определяемые вещества между собой не реагируют, таблицу попарных реакций нет смыс­ла составлять.

Существует несколько методов определения дан­ных веществ, ниже приведен один из них.

Бромную воду обесцвечивает сразу только гексен:

С₆Н₁₂ + Вr₂ = С₆Н₁₂Вr₂.

Хлоргексан можно отличить от гексана, пропус­кая продукты их сгорания через раствор нитрата се­ребра (в случае хлоргексана выпадает белый оса­док хлорида серебра, нерастворимый в азотной кис­лоте, в отличие от карбоната серебра):

2С₆Н₁₄+ 19O₂= 12СO₂+ 14Н₂O;

С₆Н₁₃Сl + 9O₂ = 6СO₂+6Н₂O + НСl;

НС1 + АgNО₃ = АgСl↓ + HNO₃.

Бензол отличается от гексана по замерзанию в ледяной воде (у С₆Н₆ т. пл.= +5,5°С, а у С₆Н₁₄ т. пл.= - 95,3°С).

Задачи

1. В два одинаковых химических стакана налиты равные объемы: в один воды, в другой — разбавлен­ного раствора серной кислоты. Как, не имея под ру­кой никаких химических реактивов, различить эти жидкости (пробовать растворы на вкус нельзя)?

2. В четырех пробирках находятся порошки окси­да меди(П), оксида железа(III), серебра, железа. Как распознать эти вещества, используя только один химический реактив? Распознавание по внешнему виду исключается.

3. В четырех пронумерованных пробирках нахо­дятся сухие оксид меди (II), сажа, хлорид натрия и хлорид бария. Как, пользуясь минимальным количе­ством реактивов, определить, в какой из пробирок находится какое вещество? Ответ обоснуйте и под­твердите уравнениями соответствующих химических реакций.

4. В шести пробирках без надписей находятся безводные соединения: оксид фосфора (V), хлорид натрия, сульфат меди, хлорид алюминия, сульфид алюминия, хлорид аммония. Как можно определить содержимое каждой пробирки, если имеется только набор пустых пробирок, вода и горелка? Предложи­те план анализа.

5. В четырех пробирках без надписей находятся водные растворы гидроксида натрия, соляной кис­лоты, поташа и сульфата алюминия. Предложите способ определения содержимого каждой пробирки, не применяя дополнительных реактивов.

6. В пронумерованных пробирках находятся рас­творы гидроксида натрия, серной кислоты, сульфата натрия и фенолфталеин. Как различить эти раство­ры, не пользуясь дополнительными реактивами?

7. В банках без этикеток находятся следующие индивидуальные вещества; порошки железа, цинка, карбоната кальция, карбоната калия, сульфата нат­рия, хлорида натрия, нитрата натрия, а также рас­творы гидроксида натрия и гидроксида бария. В Ва­шем распоряжении нет никаких других химических реактивов, в том числе и воды. Составьте план опре­деления содержимого каждой банки.

8. В четырех пронумерованных банках без этике­ток находятся твердые оксид фосфора(V) (1), оксид кальция (2), нитрат свинца (3), хлорид кальция (4). Определить, в какой из банок находится каждое из указанных соединений, если известно, что вещества (1) и (2) бурно реагируют с водой, а вещества (3) и (4) растворяются в воде, причем полученные рас­творы (1) и (3) могут реагировать со всеми осталь­ными растворами с образованием осадков.

9. В пяти пробирках без этикеток находятся рас­творы гидроксида, сульфида, хлорида, йодида нат­рия и аммиака. Как определить эти вещества при помощи одного дополнительного реактива? Приведи­те уравнения химических реакций.

10. Как распознать растворы хлорида натрия, хлорида аммония, гидроксида бария, гидроксида нат­рия, находящиеся в сосудах без этикеток, используя лишь эти растворы?

11. В восьми пронумерованных пробирках нахо­дятся водные растворы соляной кислоты, гидроксида натрия, сульфата натрия, карбоната натрия, хлорида аммония, нитрата свинца, хлорида бария, нитрата се­ребра. Используя индикаторную бумагу и проводя любые реакции между растворами в пробирках, установить, какое вещество содержится в каждой из них.

12. В двух пробирках имеются растворы гидро­ксида натрия и сульфата алюминия. Как их разли­чить, по возможности, без использования дополни­тельных веществ, имея только одну пустую пробирку или даже без нее?

13. В пяти пронумерованных пробирках находят­ся растворы перманганата калия, сульфида натрия, бромная вода, толуол и бензол. Как, используя толь­ко названные реактивы, различить их? Используйте для обнаружения каждого из пяти веществ их ха­рактерные признаки (укажите их); дайте план про­ведения анализа. Напишите схемы необходимых ре­акций.

14. В шести склянках без наименований находят­ся глицерин, водный раствор глюкозы, масляный альдегид (бутаналь), гексен-1, водный раствор аце­тата натрия и 1,2-дихлорэтан. Имея в качестве до­полнительных химических реактивов только безвод­ные гидроксид натрия и сульфат меди, определите, что находится в каждой склянке.