Студопедия — Ретроспектива дослідження форм російського народно-сценічного танцю
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Ретроспектива дослідження форм російського народно-сценічного танцю






Російський народний танець один з найбільш поширених і стародавніх видів народної творчості. Він виник на основі трудової діяльності людини. У танці народ передає свої думки, почуття, настрої, відносини до життєвих явищ.

Розвиток російського народного танцю тісно пов'язане з усією історією російського народу. Кожна нова епоха, нові політичні, економічні, адміністративні та релігійні умови відбивалися у формах суспільної свідомості, у тому числі і в народній творчості. Все це несло з собою відомі зміни в побуті російського народу, що, у свою чергу, накладало відбиток і на танець, який на багатовіковому шляху свого розвитку піддавався різним змінам.

Російський народно-сценічний танець – це яскраве, барвисте творіння народу Росії, що є емоційним художнім специфічним відображенням його побуту, характеру, думок, почуттів, естетичних поглядів та розуміння краси навколишнього світу [12, с. 30].

Російський народно-сценічний танець, джерелом якого є народна творчість та обрядовість, пройшов довгий та складний шлях розвитку.

Наші далекі пращури приписували хореографії чудодійну силу, вірили, що обрядовою пляскою можна здійснити надприродні зв’язки між окремими предметами та життєвими явищами. З прадавніх часів вони регулювали свою життєдіяльність особливими обрядами, які являли собою колективне здійснення певних магічних дій, які супроводжувалися співом, словом, драматичною грою, плясовими рухами. Це обряди трудові та сімейні.

З трудових до наших часів дійшли обряди землеробські чи календарні, що визначалися сільськогосподарськими роботами на протязі всього року. Метою календарних обрядів був магічний вплив на навколишній світ, землю, сили природи, викликаний прагненням оберігати себе від стихійних лих, неврожаю і т.д.

Календарні обряди були двох циклів: пов’язані з підготовкою до врожаю (обряди зимового та літнього циклів) та його збиранням (обряди осіннього циклу). Сімейні обряди пов’язані з подіями в житті окремої людини – народженням, вступом в пору зрілості, зі створенням сім’ї, смертю [4, с. 20].

Староруські обряди чи їх залишки цінні для нас як свідки «сивої старовини», складаючи основу розвитку народного художньої творчості. Аналізуючи їх, співвідносячи з даними інших наук, вивчаючих стародавнє суспільство, порівнюючи з творчістю інших народів, проводячи паралелі з зафіксованими творами російського фольклору, можна уявити собі картину становлення окремих форм російської народної хореографії, передачі хореографічних традицій одного покоління іншому.

Вважається, що хоровод – одна з найдавніших форм російської народної хореографії. Але навіть поверхове знайомство з тематикою російських хороводів говорить про їх достатньо пізнє походження. В хороводах наш предок виступає уже як соціальний тип, відображається у взаємовідносинах з суспільством, в той же час в обрядах він виступає ще не відокремившись від природи. Це говорить про те, що російський народний хоровод – результат розвитку більш ускладненої культури. Йому передували ранні, початкові форми хореографічного мистецтва, а саме обрядові пляски.

В давньоруських обрядових плясках з’явилися форми мислення, властиві тому часу. Це анімізм та магія. Анімізм є втілення природи за аналогією з живими істотами, уявлення про те, що за кожним предметом природи ховається

невидимий дух, що кожний предмет - живий. В зв'язку з анімізмом виникають й магічні уявлення – віра в силу слова, ритму, пластичної дії, рухи тіла, за допомогою яких можна, нібито, впливати на силу природи та визвати бажані для людини результати: удачу на охоті, щедрий врожай, приплід худоби, покращеня здоров’я та інші.

В центрі землеробської пляски була імітація явищ природи, тварин та птахів, трудових процесів. І тут людина уявне приймала за дійсне. Хоронячи (чи спалюючи) чучело Масляниці, люди уявляли, що хоронять зиму. Відтворюючи трудові процеси, надіялися отримати щедрий врожай.

В обрядових плясках людина закріпляла свої зання та навички. Не маючи можливості зрозуміти тот чи інший результат своїх дій, вона пояснювала це впливом добрих та злих сил. Для отримання бажаного результату намагалася відтворити дії в тій же черзі та в тій обстановці, які принесли їй удачу, тобто, так, як, за її уявленням, було необхідно добрим силам. Так закріплювалися обрядові пляски та передавалися від одного до іншого покоління.

