Зовнішні та внутрішні стіни
Приклад конструкції зовнішньої стіни ВЕЛОКС:
Товщина, мм (без штукатурки) - 320
Внутрішні стіни ВЕЛОКС забезпечують високу несучу здатність, підвищену звукоізоляцію й пожежну безпеку житла. Приклад конструкції внутрішньої несучої стіни ВЕЛОКС: Плита WSD35 - Бетон150 - Плита WSD35
За рахунок ефективного утеплювача, розташованого в зовнішньому шарі стіни, «крапка роси» (рівень випадання конденсату) перебуває в товщі утеплювача, тому стіна залишається сухою у широкому діапазоні температур. В однорідній стіні «крапка роси» перебуває близько до внутрішньої поверхні стіни, при зниженні температури або підвищенні вологості в приміщенні стіна стає вологою.
Переваги зовнішніх і внутрішніх стін ВЕЛОКС: • низька собівартість 6. Система перев'язки - це порядок укладання цегл (каменів) відносно один одного. Вона повинна відповідати правилам разрезки кладки При кладці розрізняють перев'язку вертикальних, поздовжніх і поперечних швів. Поздовжні шви перев'язують для того, щоб кладка не розшаровувалася уздовж стіни на більш тонкі стінки й щоб напруги в кладці від навантаження рівномірно розподілялися по ширині стіни. Наприклад, якщо стіну товщиною l1/2 цегли викласти тільки ложками, вона буде складатися із трьох незв'язаних між собою стінок товщиною 1/2 цегли й навантаження між ними буде розподілятися нерівномірно. Перев'язка поперечних швів необхідна для поздовжнього зв'язку між цеглами навантаження, що забезпечує розподіл, на сусідні ділянки кладки, і для монолітності стін при нерівномірних опадах, температурних деформаціях і т.п. Поперечні шви перев'язують ложковыми й тычковыми рядами, поздовжні - тычковыми. Основні системи перев'язки цегельної кладки стін, широко застосовувані в нашій країні, - однорядна (ланцюгова) і багаторядна, а також трирядна
Рис. 20. Системи перев'язки цегельної кладки: При однорядній (ланцюговий) перев'язці (мал. 20, а) ложковые й тычковые ряди в кладці чергуються. Поперечні шви в суміжних рядах, зрушені відносно один одного - на 1/4 цегли, а поздовжні - на 1/2 цегли. Усі вертикальні шви нижнього ряду перекриваються цеглами вышележащего ряду Ланцюгова перев'язка застосовується при кладці стін. Якщо зводять стіни, у яких лицьовий шар викладають із лицювального або іншої ефективної цегли, ланцюгову перев'язку застосовують тільки при відповідній вказівці впроекте. При багаторядній перев'язці (мал. 20, 6) кладка складається зі стінок товщиною 1/2. цегли (120мм), складених з ложков. Залежно від розмірів цегли встановлена гранична висота ложковой кладки між тычковыми рядами для різних видів кладки: з одинарної цегли товщиною 65мм - один тычковый ряд на шість рядів кладки; з бетонних і природних каменів правильної форми при висоті ряду до 200мм - один тычковый ряд на три ряди кладки; зі стовщеного цегли товщиною 88мм - один тычковый ряд на чотири ряди кладки При багаторядній перев'язці кладки з одинарної цегли, поздовжні вертикальні шви через кожні п'ять ложковых рядів перекриваються тычковыми рядами. При цьому тычковые ряди, можуть розташовуватися як в окремих, так і в інших рядах у чергуванні з ложковыми цеглами. Поперечні вертикальні шви в чотири ложковых рядах перекриваються ложками кожного суміжного ряду на ' /2 цегли, а шви п'ятого ложкового ряду - тычковыми цеглами шостого ряду 1/2. цегли. Таку кладку називають пятирядной. Іноді для посилення перев'язки кладки тычковые ряди укладають через три ложковых. Таку кладку називають трирядною При багаторядній системі перев'язки не повністю дотримується третє правило разрезки кладки. Однак відсутність перев'язки поздовжніх швів на висоту п'яти рядів кладки практично не знижує її міцності, у той же час внаслідок великого термічного опору цих швів, розташованих на шляху теплового потоку, поліпшує теплотехнічні показники кладки Кладка зовнішніх і внутрішніх верст - найбільш трудомістка