Граматична правильність мовлення

Утворювати іменники з суфіксом "-к(о)" (невмійко, забудько, крутій­ко, хвалько), назви приміщень із суфіксом "-альн(я)" (спальня, вми­вальня, роздягальня, їдальня, купальня, вітальня), посуду із суфіксом "-иц(я)" (хлібниця, цукорниця, серветниця, салатниця, сільниця, цу­керниця).

Правильно вживати граматичні форми іменників, які змінюють місце наголосу при зміні числа (пісок - піски, масло - масла, рука - руки, ляль­ка -ляльки), назв різних видів взуття (туфлі - туфля, кеди - кед, сандалі -сандаля, капці - капець, босоніжки - босоніжок, чоботи - чобіт).

Правильно вживати кличну форму іменників з чергуванням приголо­сних в основі (зайче, вовче), в іменах по батькові (Олено Петрівно, Іеоре Семеновичу), невідмінювані іменники (кашне, депо, шосе, таксі).

Вчити утворювати дієслова від іменників (вихователь - виховувати, водій - водити), від прикметників (білий — біліє, синій - синіє, темний -темніє, радісний - радіє), за допомогою префіксів "пере-" (їхати - пе­реїхати, йти - перейти, нести - перенести), "об-, обі-, о-" (йти -обійти, їхати - об'їхати, летіти - облетіти, в'язати - обв'язати, писати - описати), "poз-" (бити - розбити, казати - розказати), "-к-" (ойкати, тикати, гейкати, нікати).

Правильно вживати форми дієслів "дути, м'яти" в теперішньому часі в наказовому способі (дути - дму - дмеш - дми; жати - жну -жнеш - жни; м'яти - мну - мнеш - мни), дієслова умовного способу з часткою "би (б)" (поїв би, заспівав би, намалювала б), безособові дієслова (не спиться, не лежиться, не сидиться).

Змінювати дієслова в часі (гуляємо, гуляли, гулятимемо, будемо гуляти), за особами та числами (я мию, ти миєш, він миє, ми миємо, вони миють).

Правильно вживати наказовий спосіб дієслів у 2-й особі однини (не чіпай, знай, вір, ріж, плач, сядь, злізь, дозволь), у 1-й особі множини (вірмо, сядьмо, злізьмо, станьмо; везімо, кажімо, зробімо, тягнімо, увімкнімо).

Утворювати дієслова від звуконаслідувальних слів: гав - гавкати, кря - крякати, му - мукати, ках - кахикати, ку-ку-рі-ку - кукурікати, тьох - тьохкати.

Закріплювати вміння узгоджувати прикметники з іменниками в роді, числі та відмінку (свіжий хліб, свіже молоко, свіжа ягода; тепла шапка, теплої шапки, в теплій шапці).

Вчити утворювати ступені порівняння прикметників зі словами "багато, набагато, куди, трохи" (багато ширший, набагато менший, куди кращий, трохи вищий), утворювати прикметники з часткою "не" (веселий - невеселий, великий - невеликий, смачний - несмачний, ви­сокий - невисокий); складні прикметники (рудий-рудий, синій-синій, ве~ ликий-превеликий, смачний-пресмачний).

Узгоджувати кількісні та порядкові числівники з іменниками (дві кач­ки, двоє каченят, два м'ячі; четверта дівчинка, перша хвиля, одна машина, третя гуска), збірні числівники: троє, четверо, п'ятеро, обоє, обидва (четверо хлопців, двоє хлоп'яток, обидві дівчинки); кількісні займенники "скільки, стільки, котрий" (Котра година? Скіль­кох зайчиків не стало? На скількох стільчиках? Скількома ложками?).

Правильно вживати відмінкові форми займенника "чий" (чийого, чи­йому, чиїм), неозначених займенників "якийсь, чийсь, хтось, щось, кимось, чимось" (якихось, чиїмось, кимсь), займенника "кожний" (кожному, кожних, кожного)

Формувати корекційні навички, чуття мови.

Учити дітей будувати різні типи складних речень: складносурядні зі сполучниками "проте, однак, зате" (Взимку холодно, зате можна ката­тися на санях. Я вже одужав, однак лікар радить не виходити на вули­цю); складнопідрядні з сполучниками "звідки, що, де, якби" (Я б теж навчився ходити на лижах, якби вони в мене були).

Зв 'язне мовлення

Діалогічне та розмовне мовлення. Вчити дітей вступати з дорос­лими в невимушену розмову та будувати діалог з допомогою дорослих у тематичних ситуаціях: "Знайомство", "У колі друзів", У колі сім'ї", У дитя­чому садку", "Ранок", "Вечір", "В їдальні", "У крамниці", "В аптеці", "Запро­шуємо до гри". Вчити використовувати різні форми мовленнєвого ети­кету, які є типовими для цих стандартизованих ситуацій, розгортати діалог з допомогою мовленнєвих штампів (Так, мені це до вподоби. А тобі? Я хочу грати. А іграшки в тебе'«? Якщо тобі не важко»...).

Самостійно вступати в невимушену розмову з іншими дітьми, під­тримувати запропоновану тему розмови, звертатись із запитаннями до інших, відповідати на запитання інших дітей. Уміти вести колективний діалог (троє - п'ятеро дітей) як у невимушеній розмові, так і під час ор­ганізованих занять, застосовуючи засоби інтонаційної виразності У тактовній формі виявляти незгоду, відмову.

Монологічне мовлення. Вчити дітей складати описові розповіді про іграшки та предмети за зразком вихователя (1. Назва предмета чи іг­рашки). 2, Ознаки. 3. Властивості. 4. Будова. 5. Дії предмета чи дії з ним. 6. Оцінка цього предмета, ставлення дитини до нього), описові розповіді за змістом сюжетних картин (спільно з вихователем, вихова­тель починає, дитина продовжує, вихователь описує одне кошеня, а дитина інше), сюжетні розповіді за змістом знайомих дидактичних картин за зразком вихователя.

