Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Типологічні особливості сучасних студентів 3 страница




2)Особистісний розвиток - самовдосконалення якостей своєї особис­тості, необхідних для успішної майбутньої професійної діяльності.

Ці два напрями самовдосконалення реалізуються завдяки самовихо­ванню студента, яке активізує такі рефлексивні процеси:

1)Самоаналіз, якому сприяє вербальний і невербальний зворотний зв'язок, порівняння себе з іншими, самоспостереження за своїми думка­ми, почуттями і вчинками, пошук відповідей на питання «чому?», зістав­лення «Я-сьогодні», «Я-вчора», «Я-завтра».

2)Критичний самоаналіз завершується самооцінкою, яка допомагає визначити мету самовиховання. Це підвищує активність, а результати стають вагомішими. Умовою цього є те, що мета повинна бути досяж­ною, щоб забезпечити успіх.

Мета самовиховання досягається краще, якщо є, по-перше, емоційна підтримка людей навколо, по-друге, - опора на позитивні емоції, тоді на­віть їхнє передчуття стає стимулом до виконання запланованого.

3) Важливе значення має правильний вибір способів і методів само-
виховання, серед яких найефективнішими є такі:

Самонавіювання - вироблення в себе нових настанов, незвіданих психічних станів (наприклад, настрою) шляхом повторення собі сло­весних формул або викликання в себе яскравих образів («Я- найпре-красніша і найпривабливіша!»). Повторювати це для себе треба регу­лярно, багато разів. Результатом є те, що ми починаємо вірити в те, про що говоримо. Поліпшується настрій, що й впливає на поведінку та ре­зультати праці.

Самопереконання - процес логічного доведення собі необхідності розвитку окремих рис і якостей, які потрібні для досягнення мети й успі­ху професійної діяльності. З'являється позитивне очікування і впевне­ність у реалізації рішень («Я не буду хвилюватися. Я буду спокійно ви­конувати завдання!»).

Самопримус - вимагати від себе робити те, що найважливіше в цей момент («Я мушу так зробити...Я повинен спочатку зробити справу, а потім...). В.О. Сухомлинський писав: «Повинність - головне джерело волі».

Самонаказ - внутрішня команда до дії, яка обов'язкова до виконан­ня, наприклад, уранці вчасно прокинутись. Проте це тактичний прийом, а не стратегія. Зловживати самонаказом не можна, бо це знущання над собою.

Самосхвалення, самозаохочення - висловлювання задоволення собою від досягнення успіху і нагорода самого себе.

Самовихованню через визначення конкретної мети і завдань, розв'я­зання яких підносить суб'єкта на новий рівень активності та самореа-лізації, сприяє також критична самооцінка. Зовнішні стимули повинні перетворитися у внутрішні спонукання. Самовиховання відбувається в тому разі, якщо навчально-професійна діяльність студента набуває для нього особистісного значення, життєвого сенсу. Лише при таких умовах намагання успішно оволодіти професією викличе активність у зростанні себе як особистості.

Успішність професіоналізації студента залежить від власної його ак­тивності, від наявності відповідних мотивів (бажання, необхідність реалі­зувати свій внутрішній потенціал в оволодінні професією; потреба втілю­вати в життя свої цінності відповідно до цілей професійної діяльності).

Отже, можна накреслити такі загальні тенденції становлення осо­бистості майбутнього фахівця в умовах його навчання у вищому на­вчальному закладі:

1)Соціалізація особистості майбутнього фахівця є багатоаспектним явищем і детермінована низкою соціокультурних чинників: ментально-духовна атмосфера сімейно-родинного середовища; особливості попе­реднього освітньо-виховного простору; організація навчального процесу у вищому навчальному закладі.

2)Упродовж навчання відбуваються суттєві зміни у структурі само­свідомості студента: завершується процес професійного самовизначен­ня, що відображається у змісті та структурі його «Я-концепції». На осно­ві усвідомленої професійної моделі формується «Я-ідеальне» майбутньо­го фахівця.

3)Вдосконалюються, набувають «професійного характеру» психічні процеси і стани, збагачується життєвий і професійний досвід, розвива­ються необхідні професійні здібності.

4)Підвищуються почуття обов'язку й відповідальності, самостійність і самоконтроль, стають виразнішими індивідуальний стиль і життєва по­зиція студента.