операція. Продуктивність праці при укладанні цегли в конструкцію залежить від співвідношення кількості цегли у верстах і забутке, тобто від системи перев'язки кладки. При багаторядній перев'язці стін, у версти укладають в 1, 3 рази менше цегл, чому при ланцюговій (однорядної) перев'язці стін. Це значно полегшує роботу муляра, тому що укладання ложковых цегл по шнуру продуктивніше, чим тычковых: простіше забезпечується точність перев'язки, скорочується кількість поперечних швів кладки, що вимагають великої акуратності вработе. При ланцюговій перев'язці потрібне більша кількість трехчетвертных цегл для торців стін, кутів і стовпів. Наприклад, на 1м висоти кута стіни товщиною 2 цегли при ланцюговій кладці потрібні 14 трехчетверток і 42 четвертки або (при іншій схемі розкладки) 52 трехчетвертки, при багаторядної - чотири трехчетвертки й 12 четверток. Рубання на трехчетвертки й інші неповномірні цегли, крім витрат праці приводить до значної втрати цегли Багаторядна система перев'язки рекомендується як основна при зведенні стін, у тому числі й стін, що облицьовуються лицьовим або іншою цеглою. Багаторядну систему перев'язки не допускається застосовувати для кладки стовпів, тому що через неповну перев'язку швів вони будуть недостатньо міцними. Стовпи й простінки шириною до 1м слід викладати по трирядній системі перев'язки. Кладку з керамічних каменів з поперечними щілиноподібними порожнечами виконують однорядною перев'язкою Процес кладки, що полягає з багатьох робочих операцій, здійснюється ланкою, що включають у себе від двох до шести мулярів, найчастіше 2, 3, 5. Ланки мулярів залежно від чисельного складу називають відповідно "двійкою", "трійкою", "четвіркою", "п'ятіркою". Основу будь-якої ланки становить "двійка": муляр 5...3гго розряду й муляр 2гго розряду. У ланках "трійка" і "п'ятірка" крім основних двійок використовують по одному додатковому мулярові 2гго розряду, причому на таких роботах, які не вимагають високої кваліфікації. Це дозволяє більш продуктивно використовувати працю висококваліфікованих мулярів Цегельну кладку стін зводять операционно-раечным методом, тобто розділяючи процес на операції, які виконують певні робітники. Кожний з них, спеціалізуючись на тих самих операціях, досконало опановує раціональними прийманнями, що сприяє підвищенню продуктивності праці й поліпшенню якості роботи Залежно від складності виконуваної кладки рекомендується використовувати ланки наступних складів. Ланкою "двійка" доцільно викладати стіни з більшим числом архітектурних деталей або прорізів, стовпи, стіни товщиною 1...11/2 цегли й перегородок 1/2. цегли; "трійка" - стіни товщиною 2 цегли, а при ланцюговій системі перев'язки - 11/2. цегли й більш; "четвірка" - стіни товщиною не менш 2 цегл Ланка " двійка " виконує кладку стін у такій послідовності (мал. 71, а, в). Муляр 4гго або 5гго розряду (ведучий) зміцнює причалки для зовнішньої й внутрішньої верст, муляр 2гго розряду подає й розкладає цегла на стіну й розстеляє розчин для кладки зовнішньої версти. Рухаючись слідом за муляром 2гго розряду муляр, що веде, викладає верстовий ряд. При такій послідовності робітники не втрачають часу на перехід з одного кінця ділянки на іншій. Коли зовнішня верста выложена до кінця ділянки муляр, що веде, переставляє причалку під укладання наступного ряду зовнішньої версти, потім, пересуваючись у зворотному напрямку уздовж фронту робіт, у такій же послідовності вони виконують кладку внутрішньої версти або внутрішньої частини стіни. У цей час муляр 2гго розряду частково викладає забутку. По закінченню кладки внутрішньої частини версти муляр 4...5гго розряду на кінці ділянки переставляють причалку для наступного ряду й перевіряють якість кладки, муляр 2гго розряду розкладає цегла, подає й розстеляє розчин під зовнішню версту й далі кладку ведуть у такий же послідовності