Прилучати дітей до складання розповідей на основі сюжетів дидак­тичних картин, розповідей про свою діяльність за зразком вихователя ("Як ми святкували (чи прикрашали) ялинку", 'Мій вихідний день", "Як ми готували подарунки мамам"). Учити розуміти композиційну структу­ру розповіді (початок, середина, кінцівка), ознайомити з різними мовни­ми формами початку розповіді (одного разу, якось, це було так, це було в неділю, влітку).

Переказувати добре знайомі дітям художні твори та казки, дотриму­ючись інтонаційних засобів виразності, використовуючи пряму мову

Продовжувати розвивати пояснювальне мовлення (спочатку поясни, як ти будеш...), спонукати дітей до міркування (Як ти гадаєш, чому так трапилося?).

Базисна характеристика мовленнєвого розвитку та спілкування дітей

Діти п'яти років оволодівають правильною вимовою всіх звуків рідної мови, в тому числі шиплячими і звуком "р", хоча ще спостерігається деяка нестійкість у вимові шиплячих та звука "р". Тип мовного дихан­ня - змішаний. Диференціюють близькі фонеми, добре розвинений фонематичний слух. Темп мовлення нормалізується, регулюють силу голосу відповідно до ситуації

Виділяють із тексту слова з потрібним звуком, у слові виділяють перший і останній звуки, інтонаційно промовляють звук у слові, доби­рають слова з потрібним звуком; диференціюють поняття "звук", "слово".

Словник дитини становить 2200—2500 слів. Діти п'яти років характе­ризуються надзвичайною мовленнєвою активністю, балакучістю, допи­тливістю, яка виступає у нескінченних запитаннях: "Чому?" (за хвилину до 15-20 запитань). За це їх називають "чомучками". В словнику наявні всі частини мови (іменники, прикметники, дієслова, дієприкметники, дієприслівники, прислівники, числівники, займенники, частки, вигуки). Протягом п'ятого року виявляється "розквіт" словотворення, дитина створює нові слова від усіх частин мови (вагонята, кущата, левіки, цухла, чийна, повзук, намолочився), на кінець року воно поступово згасає.

В активному словнику є узагальнюючі слова, абстрактні поняття (радість, чемність, хоробрість), дитина правильно використовує багато­значні слова. Легко добирає синоніми, антоніми, класифікує предмети за ознаками, властивостями. Недостатньо розуміє переносне значення слів.

У мовленні користується образними виразами (кіт-воркіт, маки-маківочки). Знає прислів'я, загадки, скоромовки, приказки, використовує фразеологічні звороти відповідно до ситуації, звуконаслідувальні слова. Вживає форми словесної ввічливості, мовленнєвого етикету в ситуаціях вітання, прощавання, знайомства, подяки, вибачення, прохання без нагадування вихователя.

Завершується засвоєння граматичних форм, відмінкових закінчень, хоч у мовленні ще спостерігаються граматичні помилки, особливо при чергуванні приголосних. Діти легко утворюють нові граматичні форми з допомогою суфіксів, префіксів, від інших частин мови; виявляють ініціа­тиву щодо мовних ігор з дорослим ("нові слова"). Легко утворюють форми однини і множини (але допускають помилки в іменниках спільно­го роду).

Засвоюють рід іменників, кличну форму у зверненні як до дітей, так і до дорослих, наказовий спосіб дієслів. Будують речення різного типу: прості, складносурядні та складнопідрядні зі сполучниками, сполучними словами, прямою мовою.

Самостійно вступають у розмову з іншими дітьми, дорослими, під­тримують діалог у межах ситуації, ведуть організований (стимульова­ний) діалог на запропоновану тему, груповий діалог (бесіду). Відпові­дають реченнями на запитання за змістом картини, художнього тексту.

Вміють складати розповіді за зразком вихователя: описові, сюжетні, з власного досвіду. Переказують знайомі оповідання і казки. Знають напам'ять вірші, забавлянки, пісні.

Старша група (шостий рік життя)

Активізувати, уточнювати та збагачувати словник дітей словами від­повідно до тематики словникової роботи попередньої групи та в межах нових тем: "Взаємини між людьми", "Гостинність", "Доброзичливі сусіди", "Дорожній рух", "Машини-помічники", "Спортивні розваги", "Народні вироби", "Народні національні символи", "Українські традицГї та обряди", "Державні символи".

Продовжувати збагачувати словник дітей іменниками, які означають взаємовідносини між людьми (турботливість, чуйність, чемність, людяність, дружба, товаришування, гостинність, гостини, піклуван­ня, радощі, біль, гнів, сум, уважність, відвідини, вітання, допомога, чесність, правдивість, скромність, любов, кохання, зустріч, добрози­чливість, сусіди, сусідство), правила поведінки людей на вулиці, пра­вила дорожнього руху (рух, перехід, бруківка, тротуар, перехрестя, світлофор, регулювальник, знак, обережність, світло, швидкість, увага, зупинка, поворот, дорога, сигнал); складними словами, які означають назву машин, що полегшують працю людей (снігочистка, молоковоз, хліборізка, кавомолка, соковижималка, картоплечистка, посудомийка, м'ясорубка), словами, які означають спортивні ігри, роз­ваги (спорт, фізкультура, майданчик, загартування, обливання, ку­пання, басейн, драбина, біг, лазіння, повзання, кидання, зарядка, впра­ва, гімнастика, футбол, футболіст, тренер, кеглі, серсо, теніс, во­лейбол, баскетбол, хокей, катання, фігурист, штангіст, ковзаняр, бігун, гімнаст, секція, боротьба, бокс, шахи, шашки, доміно, nomo).

Ввести в словник дітей іменники - назви державних (держава, уряд, гімн, прапор, герб, тризуб, урочистість, національність, Верховна рада, Президент) та народних символів, традицій, виробів (вінок, руш­ник, символ, оберіг, калина, верба, лелека, покуть, хпіб-сіль, барвінок, чорнобривці, традиція, вироби, вишиванка, писанкарство, гончарство, «итинажа, Стрітення, Спаса, зорини, хрестини), збірні іменники, що означають сукупну множину (дітвора, жіноцтво, вчительство, людст­во, птаство, молодь), складноскорочені слова (універсам, універмаг, лісгосп), словосполучення (український народ, українська держава, український уряд, три року, продукти харчування).

