Практична робота № 6 (2 години)
Мета:Навчитися давати оцінку сумісності природних і господарських підсистем. Завдання: а) антропогенна трансформація ландшафтів лісової зони при будівництві ГЕС; б) функціональне зонування промислового регіону. Обладнання: лінійки, прості і кольорові олівці. Література: 4, 6, 7. г) Завдання для самостійної роботи
д) питання до іспиту (диференційованого заліку на заочному відділенні) 1. Екологічний підхід і екологічний метод дослідження. Ландшафтний підхід. Модель геосистеми та екосистеми. Процес екологізації наук. Об'єкт і предмет ландшафтної екології. 2. Визначення ландшафтної екології та уявлення про ландшафт з точки зору ландшафтної екології. Місце ландшафтної екології в системі наук. 3. Історія розвитку ландшафтної екології. Екологічні підходи до дослідження ландшафту на початку ХХ ст. (Х.Коулса, Ф. Клеменса, У.Рюбеля. К.Троля, Л.Раменського). Повоєнні екологічні дослідження Е.Неєфа, Г. Ріхтера, Г. Хаазе, К.Троля, Ю.Шмітхюзена та ін.) Дослідження В.Б.Сочави, А.П.Вінка. Геоекологічні дослідження 80-х і 90-х років. 4. Методологічні основи ландшафтної екології. Системно-синергетична концепція. Загальнонаукове уявлення про системи. Поняття «система», «геосистема», «геоекосистема». 5. Властивості цілісності геосистем: відособленість, стійкість, структура, ієрархічність, поліструктурність, організація, зв'язки (речові, енергетичні, інформаційні, прямі і зворотні: негативні, позитивні, безпосередні, опосередковані та ін.). 6. Сутність синергетичного підходу: принцип сінергізу, нелінійність, ентропія, стохастичні процеси і невизначеність, стійкість, біфуркація, дисипація. Організація та самоорганізація. Флуктуація. 7. Методи ландшафтної екології. Загальнонаукові: системний, синергетичний, історичний, порівняльний, екологічний, математичний, просторовий, експертний. Конкретнонаучні: ординації, картографічний, ландшафтно-екологічного моделювання, дистанційні методи, польові (маршрутні, ключових ділянок, стаціонарні), метод полігонів-трансектів та ін. 8. Середовище ландшафтів. Середовище як фактор самоорганізації та саморозвитку геосистем. Типи середовищ: тектонічне, геоморфологічне, кліматичне, біоценотичне, географічне, ландшафтне, соціальне, економічне, екологічне. Внутрішнє і зовнішнє середовища геосистем. 9. Природні ландшафтно-екологічні фактори. Фактори-ресурси і фактори-регулятори. Позиція і позиційність. Сістемоформіруючі зв'язки. Порціонність ландшафтостворюючих потоків. 10. Бар'єрні ефекти. Ландшафтно-географічні поля. Ландшафтна катена. Екотон. Геоекотони. 11. Концепція ландшафтно-екологічної ніші. Уявлення про ніші в біологічній екології. Поняття ніші в ландшафтної екології. 12. Фундаментальна та реалізована ніша. Типологічні та індивідуальні ніші ландшафту. Обсяг ніші. 13. Ландшафтно-екологічна амплітуда. Факторні амплітуди і ознакові діапазони ландшафту. 14. Ніші і характерні обсяги ландшафту. Перекриття ніш і гільдії ландшафтів. Оцінка ступеня перекриття ніш. 15. Типи і класифікація місцерозташувань. Закриті та відкриті схили. Поняття геотопів. Поняття місця ландшафту. 16. Типи місцерозташувань. Класифікація місцерозташувань. 17. Класифікація гірських ландшафтів в залежності від позиції місцерозташування на схилі (закриті і відкриті схили). 18. Основні сфери застосувань прикладної ландшафтної екології. 19. Стадії планування ландшафту. Екологічна політика. 20. Екологічна експертиза та аудит. 21. Менеджмент ландшафту. Басейновий та регіональний підходи до менеджменту. Моніторинг. 22. Територіальне екологічне планування. 23. Буферні зони: водоохоронні, санітарно-захисні, прибережно-захисні зони річок, водосховищ, ставків та озер; 2-х кілометрові водоохоронні зони вздовж берега моря; буферні зони природно-заповідних об'єктів; приміські зони населених пунктів; санітарно-захисні зони промислових підприємств, складських приміщень, ліній електропередач, ферм та ін.; придорожні землі відведення з організацією лісосмуг. Розміри і структура буферних зон. 24. Екологічна інфраструктура. 25. Співвідношення урбанізованих та середообразуючих геосистем. 26. Історія становлення концепції екологічного ризику. 27. Поняття екологічний ризик і його місце серед інших близьких понять. 28. Підходи до визначення і критеріїв виділення екологічного ризику: соціальний, соціально-економічний, еколого-економічний, екологічний та геоекологічний. 