Історія та сучасність
Своєрідність господарських відносин, що становлять предмет правового регулювання, та методів їх регулювання створюють господарське право як самостійну та особливу галузь права. Господарське право як галузь права та законодавства виникла пізніше багатьох інших правових галузей, а тому їй довелося буквально виборювати своє місце в усталеній забагато століть правовій сфері[1]. Становлення господарського права як окремої галузі права було зумовлено зростанням ролі держави у сфері економіки спочатку в Німеччині на при кінці XIX - початку XX ст., а згодом - в Радянському Союзі. В результаті націоналізації, що здійснювалася на теренах колишньої Російської імперії після Жовтневих подій 1917 р., було посилено прагнення держави контролювати економіку країни в цілому з метою забезпечення реалізації насамперед суспільних та державних інтересів, та їх солідаризації з індивідуальними та колективними інтересами трудящих. Вітчизняна наука господарського права має декілька етапів становлення: Перший етап – кінець XIX — 20-і роки XX сторіччя – поява господарсько-правових досліджень про господарське право як сукупності нормативних актів, що регулюють сферу господарювання (К.Д.Ушинський, В.А.Удинцев та ін.). Другий етап – період раннього розвитку господарського права – 20-і — кінець 30-х років XX сторіччя – характеризується кількома точками зору щодо предмета господарського права. Одні науковці вважали, що господарське право має своїм регулюванням охоплювати в цілому народне господарство (Л.Я. Гинцбург, Е.Б. Пашуканіс), інші – лише сферу соціалістичного виробництва (П.И. Стучка). Саме перша концепція господарського права була покладена в основу Господарського кодексу України, який визначає основні засади господарювання щодо всіх суб'єктів господарювання, хоча і передбачає окремі особливості управління державним та комунальним секторами економіки та визначає специфічні риси суб'єктів господарювання, які функціонують на базі державного та комунального майна. Період 30-х років характеризується пануванням теорії господарського права. Третій етап – період «фундаменталізації» господарського права 60-80-і роки XX сторіччя – характеризується відродженням господарсько-правової науки та завершенням становлення єдиної концепції господарського права (В.В. Лаптєв, В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменський та ін.). – Четвертий етап розвитку господарсько-правової науки – з кінця 80-х років XX століття до наших днів – характеризується забезпеченням економіко-правових реформ. Значний розвиток наука господарського права отримала у суверенній Україні. Серйозним поштовхом і стимулом розвитку стала розробка самостійного Господарського кодексу України. Після тривалих складнощів (трьох читань, подолання президентського «вето») Господарський кодекс України був прийнятий 16 січня 2003 р., а набув чинності з 01.01.2004 р. Потреби законодавчого забезпечення економічної політики, розвиток товарно-грошових та інших господарських відносин, прагнення держави до забезпечення поєднання державного регулювання і ринкової саморегуляції економіки зумовили необхідність посилення уваги не тільки до розвитку господарсько-правових досліджень, но і до викладання для студентів напряму «Право» циклу господарсько-правових дисциплін, а для студентів неюридичних спеціальностей дисципліни «Господарське право». Сучасна навчальна дисципліна «Господарське право» ґрунтується на надбаннях господарсько-правової науки (щодо історії становлення, правових засобів функціонування господарського права, тенденцій його розвитку та вдосконалення тощо), передбачає аналіз та вивчення основних засад правового регулювання господарських відносин та практики застосування актів господарського законодавства. Господарське право (як галузь права) - це система правових норм, що регулюють відносини з приводу безпосереднього здійснення господарської діяльності та/або керівництва нею (такою діяльністю) із застосуванням різних методів правового регулювання [2].
|