Силою творчої уяви наш пращур, говорячи словами А. Енштейна, намагався «створити в собі просту та ясну картину світу, для того, щоб відірватися від світу відчуттів, щоб в відомій ступені спробувати замінити цей світ власною картиною. На цю картину та її оформлення людина переносила центр тяжіння свого духовного життя, щоб в ньому отримати спокій та впевненість, які він не міг знайти в дуже тісному колообігу власного життя» [5, с. 23].

Мисливча пляска слугувала своєрідним тренажем перед справжньою охотою. В плясці зобразувався звір, його рухи. Звір тікав від мисливців, а вони шукали його сліди, доганяли та убивали. Хоча про існування мисливчих плясок можливо тільки здогадуватися. Основою для цього слугують окремі фрагменти обрядів, збережені залишки давніх ігр, а також зміст наскальних записів, вирізаних фігурок звірів, тварин. Зображення сцен охоти, малюнки звірів та фігурки тварин, прикраси з кісточок знайдені аржеологами в багатьох місцях Російської Федерації. Стоянки в Костенках, в Гагарино, малюнки в каповій печері датуються епохою палеоліту. Це майже 15 тисяч роів до нашої ери. В той час наші пращури жили мисливством. Можливо, що навіть в той давній час вони мали мисливчі обряди, пісні, пляски, які з переходом до землеробства мали змогу зубутися та перетворитися в ігри, де фігурують образи мисливців та тварин.

Наш пращур-русич в своїй землеробській плясці, як і в мисливській, теж теж намагайвся йти до практичної мети. Відтворюючи трудові процеси, він отримував необхідний досвід. В якості прикладу можна показати широко поширену хороводну гру «Лён», в якій показується, по сутності, серія виробничих уроків. «Дочь», а за нею весь хоровод дівчат просять «мать» навчити, як «на лен землю пахать», «зелен лен полоти», «зрелый лен брати» і так далі [5, с. 25].

Страродавні обрядові танці, опрацьовані талановитими реставраторами, балетмейстрами, мистецтвознавцями, набувають надзвичайно багатої палітри засобів виразності, лексики, техніки та виходять на новий рівень вже в сценічному варіанті, а саме: орнаментальні та ігрові хороводи; одинарні, парні, масові, групові, перепляси; лінійні та квадратні кадрилі.

Довгий час вважали, що російський народний танець - це тільки танець; так і казали: давайте станцюємо «російський», станцюємо «бариню». Важко визначити скільки народних творчеств і танців побутує в Росії. Їх неможливо порахувати. Самодіяльні колективи активно включаються у творчу роботу, і не один прекрасний танець побачимо ми на сцені в їх виконанні. Завдяки цьому російська народна хореографія пережила як би друге народження і російський народний танець зажив у всьому своєму різноманітті на сцені.

Сучасна російська народно-сценічна хореографія постійно розвивається, збагачується новими темами, новою пластикою. Ускладнюється композиція народно-сценічних хореографічних композицій, загострюється форма їх сценічної подачі. За останні пів століття, завдяки творчості балетмейстрів, виникли нові різновиди російських народно-сценічних творів, яких раніше не існувало. З'явилися такі нови нові композиційні музично-танцювальні форми, як «хореографічна сюїта», «хореографічна картина», «вокально-хореографічна композиція» та інші. Та ці зміни не вплинули на функціональну структуру сучасної російської народно-сценічної хореографії.

На сьогоднішній час існує багато професійних та аматорських ансамблів художньої самодіяльності, в яких використовується народно-сценічна хореографія Росії. Серед яких найбільш відомими є хореографічний ансамбль «Берізка», під керівництвом Н. Надєждіної, ансамбль народного танцю І. Мойсеєва, ансамбль пісні й танцю під керівництвом П. Вірського, ансамбль пісні і танцю народів Сибіру під керівництвом М. Годенка. Сьогодні майже у кожному колективі народно-сценічного танцю Україні, у спеціалізованих середніх та вищих навчальних закладах використовуються танцювальні постановки на матеріалі російської хореографії [ 1, с. 48].

Функціональний погляд на російське народне мистецтво наполягає на принципі, згідно якому всі групи творів, як і кожний окремий твір, виконують певні соціальні функції, тобто впливають на людину, на її громадське життя. Функції, в свою чергу, визначають долю даної групи творів, в тому числі й долю кожного окремого твору російської народної творчості [4, с. 11].

Що розуміється під словом «функція»?

