Схема спирання та навантаження

 

4.1. Випробування міцності, жорсткості і тріщиностійкості плити повинні проводитися за схемами спирання і навантаження, встановлюваними у серії № 1.141-1, вип. 1 з урахуванням вказівок ДСТУ Б.В.2.6-7-95.

4.2. Випробування міцності, жорсткості і тріщиностійкості виконують навантаженням, практично близькими до рівномірно розподіленого по всій плиті, за схемою, що зображена на рис.14.

Між окремими вантажами (бетонними блоками) повинні залишатися зазори не менш 50 мм.

Навантаження на плиту слід прикладати поетапно ступенями, в порядку, вказаному на рис.14, кожна з яких не повинна перевищувати 10% контрольного навантаження при перевірці міцності та тріщиностійкості та 20% контрольного навантаження при перевірці міцності.

4.3. Конструкції повинні випробуватися, як правило, у тому положенні, в якому вони знаходяться в стадії експлуатації.

4.4. Пристрої опор для випробувань повинні відповідати схемі спирання, прийнятої при розрахунку плити (шарнірно нерухома і шарнірно рухома опори).

4.5. Щоб у процесі навантаження конструкція могла вільно деформуватися, її опори і завантажувальні пристрої не повинні перешкоджати переміщенням.

Відстань від низу випробовуваної конструкції, що згинається, до верха страхувальних опор повинне складати не менш 1/20 прольоту.

 

5. Установка приладів

5.1. Установка приладів на досліджуваній конструкції є дуже відповідальною операцією, тому що допущена помилка в установці може викликати похибки результатів випробування.

5.2. Всі прилади повинні бути попередньо повірені і для кожного з них визначені поправочні коефіцієнти.

 

 

5.3. Величина прогину плити визначається прогиноміром, вставленим посередині прольоту, а врахування осадок опор здійснюється двома прогиномірами, установленими на опорах (рис. 15). При прогині плити на величину прогиномір (П-1) фіксує величину осадки лівої опори , прогиномір (П-3) — величину осадки правої опори , а прогиномір (П-2) — величину переміщення перерізу плити по середині прольоту , яка складається з прогину і напівсуми осадок обох опор (рис. 16).

Прогин балки дорівнює:

(10)

Прогиноміри з'єднуються з конструкцією за допомогою дроту товщиною 0,4 мм.

 

 

 

6. Вимірювальні прилади

 

6.1. Для виміру лінійних переміщень при випробуваннях статичним навантаженням використовують дротові прогиноміри, для виміру ширини розкриття тріщин — відліковий мікроскоп МПБ-2.

6.2. Для виміру переміщень більш 10 мм варто застосовувати прогиномір Аїстова (ПАО-6), його ціна поділки 0,01 мм,а величина переміщень, що заміряться, практично необмежена (рис. 17).

6.3. Перші відліки по приладах беруться перед початком завантаження, далі після кожного ступеня завантаження.

6.4. Після прикладання кожного ступеня навантаження, плиту витримують під цим навантаженням не менше ніж 10 хвилин. Після прикладання контрольного навантаження при контролі жорсткості її слід витримувати під цим навантаженням не менше 30 хвилин.

Контрольні відліки по усіх вимірювальних приладах фіксують на початку та наприкінці кожного витримування.

 

 

7. Огляд конструкції під час випробування і після його закінчення.

 

7.1. Перед початком випробувань відзначають усі тріщини, відколи й інші ушкодження, виявлені в елементах конструкцій, що навантажуються. Поверхні конструкцій, що навантажуються, у зонах можливої появи тріщин біляться для полегшення спостережень під час іспитів.

7.2. Після кожного ступеня завантаження здійснюється огляд конструкції, причому особлива увага приділяється тим місцям, де при попередньому огляді конструкції були виявлені дефекти.

7.3. Фіксуються тріщини і дефекти, не виявлені при перших оглядах конструкції.

7.4. Кінці тріщин відзначають поперечним штрихом, поруч з яким пишуть ступінь навантаження, що відповідає довжині тріщини. Сукупність таких оцінок дає наочну картину поступового розвитку ушкоджень у міру росту навантаження.

 

8.1. Техніка безпеки при випробуваннях статичним навантаженням

 

Для забезпечення безпеки повинні бути прийняті заходи на випадок руйнування конструкції. Для цієї мети під конструкцією, що навантажується, улаштовують страхувальні опори, установлюють стійки і т.д., що не заважають її деформації під навантаженням. Ці запобіжні пристрої повинні бути досить міцні і стійкі, щоб цілком сприйняти на себе вагу конструкції у випадку вичерпання її несучої здатності,

Завантажувальні і розподільчі пристрої повинні відповідати вимогам техніки безпеки, бути надійно закріпленими і мати всі необхідні захисні огородження.