Особливості і метатеологічні функції філософської теології

Найбільш яскравим проявом цієї співвідносності є філософія релігії в її філософсько-теологічній формі. В сучасній філософській і теологічній літературі вона отримала різноманітні назви: "філософська теологія", "релігійна метафізика", "натуртеологія", "фундаментальна теологія", "раціональна теологія". За кожним із цих найменувань стоїть одна особливість: синкретизм раціональної діяльності, релігійного досвіду і божественного одкровення. Використовуючи елементи філософського конструювання, призначені для концентрації й переформування об'єктивних смислів, філософська теософія виконує по відношенню до релігії "службові" цілі. Вона здійснює філософську експлікацію вчення про Бога, тобто пояснює і наповнює його філософським змістом за допомогою складних абстракцій і логічних конструкцій. В її основі лежить особливе розуміння філософії як вищого вияву свободи людського розуму у людській сфері. Знання про Бога і його природа детерміновані, на думку представників філософської теології, досвідом світу та людської екзистенції. Людина як "натуррелігійна істота" за своєю природою має "спрямованість" до Бога. Тому ця природна людська релігійність, що відчула "божественний голос", ініціює філософське богопізнання як спонтанний і вищий вияв розумної природи людини.

Елементи філософських знань та аргументації у філософській теології, як правило, втрачають свою самостійність і розчиняються в контексті теоретичної релігії. Але коли це не відбувається? Адже філософія є там і тоді, де і коли є вільне самоусвідомлююче мислення.

Коли ж не стається повної інтеграції філософії в теологічний контекст, виникають проблеми, пов'язані із "поразкою" філософії. Наприклад, процес формування християнського церковно-догматичного вчення про Бога із

Тема 15. Конфесійна філософська теологія _____________________________ 413

залученням елементів античної філософії призвів у наш час до тенденції "дееллінізації християнства" закликів до повернення справжнього, аутентичного християнства, тощо. Аналогічні процеси у різні часи відбуваються в релігійних системах. Одначе зразу зазначимо, у цьому випадку мова вже йде не про філософську теологію.

Щоб з'ясувати до кінця особливість філософської теології та її остаточне призначення потрібно з'ясувати не тільки проблему демаркації меж, але й проблему взаємодії силових полів філософії та релігії. Справа в тому, що філософія, в її філософсько-теологічній формі, виступає насамперед методологічним дослідженням проблемного поля релігії. Виконуючи виключно допоміжні по відношенню до релігії цілі, метатеологія концентрує свої зусилля або на методологічних функціях, або регулятивних, пов'язаних з осмисленням проблематики взаємодії метафізики і теології.¹

Методологічні функції полягають перш за все в тому, щоб внести методичну стрункість і ясність в теологічні конструкції, визначити критерії оцінки цих побудов, довести, що теологія відповідає існуючим стандартам академічної теоретичної діяльності. Використовуючи сучасні досягнення філософії науки, основні парадигми герменевтичної свідомості, філософська теологія демонструє свою значущість в богопізнанні як в конструктивно-позитивній, так і в екзегетичній площині. Вона спрямовує рух теології в межах життєвого простору, корегує дифузію релігійного світорозуміння на фоні культурно-політичних змін і новітніх філософських пошуків.

Поряд з цими функціями, філософська теологія займається проблемами демаркації меж і взаємодії теології та філософії в зрізі різних релігійних систем. Тобто мова йде про чітко визначену теологами функціональну роль в самоосмисленні і саморефлекції у теоретизованих формах християнства, буддизму, ісламу та інших релігій. Можливі дві протилежні точки зору на зв'язки теології і філософії. Прихильники першої вважають, що теологію і філософію практично неможливо розділити. їх аргументи носять як історичний, так і логіко-концептуальний характер. Посилаючись на тисячолітню традицію теологічної думки, вони доводять, що зміст будь-якого священного писання і метафізичних побудов виступає єдиним монолітом. Не може бути теології, вільної від метафізичних роздумів та аргументації. І ця думка не є випадковою. Відомо, яку значну роль в становленні і розвитку християнства, його догматів відіграли деякі філософські течії античності, середньовіччя, XX століття. Не меншою вона була в інших релігіях.

