Студопедия — Выбор и проверочный расчет шпонок. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що нале­жали спадкодавцеві на мо­мент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Выбор и проверочный расчет шпонок. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що нале­жали спадкодавцеві на мо­мент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що нале­жали спадкодавцеві на мо­мент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спад­щина може містити права власності, інші майнові пра­ва, виключні права на резуль­тати інтелектуальної влас­ності, а також зобов'язання, що обтяжують ці права. Не входять до складу спадщини права і обов'язки, що нерозривно пов'язані з осо­бою спадкодавця, зокрема:

- особисті немайнові права;

- право на участь у това­риствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено зако­ном або їх установчими до­кументами;

- право на відшкодуван­ня шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здо­ров'я;

- право на аліменти, пен­сію, допомогу або інші ви­плати, встановлені законом, тощо.

Не мають права на спад­кування:

- особи, які умисно поз­бавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спад­коємців або вчинили замах на їхнє життя (але якщо спадко­давець, знаючи, що особа вчи­нила такий замах, все ж при­значив її своїм спадкоємцем за заповітом, така особа не усувається від права на спад­кування);

- особи, які умисно пе­решкоджали спадкодавцеві скласти заповіт;

- батьки на спадкування за законом після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на мо­мент відкриття спадщини;

- особи, шлюб між яки­ми є недійсним або визна­ний таким за рішенням суду, не мають права на спадкування за законом одна після одної;

- особа, усунена від пра­ва на спадкування рішенням суду за законом, якщо було встановлено, що вона ухиля­лася від надання допомоги спадкодавцеві, який через по­хилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Спадщина відкривається після смерті особи або ого­лошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті осо­би або день, з якого вона оголошується померлою. Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається од­ночасно і окремо щодо кож­ної з них.

Цивільним кодексом України пе­редбачено, що спадкування майна громадян здійснюється за законом і за заповітом. При цьому пріоритет належить заповіту, бо спадкоємство за законом застосовується тільки тоді, коли його не змінили заповітом.

Кожен дієздатний грома­дянин має можливість вия­вити свою волю щодо май­бутньої долі належного йому майна на випадок смерті, склавши заповіт.

За­повіт особисте розпоря­дження фізичної особи на випадок смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною ци­вільною дієздатністю. За­повіт є одностороннім правочином, має тільки особи­стий характер. Тому вчинен­ня заповіту через представ­ника не допускається.

 

Заповідач може призначи­ти своїми спадкоємцями одну або кількох фізичних осіб, не­залежно від наявності у нього з ними сімейних, родинних відносин, а також державу або окремих юридичних осіб. Заповідач має право без зазначення причин позбавити спадщини будь-яку особу із числа спадкоємців за законом. Але заповідач не може позба­вити права на спадкування осіб, які мають право на обо­в'язкову частку спадщини. Згідно цивільного законодавства, право на обов'язкову частку неза­лежно від змісту заповіту ма­ють неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодав­ця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. Слід зазначити, що за новим цивільним кодексом розширено сво­боду заповіту. З числа обов'язкових спадкоємців виключено утриманців померлого, а розмір обов'язкової частки зменшено з 2/3 до 1/2 від за­конної частки.

Заповідач має право склас­ти заповіт щодо всієї спадщи­ни або її частини. За заповітом спадкуються не лише права, а і обо­в'язки. До спадкоємця пере­ходять обов'язки відшкоду­вати майнові збитки та мо­ральну шкоду, яка була зав­дана спадкодавцем. Спадкоємець відповідає і за борги спадкодавця,але тільки в межах успадковано­го ним майна. Також запові­дач має право пов'язати пе­рехід прав із виконанням певних обов'язків. Заповідачеві надано право зробити заповідальну відмову, тобто покласти на спадкоємця за заповітом ви­конання зобов'язання (на­дати право користування ру­хомим та нерухомим майном іншим особам — відмовоодержувачам.) Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення дій немайнового характеру, зокрема щодо роз­порядження особистими па­перами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання.

Також заповідач має мож­ливість обумовити виникнен­ня права на спадкування у особи, яка призначена в за­повіті, наявністю певної умо­ви(заповіт за умовою), що як пов'язані, так і не пов'язані з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, прожи­вання в цьому місці, народ­ження дитини, здобуття осві­ти тощо.

