Біблія як об'єкт читання і сприйняття в християнстві. Дослідження

¹ Янч Д. Христианство. - М, 1998; Джусани Л. Христианство как вызов. - М., 1993; Мень А. История религии. В 7-ми т. - Тома VI-VII. - М, 1992.

394 Розділ III. Історичне витлумачення феномену релігії

Біблії. Біблійна герменевтика.¹ Християни сприймають Біблію як Слово Боже. Субстанціональною ознакою цієї книги в цілому і кожного з її фрагментів є Богонатхненність, Бугодухновенність. Згідно концепції Богодухновенності зміст священних книг має божественне походження. Він навіяний людям - земним авторам - або шляхом прямого одкровення (об'явлення), або ж шляхом інспірації - божественного натхнення Духом Святим.

Саме богодухновенність, яка соборно визнана Церквою, була свого часу головною підставою для включення тих чи інших творів до біблійного канону. Історично в християнстві існували різні погляди на богодухновенність. Поряд з радикальними, т. зв. вербалістськими поглядами, за якими абсолютно істинним є не лише "дух", але й "літери" Святого Письма, існували думки про можливість алегоричних, символічних витлумачень деяких фрагментів Біблії. Нині серед християнських богословів у більшості своїй в Біблії виокремлюють незмінний, божественний, непогрішимий зміст (догматичний елемент) та літературну творчість людей, які прагнули виразити цей зміст недосконалою мовою свого часу.

Цей підхід, який виник, безперечно, під впливом раціоналістичної критики Біблії, покликаний пояснити наявність у Біблії численних фактичних суперечностей, різночитань тощо. Прагнення віднайти як історичний контекст виникнення кожної біблійної книги, вплив особистості людини-автора, так і вічний, незмінний компонент - потаємний зміст Слова Божого - стало основою сучасної біблійної екзегетики (тлумачення текстів). Такий підхід, що захищає принцип богодухновенності, був підтверджений протягом останніх десятиліть в лоні різних християнських конфесій. Це, зокрема, Догматична Конституція II Ватиканського собору Римо-католицької церкви "Про Божественне Одкровення", або так звані "Чикагські заяви" протестантської Міжнародної комісії з питань непогрішимості Біблії 1973,1982, 1986 та інших років.

Віра християн у богонатхненність Біблії, акцент на власній релігійній інтенції віруючого під час читання та дослідження Святого Письма, не заперечують можливості використання певних технічних, допоміжних засобів.

Бібліографічний апарат та допоміжні джерела інформації. Крім поділу Біблії на окремі книги, обсяг яких далеко не однаковий, є поділ книг на глави (розділи), а глав - на вірші, до того ж вірші та глави пронумеровані. Цей розподіл серед християн ввів на початку XIII ст. кентерберійський єпископ Стефан Лангтон (Англія), а нумерацію віршів - друкарі Сантес Паніно та Робер Етьєн наприкінці XV - середині XVI століть.

Цей поділ є універсальною бібліографією. Він дозволяє знаходити будь-який фрагмент тексту, незалежно від видання, за принципом "книга-глава

¹ Верклер Г. Герменевтика. Принципы и процесе толкования Библии. - б/м, б/р; Беленький М.С. О мифологии и философии Библии. - М., 1977.

Тема 14. Основний зміст християнського віровчення і культу 395

(розділ)-вірші". З часом виникла потреба у численному використанні та поясненні біблійних понять, висловлювань. Пошук їх у Біблії полегшують такі допоміжні джерела інформації, як Симфонії, Біблійні Супутники, Тлумачні Біблії, Біблійні енциклопедії, довідники та словники. Розвиток інформаційних технологій спричинив появу і постійну розробку нових комп'ютерних версій різних біблійних перекладів та інформаційно-довідкового забезпечення для вивчення Біблії. Нині Біблія в цілому або окремі її книги перекладені майже всіма мовами світу. Біблія поширюється головним чином завдяки місіонерській діяльності різних християнських конфесій та спеціальних Біблійних Товариств -міжнародних та національних. Тому, за статистикою, Біблія є найтиражованішою і найпопулярнішою книгою у світі.