Інша метафізична точка зору, пов'язана із думкою, що ніяка метафізика не може бути адекватною істині одкровення. У зв'язку з чим ставиться питання про

¹ Див.: Кимелев Ю.А. Философия религии. - М., 1998; Мак-Грат А. Введение в христианское богословие. - Одесса, 1998.

Розділ III. Історичне витлумачення феномену релігії

"деоб'єктивіацію" релігійного інструментарію: мови, "дефілософізації" релігійних догм, "деілленізацію" та "детомізацію" теології. Релігія повинна сьогодні шукати і знайти свою ідентичність за межами філософії. Цей пошук повинен привести до "конкретного демістифікованого саморозуміння" релігії. Звісно, що і в цій думці є своя логіка. "Філософізація" релігії, проникнення розуму у віру - це своєрідний троянський кінь, який не тільки не сприяє "чистоті" віри, а вільно чи невільно спонукає до її розладнання. Але, як би там не було, роль філософії в обґрунтуванні релігії багатозначна не тільки в історичному контексті, але й у перспективах її подальшої еволюції. Більшість сучасних теологів усвідомлюють необхідність філософських знань для чіткої орієнтації у непростій духовній ситуації сьогодення. Вони розуміють, що "лінійних" підходів до традиційної релігії стає замало для людини XX сторіччя, попри всі її щирі намагання вірити й служити Богу. У цій ситуації все гостріше постає питання про те, щоб відкрити Бога по-новому. Тому й не дивно, що сучасна теологія, у будь-яких проявах, здійснюючи демаркацію меж філософії, покладає на неї великі надії як партнера в принципових позиціях і установах. Пульс життя прослуховується через складний ланцюг взаємозв'язків: філософія - філософська теологія - теологія. Роль філософської теології у цьому ланцюгу специфічна. Вона вже ніби не філософія, з її прагненням до істини та домаганням володіти нею., але й не теологія, де будь-який сумнів протипоказаний, а "простір свободи" у цьому обмежений.¹

Будучи більш "дисциплінованою", ніж філософія, і більш "вільнодумною" і нелінійною, ніж теологія, в залежності від рівня своєї свободи, філософської теології розгортається, як правило, у двох площинах релігійного теоретизування. Перша пов'язана із відвертими службовими (експлікативними, апологетичними та конструктивними) функціями по відношенню до конкретних конфесій. Цей тип теоретизування отримав назву конфесійної філософської теології. Другий тип, філософські принципи та конструкції якого не відповідають конкретним фундаментальним релігійним догмам, іменується позаконфесійною філософською теологією.

Конфесійна філософська теологія фактично виступає невід'ємним компонентом теологічного комплексу тієї чи іншої релігійної системи. її теоретичні концепти та принципи узгодженні з фактом і змістом богоодкровення і не виходять за його межі. Але незважаючи на те, що ці принципи мають пропедевтичний і допоміжний характер конструкцій теологій одкровення, філософське богопізнання при цьому не вважається нерелігійною або арелігійною діяльністю, спрямованою на те, щоб зробити Бога всього лише

¹ Див.: Кимелев Ю.А. Философский теизм. - М., 1993; Современная буржуазная философия и религия. - М., 1987.

Тема 15. Конфесійна філософська теологія 415

об'єктом філософії. Тут божественна основа світу ніби виявляє себе в акті світопізнання.

В різних релігійних системах, в залежності від обсягу, характеру і рівня її конфесійного використання, філософська теологія може мати принаймні три форми. Найбільш поширена і відома форма пов'язана з використанням філософського знання у різних розділах конфесійної теології і, насамперед, в розробці церковно-догматичного вчення про Бога. Тут елементи філософствування повністю розчиняються в теологічних концептуальних зв'язках про зміст і характер релігійної віри. Друга проблема пов'язана з філософським аналізом теології, який здійснюється в допоміжних і апологетичних цілях. Третя, - коли філософська технологія використовується як відносно автономне філософське богопізнання, що здійснюється в тих межах і згідно з тими принципами, які означені церковними та теологічними інституціями.