Подружжя має право скла­сти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної влас­ності. У разі складення тако­го заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подруж­жя переходить до другого з подружжя, який його пере­жив. У разі смерті останньо­го право на спадкування ма­ють особи, зазначені подруж­жям у заповіті.

Заповідачмає право при­значити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоє­мець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщи­ни, не прийме її або відмо­виться від її прийняття чи буде усунутий від права на спадкування тощо (підпризначення спадкоємця).

Заповідач має право у будь-який час скасувати за­повіт і скласти новий. За­повіт, який було складено пізніше, скасовує попередній повністю або в тій частині, яка йому суперечить, і не віднов­лює попереднього Скасування заповіту, внесення до нього змін за­повідач здійснює особисто.

Виконання заповіту по­кладено на призначених у ньому спадкоємців. Але запо­відач може доручити вико­нання заповіту зазначеній у ньому особі (за її згодою), яка не є спадкоємцем(вико­навець заповіту). Виконавець заповіту має право вчиняти дії, необхідні для виконання заповіту, зокрема розшукува­ти спадкоємців, управляти спадковим майном, виявля­ти боржників і кредиторів спадкоємця тощо. Викона­вець заповіту не одержує ви­нагороди за свої дії, але має право на відшкодування за рахунок спадщини понесе­них ним витрат.

Дотримання форми заповіту є однією з умов його дійсності. Заповіт складається у пись­мовій формі із зазначенням місця й часу його складання Заповіт має бути нотаріально посвідченим.

Заповіт може бути написа­ний заповідачем власноручно або за допомогою загальноп­рийнятих технічних засобів. Нотаріус має право на прохан­ня особи записати заповіт з її слів власноручно або за допо­могою загальноприйнятих тех­нічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос про­читаний заповідачем і підпи­саний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчен­ня заповіту має відбуватися не менш як при двох свідках.

Заповіт має бути особис­то підписаний заповідачем. Якщо фізична особа у зв'яз­ку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її доручен­ням текст правочину в її при­сутності, із зазначенням при­чин, через які заповідач не зміг підписатися власноруч­но, підписує інша особа. Підпис посвідчується нота­ріально.

Законом передбачено можливість складання секретного запові­ту, який посвідчується нота­ріусом без ознайомлення з його змістом.

Заповіт, крім секретного, може бути посвідчений служ­бовою особою органів місце­вого самоврядування, іншою посадовою, службовою осо­бою, якщо у населеному пункті немає нотаріуса чи особа перебуває на лікуванні, у плаванні, в пошуковій екс­педиції, на військовій службі тощо. У цих випадках при по­свідченні заповіту обов'язко­вою є присутність не менш як двох свідків. Також за бажання за­повідача кожен заповіт може бути посвідчений при свідках.

Свідками можуть бути лише особи з по­вною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути:

- нотаріус або інша по­садова, службова особа, яка посвідчує заповіт;

- спадкоємці за запові­том;

- члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за запові­том;

- особи, які не можуть прочитати або підписати за­повіт.

Свідки, при яких посвідче­но заповіт, зачитують його вголос і ставлять на ньому свої підписи. У текст заповіту вносяться відомості про їх особи.

Заповіт, складений осо­бою, яка не мала на це пра­ва, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Заповіт може бути визнаний судом не­дійсним, якщо буде встанов­лено, що волевиявлення за­повідача не було вільним.

За відсутності заповіту, визнання його недійсним, не­прийняття спадщини або відмови від її прийняття спад­коємцями, а також у разі неохоплення заповітом усієї спад­щини відбувається спадкуван­ня за законом. Спадкування за зако­ном здійснюється спадкоєм­цями у порядку черговості. Наступна черга спадкоємців за законом здобуває право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої чер­ги, усунення їх від спадкуван­ня, неприйняття ними спад­щини. Цивільним кодексом України передба­чено 5черг спадкоємців.

Перша черга. Право на спадкування мають діти спадкоєм­ця, зокрема зачаті за життя спадкодавця і народжені після його смерті; той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Друга черга. Право на спадкування мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба й дід як з боку батька, так і з боку матері.

Третя черга. Право на спадкування мають рідні дядько й тітка спадкодавця.

Четверта черга. Право на спадкуван­ня мають особи, які проживали зі спадкодав­цем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

П'ята черга. Право на спадкування мають інші родичі спадкодавця, до шостого сту­пеня споріднення включно, причому родичі ближчого сту­пеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня спорід­нення.