Рис. 71. Кладка стіни товщиною 1 1/2 цегли ланкою "двійка";: При кладці простінків ланка працює одночасно на всій ділянці. На одному із простінків муляр 2гго розряду надолужує цегла й розстеляє розчин, а муляр 4...5гго розряду на іншому простінку веде кладку. Потім вони міняються місцями й продовжують роботу Ланкою " трійка " стіни викладають у такій послідовності (мал. 72, а, в). Перший муляр 2гго розряду подає й розкладає цегли, а також розстеляє розчин для кладки верстових рядів. Муляр 4, 5гго розряду, рухаючись слідом по фронту робіт, укладає подані матеріали у верстові ряди. Другий муляр 2гго розряду викладає забутку й допомагає першому мулярові. При цьому першу кладку зовнішньої версти й внутрішньої, виконують в однаковій послідовності, але в протилежні напрямках
Рис. 72. Кладка стіни товщиною 2 цегли ланкою "трійка";: Ланкою " четвірка " I стіну з облицюванням викладають так. Перший муляр 2гго розряду надолужує на стіну під руку провідному мулярові лицювальні вироби й цегла, і подає лопатою розчин, що веде муляр, розрівнює кельмою розчин, установлює облицювання й кладе зовнішню версту цегельної кладки. Другий муляр 2гго раз ряду надолужує цегла й подає розчин для внутрішнього верстового ряду й забутки. Муляр 3гго розряду розрівнює розчин кельмою й укладає внутрішню версту. Другий муляр 2гго розряду слідом за ним укладає забутку на підготовлену з розчину постіль; у цьому йому допомагає муляр 3гго розряду. Перший і другий провідні муляри по закінченню кладки версти переставляють причалки, перевіряють якість кладки й облицювання Ланка " п'ятірка " (мал. 73) виконує кладку в такій послідовності. Муляр 4...5гго розряду разом з першим муляром 2гго розряду встановлюють причалку для зовнішньої версти, перевіряють правильність раніше выложенной кладки, а потім, працюючи, як у ланці "двійка", обоє муляра викладають зовнішню версту. За ними на відстані 2...3м працюють другий муляр 2гго розряду й муляр 3гго розряду, які, виконуючи ті ж операції, зводять внутрішню версту. Слідом за ними третій муляр 2гго розряду викладає забутку. При необхідності третій муляр 2гго розряду допомагає першим двом підготовляти матеріали
Рис. 73. Кладка стіни товщини 2 цегли ланкою "п'ятірка";: При організації праці мулярів ланками "п'ятірка" потрібне менше число висококваліфікованих мулярів, чому при роботі ланками "двійка". У ланках "п'ятірка" продуктивність праці вище й відповідно менше потреба в робітників у порівнянні з ланками "двійка". Доступність і низька вартість сировини, достатня міцність і стійкість до впливів довкілля зумовили широке використання цегли. Правильність форми і стандартність розмірів цеглин забезпечують можливість певної послідовності їх розташування в будівельній конструкції. Ця послідовність визначається розміщенням цеглин в рядах і чергуванням горизонтальних рядів, тобто певною системою перев'язування вертикальних швів. Найрозповсюдженіші системи перев'язування швів: для стін і простінків - однорядне і багаторядне, для стовпів і простінків, ширина яких до 1 м, - трирядне.
Рис. 4.1. Однорядна (ланцюгова) кладка стіни: а - загальний вигляд стіни завтовшки в дві цегли; б - кладка кута У однорядній системі кладки тичкові ряди чергуються з ложковими (рис. 4.1,а). Цеглини, що вкладені вздовж стіни довгим боком, називають ложками, а коротким - тичками. Лицеві ряди цеглин з обох боків стіни в кожному ряді кладки називають верстами. Версти бувають зовнішні (пофасадні) і внутрішні. Цеглини, що вкладені між верстами, називають забутком). У однорядній кладці вертикальні шви кожного ряду перекриваються цеглинами вищележачого ряду. Якщо тичкові і ложкові ряди чергуються рівномірно, однорядну кладку називають ланцюговою. Для кладки кутів (рис. 18.1,6), простінків і стовпів використовують вкорочену цеглу - 3/4, 1/2 і 1/4 цеглини. Ланцюгова кладка має повну перев'язку всіх вертикальних швів.