5)Зростає рівень домагань студента у сфері майбутньої професії, фор­муються мотиви професійного самоствердження і самореалізації; підви­щується роль самоосвіти й самовиховання у професійному становленні.

6)Показником ефективності навчального процесу у вищому навчаль­ному закладі педагогічного спрямування є соціальна, духовна й профе­сійна зрілість особистості студента, цілісність і стійкість його «Я», пси­хологічна готовність випускника до реалізації професійно-педагогічних функцій.

Студент педагогічного навчального закладу характеризується, насам­перед, професійно-педагогічною спрямованістю, цілеспрямованою під­готовкою до виконання професійних функцій у педагогічній сфері. Він сьогодні навчається, щоб завтра самому навчати й виховувати дітей. Нині студент є учасником педагогічного процесу, щоб завтра самому організо­вувати його в школі чи іншому закладі освіти. Після отримання диплому він також набуде соціального статусу педагога, що зближує його з викла­дачами. У цьому суттєва відмінність студентів, хто навчається за педаго­гічними напрямами підготовки, від студентів інших спеціальностей. Це обов'язково потрібно враховувати при організації навчального процесу в педагогічному навчальному закладі. Водночас студенту-майбутньому педагогові притаманні також усі ті особливості, які характеризують су­часне студентство загалом.

Рекомендації студентові щодо власного професійного зростання:

1) Прийміть тверде рішення стати висококваліфікованим фахівцем..

2) Складіть список справ, завдань щодо самовдосконалення (повинні бу­ти короткими і конкретними) та розмістіть їх у порядку важливості.

3) Коректуйте цей список важливих справ і завдань.

4) Виконання завдань потрібно урізноманітнювати. Зміна завдань - це також відпочинок.

5) Коли є вільний час - працюйте над якоюсь важливою справою.

6) Повинен бути порядок виконання завдань за ступенем терміновості, але встановлюйте свої терміни, більш жорсткі, працюйте на виперед­ження.

7) Постійно закріплюйте пройдений матеріал.

8) Тримайте темп - працюйте ефективно.

9) Записи лекцій, конспекти - важливе джерело інформації, проте треба все це осмислювати, записувати свої думки.

10)Важливі думки треба підкреслювати, порівнювати з іншими, допо­внювати, виправляти свої записи. Працюйте регулярно.

Питання для самоконтролю

1. Які завдання підготовки сучасного фахівця з вищою освітою?

2. В яких напрямах відбувається розвиток особистості студента як май­бутнього фахівця і де його джерела? Назвати основні вектори профе­сійного самовдосконалення студента.

3. Чи згідні Ви з визначенням навчально-професійної діяльності як про­цесу саморозвитку і самовиховання студентів? Чому?

4. Які труднощі зростання особистості фахівця з вищою освітою визна­чають сучасні психологи?

5. Чому пошук відповіді на питання про сенс життя допомагає юнако­ві перебороти кризу ідентичності? Чи згідні Ви з думкою, що кожен мусить знайти свій шлях саморозвитку і професійного самовдоскона­лення?

6. Яка роль позитивної «Я-концепції» Студента в його професійному становленні? Які сильні почуття пов'язані з «Я-концепцією»? Які ускладнення в професійному зростанні студента пов'язані з неадек­ватною самооцінкою?

7. Довести, що професійне становлення студента можна розглядати як зростання його особистості. Охарактеризувати показники професій­ної зрілості студента.

8. Які чинники становлення професійної спрямованості особистості сту­дента?

9. Довести, що формування професійних здібностей має потрійну детер­мінацію: вроджені особливості нервової системи, вимоги діяльності, особистісні цінності.

10.Чи потрібен профвідбір абітурієнтів до навчання у ВНЗ певного про­філю?

Література

Акаева ЕЛ. Мониторинг профессионального становления будущего учителя на основе компетентностного подхода // Педагогическая диаг­ностика. - 2006. - №3. - С. 13-18.

Акопов Г.В. Диагностика профессионального сознания (учебно-про­фессиональные установки): Методическая разработка диагностической анкеты профессионального сознания студентов // Психология в вузе. -2004. - №4. - С. 3-27.

