Частиномовний розподіл авторських лексичних новотворів Аркадія Казки

Отже, із-поміж АЛН у поезії Аркадія Казки переважають іменники та прикметники. Одиничними АЛН представлені прислівники. У словнику не засвідчено таких частин мови як займенник, числівник і вигук, що загалом „характерно для поетичного лексикону XX століття, у якому зазначені класи представлені одиничними оказіональними утвореннями” [4, с. 45].

Більшість новотворів А. Казки є абсолютно зрозумілими, так би мовити „прозорими”, навіть без контексту, наприклад: в’ється-сміється, рука-лілея, Кобзар-Весна та ін. Такі АЛН виконують експресивну функцію. У цьому плані автор активно експериментував з іменниками. Їхня перевага „пояснюється потребою номінації насамперед нових предметів, реалій, явищ тощо” [1, с. 34].

Повною мірою семантична наповненість новотвору розкривається лише у контексті. Привертає увагу АЛН сорокатість, який автор використав для позначення ознаки натовпу: Трьохпілля, сорокатість, темрява народня, / З достатку – кризи й безробіття, / Товпища голодні (Стежечка. 1926–1927). Цей АЛН походить від назви птаха сорока. Як відомо, у фольклорі образ сороки асоціюється з брехливістю та цікавістю. Автор намагається одним словом дати виразний опис юрби з притаманними їй рисами сороки: пістрявістю, цікавістю, балакучістю, пліткуванням. Цей АЛН емоційно наповнений, оскільки виражає незадоволення поета тогочасним суспільним станом.

Близьким за семантикою до попереднього є АЛН гущолюд, мотивований узуальними словами – гуща і люд, який позначає велике скупчення людей – натовп на автобусній зупинці: І тут хтось з гущолюду згинув. / Зійшов з трамвая і білет / Зім’яв, порвав і кинув (Трамвайний білет. 1925).

Трапляється, що семантику новотвору неможливо витлумачити навіть унаслідок ретельного аналізу тексту, наприклад: Трьохпілля, сорокатість, темрява народня… АЛН трьохпілля може бути мотивованим значенням числівника та іменника три і поля, але в такому випадку зміст новотвору не відповідатиме контексту. Також трьохпілля можна трактувати, відштовхуючись від біблійного значення числівника три, що надає сакрального забарвлення цьому АЛН і поемі загалом. Таким чином, відсутність семантичного підґрунтя позбавляє новотвір значеннєвої „прозорості”, а це ускладнює сприйняття твору в цілому, призводить до його багатозначності і дискусивності питання про ідейне наповнення.

Друге місце за частотністю використання після індивідуально-авторських іменників посідають прикметники (32% новотворів). Із цією частиною мови поет експериментував найсміливіше. За лексико-граматичною характеристикою у творчості А. Казки переважають відносні прикметники: вільний-богорівний, чергозмінний, змінно-тінний. Значна кількість таких новотворів є неекспресивними, „основна їхня функція – лаконічно назвати ознаку” [2, с. 28]. Лише окремим АЛН притаманна експресивність, при цьому важливу роль відіграє семантика мотивувального слова, наприклад: Всього Світу Воскресіння! – / Встаньне ж, вільні-богорівні! Автор закликає до певних дій шляхом порівняння людини з Богом, наголошуючи, що саме в цьому й проявляється її воля і незалежність (Встаньте ж, вільні-богорівні! 1918).

У новотворах чергозмінний та змінно-тінний А. Казка використав однаковий компонент змінний, за допомогою якого наголошує на мінливості та швидкоплинності тих чи інших явищ: …зірок і сонця чергозмінні чари (Він іде. 1926–1927); Думки в душі – мов хмари в небі змінно-тінні (Дорога. 1924).

Оказіональні дієслова А. Казки (16%) експресивні та оригінальні. Вони створюють не лише виразний словесний образ, а й характеризуються високою інформативністю, зумовленою їхніми структурними особливостями: витись-сміятись, зароситись-заюшитись, стерегти-леліяти. Характерною ознакою дієслівних АЛН є декілька рядів з однаковими семами. Наприклад, сема ‘ гинути ’є складовою частиною трьох АЛН: зринати-гинути, згасати-гинути, стогнати-гинути. Найбільш прозора семантика останнього новотвору, що розкривається безпосередньо в контексті і не потребує детальнішого аналізу: В той час лихий, як стогнуть-гинуть діти / Твої на замордованій землі (Посуха. 1916). Цей новотвір передає настрій духовно виснаженої землі. Акцент найбільшою мірою падає на дітей, адже саме вони стають невинними жертвами моральної посухи людства.

АЛН зринати-гинути створений антонімічним зближенням двох несумісних слів, які тим самим більш детально описують дію: Зринають-гинуть думи в глибині, – / У смерках духа, мов квітки у хащах. (Тріолет. 1918). Думки зникають, не встигнувши зародитись, вони гинуть у темноті людської душі, серед її повсякденності, утоми, рутинності життя, де не вистачає променя надії на краще. На такі висновки наводить переломний для України час написання поезії, а саме 1918 рік, коли „гинув старий світ, і в боях народжувався новий” [6, с. 12], такий ще невідомий і манливий для А. Казки.

Графосемантизми у словотворчості А. Казки репрезентовані єдиним новотвором шусть(!)нути, який є оригінальним за способом творення і абсолютно простим із семантичного погляду. Графічний знак оклику всередині слова автор використав для того, щоб наголосити на першій кореневій частині, акцентуаційно виокремити її і якнайточніше передати спосіб польоту ластівки: Ось гомінкії ластівки із клуні шусть(!)нули / І чорними заграли в небі блискавками (Ворота. 1924).

У творчості А. Казки прислівникових АЛН відносно мала кількість (6%). Прислівники, незважаючи на те, що формують порівняно нечисленний клас АЛН, у контексті поетичних творів поета, виконують важливу експресивну функцію. Називаючи ознаку динамічної чи статичної ознаки, адвербіальні неолексеми характеризують дію, процес, ознаку точніше, конкретніше, допомагають пізнати (хоча б частково) специфіку авторського світовідчуття.

Викликає зацікавлення прислівниковий АЛН на позначення звукового вияву дії мільйоновоголосо: З сльозами радості гукнуть мільйоновоголосо: / Воістину воскрес! (Великдень. 1925). Цей прислівник підсилює емоційність поезії, робить її семантично наповненішою й виразнішою, допомагає відобразити поліфонію голосів, їхню кількість і водночас унісон звучання, який характеризує підняття морального духу натовпу.

Філософське підґрунтя лірики А. Казки, розуміння поезії як сплаву слова і музики, об’єднаних формою, визначило відповідне моделювання світу у текстах, а також АЛН. Незважаючи на відносно невелику кількість, новотвори віддзеркалюють специфіку індивідуально-авторської поетичної картини світу Аркадія Казки і є широким полем для подальших досліджень.