Рис. 4.2. П'ятирядна кладка стіни в дві цегли (вигляд з фасаду) Цегляна кладка стін з лицевого боку може виконуватись з повним заповненням шва розчином і неповним - порожньошовною. Глибина не заповненої розчином частини шва до 15 мм. Поверхню порожньошовної кладки звичайно покривають штукатуркою. Цегляну кладку, яку не передбачається штукатурити, виконують з повним заповненням швів, причому надлишки розчину, що видаляються цеглинами назовні, зрізають кельмою врівень з стіною (кладка впідріз). Коли необхідне старанне обробляння швів, то їм надають випуклої назовні або увігнутої всередину форми, і тоді кладка має назву під розшивку (рис. 4.3).
Рис. 4.3. Шви цегляної кладки: 1 - неповний; 2 - випуклий; З - увігнутий
7. Функціоналі́зм — архітектурний напрям, різновид раціоналізму, що виник у 1920-х роках у Німеччині. Основні вимоги функціоналізму: обумовленість зовнішнього виду будівлі її конструкцією і внутрішнім плануванням, які, у свою чергу, визначаються її практичним призначенням (функцією). Архітектори-функціоналісти прагнули до типізації житлового будівництва, спорудження великих житлових комплексів на вільних територіях. Спору́да — нерухома штучна структура (будівля) порівняно великого розміру. Споруда — будівельна система, пов'язана з землею, яка створена з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання будівельно-монтажних робіт. Споруди — земельні поліпшення, що не належать до будівель, та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тонелі, естакади, мости тощо). Конструктивні елементи споруди — частини споруди, які забезпечують її цілісність та необхідні технічні умови функціонування. Конструкції бувають несучими і ті, що обгороджують. Несучі конструкції сприймають навантаження від вище покладених конструктивних елементів. Конструкції що обгороджують ізолюють приміщення будинку від впливу навколишньго середовища, або розділяють ії одне від іншого. Більшість конструкцій одночасно сполучають несучі функції і ті що обгороджують. Будинки мають надземну і підземну частину. Фундаменти і стіни підвалів становлять підземну частину будинку, зовнішні стіни, міжповерхове перекриття, сходи, дах — надземну частину. Конструктивні елементи житлового будинку:
Класифікація будівель і споруд, і вимоги до них У будівельній практиці розрізняють поняття «будинок» і «споруда». Спорудженням прийнято називати усе, що штучно зведено людиною для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства. Будинком називають наземне спорудження, що має внутрішній простір, призначений і пристосоване для того чи іншого виду людської діяльності (наприклад, житлові будинки, заводські корпуси, вокзали і т. д.). Таким чином, ми бачимо, що поняття «спорудження» як би містить у собі і поняття «будинок». У практичній діяльності прийнятої всі інші спорудження відносити до так званих інженерних. Іншими словами, спорудження призначені для виконання сугубо технічних задач (наприклад, міст, телевізійна щогла, тунель, станція метро, димар, резервуар і т. д.). Внутрішній простір будинків розділяється на окремі приміщення (житлова кімната, кухня, аудиторія, службовий кабінет, цех і ін.). Приміщення, розташовані в одному рівні, утворять поверх. Поверхи розділяються перекриттями. У будь-якому будинку можна умовно виділити три групи взаємно зв'язаних між собою чи частин елементів, що у той же час як би доповнюють і визначають один одного: об'ємно-планувальні елементи, тобто великі частини, на які можна розчленувати весь обсяг будинку (поверх, окреме приміщення, частина будинку між основними його стінами, що розчленовують, і ін.); конструктивні елементи, що визначають структуру будинку (фундаменти, стіни, перекриття, дах і ін.); будівельні вироби, тобто порівняно дрібні деталі, з яких складаються конструктивні елементи. Форма будинку в плані, його розміри, а також розміри окремих приміщень, поверховість і інші характерні ознаки визначаються в ході проектування будинку з урахуванням його призначення. Будь-який будинок повинний відповідати наступним основним вимогам: 1) функціональної доцільності, тобто будинок повинний цілком відповідати тому процесу, для якого воно призначено (зручність проживання, праці, відпочинку і т д.); 2) технічної