Бадалова М.В. Ментальный опыт психологов: к постановке пробле­мы профессионального интеллекта // Практична психологія та соціальна робота. - 2006. - №11. - С. 18-23.

Барабанова В.В. Представление студентов о будущем как аспект их личностного и профессионального самоопределения / В.В. Барабанова, М.Е. Зеленова // Психологическая наука и образование. - 2002. - №2. -С. 28-41.

Белинская Е.П. Временные аспекты «Я-концепции» и идентичность // Мир психологии. - 1999. - №3. — С. 140-147.

Белобрыкина O.A. Традиции как средство развития профессиональ­ной идентичности студентов-психологов // Психология в вузе. - 2004. -№2.-С."99-109.

Берак О. Установка на развитие личности студента / О. Берак, А. Ши­баев // Вестник высшей школы. - 1990. - №10. - С. 23-28.

Боришевсъкий М.Й. Проблема самоактивності особистості: сутність, сучасний стан, перспективи дослідження // Інституту психології імені Г.С. Костюка- 60 років: Наук. зап. Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. акад. С.Д. Максименка. - К.: Міленіум, 2006. -Вип. 25. - С. 106-118.

Варнавських K.M. Проблема професійного самовизначення молоді на сучасному етапі ринкових перетворень // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. - 2002. - № 4. - С. 109-115.

Видра О.Г. Розвиток психологічної культури майбутніх вчителів тру­дового навчання: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т педа­гогіки і психології проф. освіти АПН України. - К., 2006. - 22 с.

Грединарова Е.М. Психологические средства формирования творчес­кого мышления // Практична психологія та соціальна робота. - 2006. -№11.-С.35-41.

Гулеватий A.A. Формування психологічної готовності майбутніх фа­хівців з вищою освітою до використання комп'ютерної техніки: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Нац. акад. Держ. прикордон. служби України ім. Б.Хмельницького. - Хмельницький, 2005. - 20 с.

ДідораМ.І. Розвиток впевненості у студентів /М.І. Дідора, В.В. Яцула // Практична психологія та соціальна робота. - 2006. -№11.- С.30-35.

Дубовицкая Т.Д. Диагностика уровня профессиональной направлен­ности студентов // Психологическая наука и образование. - 2004. - №2. -С. 82-86.

Дронь Н.В. Педагогічні здібності майбутніх педагогів у процесі під­готовки у ВНЗ // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2006. -№1.-С. 116-121.

Дубовицкая Т.Д. Диагностика уровня профессиональной направлености студентов // Психологическая наука и образование. - 2004. - № 2. - С. 82-85.

Жорнова О. Формування студента як суб'єкта соціокультурної діяль­ності // Вища освіта України. - 2007. - №2. - С.90-93.

Захарова Л.Н. Личностные особенности, етили поведения и типы профессиональной самоидентификации студентов педвуза // Вопросы психологии. - 1991. - №2. - С. 60-66.

Иванова Н.Л. Идентичность и толерантностное соотношение эт­нических и профессиональных стереотипов // Вопросы психологии. -2004.-№6.-С. 54-62.

Исаев Е.И. Становление и развитие профессионального сознания бу­дущих педагогов // Вопросы психологии. - 2000. - №4. - С. 57-66.

Казанцева ТА. Взаимосвязь личностного развития и профессиональ­ного становления студентов-психологов / Т.А. Казанцева, Ю.Н. Олейник // Психологический журнал. - 2002. - Т.23. - №6. - С. 51-59.

Каминская М.В. Концепция профессионального развития учителя в системе образования Д.Б. Эльконина- В.В. Давыдова // Психологичес­кая наука и образование. - 2004. - №3. - С. 34-43.

Колетвинова Н.Д. Использование тест-фреймов как важного показате­ля уровня профессиональной подготовлености студентов педагогических вузов // Психологическая наука и образование. - 2004. - №3. - С. 68-74.

Конопкин O.A. Общая способность к саморегуляции как фактор субъективного развития // Вопросы психологии. - 2004. - №2. - С.128-135.

Кринчик Е.П. Некоторые проблемы становления студентов на фа­культете психологии МГУ // Вестник МГУ. Сер. 14: Психология. - 2006. -№1.-С.82-89.

Леонтьев А.Н. Психологические вопросы формирования личности студента // Психология в вузе. - 2003. - №1-2. - С. 232-241.

Лукина В. С. Исследование мотивации профессионального развития // Вопросы психологии. - 2004. - №5. - С. 25-32.

Минюрова С.А. Особенности перспективной идентичности при жиз­ненном самоопределении выпускников вуза / С.А. Минюрова, Л.Л. Пле­ханова // Вопросы психологии. - 2007. - №3. - С. 52-58.

Носков В.И. Студент гуманитарного вуза: проблема личностной са­моактуализации // Практична психологія та соціальна робота. - 2000. -№2. - С. 42-44.

Орлов Ю.М. Восхождение к индивидуальности. - М.: Просвещение, 1991.-286 с.

Орлов В.Ф. Професійне становлення вчителя як предмет педагогічно­го дослідження // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. - 2005. -№ 1.-С. 42-51.

Пейчева О. Емпіричне дослідження соціально-психологічної компе­тентності студентів // Соціальна психологія. - 2005. - № 6. - С. 68 - 73.

Пилипенко Н.М. Вплив кризи професійного становлення на само­розвиток особистості // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. -2005.-№ 2.-С. 116-126.

Побірченко Н.С. Розвиток творчої індивідуальності студентів у про­цесі підготовки до педагогічної діяльності // Педагогіка і психологія: Ві­сник АПН України. - 2002. - № 4. - С. 81-88.

Лов 'якель Н.І. Саморегуляція професійного мислення в системі фа­хової підготовки практичних психологів: Автореф. дис... доктора пси-хол. наук: 19.00.07 / Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова.*- К., 2004. -41 с.

Погоріла І.О. Емоційна культура особистості студента як фактор со­ціалізації і професійного становлення майбутнього фахівця / І.О. Погорі­ла, О.В. Романенко // Безпека життєдіяльності: Всеукраїнський науково-популярний журнал. - 2006. - №2. - С. 44-45.

Попелюшко Р.П. Програма корекції відхилень у розвитку самооцін­ки студентської молоді // Практична психологія та соціальна робота. -2006. - № 8. - С. 55-65.

Поторій Я.І. Особливості ціннісно-мотиваційної сфери студента // Практична психологія та соціальна робота. - 2002. - №2. - С. 36-39.

Роднова А.А. Особенности становления профессионального самосоз­нания будущих педагогов на этапе профессионального обучения // Пси­хология обучения. - 2006. - №12. - С.60-65.

Темрук О.В. Розвиток особистісної зрілості майбутнього вчителя у процесі професійної підготовки: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. - К., 2006. - 21 с

Ткачук С. Психологічний аналіз самотворення позитивної Я-концеп-ції // Психологія і суспільство. - 2003. - №3. - С. 103-110.

Фокин В.А. Об особенностях профессионализации студентов-психо­логов // Вестник МГУ. Сер. 14: Психология. - 2005. - № 2. - С. 33-44.

Фонарев А.Р. Развитие личности в процессе профессионализации // Вопросы психологии. - 2004. - №6. - С. 72-83.

Франки В. Человек в поисках смысла: Сб.: Пер. с англ. и нем. - М.: Прогресс, 1990.-368 с.

Цветкова Р.И. Мотивационная сфера личности студента, условия и средства ее формирования // Психологическая наука и образование. -2006.-№4.-С.76-80.

Шевцов Л. Формування особистості студента: Психологічне тесту­вання // Психолог. - 2006. - №7. - С. 18-19.

Эбзеев М.М. Психологическая подготовка студентов педвуза // Педа­гогика. - 2001. - № 1. - С. 50-54.

Юрченко В.І. «Я-концепція» як показник особистішого зростання майбутнього вчителя // Психологія: 36. наук, праць. - К.: НПУ, 1999. — Вип.4.-С. 31-35.

Юрченко В.І. Підготовка вчителя національної школи: етнопсихоло­гічний і соціальний ракурс // Освіта і управління. - 2004. - Т.7. - №2. -С. 103-113.

Яремчук С.В. Професійно-психологічна спрямованість особистості майбутнього вчителя // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. -2001. - N21.-С. 89-96.

Ященко Е.Ф. Исследование ценностно-смыслового аспекта самоак­туализации студентов // Вопросы психологии. - 2007. - №1. - С. 80-90.

 

ТЕМА №4:

 

ПСИХОЛОГІЯ СТУДЕНТСЬКОЇ ГРУПИ

План

4.1. Психологічні особливості студентської групи та її структура

4.2. Розвиток студентської групи, характеристика студентського колективу

4.3. Міжособистісні стосунки у студентській групі

4.4. Проблема керівництва та лідерства у групі, функції студентського лідера

4.5. Психологічні особливості студентського самоврядування

 

Викладач є одним із організаторів студентської групи на всіх етапах її становлення. Знання і врахування закономірностей розвитку колективу сприяє активному цілеспрямованому його впливові на формування осо­бистості кожного студента, налагодження взаємодії суб'єктів педагогіч­ного процесу. Завданням педагога є згуртування студентської групи, пе­дагогічні зусилля якої повинні бути спрямовані на досягнення спільної мети - становлення особистості майбутнього фахівця.

 

4.1. Психологічні особливості студентської групи

та її структура

 

Тільки спілкування виліковує

від самовпевненості і ,зайвої

сором 'язливості , тільки вільний

і невимушений обмін думками

дає можливість вивчати людей,

перевіряти їх, розпізнавати й

порівнювати себе з ними.

Л. К. Вовенарг

французький письменник

Дослідженню соціально-психологічних явищ у студентській групі та закономірностей її функціонування приділяється велика увага у психо­логії. Добре відомі роботи Г. Ананьева та його співробітників у Ленін­градському університеті (І.П. Волкова, Н.В. Кузьміної, В.Т. Лісовського, М.М. Обозова, В.І. Секуна та ін.). Останнім часом з'явилися дослідження також українських психологів (Л.М. Жалдак, П.Г. Лузан, В.А. Семиченко та ін.).

Навіщо викладачеві ВНЗ треба знати психологію студентської гру­пи? Річ у тім, що куратор групи і кожен викладач працюють не з окре­мим студентом, а з групою загалом (лекція, семінарське заняття, збори тощо). З групою здійснюється керівництво художньою, спортивно-оздоровчою та іншою діяльністю, а також організація дозвілля студентів. Звичайно, Викладачеві (і особливо кураторові) треба знати особистість кожного студента, враховувати його індивідуальні особливості. Але і навчальна, і виховна робота проводиться з групою або через її офіцій­них представників (староста, профорг, культорг та ін.). Психологію сту­дентської і групи і треба знати ще і тому, що адаптація кожного студента до ВНЗ, до навчально-професійної діяльності, професійне його зрос­тання як фахівця відбувається у студентській групі, значення якої важко переоцінити.

Студентська група є елементом педагогічної системи. Функції управ­ління вона здійснює через зворотний зв'язок: викладач - група, група - ви­кладач (куратор). У психології навіть є поняття груповий суб 'єкт - спіль­ність людей із відповідними характеристиками, групові санкції - сукуп­ність засобів, за допомогою яких група стимулює нормативну поведінку кожного її члена.

Груповий суб'єкт має такі психологічні особливості:

1) Це взаємопов'язана, взаємозалежна і взаємовідповідальна група людей, яка залучена до різноманітних форм спільної (сумісної) діяль­ності: спілкування, групові дії і поведінка, загальна групова активність її членів і міжгрупові стосунки.

2) Здатність групи до саморефлексії : формується образ групи і по­чуття «Ми», що містить групову оцінку, групові домагання, психоло­гічну готовність до колективних видів спільної діяльності, індивідуаль­не обличчя групи (згуртованість-роз'єднаність, сумісність-несумісність, щирість-нещирість, конфліктність-безконфліктність, толерантність-не-терпимість, стійкість-мінливість, доброзичливість-агресивність, повага-зневага та ін.), спілкування (цілеспрямованість-безцільність, контактність-ізольованість, комунікабельність-замкнутість, компетентність-некомпетентність, комфортність - дискомфортність та ін.).

Таким чином, груповий суб'єкт характеризується вищим рівнем ак­тивності, цілісності та автономності у процесі сумісної діяльності її чле­нів.

Студентська група - спільність автономна й самодостатня. Вона здат­на сама вирішувати свої внутрішні проблеми, а її активність пов'язана з соціальним життям інституту (факультету), університету, розв'язанням соціальних питань (як приклад, студентські будівельні загони, участь у роботі органів студентського

самоврядування тощо).

Студентська група формально-логічно характеризується як первин­на, реальна, мала група, офіційно створена (зовнішньо організована), яка може вміщувати в себе й неформальні мікрогрупи . Вона створюється у вищому навчальному закладі, що зумовлюється потребами педагогічного управління (як і клас у школі, група в дитячому садку).

Студент зазвичай входить до складу різних соціальних груп. Л.І. Марісова виокремлює вісім видів малих груп, в одній або в декількох із яких перебуває за період навчання студент, серед них:

1) студентська академічна група, існування якої зумовлене специфі­кою організації навчального процесу у ВНЗ і яка спеціально створюється для успішного здійснення навчально-виховних функцій;

2) студентські наукові гуртки, науково-теоретичні семінари її про­блемні групи, функціонування яких зумовлене необхідністю залучати всіх студентів сучасного ВНЗ до якогось виду науково-пошукової ро­боти;

3) студентські групи, існування яких зумовлене формою організації позанавчального виховною пронесу та необхідністю розвитку громад­сько-політичної й організаторської активності молоді, формування гро­мадянської і політичної її свідомості;

4) трудові студентські групи, існування яких зумовлене необхідніс­тю організації трудового виховання студентів і забезпечення їхньої по­треби у праці;

5) групи художньої самодіяльності та спортивні команди, органі­зація яких зумовлена необхідністю естетичного й фізичного виховання студентів, задоволення їхніх потреб в активній художній діяльності та фізичному розвитку;

6) родинно-побутові малі групи, які пов'язані з веденням домашніх справ, підтриманням родинних стосунків, проведенням культурного до­звілля в сім'ї, заняттям за інтересами і розвагами;

7) ситуативні, епізодичні або довготривалі групи, існування яких пов'язане з проведенням організованого спільного відпочинку та оздо­ровлення студентів, спільного проживання в гуртожитку;

8) студентські неформальні групи, які виникають не санкціоновано на основі особистих симпатій, приязні, взаємної привабливості.

Ми будемо переважно вести мову про студентську академічну гру­пу, яка визначається як більш-менш постійна в межах навчального року сукупність студентів, що об'єднані завданням гуртової навчально-про­фесійної діяльності та перебувають у безпосередньому контакті один з одним. Вона є одним з основних елементів навчально-виховної системи вищої школи.

Студентів у академічній групі поєднує:

· загальна мета і завдання професійної підготовки;

· спільна навчально - професійна діяльність;

· зв'язки ділового та особистісного характеру (активна участь кожного студента в житті групи - хороша школа надбання належного досвіду жити й працювати в будь-якому виробничому колективі);

· однорідність складу групи за віком (пізня юність або рання дорос­лість);

· висока поінформованість один про одного (і про успіхи, і про особис­те життя);

· активна взаємодія у процесі комунікації;

· високий рівень студентського самоврядування;

· обмежений терміном навчання у ВНЗ час існування групи.

Між студентами встановлюються, по-перше, функціональні зв'язки, які визначаються розподілом функцій між студентами як членами групи; по-друге, емоційні зв'язки, або міжособистісні комунікації, які виника­ють на основі симпатій, загальних інтересів. У зв'язку з цим у студент­ській групі може бути така структура:

1. Офіційна підструктура, яка характеризується цільовим призначен­ням групи - професійна підготовка, сприяння становленню особистості майбутнього фахівця. Вона ґрунтується на авторитетності офіційного ке­рівника - старости, який призначається дирекцією (деканатом), а також інших керівників, які здійснюють рольове управління групою, організо­вують ділові стосунки між членами групи (профорг, культорг , редактор та ін.) - це ділова сфера взаємин.

 

 

2. Неофіційна підструктура виникає тоді, коли відбувається поділ групи на мікрогрупи , які виникають на основі однакових інтересів, про­яву емпатії , симпатії один до одного - це емоційна сфера взаємин. Мікро­групи, які виникають на основі спільних інтересів, взаємної прихильнос­ті студентів, характеризуються такими ознаками:

· висока частота комунікативної взаємодії;

· спільні культурні пріоритети і переконання, загальні ціннісні орієнта­ції;

· взаємообмін і копіювання моделей поведінки членів групи, стилю вза­ємодії і спілкування (групові звички і ритуали, внутрішньогруповий сленг тощо);

· можлива диференціація соціальних ролей (наприклад, «лідер групи» і «підлеглий», «генератор ідей» і «організатор» тощо);

· взаємозалежність індивідуальних і спільних цілей;

· мікрогрупа може коригувати поведінку окремих своїх членів.