За правом представлення внуки та правнуки спадкодав­ця приймають ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, бать­кові, бабі, дідові, якби вони були живі на час відкриття спадщини. Прабаба, прадід приймають ту частину спадщини, яка нале­жала б за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живі на час відкриття спадщини. Племінники спад­кодавця спадкують ту частку, яка належала б за законом їхнім матері, батькові - сестрі, братові спадкодавця, якби вони були живі на час відкриття спадщини. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку, яка належала б за законом їхнім матері, бать­кові — тітці, дядькові спадко­давця.

Частки у спадщині кожно­го зі спадкоємців за законом є рівними. Але встановлюється особли­вий порядок спадкування предметів звичайної домаш­ньої обстановки та вжитку. Спад­коємці, які протягом одного року до часу відкриття спад­щини проживали зі спадко­давцем однією сім'єю, мають переважне право перед інши­ми спадкоємцями на спадку­вання предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки спад­щини, що їм належить.

Для прийняття спадщи­ни спадкоємець за запові­том чи за законом повинен протягом 6 місяців від дня відкриття спадщини (тобто від дня смерті спадкодавця) фактично вступити в управ­ління чи володіння спадко­вим майном або подати в нотаріальну контору за місцем її відкриття заяву про прийняття спадщини. Якщо спадкоємець помирає після відкриття спадщини, не встигнувши п прийняти, право прийняття належної йому частки спадщини пе­реходить до його спад­коємців (спадкова транс­місія).

Якщо спадкоємець протя­гом 6 місяців не подав заяви про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За поважних при­чин судом може бути продов­жений строк, установлений для прийняття спадщини.

У разі відсутності спад­коємців за заповітом і за зако­ном, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Така заява по­дається після закінчення одно­го року з часу відкриття спад­щини. Спадщина, визнана віду­мерлою, переходить у власність територіальної гро­мади за місцем відкриття спад­щини.

Цивільним кодексом передбачено укладання спадкового догово­ру. Спадко­вий договір це правочин, у якому однією зі сторін є спад­кодавець, а іншою — одна або кілька осіб, що мають право на отримання певного майна спадкодавця після його смерті. Спадковий договір, на відміну від заповіту, зобов'я­зує сторони з моменту його ук­ладання. За спадковим догово­ром одна сторона (набувач) зобов'язується виковувати розпорядження другої сторо­ни (відчужувача) і в разі його смерті набуває право влас­ності на його майно, а відчужувач зобов'язується не запо­відати й не відчужувати зазна­чене в договорі майно

Предметом спадкового до­говору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подруж­жя. Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подруж­жя спадщина переходить до другого, а в разі смерті друго­го з подружжя майно перехо­дить до набувача за договором.

Такий договір укладається тільки у письмовій формі й підлягає нотаріальному по­свідченню.

Узагальнюючий блок (висновки з теми)

Цивільне право – основна, профілююча галузь національного права України, що регулює майнові і пов’язані з ними особисті (немайнові відносини). До джерел цивільного законодавства відносяться – Конституція України, цивільний та житлові кодекси, Закони України “Про власність”, “Про підприємництво”, “Про приватизацію державного житлового фонду” тощо. Основний акт цивільного законодавства – Цивільний кодекс України, що являє собою єдиний законодавчий систематизований акт, в який включені норми цивільного права. Суб’єктами цивільних правовідносин можуть бути громадяни України, іноземці, держава України, територіальні громади. Суб’єкти цивільного права мають правоздатність і дієздатність. Об’єктами цивільних правовідносин є конкретні блага з приводу яких суб’єкти вступають між собою в зазначені правові відносини. Підставами виникнення таких правовідносин виступають юридичні факти. Право власності – основний інститут цивільного законодавства, усієї правової система. Конституція України передбачає власність Українського народу, державну власність, приватну власність і комунальну власність. Усі форми власності знаходяться під захистом закону. Вони захищаються адміністративною, цивільною, кримінальною та іншими галузями права. Для цивільно - правових засобів захисту права власності характерним майновий, відновний або компенсаційний характер. Регулювання суспільних відносин, що складаються між суб’єктами цивільного права у зв’язку з передачею майна, виконання робіт, надання послуг або сплатою грошей регулюється зобов’язальним правом. Дії громадян та юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків називаються правочинами. Залежно від кількості сторін, які беруть участь в правочині, вони можуть бути односторонніми, дво - або багатосторонніми (договори). Цивільно - правові договори є найпоширенішим видом цивільно-правових угод. Сукупність правових норм, що встановлюють порядок переходу прав та обов’язків померлого громадянина, називаються спадковим правом. Спадкоємство здійснюється за законом і заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли воно не замінене заповітом.