П.Г. Богатирьов, наприклад, під фунцією розуміє призначення твору, його зміст, який несе в собі твір або його окремі частини [4, с. 12].

Так, в народному костюмі від виділяє такі фунції, як: «практична», «естетична», «еротична», «святкова», «станова», «функція національної та регіональної приналежності, «обрядова», «магічна», «функція, пов’язана з принадлежністю носія костюму до певного віросповідання», «вікова», соціально-статева», «моральна» та інші [15, с. 299].

Про народну пісню П.Г. Богатирьов пише, що вона окрім естетичної, «має інші функції: магічну; функцію знаку, вказуючого на на місцевість поширення пісні; функцію, що полягає в регулюванні ритму роботи; функцію, що вказує на вік виконавця і того, ким повинна виконуватися пісня (чоловіками, жінками) та інші» [15, с. 366].

Дещо інакше трактує поняття «функція» Є. В. Померанцева. У неї під функцією розуміється характер та направлення дії на аудиторію тим чи іншим фольклорним твором. Вона пише: «В залежності від намірів розповідача при виконанні на перший план, фольклорна проза легко змінює й свою жанрову принадлежність». Нею виділяються такі функції прозаїчних жанрів фольклора, як «магічна», «інформативна» та інші [26, с. 14].

Вище наведені значення функцій, я вважаю, не заважають одне одному. Перша трактовка має більш вузьке смислове значення, ніж друга. Кожна з них може бути застосованою до певного виду (жанру) фольклору, виходячи з його специфічних особливостей. В цьому випадку пропонується використовувати слово «функція» в іншому значенні, тобто під функцією розуміти характер та направлення впливу на людей (уточнюється, не тільки на глядацьку аудиторію) того чи іншого твору російської народно-сценічної хореографії.

Головну функцію, специфічну тільки для російської народної хореографії, навряд чи можна правильно охаректеризувати не враховуючи тієї основної соціальної потреби суспільства, яка власне визвала до життя хореографічне мистецтво, піддтримує та відтворює його вже на протязі багатьох століть.

Існування російської народно-сценічної хореографії як жанра мистецтва дійсно пов’язане з реалізацією саме естетичних запросів російських людей. Але це, зрозуміло, не означає, що естетитична функція завжди є головною. В народній хореографії, як і в усіх інших видів мистецтва, є своя специфіка. Тому правомірніше говорити не про специфічну для народної хореографії функції, а про специфічність виконання народною хореографією функцій мистецтва.

Поряд з естетичною функцією російська народна хореографія ще спрадавна виконувала й інші соціально важливі функції, а саме:

1) Магічну;

2) Комунікативну;

3) Інтегруючу;

4) Регулятивну;

5) Інформативну;

6) Евристичну;

7) Розважаючу та інші.

Всі функції російського народного хореографічного мистецтва тісно пов’язані та переплетені між собою. Російська народна хореографія в усі часи виконувала одночасно дікілька функцій. Вона до цього часу має в собі як би пучок функцій, тобто впливає на людей комплексно, в кількох взаємопов’язаних напрямках. Іншими словами, російській народній хореографії притаманна певна структура функцій, яка інтегрально характеризує її вплив на суспільне життя.

Структура функцій російського танцювального мистецтва – це не просто сукупність впливів на суспільство. Це особлива система, що має певну закономірність, суть якої в наступному: зникнення чи зміна інтенсивності однієї з функцій, або виникнення нової, викликає зміни в загальній структурі функцій, які виконує російська народна хореографія.

Своєрідність того чи іншого жанру російської народно-сценічної хореографії пояснюється оригінальністю структури функцій, які виконує певних жанр. При цьому у кожного жанру є своя головна функція, яка задає тон загальному напрямку впливу даного жанру на суспільство, з іншої сторони, впливає на «поетичну систему», «форма виконання» творів даного жанру. Функція, поетика, форма виконання – це три сторони російського народного хореографічного твору тісно пов’язані між собою. П.Г. Богатирьов, наприклад, пише, що «форма костюму та його функція, або, краще сказати, його функціональна структура, взаємно обумовлюють одине одного [4, с. 361].

Процес зміни в жанровому складі російської народної хореографії історично проходив приблизно так. Зі зміною умов життя народу змінювалися потреби людей. Це, в свою чергу, викликало необхідність зміни структури функцій, які виконувала російська народна хореографія (адже кожна окрема функція забезпечувала виконання певної потреби. Зміна в структурі функцій безпосередньо привели до зміни форми виконання та поетичності хореографічних творів.