доцільності, тобто будинок повинен надійно захищати людей від зовнішніх впливів (низьких чи високих температур, опадів, вітру), бути міцним і стійкої, тобто витримувати різні навантаження, і довговічним, зберігаючи нормальні експлуатаційні якості в часі; 3) архітектурно-художньої виразності, тобто будинок повинний бути привабливим по своєму зовнішній (екстер'єрі) і внутрішньому (інтер'єру) виду, сприятливо впливати на психологічний стан і свідомість людей; 4) економічної доцільності, що передбачає найбільш оптимальні для даного виду будинку витрати праці, засобів і часу на його зведення. При цьому необхідно також поряд з одноразовими витратами на будівництво враховувати і витрати, зв'язані з експлуатацією будинку. Безумовно, комплекс цих вимог не можна розглядати у відриві друг від друга. Звичайно при проектуванні будинку прийняті рішення є результатом погодженості з урахуванням усіх вимог, що забезпечують його наукову обґрунтованість. Головним з перерахованих вимог є функціональна, чи технологічна, доцільність. Тому що будинок є матеріально-організованим середовищем для здійснення людьми найрізноманітніших процесів праці, побуту і відпочинку, то приміщення будинки повинні найбільше повно відповідати тим процесам, на які дане приміщення розраховане; отже, основним у будинку чи його окремих приміщеннях є його функціональне призначення. При цьому необхідно розрізняти головні і підсобні функції. Так, у будинку школи головною функцією є навчальні заняття, тому шкільний будинок в основному складається з навчальних приміщень (класні кімнати, лабораторії тощо). Поряд з цим у будинку здійснюються і підсобні функції: харчування, суспільні заходи, керівництво тощо Для них передбачаються спеціальні приміщення: їдальні і буфети, актові зали й ін. При цьому перераховані функції для цих приміщень будуть головними. Їм же відповідають свої підсобні функції. Усі приміщення в будинку, що відповідають головним і підсобним функціям, зв'язуються між собою комунікаційними приміщеннями, основне призначення яких забезпечувати руху людей (коридори, сходи, вестибулі й ін.). Якість середовища залежить від таких факторів, як простір для діяльності людини, розміщення устаткування і руху людей; стан повітряного середовища (температура і вологість, повітрообмін у приміщенні); звуковий режим (забезпечення чутності і захист від шумів, що заважають,); світловий режим; видимість і зорове сприйняття; забезпечення зручностей пересування і безпечної евакуації людей. Отже, для того щоб правильно запроектувати приміщення, створити в ньому оптимальне середовище для людини, необхідно врахувати усі вимоги, що визначають якість середовища. Ці вимоги для кожного виду будинків і його приміщень установлюються Будівельними нормами і правилами (СНіП) — основним державним документом, що регламентує проектування і будівництво будинків і споруджень у нашій країні. Технічна доцільність будинку визначається рішенням його конструкцій, що повинне враховувати всі зовнішні впливи, сприймані будинком у цілому і його окремих елементах. Ці впливи підрозділяють на силові і несилові (вплив середовища). До силового відносять навантаження від власної маси елементів будинку (постійні навантаження), маси устаткування, людей, снігу, навантаження від дії вітру (тимчасові) і особливі (сейсмічні навантаження, впливи в результаті аварії устаткування тощо). До несилового відносять температурні впливи (викликають зміна лінійних розмірів конструкцій), впливу атмосферної і ґрунтової вологи (викликають зміна властивостей матеріалів конструкцій), рух повітря (зміна мікроклімату в приміщенні), вплив променистої енергії сонця (викликає зміна фізико-технічних властивостей матеріалів конструкцій), вплив агресивних хімічних домішок, що містяться в повітрі (можуть привести до руйнування конструкцій), біологічні впливи (викликувані чи мікроорганізмами комахами, що приводять до руйнування конструкцій), вплив шуму від джерел усередині чи поза будинком, що порушують нормальний акустичний режим приміщення. З урахуванням зазначених впливів будинок повинний задовольняти вимогам міцності, стійкості і довговічності. Міцністю будинку називають здатність сприймати впливи без руйнування й істотних