29. Класифікації екологічних ризиків за масштабом дії: локальний; регіональний; національний; глобальний; за характером впливу: одномоментний: разовий і багаторазовий; перманентний; кумулятивний (збільшується); екстенсивний (зменшується); по повноті обліку: приватний (від одного виду небезпеки); сумарний (від декількох видів небезпек); за формою прояву: прямий; непрямий; повний; за сферою впливу: соціальний; економічний; екологічний; по можливості запобігання: відвернений; частково відвернений; невідвернений. 30. Джерела забруднення ландшафту. Поняття «забруднення». 31. Джерела природного забруднення атмосферного повітря: газоподібного, аерозольного, радіоактивного. Джерела антропогенного забруднення: теплоенергетика (теплові та атомні електростанції), чорна та кольорова металургія, вугільна, нафтодобувна, нафтопереробна, хімічна промисловість, промисловість будівельних матеріалів; транспорт, сільське господарство; побутове забруднення. 32. Вплив основних забруднювачів на організм людини та інші компоненти ландшафту. Генетичний взаємозв'язок між забрудненням атмосферного повітря та іншими компонентами ландшафту. 33. Концентрації різних шкідливих речовин і стан людини. Вплив забруднювачів на тваринний і рослинний світ, ґрунтовий покрив, технічні споруди. Вплив забруднювачів на геоекологічний стан атмосферного повітря (видимість, кольоровість, випадання опадів і ін.) 34. Класифікація антропогенних забруднювачів. Інгредієнтне забруднення: механічне, хімічне, біологічне; параметричне: теплове, шумове, світлове, електромагнітне, радіоактивне; биоценотичне; деструктивне; естетичне. 35. Джерела викиду: безперервного і перервної дії, одиничні і лінійні, точкові і розосереджені. Викиди аварійні. 36. Закономірності поведінки забруднюючих речовин в ландшафті. Шляхи перенесення забруднюючих речовин. Поведінка забруднюючих речовин в нижніх шарах атмосфери. Закономірності макро-, мезо, - і мікроциркуляції і перенесення забруднювачів. 37. Кругообіг шкідливих речовин. Швидкість розкладання і перенесення в залежності від типу ландшафту. Здатність ландшафту до самоочищення. 38. Оцінка ландшафту за станом компонентів середовищ. Основні вихідні поняття. Поняття ГДК: максимально разової, середньодобової, робочої зони; гранично допустимі викиди (ГДВ); тимчасово погоджені викиди (ВСВ), скиди (ВСС), орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ) і ін. 39. Фонове забруднення. Комбінований вплив шкідливих речовин: ефект сумації, ефект синергізму. Клас небезпеки ВВ. 40. Нормування впливів на ландшафт. 41. Санітарно-гігієнічна оцінка населених місць. Рекреаційні території. Поняття потенціалу забруднення повітря. Облік комплексу факторів при визначенні потенційного стану повітряного басейну. 42. Критерії виділення зон різного потенціалу забруднення ландшафту станом повітряного басейну. Типи екоситуацій за станом повітряного басейну. Індикатори підвищеного забруднення середовища.
е) критерії оцінювання знань студентів з курсу «Основи ландшафтної екології». Критерії оцінювання знань студентів з дисципліни, розроблені на основі Положення про оцінювання знань студентів у Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського (2010) та Положення про оцінювання знань студентів на географічному факультеті Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (2010). Денне відділення
Зміст дисципліни «Основи ландшафтної екології» складається з одного змістового модулю, за результатами якого передбачений модульний контроль. На завершення курсу передбачений іспит. Застосовується поетапна накопичувальна система оцінювання знань студентів: оцінки, отримані за всі види контролю знань, ураховуються при складанні підсумкової оцінки з дисципліні. Семестровий контроль (іспит) проводиться після закінчення аудиторних занять і спрямований на перевірку відповідності знань студента ОПП, здібності студента здійснювати інтеграцію навчального матеріалу, бачити міждисциплінарні зв'язки, вирішувати творчі завдання. Для здійснення поточного контролю на практичних заняттях передбачені питання для обговорення. Крім того, оцінюється виконання практичних завдань та складання конспектів, а також виконання самостійної роботи і модульного контролю. 1. Поточний контроль: а) практичні роботи з тем курсу (максимально 18 балів). Під час практичних занять проводиться поточний контроль, спрямований на перевірку знань та розуміння матеріалу з окремих тем, формування конкретних практичних навичок та вмінь. При умові відвідання усіх практичних занять та виконання усього обсягу роботи студент може набрати максимально 18 балів (по 3 бали за кожну з шості практичних робіт). На практичних роботах по кожній темі проводиться усне опитування студентів згідно з питаннями та завданнями, що надаються на самостійне вивчення.