 

 

1.3. Класифікація та характерні особливості форм російського народно-сценічного танцю

 

Майже не можливо порахувати, скільки різноманітних танців та плясок існувало на Русі та існує до цього часу в сучасній Росії. Всі ці танці, спираючись на класифікацію А.А. Клімова, розподілено за танцювальними формами, він виділяє такі форми російського народно-сценічного танцю: хороводи (ігровий, орнаментальний), пляски (парна пляска, масовий пляс, перепляс, групова пляска, квадратна пляска, лінійна пляска), кадрилі, [12, с.29].

Характеристика даних форм російського народно-сценічного танцю наведена нижче.

· Хоровод.

Вважається, що хоровод найдавніша музично-танцювальна форма російської народної хореографії.

Основою хороводу є виконання хороводної пісні всіма його учасниками. Танець, пісня, гра в хороводі органічно взаємопов’язані між собою. Хоровод об’єднує та збирає велику кількість учасників.

Хоровод – це масове народне дійство, де пляска, чи просто кроки, чи гра органічно взаємопов’язані з піснею. Хороводи мають культово-обрядову, соціальну та побутову тематики [ 12, с. 30].

Учасники хороводу тримаються, як правило за руки, іноді за хустку, шаль, пояс, віночок. В деяких хороводах танцівники за руки не тримаються, а рухаються один за одним або поряд, зберігаючи певний чіткий інтервал, іноді йдуть парами.

Хоровод поширений по всій Росії, і кожна область вносить щось нове, створюючи різноманітність в стилі, композиції, характері та манері виконання.

Хороводи виконуються в повільному, помірному та швикому темпах.

В окремих районах Росії існують свої місцеві особливості виконання хороводів, пов’язаних з природними кліматичними умовами, зі специфікою побуту та праці, людськими взаємовідносинами, які формувалися в різних життєвих умовах. Ці особливості виявляються і в складі виконавців, і в ритмі, і в змісті пісень, під які йде хоровод, і в манері виконання, властивій тілький певній місцевості [ 12, с. 31].

На виконання хороводів впливає й різноманітність костюмів, які в різних областях значно відрізняються один від одного, деякі з них взагалі не схожі на загально прийнятий російський «сарафан», який ми уже так звикли бачити на сцені.

Велике значення при постановці хороводів відводиться фігурам. Фігури можуть утворюватися одними дівчатами, чи хлопцями, чи хлопцями та дівчатами разом, які можуть бути різноманітно та органічно побудовані.

В свою чергу хороводи поділяються на такі види:

Орнаментальні. Якщо в тексті пісні, супроводжуючої хоровод немає певної дії, яскраво вираженого сюжету, дійових осіб, то це і є орнаментальний хоровод. Учасники хоровода ходять кругами, рядами, заплітають з хороводного ланцюга різноманітні фігури, погоджуючи свій крок з ритмом пісні, яка є лише музичним супроводом.

Іноді орнаментальні хороводи своїм малюнком, побудовою розкривають та передають зміст пісні, який частіше всього пов’язаний з образами російської природи, з поетичними узагальненнями, колективною працею народу, його побутом.

Орнаментальні хороводи в різних областях Росії мають назву фігурні, узорні, мереживні та інші. Цей хоровод відрізняється строгістю форм та невеликою кількістю фігур. Весь хоровод складається лише з декількох фігур, які органічно переходять, переливаються, перебудовуються із одної в іншу.

Ігрові. Хоровод, в пісні якого маються дійові особи, ігровий сюжет, певна дія, то зміст пісні розігрується всіма учасниками хороводу одночасно. Виконавці за допомогою пляски, міміки, жестів створюють різноманітні образи та характери героїв. Часто персонажами пісні є тварини, птахи, і тоді учасники хороводу наслідують іх рухи, звички [8, с.127].

В ігрових хороводах головним є розкриття сюжету, зіткнення характерів та інтересів дійових осіб. Більше всього тем для ігрових хороводів міститься в піснях, відображаючих життя та побут народу. В дію хороводу органічно входять хустинка, стрічка, віночок, палиця та інше. Ці предмети іноді слугують також і символами. Так віночок символізує шлюбний союз, хустинка замінює подушку, перину і т.д.