залишкових деформацій. Стійкістю (твердістю) будинку називають здатність зберігати рівновагу при зовнішніх впливах. Довговічність означає міцність, стійкість і схоронність як будинку в цілому, так і його елементів у часі. Будівельні норми і правила поділяють будинку по довговічності на чотири ступені: І — термін служби більш 100 років; ІІ — від 50 до 100 років; ІІІ — від 20 до 50 років; IV — від 5 до 20 років. Важливою технічною вимогою до будинків є пожежна безпека, що означає суму заходів, що зменшують можливість виникнення пожежі і, отже, загоряння конструкцій будинку. Застосовувані для будівництва матеріали і конструкції поділяють на неспалені, важкозгораємі і спаленні. Конструкції будинку характеризуються також межею вогнестійкості, тобто опором впливу вогню (у годинник) до втрати чи міцності стійкості або до утворення наскрізних чи тріщин підвищення температури на поверхні конструкції з боку, протилежної дії вогню, до 140 С (у середньому). По вогнестійкості будинку розділяють на п'ять ступенів у залежності від ступеня загоряння і межі вогнестійкості конструкцій. Найбільшу вогнестійкість мають будинку І ступеня, а найменшу — V ступеня. До будинків І, ІІ й ІІІ ступенів вогнестійкості відносять кам'яні будинки, до IV — дерев'яні оштукатурені, до V — дерев'яні неоштукатурені будинки. У будинках І й ІІ ступенів вогнестійкості стіни, опори, перекриття і перегородки неспалені. У будинках ІІІ ступеня вогнестійкості стіни й опори неспалені, а перекриття і перегородки важкозгораємі. Дерев'яні будинки IV і V ступенів вогнестійкості по протипожежних вимогах повинні бути не більш двох поверхів. Архітектурно-художні якості будинку визначаються критеріями краси. Будинок повинний бути зручним у функціональному і зробленим у технічному відношенні. При цьому естетичні якості чи будинку комплексу будинків можуть бути підняті до рівня архітектурно-художніх образів, тобто рівня мистецтва, що відбиває засобами архітектури визначену ідею, що активно впливає на свідомість людей. Для досягнення необхідних архітектурно-художніх якостей використовують композицію, масштабність і ін. При рішенні економічних вимог повинні бути обґрунтовані прийняті розміри і форма приміщень з урахуванням дійсних потреб населення, оскільки в умовах соціалістичного суспільства виробництво і розподіл здійснюються в інтересах усього народу. Так, у міру рішення житлової проблеми в нашій країні підвищується норма житлової площі на людину, квартири робляться більш зручними по плануванню, мають велику підсобну площу, убудоване устаткування. Економічна доцільність у рішенні технічних задач припускає забезпечення міцності і стійкості будинку, його довговічності. При цьому необхідно, щоб вартість 1 м2 чи площі 1 м3 обсягу будинку не перевищувала встановленої межі. Зниження вартості будинки може бути досягнуто раціональним плануванням і недопущенням надмірностей при встановленні площ і обсягів приміщень, а також внутрішній і зовнішній обробці; вибором найбільш оптимальних конструкцій з урахуванням виду будинків і умов його експлуатації; застосуванням сучасних методів і прийомів виробництва будівельних робіт з урахуванням досягнень будівельної науки і техніки. Для вибору економічно доцільних рішень СНіПом установлений розподіл будинків по капітальності на чотири класи в залежності від їхнього призначення і значимості. Наприклад, будинок може бути віднесено до першого класу, якщо він має і ступінь вогнестійкості і довговічності, виконаний з першосортних матеріалів, конструкції мають достатній запас міцності, якщо приміщення в ньому мають усі види благоустрою, що відповідають його призначенню, підвищене якість обробки. Будинку в залежності від призначення прийнято підрозділяти на цивільні, промислові і сільськогосподарські. 8. Загальноприйнята глибина закладання фундаментів: - на здіймистих ґрунтах – не менше розрахункової глибини промерзання ґрунтів; - на умовно нездіймистих (крупноуламкових із порохо-глинистим заповненням, дрібних і пилуватих пісках і всіх видах глинистих ґрунтів твердої консистенції) при глибині промерзання до 1 м – не менше 0,5 м, до 1,5 м – не менше 0,75 м;
|
Плита WS35 + Пенополістирол100 - Бетон150 - Плита WSD35
Товщина, мм (без штукатурки) - 220 