Продовжувати збагачувати словник дітей синонімічними іменниками (пояс - пасок; ломака - патик - дрючок; розваги - забавки; діти - ма­лята - малюки - дітвора; їжа - харч - наїдок; хвоя - ялиця; кетяг -гроно - китиця; вогнище - багаття - шатра), словами-антонімами (старт - фініш, правда - кривда, сипа ~ слабкість, життя - смерть), узагальнюючими родовими поняттями другого порядку (квіти, кущі, дерева, трава -рослини; одяг, взуття, меблі, іграшки - речі).

Розвивати стилістичне чуття рідної мови, розуміти слова-омоніми -деркач (птах), деркач (стертий віник); коса (дівоча), коса (на морі, озері, річці), коса (знаряддя косарів); ключ (у дверях), ключ (журавлів); переносне значення слів: золотий пісок, золоті коси, золоті промені, золота осінь, золоте серце, золоті руки; срібний місяць, срібний іній, срібні дерева, срібне волосся; слова, у значенні яких багато спільного: стілець - крісло - табуретка - ослін - пава - трон; ворота - хвірт­ка - брама; паркан - тин - перелаз; шапка - капелюх - кучма - каш­кет — берет — панама — бриль; ноги - лапи - ратиці; віник — швабра -мітла — деркач; город - грядка - поле - баштан.

Збагачувати словник дітей дієсловами недоконаного виду, які озна­чають необмежену дію: телефонувати, телеграфувати, гордувати, веліти, організувати, пояснити, наслідувати, гомоніти; безособови­ми дієсловами: дощить, мрячить, днк, розвидняється, бракує, ви­стачить, таланить; словами близького значення: скавчати - скиг­лити - скавуліти; закачати - засукати - закасати (рукави); повзти -плазувати; турбуватися - піклуватися - клопотатися; переносного значення: біжить (людина), біжить (струмок, річка), біжить (час), бі­жить (рік, година, хвилина), біжить (вода в крані); падає (людина), падає (сніг), падає (м'яч), падає (листя), падає (світло, промінь, тінь), падає (волосся), падає (підозра), падає (в ціні).

Вчити доречно і точно добирати дієслова відповідно до ситуації спіл­кування: Як гарно ти намалював. Що це ти намазюкав тут? Не треба плакати, біль минеться. Скільки можна ревти без причини?

Уводити в словник дітей прикметники вищого й найвищого ступенів зі словами "найбільш, найменш, занадто, дуже" (найбільш яскравий, найменш красивий, занадто червоний, дуже гарний).

Вчити добирати до іменників якісні, відносні та присвійні прик­метники: квіти які? - червоні, сині, рожеві, білі, бузкові, волошкові, за­пашні, красиві, гарні, чудові, барвисті, темно-сині, білувато-рожеві і т. п.; хвіст чий? - вовчий, ведмежий, заячий, овечий, конячий, соба­чий, котячий і т. п.

Поповнювати словник дієприкметниками (благаючі очі, нев'януча краса, несуча курка, квітучий сад); формами минулого часу (змарнілий, осілий, відпалий, минулий, здолавший, бачений); незмінними предика­тивними формами на "-но, •то" (виконано, розбито, зроблено, схопле­но); дієприслівниками (виконавши, зачинивши, не спитавши, почувши); числівниками (шестеро, семеро, восьмеро, дев'ятеро, десятеро, чи­мало, немало); прислівниками (чимдуж, горілиць, втридорога, надто, щороку, напоказ); прийменниками (поміж, з-поміж, понад, з-під); част­ками (мовбито, абихто, абиколи, адже, декуди, деколи).

Образне мовлення. Стимулювати та активізувати вживання дітьми образних виразів, засвоєних у попередніх групах. Продовжувати збага­чувати словник дітей художньо-поетичними виразами (маків цвіт, зе­лен гай, гори-гори ясно, бичок-третячок, коза-дереза, кабан-іклан, дубисько-дідисько); порівняннями (немовби молоком облиті; наче зо­ряне небо; як берізка; мов смерічка); образними словосполученнями (цвіт-калина, сон-трава, хвилинки-веселинки, хліб-сіль, рай-дерево, сякий-такий, мати-мачуха, батько-мати); звуконаслідувальними сло­вами (хіп-хіп, сіп-сіп, нічичирк, гульк, бульк, зирк); вигуками (Ось воно що! Ось тобі й на! Ось тобі й маєш. Гайда, біда, еге, лишенько, стоп).

Продовжувати збагачувати словник прислів'ями, приказками (З доб­рими людьми завжди згоди можна дійти. Я з тобою - як риба з водою. З добрим дружись, а лихих стережись. Без верби та калини немає Вкраїни. Хліб-сіль їж, а правду ріж. От вам Лука: рукавиці в кишені, а він їх щука. Стукотить, гуркотить - комар з дуба летить), фразеологіч­ними зворотами (Гедзь укусив (напав). Гладити по голівці. Волосся на еолові піднімається. Вітра в полі доганяти. Бігти, не чуючи ніг. Юшка пробігла. Юнці у воду).

Мовленнєвий етикет. У громадських місцях, на вулиці розмовляти спокійно, тихо, не привертаючи до себе увагу інших. Розмовляти неви­мушено, вільно, без напруження, тактовно, виразно, переконливо, до­тримуючись правильної пози, міміки (лагідна посмішка, ласкавий по­гляд), без зайвих жестів і рухів. Уміти своєчасно змінювати емоційний тон розмови відповідно до ситуації спілкування: спокійно-лагідний, пе­реконливий, прохальний, наказовий, пояснювальний тощо.