В таких хороводах може виділятися виконавець, граючий роль, а іноді дві або три, та частіше всього виділяються декілька дійових осіб. В ігрових хороводах малюнок побудови простіший чим орнаментальний. Композиційно ці хороводи будуються по колу, по лініям, по парам. В центрі кола відбувається дія, розігрується сюжет.

В лінійній побудові хороводів учасники розділені на дві групи, які ведуть своєрідний діалог. Існують певні групи пісень, що вимагають обов’язкового лінійної побудови або кругової. В ігрових хороводах вагомого значення набувають акторські здібності учасників.

· Пляска.

В давнину пляски носили обрядовий, культовий характер, та з часом придбали побутовий. Пляска – це найбільш поширений та улюблений жанр російського народно-сценічного танцю [12. с. 32].

Пляска народилась в хороводі та вийшла з нього, розірвавши холодний ланцюг, ускладнюючи технічну основу, створивши свої форми та малюнки, змінивши хороводну пісню плясовою з різним музичним супроводом. Пляскою можна виражати різні стани людини.

Пляска складається з окремих рухів – елементів, які відрізняються характерною манерою виконання, мають російський національний колорит. Кожні рухи в плясці наповнені змістом. Різноманітність танцювальних рухів кількість яких в декілька разів збільшується за рахунок імпровізацій виконавців, - характерна особливість російської пляски.

У виконавця російської пляски дуже виразні руки, голова, плечі, обличчя, руки та інше. Пляска надає можливість розкрити індивідуально особливості риси характеру. В плясці можуть брати участь хлопі та дівчата, чоловіки та жінки, молодь та похилі люди.

Для чоловічої пляски характерні широта, розмах, завзятість, сила, увагата повага до своєї партнерки. Для жіночої пляски характерні величавість, плавність, благородство, задушевність, проте часто вона виконується живо, з завзяттям.

В кожній плясці є свій зміст, сюжет. Одною з відмінних особливостей пляски є індивідуальна імпровізація. Пляска відрізняється від хоровода більш багатою та складною танцювальною лексикою. Окрім збагачення лексики пляска надає можливість для ускладнення та різноманіття просторового малюнка: відважні виходи юнаків, завзяті проходки дівчат, перебігання, різноманітні по малюнку переходи пар та інше, - все це створює нові малюнки та побудови, властиві тільки плясці.

Відрізняє пляску від хороводів й музичний супровід. Пляски виконуються не тільки під пісні, а й під акомпонемент різних музичних інструментів. Пісні, під які виконуються пляски, в основному швидкі, їх мелодії яскраво прикрашені акцентами та чітко вираженою активною ритмікою. Такі пісні називають плясовими. Плясові та хороводні пісні десь наближувались, на завжди маючи відмінні риси. Виконавці та глядачі плясок підкреслюють її ритмічні акценти за допомогою підголосків, оплесків та різних музичних інструментів. Інстументальний супровід – це ще одна відмінна особливість, яка відрізняє пляску від хоровода.

Пляски поділяються на такі види:







Дата добавления: 2015-10-15; просмотров: 631. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Условия приобретения статуса индивидуального предпринимателя. В соответствии с п. 1 ст. 23 ГК РФ гражданин вправе заниматься предпринимательской деятельностью без образования юридического лица с момента государственной регистрации в качестве индивидуального предпринимателя. Каковы же условия такой регистрации и...

Седалищно-прямокишечная ямка Седалищно-прямокишечная (анальная) ямка, fossa ischiorectalis (ischioanalis) – это парное углубление в области промежности, находящееся по бокам от конечного отдела прямой кишки и седалищных бугров, заполненное жировой клетчаткой, сосудами, нервами и...

Основные структурные физиотерапевтические подразделения Физиотерапевтическое подразделение является одним из структурных подразделений лечебно-профилактического учреждения, которое предназначено для оказания физиотерапевтической помощи...

Объект, субъект, предмет, цели и задачи управления персоналом Социальная система организации делится на две основные подсистемы: управляющую и управляемую...

Законы Генри, Дальтона, Сеченова. Применение этих законов при лечении кессонной болезни, лечении в барокамере и исследовании электролитного состава крови Закон Генри: Количество газа, растворенного при данной температуре в определенном объеме жидкости, при равновесии прямо пропорциональны давлению газа...

Ганглиоблокаторы. Классификация. Механизм действия. Фармакодинамика. Применение.Побочные эфффекты Никотинчувствительные холинорецепторы (н-холинорецепторы) в основном локализованы на постсинаптических мембранах в синапсах скелетной мускулатуры...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия