Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності

1. Договори, за якими здійснюється розпоряджання майновимиправами інтелектуальної власності, поділяються на такі:

1) ліцензійний договір;

2) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інші договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Перелік таких договорів не є вичерпним.

2. Ліцензійні договори, які у свою чергу поділяються на:

1) авторські договори;

2) договори про передачу (відступлення) виключних майновихавторських прав;

3) договори про передачу права на використання твору;

4) договори про видання твору своїм коштом;

5) договори про управління майновими правами авторів та 'їхправонаступників.

3. Форма договорів щодо розпоряджання майновими правамиінтелектуальної власності повинна бути обов'язково письмовою.Недотримання простої письмової форми договору має наслідкомйого недійсність, проте законом можуть бути встановлені випадки,в яких договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може укладатися усно, наприклад для написання статті у газету чи журнал, тез доповідей тощо письмова формаправочину не потрібна.

4. Ліцензійний договір у сфері промислової власності — це пра-вочин, на підставі якого власник (володілець) запатентованого абонезапатентованого винаходу (ліцензІар) надає фізичній або юридичній особі (ліцензіату) дозвіл на здійснення у певному місці іпротягом певного терміну однієї або кількох дій, на які має виключні права ліцензіар, а ліцензіат зобов'язується сплатити винагороду за надання права на використання винаходу.

5. Ліцензійні договори про використання творів. Як уже зазначалося, Закон про авторське право виділяє ліцензійні договори вокрему групу авторських договорів. Так, відповідно до цього Закону авторові належить виключне право надавати іншій особі дозвілна використання твору одним або всіма відомими способами напідставі невиключної чи виключної ліцензії.

За ліцензійним договором автор чи його правонаступник, який має виключне право на твір (ліцензіар), надає іншій стороні (ліцензіату) дозвіл на право використання твору способом, обумовленим у договорі. Власне кажучи, всі авторські договори на право використання твору, крім договорів на замовлення, є ліцензійними. У ліцензійному договорі мають бути визначені права, шо надаються за ліцензійним договором, межі та строки їх використання. Ліцензійний договір, як правило, є о платним. За простою невиключною ліцензією ліцензіар передає ліцен-зіатові право на використання твору і при цьому зберігає за собою право на використання цього самого твору і видачі ліцензії на право використання його Іншим особам.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта прав інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Виключна ліцензія може бути обмежена територією, строком або кількістю примірників твору. В такому разі ліцензіар має право видати ліцензію на використання твору іншим особам за межами дії ліцензій.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливість використання ліцєнзіаром цього об'єкта.

6. Ліцензійний договір передбачає способи використання твору,тобто конкретні права, що передаються за таким договором, строкдії договору та визначає територію його чинності; розмір винагороди і порядок ЇЇ визначення за кожний спосіб використання твору,порядок і строки її виплати. У ліцензійний договір за бажаннямсторін можуть бути включені й інші умови, що конкретизують лі-)цензійний договір.

Якщо в ліцензійному договорі не визначено спосіб використай- ~щ ня твору (конкретні права, що передаються за договором), договір щ вважається укладеним на такі способи використання твору, які можуть вважатися необхідними для досягнення наміру сторін, шо були викладені під час укладення договору.

Може бути укладено ліцензійний договір, у якому не визначено строк його чинності. У такому разі договір може бути розірвано в односторонньому порядку після закінчення 5 років від дати його укладення, але за умови, що користувач буде попереджений про це за 6 місяців до розірвання договору.

Ліцензійний договір, який не містить умови про територію його чинності, діє на всій території України. Предметом ліцензійного договору можуть бути права на використання твору, якого на момент укладення договору ще немає.

7. Права, передані ліцензіаром ліцензіатові, можуть бути предметом субліцензії лише за згодою ліцензіара.

Умови ліцензійного договору не можуть обмежувати автора у праві створювати в майбутньому твори на певну тему або в певному жанрі.

Ті умови цього договору, що суперечать чинному законодавству про" авторське право, є недійсними.

У договорі має бути визначено розмір винагороди за угодою сторін. Відмова автора чи його правонаступників від винагороди є

недійсною.

Ліцензійний договір може укладатися на будь-який строк, але в межах чинності авторського права.

8. Найпоширенішими є авторські ліцензійні договори про використання творів. До них належать: видавничий договір; договір про депонування рукопису твору; постановочний договір; сценарний договір; договір художнього замовлення; договір про використання у промисловості неопублікованого твору декоративно-ужиткового мистецтва та Ін.