Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Підбір комплексу методик, спрямованих на дослідження конфліктів у медичному колективі




 

Ми вважаємо доцільним використати в нашому дослідженні наступні методики: методика діагностики рівню конфліктності особистості, тест Томаса, методика Басса-Дарки, методика діагностики особистісной гнучкості/ригідності, тест "Самооцінка психічних станів" (за Айзенком), методика діагностики домінуючої стратегії психологічного захисту, методика визначення інтегральних форм комунікативної агресивності (В.В.Бойко), діагностика готовності до ведення переговорів та розв’язання конфліктів.

Методика діагностики рівню конфліктності особистості. Пропонується чотирнадцять тверджень з трьома варіантами відповідей. Більш високий рівень конфліктності передбачає наявність відповідних рси характеру, що зумовлюють продукування конфліктів, використання конфліктогенів спілкування та, взагалі, підвищення конфліктогенності відносин у колективі [47].

Тест Томаса "Стиль поведінки в конфліктній ситуації".Для визначення стилю поведінки особистості в конфліктній ситуації була застосована методика американського соціального психолога К.Н. Томаса (1973). Вона допомагає виявити типові способи реагування респондентів на ті або інші конфліктні ситуації. З її допомогою можна визначити, наскільки людина схильна до суперництва й співробітництва, чи прагне віна до компромісів, чи уникає конфліктів або, навпаки, намагається загострити їх.

Мета даної методики: одержати подання про виразність тенденції до прояву відповідних форм поведінки в конфліктній ситуації [47].

Тест Басса-Дарки, призначений для виявлення рівня агресії, дозволяє визначити загальні тенденції до різних форм агресивної поведінки. Він є найбільш відомою діагностичною процедурою вивчення агресивних проявів. Цей опитувальник спрямований на діагностику так званої мотиваційної агресії – прямого прояву реалізації властивих особі агресивних тенденцій. Відомо, що опитувальник володіє слабкою стійкістю до тенденції випробовуваного давати соціально-бажані відповіді, також не дозволяє провести відмінності між агресивною поведінкою і агресивністю як властивістю особи. Проте, метою дослідження було виявлення психологічних чинників, що детермінують агресивну поведінку підлітка, а тому вказані недоліки тесту було вирішено не враховувати. В результаті застосування тесту з'явилася можливість виявити загальні тенденції в двох групах випробовуваних підлітків.

Створюючи опитувальника, А.Басс і А.Дарки виділили наступні види агресивних реакцій:

1. фізична агресія (напад) – використання фізичної сили проти іншої особи;

2. непряма агресія – агресія, непрямими шляхами направлена на інше обличчя (плітки, злобні жарти), агресія, яка ні на кого не направлена, вибухи люті, що виявляються в крику, тупанні ногами, битті кулаками по столу і т.д. Ці вибухи характеризуються не спрямованістю і неврегульованістю;

3. схильність до роздратування – готовність до прояву при щонайменшому збудженні запальності, різкості, грубості;

4. негативізм – опозиційна манера поведінки, звичайно направлена проти авторитету; ця поведінка може наростати від пасивного опору до активної боротьби проти сталих правил;

5. вырезано

Точно знати, що відбулося і які наслідки поганого виконання роботи.

Для критичного аналізу не повинно бути закритих зон і недоторканих осіб.

Вислухати позицію що критикується до кінця. Викласти своє розуміння того, що будете критикувати.

Б. Структура конструктивної критики:

Вказівка на суть недоліків, що гальмують роботу. Вказівка на основного винуватця негативного результату. Виявлення інших людей, причетних до помилок. Аналіз умов, що сприяли збою в роботі. Вказівка на людей, причетних до створення таких умов. З'ясовування психологічних причин, що призвели людину до того, що вона припустила промахи в роботі.

Кваліфікація самого недоліку по критеріях: повторювальності, значимості, наслідкам.

Прогнозування наслідків, що випливають із події що критикуються

(для колективу, для критика і т.д.).

Визначення постраждалих від помилок і тих, хто буде виправляти їх.

Поєднання оцінки з відповідальністю за помилки.

Конкретні пропозиції шляхів ліквідації недоліків.

Пропозиції про терміни ліквідації недоліків.

Пропозиція про сили і засоби, необхідних для усунення недоліків.

Вказівка на неможливість повторення подібних подій.

В. Діловий характер критики полягає в тому, що:

Критика повинна мати емоційний накал щоб задіти за живе, але не повинна перетворювати співробітників у ворогів.

Критичний виступ завершується пропозиціями, спрямованими на виправлення діла.

Необхідно кваліфікувати суть допущеного промаху, розкрити його об'єктивні і суб'єктивні причини.

У критику повинні бути враховані мотиви дій що критикується й об'єктивні наслідку.

Не варто згладжувати гострі кути: це може призвести до повторення негативних явищ.

Критик несе моральну, а іноді і юридичну відповідальність за свідоме перекручування фактів. Надавати критику право на захист. Представляти доказ особистої провини критика. Критика не повинна бути загальної, без точної вказівки на помилки.

Г. Зниження внутрішнього опору критиці сприяють:

Виняток із її понять, що зачіпають гідність людини. Реалізація принципу доречності форми критики (різка критика починаючого працівника може завдати більше шкоди, чим користі);

Доброзичливість: завдання критики - допомогти співробітнику, а не задіти його самолюбство.

Недопущення повторної критики, якщо помилка полагоджена.

Коректність критики неприємних для критикючих людей: тут легко помилитися, засудивши не заради діла, а через ворожість.

Не придушувати в підлеглого почуття самостійності.

Вчити співробітників самокритичності на своєму прикладі.

Виключити підрив критикою довіри між працівниками.

Критикуючи, нагадати людині про його позитивні якості. Показати, що критику самому вигідно виправитися. Перед критикою пригадати свої власні помилки.

Для збереження відношень сторін важливо те, як інший сприймає критику. Якщо критик позитивно настроєний на сприйняття критики, то вона виконує конструктивну роль. Для цього необхідно знати таке:

Критика у свою адресу - резерв удосконалювання.

Об'єктивна критика - це форма допомоги критику в пошуках і усуненні недоліків у роботі.

Немає критики, із якої не можна витягти користь.

Всякий затиск критики шкідливий, тому що утрудняє подолання недоліків.

Не зв'язувати сутність критики з особистістю людини, що її викладає.

Не дуже важлива форма критики, важливий її зміст.

Критика в мою адресу робить мене сильнішим, тому що допомагає усунути недоліки на моєму шляху до успіху.

Усе, що я зробив, можна зробити краще.

Цінна здібність - уміти бачити в критиці раціональне зерно, навіть якщо воно з першого погляду не очевидне.

Будь-яка критика потребує міркувань: як мінімум - про те, чим вона викликана, як максимум - про те, як виправити положення.

Мене критикують - значить вірять у моєї здібності виправити діло.

 


 


Поможем в написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой





Дата добавления: 2015-10-15; просмотров: 1035. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.024 сек.) русская версия | украинская версия
Поможем в написании
> Курсовые, контрольные, дипломные и другие работы со скидкой до 25%
3 569 лучших специалисов, готовы оказать помощь 24/7