Критерії оцінювання практичних робот: 3 бали – повні вичерпні висновки, глибоке розуміння матеріалу, що викладається, вільне орієнтування в ньому, матеріал викладається гарною мовою з дотриманням логічної послідовності, акуратність у виконанні схем, карт, малюнків та написанні тексту. Студент дає вичерпні відповіді на запропоновані питання. Глибоке розуміння матеріалу, що викладається, вільне орієнтування в ньому. Матеріал викладається гарною мовою з дотриманням логічної послідовності, використання конспектів при відповідях допускається тільки при необхідності цитування важливого матеріалу. Активна робота протягом усього практичного заняття.
2 бали – повні висновки, матеріал викладається гарною мовою з дотриманням логічної послідовності, акуратність у виконанні схем, карт, малюнків та написанні тексту. Студент надає правильні відповіді на запропоновані питання, але не зовсім повні. Використання конспектів при відповідях допускається тільки при необхідності цитування важливого матеріалу.
1,5 бали - висновки недостатньо повні, матеріал викладається гарною мовою з дотриманням логічної послідовності, акуратність у виконанні схем, карт, малюнків та написанні тексту. Студент надає правильні відповіді на запропоновані питання, але не зовсім повні. Утруднення у виявленні зв'язку матеріалу, що викладається, з іншими розділами програми. Незначні порушення логічної послідовності у викладі. При відповіді використовується конспект. 1 бал - висновки недостатньо повні, непослідовні, присутня неохайність у виконанні схем, карт, малюнків та написанні тексту. Студент надає неповні відповіді на запропоновані питання. Неточності у формулюваннях. Певні утруднення у виявленні внутрішньопредметних зв'язків. При відповіді студент активно використовує власний конспект по обговорюваній темі, що виноситься викладачем на самостійне вивчення. 0,5 бала – висновки неповні, непослідовні, робота оформлена неохайно. 0 балів – практична роботавідсутня або рівень її виконання не підлягає оцінюванню. б) конспекти лекцій та тем, що вивчаються самостійно (сумарно максимально 7 балів).
Оцінювання проводиться за семибальною шкалою: Критерії оцінювання конспектів 7 балів – повні й акуратні конспекти, грамотне написання географічної термінології. 6 балів – досить повні, акуратні конспекти, грамотне написання географічної термінології. 5 балів - акуратні конспекти, грамотне написання географічної термінології, однак конспекти недостатньо повні. 3-4 бали - конспекти недостатньо акуратні, неповні, присутні помилки в написанні географічної номенклатури. 1-2 бали - конспекти безсистемні, неохайні, безграмотні. 0 балів - конспект відсутній. 2. Модульний контроль після закінчення курсу (максимально 35 балів).
Модульний контроль проводиться після завершення курсу і спрямований на перевірку розуміння студентом структурних і системних взаємозв’язків між темами курсу. - вважається, що студент приймав участь у модульному контролі, якщо він з’явився на контрольний захід та отримав завдання; - при проведенні модульного контролю забороняється використання сторонніх джерел інформації, обмін інформацією з іншими студентами. Студент може звернутися за роз’ясненням змісту завдання до викладача; - при виявленні викладачем порушень студентом встановленого порядку при проведенні модульного контролю викладач усуває цього студента від проведення контролю, не перевіряє його відповідь, робить на ньому відповідний запис і оцінює контрольне завдання в 0 балів; - результат модульного контролю знань студента, що не з'явився на нього з неповажної причини, оцінюється в 0 балів.
Критерії оцінювання письмового модульного контролю:
30-35 балів 1. Дані правильні і повні відповіді на всі теоретичні питання завдання відповідно до навчальної програми. 2. Повністю вирішено практичне завдання. 3. Матеріал викладено грамотною мовою з дотриманням логічної послідовності.
25-29 балів 1. Дані правильні, але не повні відповіді на всі теоретичні питання завдання. Допущені несуттєві похибки або неточності. 2. Практичне завдання виконано, але в ньому допущена незначна помилка. 3. Матеріал викладено грамотною мовою з дотриманням логічної послідовності.
Бали 1. Відповіді на теоретичні питання в принципі правильні, але неповні. Допущені неточності у формулюваннях і логічні похибки. 2. Практичне завдання виконано не повністю. 3. Матеріал викладено грамотною мовою з порушенням логічної послідовності.
менше 10 балів 1. Відповіді на теоретичні питання містять грубі помилки, які свідчать про незнання і нерозуміння відповідних розділів програмного матеріалу. 2. Завдання не вирішені або вирішені частково. Виявляється незнання фундаментальних законів і невміння їх використовувати. 3. У викладі навчального матеріалу допущені граматичні термінологічні помилки, порушена логічна послідовність.
|