Під час роботи зі студентською групою куратор (викладач) обов'яз­ково повинен вивчати особливості обох її соціально-психологічних підструктур (офіційної і неофіційної), враховувати стадію становлення структури групи, а саме:

а) відсутність структури взагалі (кожен сам собою або наявні лише попарні зв'язки («діади»);

б) структура, що формується (є мікрогрупи з декількох членів, а інші залишаються самі по собі);

в) конкуруюча структура (наявність 2-3 конкуруючих між собою мікрогруп );

г)взаємодіюча структура (наявність декількох мікрогруп , що активно взаємодіють при організації та здійсненні спільної діяльності).

Для вивчення структури групи та міжособистісних взаємин у ній за­стосовують метод соціометрії (Дж . Морено), референтометричний метод (A.B. Петровський), активні інтеракційні методики (В.В. Власенко) та ін.

Потрійно підкреслити, їло емоційні (неформальні) взаємини у студент­ській академічній групі формуються та проявляються у всій своїй повноті та глибині. Це пояснюється сенситивністю юнацького віку до інтимно - особистісних стосунків, бурхливим проявом потреби в емоційно-насиче­ному спілкуванні, у коханні та дружбі. Тривалість спільного проведення вільного часу в колі своїх ровесників найдовша саме в цьому віці.

Підвищена емоційність юнацькою віку, яскравість переживань спри­яє розгортанню емоційно-особистісних стосунків - дружби, кохання, емоційної прихильності, відданості, готовності підтримувати один одно­го. У членів групи розвивається почуття групової ідентичності: члени групи визначають себе словом «Ми», студенти готові підставити плече, прийти на допомогу один одному, вони емоційно залучені до справ своєї групи, радіють її успіхам, хвилюються за невдачі.

 

4.2. Розвиток студентської групи, характеристика студентського колективу

 

Дружба - найнеобхідніше для життя

тому що ніхто не побажає собі

життя без друзів, навіть коли б він

мав усі інші блага.

Аристотель

Студентська академічна група за період свого існування розвивається і проходить кілька стадій

(від офіційно створеної групи дирекцією (дека­натом) і наказом ректора до згуртованого колективу, який на останньому курсі може розпастися знову на мікрогрупи), кожна з яких характеризу­ється якісними особливостями таких параметрів:

· спрямованість поведінки та діяльності членів групи;

· організованість членів групи;

· комунікативність членів групи.

На початку навчання у ВНЗ у першокурсників домінують індивіду­альні мотиви поведінки, вони орієнтовані здебільшого на задоволення особистих потреб; їхня соціальна роль у групі ще не визначена. Але по­ступово всі починають усвідомлювати потребу в конкретизації своєї ролі в житті групи, в узгодженні своєї діяльності з діяльністю і поведінкою інших, порівнюють і оцінюють активність членів групи, визначають свій соціальний статус у групі. Це відбувається за такими параметрами.

· спрямованість активності студента;

· організованість;

· комунікативність ;

· інтелектуальний, емоційно - вольовий розвиток;

· підготовленість до реалізації ролі студента.

Цілісними характеристиками студентської групи є такі показники:

· інтра - та інтегрупова активність;

· психологічний мікроклімат у групі (емоційний статус);

· референтність групи - значущість, авторитетність її для членів групи;

· керівництво і лідерство;

· згуртованість та ін.

За цими показниками визначають такі стадії розвитку студентської групи:

1-а стадія - номінальна група, яка має лише зовнішнє, формальне об'єднання студентів за наказом ректора і списком дирекції (деканату);

2-а стадія - асоціація - початкова міжособистісна інтеграція, пер­винне об'єднання студентів за загальними ознаками. Організатором жит­тя групи на цій стадії є староста і куратор. Вони висувають вимоги щодо трудової дисципліни, виконання режиму, норм поведінки, які стосуються кожного студента і групи







Дата добавления: 2015-10-15; просмотров: 1076. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2020 год . (0.021 сек.) русская версия | украинская версия