Характеристика фізичного виховання, його мета та завдання.

 

Фізичне виховання – система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я та загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.

 

Основними завданнями фізичного виховання є:

 

Сприяння правильному фізичному розвитку учнів, зміцненню їхнього здоров’я;

 

Розвиток основних рухових якостей. Спеціалісти вважають, що у початкових класах потрібно виховувати спритність і швидкість, у середніх поряд з тим – загальну витривалість, у старших класах – спритність, швидкість, силу і витривалість. У процесі фізичного виховання школярі вчаться переборювати впевненість, страх, утому, завдяки чому в них розвиваються не тільки фізичні, але й моральні якості;

 

Формування життєво важливих рухових умінь і навичок: біг, стрибки, плавання, метання, вправи на гімнастичних снарядах, акробатика і т.д.;

 

Виховання стійкого інтересу і потреби в систематичних заняттях фізичною культурою;

 

Набуття необхідного мінімуму знань в галузі гігієни і медицини, фізичної культури і спорту. Школярі повинні одержати чітке уявлення про режим дня й особистої гігієни, про значення фізичної культури і спорту для зміцнення здоров’я і підтримки високої працездатності, про гігієнічні правила занять фізичними вправами, руховий режим і природні фактори загартовування, шкоду паління й алкоголю і т.д.

 

До основних засобів виховання фізичної культури школярів належать фізичні вправи, природні і гігієнічні фактори.

 

Фізичні вправи включають гімнастику, ігри, туризм, спорт.

 

З педагогічної точки зору цінність гімнастики полягає в тому, що вона може вибірково впливати на розвиток окремих систем і функцій організму. Розрізняють гімнастику основну, гігієнічну, спортивну, художню, виробничу, лікувальну. Відповідно до навчальної програми з фізичної культури учні займаються переважно основною гімнастикою (загально розвивальні вправи без предметів і з предметами – м’ячами, палицями, скакалками, прапорцями; ходьба; біг; стрибки; метання; елементарні акробатичні вправи).

 

Задовільняючи природній потяг дітей і підлітків до рухової активності, ігри збуджують колективні переживання, радість спільних зусиль, сприяють зміцненню дружби і товариських стосунків. У початкових класах школи в основному проводяться рухливі ігри, у середніх і старших – спортивні.

 

Туризм – це прогулянки, екскурсії, походи і подорожі, що організуються для ознайомлення учнів із рідним краєм, природними, історичними і культурними пам’ятками. У туристських заходах школярі набувають фізичного загартування, витривалості, навичок орієнтування на місцевості, досвіду колективного життя і діяльності, керівництва і підпорядкування, на практиці засвоюють норми відповідального ставлення до природного середовища.

 

В організації і проведенні туристських походів (піших, лижних, човнових і велосипедних) разом із учителями фізкультури беруть участь класні керівники, батьки. Особливу увагу вони несуть за дозування фізичних навантажень, дотримання правил безпеки й охорони життя і здоров’я дітей.

 

На відмінну від фізичної культури спорт завжди пов’язаний із досягненням максимальних результатів в окремих видах фізичних вправ. На змаганнях, в умовах гострої спортивної боротьби, підвищеної відповідальності за свої результати перед колективом, учні долають значні фізичні і нервові навантаження, виявляють і розвивають рухові та морально-вольові якості.

 

Серед засобів фізичного виховання особлива роль належить природним факторам (сонце, повітря, вода). В єдиному комплексі з фізичними вправами, вони посилюють оздоровчий вплив на учнів. Слід пов’язувати з ними усі види рухової активності школярів, а також використовувати у вигляді спеціально організованих процедур -–сонячних і повітряних ванн, обтирань, обливань.

 

Фізичне виховання потребує гігієнічного забезпечення фізкультурних занять, раціонального режиму навчальної праці, відпочинку, харчування, сну, соворого дотримання санітарно-гігієнічних вимог до шкільних будівель, спортивних залів, рекреаційних і допоміжних приміщень (оптимальна площа, світловий і тепловий режим, регулярне провітрювання, вологе прибирання). Снаряди, інвентар і устаткування, що використовуються для занять фізичними вправами, за розмірами, вагою й будовою повинні відповідати віку й статі учнів. Учні повинні виконувати норми і правила, пов’язані з гігієною побуту і спортивних занять (догляд за тілом, гаряче харчування і повноцінний сон, наявність спортивного взуття і одягу).

 

Ретельно продуманий і систематично виконуваний режим дня зміцнює здоров’я, створює бадьорий, життєрадісний настрій, виховує акуратність, точність, організованість, дисциплінованість, пунктуальність, самоконтроль.

 

Режим дня не може бути однаковим для всіх школярів. Він диференціюється від стану здоров’я, рівня працездатності, конкретних умов життя й індивідуальних особливостей учнів. Загальні для всіх є ранкова гімнастика, туалет, навчальні заняття в школі, обід, післяобідній відпочинок, виконання домашніх завдань, перебування на свіжому повітрі, спорт, заняття за інтересами, вечеря, вечірня прогулянка, підготовка до сну.