Одержання свідоцтва про право на спадщину

1. Правове оформлення спадкових прав є сукупністю правових дій, після вчинення яких встановлюється частка кожного спадкоємця у спадковому майні, і спадкоємці набувають право розпоряджатися цим майном.

Завершується оформлення спадкових прав видачею свідоцтва про право на спадщину. Останнє не створює жодних нових прав у спадкоємців на майно, а лише підтверджує вже існуюче право на нього, бо право на спадкування у них виникає з моменту відкриття спадщини.

Для видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус встановлює такі обставини: 1) факт смерті і час відкриття спадщини. Ці обставини підтверджуються свідоцтвами органу РАІДС про смерть спадкодавця; повідомленнями чи іншими документами про загибель спадкодавця під час воєнних дій; рішенням суду про оголошення особи померлою, яке є підставою для видачі органами РАІДС свідоцтва про смерть; 2) коло спадкоємців, наявність заповіту, наявність між спадкодавцем і спадкоємцями родинних, подружніх відносин, факту перебування на утриманні спадкодавця; 3) факт прийняття спадщини (ст.ст.1267, 1268 ЦК); 4) встановлення спадкової маси, тобто майна, що належало спадкодавцеві і яке є на день відкриття спадщини.

2. Свідоцтво про право на спадщину — це спеціальний документ, що видається на ім'я всіх спадкоємців разом або за їхнім бажанням кожному окремо. В останньому випадку в кожному свідоцтві зазначається все спадкове майно, перелічуються усі спадкоємціта визначається частка спадщини спадкоємця, якому видано свідоцтво про право на спадщину. Крім того, за бажанням спадкоємців їмможуть бути видані окремі свідоцтва на певний вид спадщини.

Одержання свідоцтва про право на спадщину є загальним порядком оформлення спадкових прав. Водночас спадкоємці не обов'язково подають заяву про прийняття спадщини, а мають право прийняти її у інший спосіб — шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном (ст.1268 ЦК). У цьому випадку від них не вимагається спеціального отримання свідоцтва про спадщину. Враховуючи цю обставину, ст.1296 ЦК прямо вказує, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємців права на останню.

Зміна власника майна, що підлягає обов'язковій державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації (ст. 1297 ЦК).

3. Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягаєдержавній реєстрації, та місця його знаходження нотаріус вимагає

подання відповідних документів. Так, для видачі свідоцтва про ппаво на спадщину на квартиру, жилий будинок потрібні документи які підтверджують право власності спадкодавця на майно, до-відка-характеристика міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості (МЕТІ та РОН), довідка про відсутність заборон чи арештів на цю нерухомість. Якщо заборону накладено у зв'язку з одержанням позики, нотаріус зобов'язаний повідомити відповідну організацію про те, що спадкоємці одержали свідоцтво про право на спадщину на це майно. Якщо на квартиру чи будинок накладено арешт, видача свідоцтва затримується до зняття арешту.

Для видачі свідоцтва про право на спадщину на автотранспортні засоби, моторні човни, яхти, катери необхідно подати технічний паспорт, суднове свідоцтво, судновий квиток або інший документ, який підтверджує право власності спадкодавця на це майно.

На майно, яке не підлягає державній реєстрації, нотаріальне оформлення спадкових прав не є обов'язковим. Це, наприклад, предмети домашньої обстановки та вжитку. Для здійснення повноважень щодо даного майна, в тому числі й права розпорядження ним, достатньо простої передачі цього майна.

4. Якщо спадок прийняло кілька осіб, то свідоцтво про право наспадщину видається кожному з них. Це необхідно для того, щобкожен спадкоємець міг розпорядитися своєю часткою успадкованого майна, не розшукуючи, у кого саме з інших спадкоємців знаходяться правовстановлюючі документи. У такому свідоцтві зазначається також частка та ім'я інших спадкоємців, що дає змогу визначити співвласників майна. Це спрощує процедуру управління тарозпорядження майном.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, що прийняли спадщину, строком не обмежена. Воно може бути отримане спадкоємцями в будь-який час, але, як правило, після закінчення 6 місяців від дня відкриття спадщини (ст. 1298 ЦК). Цей строк встановлюється для того, щоб забезпечити можливість спадкоємцям прийняти спадщину, забезпечити інтереси кредиторів.

У деяких випадках свідоцтво про право на спадщину може бути видане нотаріусом до закінчення 6 місяців з часу відкриття спадщини. Умовою дострокової видачі є відсутність даних про інших спадкоємців, крім тих осіб, що заявили про видачу свідоцтва. У цих випадках нотаріусу подаються документи, що підтверджують дану обставину.

Особиста явка спадкоємців для отримання свідоцтва не обов'язкова. Воно може бути отримане представником спадкоємця за дорученням або на прохання спадкоємця відправлене поштою.

Якщо поміж спадкоємців є дитина, яка зачата, але ще не народилася на час відкриття спадщини, то видача свідоцтва про право на спадщину і поділ спадщини можуть проводитися лише після її народження. Для охорони інтересів цієї дитини до участі в розподілі має бути запрошений представник органів опіки та піклування.

5. До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус можевидати дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку

(фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення. Такими обставинами, зокрема, можуть бути:

1) витрати на догляд за спадкодавцем під час хвороби, а також найого поховання. Розпорядження про видачу грошей на поховання нотаріус може зробити до поховання спадкодавця на підставі свідоцтвапро смерть і заяви заінтересованої особи. Після поховання таке розпорядження видається нотаріусом на підставі заяви заінтересованоїособи та подання нею відповідних документів (рахунки кладовищ,крематоріїв, рішення суду, довідки лікувальних закладів тощо);

2) витрати на утримання осіб, які перебували на утриманніспадкодавця. Дані виплати зараховуються до тієї частки спадщини,яка належить цьому утриманцеві;

3) витрати на задоволення претензій осіб, які працювали наспадкодавця чи відшкодування заподіяної спадкодавцем шкоди;

4) витрати на охорону спадкового майна й управління ним, а також витрати, пов'язані з повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини.

За заявою громадської організації за місцем останньої роботи чи проживання спадкодавця, а також родичів або інших близьких осіб померлого, у якого не залишилося спадкоємців, про встановлення йому надгробка нотаріус у разі наявності грошового вкладу на ім'я померлого дає розпорядження банківській установі про переказ підприємству чи організації, що встановлює надгробок, необхідної для цього суми.