Збагачувати словник дітей формами мовного етикету відповідно до ситуації: вітання (здоров був, здорові були, вітаю, доброго здоров'я), прощавання (на добраніч, до вечора, до завтра, всього найкращого, бувай), знайомства (Чи можу я дізнатися твоє ім'я? Я б хотів(ла) з тобою познайомитися. Як Ваше ім'я та по батькові? Будьмо зна­йомі), прохання (Чи дозволите мені... Якщо тобі не важко, допоможи.. Чи не змогли б Ви мені... Зробіть мені таку ласку..), компліменту (У тебе сьогодні чудове плаття, бант, свитер (чудовий вигляд). Мені подобається твоя зачіска, мені подобається як ти будуєш).

Звукова культура мовлення

Закріпити знання дітей про будову мовного апарату: губи, зуби, язик, спинка язика, кінчик язика; язик може бути широким (лопаткою), вузь­ким (трубочкою); губи можуть посміхатися (ї-ї-ї), бути трубочкою (у-у-у), округлюватися (о-о-о), розтягуватися (а-а-а); зуби верхні, нижні, губа верхня і -нижня, пухирці за верхніми зубами, піднебіння (стеля ха­тинки).

Домагатися чіткої вимови шиплячих звуків (ж, ч, ш, щ), сонорних (р. рь, л, ль), йотованих (я, ю, є, ї) уточненням рухів органів артикуля­ційного апарату, промовлянням ізольованого звука, в слові (в різних позиціях), у фразовому мовленні.

Розвивати м'язи мовного апарату (підняти язик вверх до піднебіння, пухирців, відтягнути назад, рухати в сторони - "чистити зуби", постука­ти язиком по верхніх зубах, облизати верхню, нижню губи і т. п.)

Розвивати змішаний тип мовного дихання (довжина видиху дорівнює лічбі до 5); вчити говорити короткою фразою на один видих, говорити помірно, чітко, не поспішаючи: підвищувати та понижувати голос під час вимови фрази, щоб мовлення набирало різних відтінків (співучості, ніжності, м'якості, лагідності).

Розвивати тембр (звукове забарвлення мовлення): сказати весело, сумно, тривожно, здивовано, невдоволено, задоволено; фразовий і логічний наголос: Оксана малює. - Скажи це речення так, щоб відпові­сти на запитання "Хто малює?" (Що робить Оксана?).

Диференціювати на слух (в іграх та вправах) схожі звуки: "з-с, з-с-ц, ж-ш, г-г, г-к-х, ц-ч, с-ш, з-ж, х-ф-хв-кв, л-р ".

Продовжувати вчити дітей вимові звуків у словах відповідно до літе­ратурних норм: ненаголошений звук (і) на початку слова наближається до вимови звука (и) (і")нколи, (і")ноді, (и')нститут, (и')нкубатор; _Нена-го-лошений (е) вимовляється наближено до голосного (и): с(е")ло, в(е^и)сиа, сестра, в(е")ликий, м(и')ні; ненаголошений (і/) іноді на­ближається у вимові до (є). ж(и*)ви, д(и')вись.

Вчити правильно вимовляти звук (ф) у словах іншомовного похо­дження: фігура, фрукти, фартух, фонтан, ферма, філін, фабрика, фініш, форма, фотоераф, футбол; у звуконаслідувальних словах: фуркати, фукати; у власних іменах. Федір, Фелікс, Федот; звукоспо­лучення (хв) та (кв): хвіртка, хвалько, хвиля, хвала, хваткий, хвороба, хвіст, хвоя; квасоля, квартира. Вдосконалювати тверду вимову звука (л) у кінці слова, складу, перед голосними (а), (о), (у): клас, лампа, ла­па, луна, звуків (з), (с), (ц) перед голосними (е), (и): зима, село, цибуля, син, вибухового звука (г): агрус, газда, гречний, хуга, гавити, дригн-ти, гелгіт.

Вчити вживати слова з подвійним наголосом: доповісти - доповіс­ти, помилка - помилка, оповідач - оповідач, усмішка - усмішка (від зміни наголосу значення цих слів не змінюється) та слова, в яких від зміни наголосу змінюється значення слова, косу (дівочу) - косу; гори -гори, плакати - плакати, гаряче - гаряче.

Заучувати з дітьми скоромовки на шиплячі звуки та звуки (р), (л).

Продовжувати вчити визначати на слух місце звука в слові (перший, другий, третій...), інтонаційно промовляти звук у слові; розрізняти на слух тверді і м'які приголосні звуки. Ознайомити зі схемою звукового аналізу (картинка, під нею клітинки за кількістю звуків, кольорові квад­ратики).

Практично ознайомити з реченням: визначати кількість слів у ре­ченні, їхнє місце (перше, друге, третє); склад слів (аналізувати дво-, трискладові слова), наголос (наголошений, ненаголошений склад). По­знайомити дітей з голосними та приголосними звуками, визначати їхнє місце в+ слові за допомогою схем та фішок.

Граматична правильність мовлення

Закріплювати та вдосконалювати граматичні форми, які діти засвої­ли в попередніх групах. Вправляти дітей у правильному вживанні важ­ких граматичних форм у відмінюванні іменників, родового відмінку мно­жини (верб, вишень, тополь, туфель, чобіт, ляльок, вух, ігор, лелек, сосон, крихт, весен, стаєнь; пальм, пальт, шуб, хусток, панам, фірм, шахт; телят, курчат, поросят; лимонів, апельсинів, гарбузів, кедів, сестер, хитрощів, солодощів; каменів, дощок, щаблів); родового від­мінка однини (супу, борщу, узвару, цукру, хліба, бублика, бутерброда; лісу, саду, гаю, парку, ставу; ставка, ліска, садка; вокзалу, театру, ганку, кіоску; коридора, сарая, млина); місцевого відмінка однини з чергуванням приголосних в основі (у вусі, на нозі, на руці, на картин­ці, на пасіці); паралельні форми закінчень іменників чоловічого роду у давальному відмінку "-ові" (-вві), "-у" (-ю) (коневі і коню, батькові і батьку, Петрові і Петру); у кличній формі іменників чоловічого роду з суфіксами "-ець, -ак" (хлопче, юначе, їжаче).