 

Список літератури та нормативних актів:

 

1. Конституція України. Відомості Верховної Ради України – 1996р.№30

2. Цивільний кодекс України. Затверджений Законом УРСР від 18 липня 1963 р.; Відомості Верховної Ради УРСР – 1963 – №30 із змінами і доповненнями.

3. Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 р.; Відомості Верховної Ради України – 1991 – №20 із змінами та доповненями.

4. Гражданское право в вопросах и ответах: Учебное пособие / под редакцией Е.О. Харитонова, – Харьков; “Одиссей”, 2001.

5. Правознавство. Підручник / за редакцією В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002.

 

 

Основні терміни теми:

Цивільне право – це система правових норм, які регулюють майнові відносини щодо володіння, користування і розпорядження матеріальними благами, а також особисті немайнові відносини за участю фізичних і юридичних осіб, та держави в цілому

Фізична особа - людина як учасник пра­вових відносин.

Ци­вільна правоздатність фізичної особи -здатність фізичної особи мати цивільні права та обов'язки,

Цивільна дієздатність фізичної особи -здатність фізичної особи вна­слідок своїх дій набувати ци­вільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми дія­ми створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх вико­нувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридич­на особа - організація, що за­реєстрована у встановленому по­рядку законом, наділена ци­вільною правоздатністю і дієздат­ністю, може бути позивачем і відповідачем у суді.

Правочин — це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Право власності - пра­во особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право інтелектуальної власності це право на результати інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт.

Авторське право – сукупність норм права, що регулюють майнові та немайнові відносини, пов’язані із створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва.

Право промислової власності - сукупність норм права, що регулюють майнові та немайнові відносини,що виникають у зв’язку зі створенням, правовою охороною й використанням винаходів, корисних моделей, промислових зразків

Зобов'язальне право - це частина цивільного права, яка регулює суспільні відносини, що складаються між суб'єкта­ми цивільного права у зв'язку з передачею майна, виконан­ня робіт, надання послуг або сплатою грошей.

Договір купівлі-продажу - договір, в якому одна сто­рона (продавець) передає або зобов'язується передати май­но (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а поку­пець приймає або зобов'я­зується прийняти майно (то­вар) і сплатити за нього пев­ну грошову суму

Договір позички - договір в якому одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користува­чеві) річ для користуван­ня протягом встановлено­го строку.

Договір позики – договір в якому одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (по­зичальникові) грошові кош­ти або речі, визначені родо­вими ознаками.

Договір дарування це правочин за яким одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується пе­редати в майбутньому другій стороні (обдарованому) бе­зоплатно майно (дарунок) у власність. Недоговірні зобов'язан­ня - публічна обіцянка винагоро­ди без оголошення конкурсу за передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи та за резуль­татами проведення конкурсу, вчинення дій у майнових інте­ресах особи без її доручення, делікти — зобов'язання, що виникають унаслідок заподі­яння шкоди.

Спадкове право - с укупність норм цивільного законодавства, які регулюють дані відносини

Спадкові правовідносини - відносини спадкоємства, урегульовані нормами цивіль­ного права

Спадкування - перехід прав та обов'язків (спадщи­на) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - його спадкоємців.

За­повіт особисте розпоря­дження фізичної особи на випадок смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною ци­вільною дієздатністю.

Выбор и проверочный расчет шпонок

Для соединения вала с деталями, передающими вращение, в штучном и мелкосерийном производстве часто применяют приз­матические шпонки (табл. 1) из стали, имеющей σв > 600 МПа, например из сталей 45, Ст6.

Длину шпонки назначают из стандартного ряда так, чтобы она была несколько меньше длины ступицы (примерно на 5-10 мм). Напряжение смятия узких граней шпонки не должно превышать допускаемого, т.е. должно удовлетворяться условие

 

 

где F = ; Т – передаваемый вращающий момент, Н · м; d – диаметр

вала в месте установки шпонки; площадь смятия Асм = (h – t1)lр; lр – рабочая длина шпонки: для шпонки с плоскими торцами lр = l, при скругленных торцах lр = l – b; при стальной сту­пице и спокойной нагрузке допускаемое напряжение смятия

[σ]см ≤ 100 МПа; при колебаниях нагрузки следует снижать [σ]см на 20 – 25%; при ударной нагрузке снижать на 40 – 50%; для насаживаемых на вал чугунных деталей приведенные значения [σ]см снижать вдвое.