Вчити утворювати однину іменників, які переважно вживаються у множині (щаблі - щабель, гальма - гальмо, пахви - пахва, ласти -ласт, повіки - повіка, підбори - підбор, східці - східець), форму імен­ників від дієслівних форм (кривдити - кривда, вирвати - вирва, пере­правляти - переправа, завіяти - завія, носити - ноша, бігати - біг), від прикметників (сухий - суша, синій - синь, зелений - зелень, тихий ­тиша, високий - височінь, блакитний - блакить), утворювати від іменників однини різні множинні та збірні форми (дитина - діти - діт­вора; жінка - жінки - жіноцтво; птах - птахи - птаство; селянин -селяни - селянство).

Закріплювати вживання іменників, які мають лише форму множини (канікули, піжмурки, сутінки, роковини, ножиці, шаровари, гроші, куче­рі, шахи, оплески, консерви, ліки); форму однини (сіль, молоко, рідня, городина, сметана, цукор, курява, тиша).

Вчити добирати узагальнюючі слова до словосполучень: хліб-сіль -гостимність, батько - мати - батьки, сякий-такий - забіяка, соловей-пташечка – співун.

Утворювати нові іменники - назви приміщень від іменників: свиня -свинарник, корова - корівник, птах - пташник, кури - курник, шпак -шпаківня, вівці - вівчарня, овечник, пес - псарня, кінь - конюшня, кріль -крільник.

Утворювати ступені порівняння прикметників зі словами "більш-менш, що, як" (більш- менш солодкий, більш-менш вдалий, якнайсмачніший, щонайгарніший); різні форми складних прикметників (червоний бік - червонобокий, червоні щоки - червонощокий, світлий і зелений -світло-зелений, білуватий і синій - білувато-синій; біле обличчя - білолиций, чорні очі - чорноокий).

Вправляти в утворенні нових дієслівних форм з префіксами "про-, на-" (казати - проказати, мовити - промовити, вести -провести, пекти — протекти; лити - пролти; одягти - надяг­ти, бити - набити, лити - налити, милити - намилити); минуло­го часу з суфіксом "-уг-"' (кашляти - кашлянути, кивати - кивну-ти, хитати - хитнути).

Закріплювати дієвідмінкові форми дієслів з чергуванням приголосних в основі (ткати - тчу - тче - тчемо; казати - кажу - кажеш - каже­ мо; сидіти - сиджу — сидять - сидить - сидимо).

Утворювати наказові форми дієслів з часткою "но" (скажи-но, тікай­мо, візьми-но, зроби-но), прислівників (тільки-но, колись-но).

Вчити будувати фрази з прийменниками "від-(од)" у різних значен­нях (відійшов від столу (шафи, лави, дерепа), плакати від щастя (горя, радощів, болю), їхали від села до села, вищий від брата, солод ­ший від цукру, ключ від дверей (шафи, столу).

Правильно відмінювати заперечні займенники з прийменниками (ні до кого, ні до чого, ні в чому, ні в кому, ні з якою, ні з яким, ні на якому, ні з ким, ні з чим).

Продовжувати вчити вживати речення різного типу: прості, складні зі сполучниками, сполучними словами, прямою мовою, однорідними чле­нами. Вчити дітей будувати безособові речення (Надворі тепло. Взим­ку холодно. Світає. Смеркає), речення з вставними словами "по-перше, по-друге, по-третє, на жаль, шкода" (Шкода, але я не можу сьогодні прийти до тебе в гості. По-перше, я хвора, по-друге, в мене немає санчат).

Вчити помічати і виправляти граматичні помилки, мовні огрі­хи в мовленні товаришів, лялькових персонажів, розвивати мов­не чуття.

Зв'язне мовлення

Діалогічне та розмовне мовлення. Виявляти ініціативу у спілку­ванні з дорослими, звертатися з різного типу запитаннями (Чому? Як? Навіщо? Для чого? Як ви гадаєте? А як на ваш погляд?). Підтримувати розмову, запропоновану дорослими. Вміти вести діалог на запропоно­вані теми: "У транспорті", "У бібліотеці", "Запрошення", "Привітання", "Зустрічі на вулиці", "Новачок в групі".

Вміти починати розмову (знаходити першу репліку діалогу), вико­ристовуючи вставні слова та речення: чуєте (чуєш), дивіться (дивись), бачите (бач), прошу вас (тебе), даруйте, перепрошую, глянь (глянь­те), кажуть, по-мое му, я думаю, я гадаю, уявіть собі. Своєчасно від­повідати на першу репліку, використовуючи стверджувальні слова-речення (так, так-так, саме так, авжеж, атож, еге, еге ж, аякже); заперечні слова-речзння (Ні! Ой, ні! Ні в якому разі! Не можу. Не вийде).

Формувати вміння вести розпитування ("Розпитай Незнайка, що він любить"). Уникати грубих, зневажливих слів. Засвоїти ласкаво-лагідні форми звертання (Катрусю, Іванку, Михайлику, Оксаночко). Будувати різні форми діалогу між двома-чотирма дітьми на пропозицію виховате­ля як на заняттях, так і в повсякденному житті.

Вчити дітей виявляти ініціативу в розмові з незнайомими дорослими та дітьми (форми звертання, перші репліки).

Монологічне мовлення. Вчити дітей логічно і послідовно будувати розповідь, без повторів, пауз, жестів (розвивати контекстне мовлення). Виділяти в розповіді початок, середину, кінцівку. Придумувати назву до розповіді. Вчити дітей у всіх видах розповідей вживати образні худож­ньо-поетичні вирази, приказки, фразеологічні звороти, звертання, вигу­ки, вставні слова, пряму мову (діалогічні єдності).

Учити дітей будувати описові розповіді за планом вихователя за змістом сюжетних картин, ігрових ситуацій, про іграшки, предмети, речі, предметні картинки, дії дітей, дотримуючись послідовної структури описової розповіді, складати описові загадки про іграшки, тварин, овочі, фрукти.

Складати сюжетні розповіді за змістом дидактичних картин за зраз­ком та планом (друге півріччя) вихователя: придумувати свою назву до картин, розповідати про події, які передували зображеному на картині, та ті, які могли б відбутися з героями після зображеного на картині; складати розповіді за частинами картини (за вказівкою вихователя), об'єднуючи окремі розповіді в єдину цілу розповідь (колективна розпо­відь); розповіді в зв'язку зі змістом картини, за сюжетом картини з влас­ного досвіду: поєднання описової і сюжетної розповіді за змістом карти­ни; розповіді за серією картин з одним сюжетом, що розвивається.

Вчити складати розповіді з власного досвіду про спогади дитинства, ви­хідний день, літній та зимовий відпочинок, дитячі ранки та свята, діяльність дітей за зразком та планом вихователя на запропоновану тему.

Складати сюжетні творчі розповіді за зразком та планом вихователя на запропоновану тему: за опорними словами, за однією іграшкою та сюжетною ігровою обстановкою, продовження розповіді (казки), розпо­чатої вихователем.

Учити переказувати оповідання та казки близько до тексту: за пла­ном вихователя, самостійно, продовжувати переказ інших дітей; емо­ційно передавати діалоги героїв твору, емоційне забарвлення мовлення дійових осіб, використовувати авторські, текстові образні вирази, порі­вняння, метафори, примовки, звертання, вигуки, частки; виявляти творчу імпровізацію за текстом

Розвивати оцінювальне (розповіді-оцінки) та пояснювальне мовлен­ня (пояснення майбутньої гри, будови, малюнка, орієнтації на вулиці), стимулювати розповіді-міркування на різні теми (Чому падає листя з дерев? Чому ведмідь взимку спить? Чому деякі люди працюють вночі?).

Вчити дітей контролювати та оцінювати послідовність викладу думок у розповіді, відповідність розповіді попередньому плану, запропонова­ній темі, опорним словам прослуховуванням записаних розповідей.

Базисна характеристика мовленнєвого розвитку та спілкування дітей

До 6 років у дітей зміцнюються м'язи мовного апарату, дитина може вже правильно вимовляти всі звуки (як голосні, так і приголосні) рідної мови. Регулює силу голосу: в спілкуванні з однолітками користується помірною силою голосу, за вказівкою вихователя знижує чи підвищує голос залежно від ситуації. Встановлюється переважно помірний темп мовлення (хоч у розповідях та переказах темп може уповільнюватися чи прискорюватися). Дитина знає і промовляє в різному темпі скоро­мовки. Користується питальною та окличною інтонацією, з допомогою виражальних засобів передає різні емоційні стани людини (сум, гнів, радість, здивування тощо).

Діти оволодівають змішаним типом мовного дихання, збільшується тривалість видиху (до 4-6 секунд), оволодівають наголосом як у сло­вах, так і фразовим та логічним.

Натомість у них ще спостерігаються окремі випадки неточності у ви­мові важких звуків "р, ш, ж, ч, г" та звукосполучень "щ, дж, дз ". Мо­жуть бути порушення звуковимови внаслідок органічних порушень мов­ного апарату, інколи у зв'язку із зміною молочних зубів на постійні в дітей з'являються міжзубні шиплячі ("ш" замість "сь", "з - ць", "ж -зь"), пом'якшена вимова інших приголосних звуків. Спостерігаються неточності у вимові важких багатоскладових слів зі збігом приголосних. У дитини 6 років звукова культура мовлення сформована на зразок дорослої людини.

Оволодівають прийомами звукового аналізу слів: визначають кіль­кість слів у реченні, кількість звуків у слові, місце звука в слові (перший, другий... останній), виділяють голосні та приголосні звуки, користують­ся схемою звукового аналізу слів. Поділяють слова на склади, виділя­ють наголошений склад.

У словнику дітей налічується 3,5 - 4 тисячі слів. Дитина вживає в ак­тивному мовленні всі частини мови. Помітно збільшується кількість абстрактних понять, які характеризують взаємовідносини між людьми, морально-етичні поняття (чемність, хоробрість, увічливість, дружба, гостинність), узагальнених понять (речі, тваринний світ, рослинний світ, транспорт, засоби пересування).

Діти легко добирають антоніми, синоніми, з легкістю та інтересом ви­конують різні вправи зі словами (добирають до предмета його ознаки, властивості, якості, дії і, навпаки, за ознаками, якостями впізнають пред­мет). Починають розуміти і правильно пояснювати слова-омоніми, пе­реносне значення слів. Користуються образними виразами, порівнян­нями. Знають прислів'я, приказки, фразеологізми, вживають їх у нестимульованому мовленні. Діти оволодівають граматичними категоріями рідної мови, переважно правильно вживають відмінкові закінчення, уз­годжують прикметники, дієприкметники, числівники з іменником в роді, відмінку та числі. Правильно користуються кличною формою іменників. Надзвичайно легко утворюють за вказівкою вихователя нові слова (іменники, дієслова, прикметники) за допомогою суфіксів, префіксів, складні слова; ініціативні щодо мовних ігор на словотворення.

У мовленні користуються різними типами речень, як простими, так і складними зі сполучниками та сполучними словами, з однорідними членами, прямою мовою. (В одному складному реченні налічується до 10-15 слів). На пропозицію вихователя складають окличні, питальні, розповідні, безособові речення, речення з вставними словами. Дають оцінку правильності мовлення, помічають і виправляють граматичні помилки в мовленні товаришів, своєму власному та дорослих.

Водночас мовлення дітей 6 років ще не позбавлене граматичних по­милок, трапляються помилки у відмінкових закінченнях (важкі форми з чергуванням приголосних), вживанні невідмінюваних іменників, слів, що мають лише одне число (множину чи однину), у відмінюванні деяких займенників, числівників; порушення порядку слів у реченні.