С учетом приведенных выше значений F и Асм представленную формулу приводят к виду

Если при проверке шпонки σ см окажется значительно ниже [σ]см, то можно взять шпонку меньшего сечения – как для вала предыдущего диапазона диаметров, но обязательно проверить ее на смятие.

Если же σ см окажется больше [σ]см, то допускается установка двух шпонок под углом 180° (предполагается, что каждая шпонка вос­принимает половину нагрузки), однако рациональнее перейти на шлицевое соединение.

Для относительно тонких валов (диаметром примерно до 44 мм) допускается установка сегментных шпонок (табл. 8.10).

На срез шпонки проверяют по формуле:

 

 

где b – ширина шпонки, мм; ≈ 0,6[σ]см

 

 

Таблица 1. Шпонки призматические (по ГОСТ 23360-78,

с сокращениями). Размеры в мм.

 

 

       
 
Сминаемая поверхность
   
 

 


Рисунок 1. Основные

размеры шпоночного

соединения.

 

 

 

 

Рисунок 2. Минимальное расстояние

х от впадины зуба до шпоночной канавки

 

 

 

1.Шпонка на выходном конце вала шестерни. Расчет на смятие.

 

Твш = 57,1·103 Н·мм, d = 22 мм, b = 6мм, h = 6 мм, t1 = 3,5 мм, t2 = 2,8 мм.

Длина ступицы шкива L = 40 мм. Длина шпонки из ряда l =32 мм. lр = 32 – 6 = 26мм.

σ см = = 79,86 МПа. Шпонка не сминается.

 

2.Шпонка под шестерней. Для определения способа соединения шестерни с валом надо рассчитать расстояние х от впадины зуба до шпоночной канавки.

df = 45 мм, d = 32 мм, t2 =3,3 мм, mn = 2,0 мм.

 

Х = мм.

 

Расстояние х должно быть не менее 2,5 mn = 2,5·2,0 = 5 мм. Т. к. х меньше 2,5 mn то шестерню следует выполнить заодно с валом. Под шестерней шпонки нет.

 

3.Шпонка под колесом. Расчет на смятие.

 

Твк = 219·103 Н·мм, d = 48 мм, b = 14мм, h = 9 мм, t1 = 5,5 мм, t2 = 3,8 мм.

Длина ступицы кол. lст = 72 мм. Длина шпонки из ряда l =63 мм. lр = 63 –14 = 49мм.

 

σ см = = 53,2 МПа. Шпонка не сминается.

 

4.Шпонка на выходном конце вала колеса. Расчет на смятие.

 

Твк = 219·103 Н·мм, d = 36 мм, b = 10мм, h = 8 мм, t1 = 5,0 мм, t2 = 3,3 мм.

Длина ступени равна длине полумуфты lст =80 мм. Длина шпонки l =70 мм. lр =60мм

 

σ см = = 67,6 МПа. Шпонка не сминается.

 




<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Иваново 2013 | Выбор и проверочный расчет шпонок

Дата добавления: 2015-10-15; просмотров: 712. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Характерные черты немецкой классической философии 1. Особое понимание роли философии в истории человечества, в развитии мировой культуры. Классические немецкие философы полагали, что философия призвана быть критической совестью культуры, «душой» культуры. 2. Исследовались не только человеческая...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит...

Кран машиниста усл. № 394 – назначение и устройство Кран машиниста условный номер 394 предназначен для управления тормозами поезда...

Растягивание костей и хрящей. Данные способы применимы в случае закрытых зон роста. Врачи-хирурги выяснили...

ФАКТОРЫ, ВЛИЯЮЩИЕ НА ИЗНОС ДЕТАЛЕЙ, И МЕТОДЫ СНИЖЕНИИ СКОРОСТИ ИЗНАШИВАНИЯ Кроме названных причин разрушений и износов, знание которых можно использовать в системе технического обслуживания и ремонта машин для повышения их долговечности, немаловажное значение имеют знания о причинах разрушения деталей в результате старения...

Различие эмпиризма и рационализма Родоначальником эмпиризма стал английский философ Ф. Бэкон. Основной тезис эмпиризма гласит: в разуме нет ничего такого...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.015 сек.) русская версия | украинская версия