Діти 6 років виявляють ініціативу в спілкуванні а дорослими, зверта­ються до них з різного типу запитаннями. Будують діалог у стимульова­ному мовленні на запропоновані теми. Використовують звертання, вставні слова в першій репліці діалогу та частки (стверджувальні, запе­речні) в другій репліці діалогу. Використовують без нагадування ввічливі слова та форми мовного этикету відповідно до ситуації спілкуван­ня. Підтримують розмову, що виникла між 3-5 дітьми.

Оволодівають навичками зв'язного мовлення: складають описові розповіді різного типу відповідно до композиційної структури, контаміновані (сюжетно-описові), сюжетні розповіді за картинами, з власного досвіду за зразком та планом вихователя. Без допомоги дорослого вміють самостійно передати зміст знайомої казки, мультфільму, виста­ви; розповісти про події, свідком яких були, що трапилося по дорозі, на відпочинку, в транспорті, про що дітям читали вдома.

За зразком та планом вихователя дитина складає творчі розповіді, про­довжує розповідь, розпочату вихователем, об'єднує опорні слова в творчу розповідь, об'єднує в розповідь сюжетну ігрову обстановку; складає коро­тенькі розповіді-міркування, розповіді-пояснення. Переказує знайомі художні тексти різної складності і композиції за планом вихователя та за частинами. Оцінює прослухані розповіді, записані на магнітофон.

Підготовча до школи група (сьомий рік життя)

Словникова робота

Уточнювати, активізувати та збагачувати словник дітей новими сло­вами відповідно до тематики попередніх груп (різні частини мови, різні семантичні відтінки слів).

Уводити в словник дітей нові групи слів відповідно до тем: "Україно моя, Батьківщино моя", "Уряд України", "Школа", "Сільське господар­ство", "Підприємства", "Бібліотека", "Крамниці", "Заказники і заповідни­ки", "Відпочинок".

Збагатити словник дітей групою слів, які означають належність до певної країни, батьківщину: Україна, держава, країна, республіка, нація, народ, Батьківщина, батьківщина, Вітчизна, незалежність, само­стійність, родина, рід, родичі, оселя, помешкання, наказ, постанова, столиця, Київ, Одеса, Львів, Харків, Донецьк, Крим, Карпати, Південь, Північ, Одещина, Київщина, Харківщина, Донеччина, Хрещатик, Верхо­вна Рада, Президент, міністерство; український, народний, національ­ний, державний, урядовий, батьківський, вітчизняний, самостійний, незалежний, жовто-блакитний.

Слова, що означають шкільні речі та навчання в школі: школа, учні, школярі, вчитель, директор, урок, перерва, дзвоник, зошит, ручка, пенал, парта, дошка, крейда, журнал, оцінка, буквар, ранець, порт­фель, клас, вчитися, читати, писати.

Слова, що означають сільськогосподарські роботи, господарство, землеробство, птахівництво, тваринництво, ферми (свиноферма, птахоферма і т. п.), колгосп, колгоспник, землероб, тракторист, фермер, ферма, земля, поле, рілля, трактор, комбайн, урожай, ком­байнер, агрофірма, просо, гречка, рис, озимина, пшениця, жито, овес, лани; па хати, садити, орати, збирати і т. п.

Слова, які означають роботу на підприємствах: завод, фабрика, ко­мбінат, майстерня, шахта, АЄС, ГРЕС, цех, бригада, бригадир, на­чальник, інженер, робітник, слюсар, верстат, комерція, бізнес, акція, управління, продукція, розрахунок, прибуток, премія, автоматика, енергетика тощо.

Слова, які позначають роботу пожежної охорони та правила по­жежної безпеки: пожежа, пожежник, безпека, небезпека, вогонь, сірни­ки, дим, бойова обслуга, пожежна машина, вогнище, багаття, ватра, сирена, мигалка, гасіння, бійці, вогнегасник, пісок, щит, кошма, лом, багор, сокира, полум'я; рятувати, гасити, застерігати, запалювати; пожежний, протипожежний, безпечний, небезпечний.

Продовжувати збагачувати словник узагальнюючими словами, іс­тота, товари, рідина, тканина, шкіра, метал, підприємство, вироб­ник, вироби, майстер, виробництво, господарство, освіта, медицина, паливо, інвентар, інструменти, реманент, обладнання, оздоблення, облямівка, прикраси, косметика, біжутерія, парфуми, промтовари, галантерея; стійкими словосполученнями: рідний край, моя Батьків­щина, Новий рік, святковий день, головна вулиця, космічна станція, атомна станція, залізничний вокзал, лікарські рослини, польові квіти, кімнатні рослини, ощадна каса, трамвайний парк.

Розвивати точність і доречність уживання слів відповідно до ситуації спілкування: йти - дибати - сунути - лізти - ледве ногами переби­рати - нога за ногою; сорочка - льоля - кошуля; піти - майнути; мов­чки - без словечка - тихо - ша - ані мур-мур; зміст - значення -смисл; впасти - гепнутися.

Вчити розуміти, доречно й точно вживати слова, близькі за зна­ченням та функціональною ознакою: хата - будинок - дім - палац -шатро - намет - курінь; сумка - валізка - сітка - торбинка – кошик - ­козубок - ранець - портфель - рюкзак - чемодан - дипломат - кейс; джинси - штани - брюки - рейтузи - шорти - лосини.

Продовжувати вчити добирати слова-синоніми: земля - г рунт, лю­дина - чоловік, дорога - шлях; дати - вручити - піднести; багно -болото - грязь - грузь - бруд; навала - нашестя; подорож - мандрів­ка; довбати - дзьобати - клювати; ламати - псувати - нівечити -трощити; алфавіт - абетка; буква - літера; слова антоніми: запа ­лити - загасити, любити - ненавидіти, віяти - вщухати, світло -темрява (пітьма, темнота), свято - будень, отруйний - істивний.

Добирати антоніми у фразах, вчити зіставляти предмети та явища за просторовими, часовими ознаками, за кількістю, величиною, кольо­ром, вагою: людина похилого віку - молода людина; дорогий гаманець -дешевий гаманець; дорога для мене людина - байдужа для мене люди­на; втомлена людина - бадьора людина; втомлений вигляд - здоровий вигляд. Один плаче, а другий (сміється). Один загубив, а інший (знайшов). Один псує, а другий (лаштує).

Вчити добирати слова-омоніми та багатозначні слова, пояснювати їх значення: лава (вид меблів) - лава (шеренга людей) - лава (забій у шахті) - лава (продукт виверження вулкана); як (прислівник) - як (тварина); пара (два) - пара (над чайником); луна (відлуння) - луна (дієслово); писочок (у тварини) - писачок (знаряддя малювання); сіла людина - сіла батарейка, сів хлопець - сів грунт; цілий день - цілий огірок; добирати і пояснювати слова-омографи (різні за значенням, вимовою, але однакові за написанням): лупа - лупа, колос - колос, за­мок - замок, дорога - дорога, стріла - стріла, гори - гори.

Добирати до, основного значення переносне, до переносного основ­не: повний кошик - повний місяць; сідає сонце - сідає хлопчик на сті­лець; свіжий хліб - свіжий вітер; крилатий птах - крилата фраза; біжить людина - біжить час; радіє людина - радіє природа; ллється вода - ллється сміх; смугастий тигр - смугастий день; гострий ніж -гострий розум.

Збагачувати словник словами іншомовного походження, найбільш уживаними в українській мові, кавун, баклажан, спортсмен, ринг, бара­бан, кекс, шхуна, баржа, каюта, пельмені, ілюстрація, декорація, мік­рофон, грейпфрут, вестибюль, кіоск, обеліск, кабінет тощо.

Продовжувати вчити в ігрових та дидактичних вправах з елементом змагання добирати до предметів та явищ якомога більше ознак, якос­тей, властивостей, дій (який? чий? котрий? що робить?), характе­ризувати їх за характерними ознаками (транспорт який? - повітряний, водний, наземний, підземний, міський, міжміський; вокзал - залізнич­ний, автобусний, річковий, аеропорт; зупинка - тролейбусна, автобус­на, трамвайна, метро, таксі, таксобусна; машина - що робить? - їде, перевозить, развозить, підмітає, поливає, чистить, згрібає, гасить, сиг­налить, розгортає, нагрібає, навантажує, розвантажує, під'їжджає, заїж­джає, зупиняється, піднімає, гальмує).

Уводити в активний словник дітей збірні числівники з відтінком зме­ншеності, здрібнілості (двійко, трійко, четвірко, п'ятірко), займенники (будь-чий, казна-який, казна-чий, котрийсь, котрий-небудь, хтозна-скільки, казна-скільки), прислівники (віддавна, відтоді, зопалу, згарячу, знічев'я, умисне, наперекір, напоказ, лячно, донедавна, вповні, доки): прийменники (крізь, ради, навкруг, посеред, коло, поруч; у зв'язку, у напрямку до); частки (навряд чи, нібито, ледве чи, трохи, мало не).

Образне мовлення. Активізувати вживання дітьми образних вира­зів, приказок, фразеологічних зворотів, засвоєних у попередніх групах. Продовжувати збагачувати словник новими художньо-поетичними ви­разами (золоті шати дерев; золотаво-червоне вбрання луків; похму­рий осінній день; чисте небо; рясний дощ; під гаєм в'ється річечка; стелеться зелен-трава; синьо-синьо цвіте льон; вовк-сіроманець; засяяли золоті сонячні промені; у лузі при дорозі), порівняннями (немов червона калина; летіти, як стріла; хитрий, як лисичка-сестричка; спритний, наче зайчик; дужий, як ведмідь; очі, як волошки; щоки, як помідор; прозоре, як вода); образними словосполученнями (жили-були; думали-гадали; посідали та й думають; по губах текло, та в рот не попало; чи вдень це було, чи ввечері; з ранку до вечора; тишком-нишком; чкурнула-дременула), звуконаслідувальними словами (фурка­ти, фукати тощо).

Продовжувати збагачувати та активізувати словник приказками, прислів'ями, фразеологічними зворотами (Що посієш, те й пожнеш. Хочеш їсти калачі - не сиди на печі. Що вранці не зробиш, того ввечері не догониш. Всіх би перегнав, та бігти боюсь. Двічі літа не буває. Бігти, не чуючи ніг. Болотом закидати. Брудними руками. Було та загуло. Держати язик за зубами. І риби наловити, і ніг не замочити. Палець об палець не вдарити. Сам собі пан. Рукою подати. Наче кіт наплакав. Мов муха в окропі. Наче й не було. Як на голках).

Мовленнєвий етикет. Дотримуватися всіх форм увічливості в роз­мові з дорослими, дітьми, незнайомими дорослими. Називати всіх до­рослих на ім'я та по батькові. Перш ніж звернутися до незнайомих до­рослих, запитати: "Вибачте, будь-ласка (або перепрошую). Як Ваше ім'я та по батькові?". Засвоїти форми звертання "Ви" і "Ти". Дитина повинна знати, що форма звертання "Ви" вживається у звертанні до незнайомої чи малознайомої людини, до знайомих дорослих людей, до всіх спів­робітників дошкільного закладу, звертання "ти": до близької, рідної лю­дини (батьки, сестри, брати, інші родичі), до своїх одноліток, дітей, де­що старших за віком.

Увести в словник дітей нові ввічливі форми звертання до незнайо­мих дорослих людей (пані, панове, пане, добродійко, добродію), до дітей (друже), нові формули мовного етикету: Дозвольте звернутися (запитати). Хай Вам (тобі) щастить! Коли Ваша ласка. Із задоволенням! З радістю! В ситуації зустрічі: Ласкаво просимо! Яка приємна зустріч! Радий Вас (тебе) бачити! Рада нашій зустрічі! Як твої справи?

Познайомити дітей з правилами мовного етикету, які вимагають пев­них заборон: не можна голосно розмовляти на вулиці, в громадських місцях, транспор