Загальні положення наступального бою

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 3092

Наступпроводиться з метою розгрому противника і оволоління важливими районами, рубежами і об'єктами місцевості. Він полягає в ураженні противника всіма наявними засобами, рішучій атаці, стрімкому просуванні військ в глибину його бойового порядку, знищенні і полоненні його живої сили, захопленні озброєння і техніки, різних об'єктів і намічених районів (рубежів) місцевості .

Наступ може застосовуватися після тривалої або короткочасної оборони, при переході військ в контрнаступ і для розвитку успіху, досягнутого в контрнаступальній (наступальній) операції.

В залежності від обставин і постановки завдань наступ може проводитися на противника, який обороняється, наступає або відходить.

Наступ на противника, який обороняється, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу. Він, як правило розпочинається проривом оборони противника, який полягає у зламі її ударами всіх видів зброї і рішучою атакою механізованих і танкових підрозділів на вузькій ділянці, у створенні пролому в обороні і подальшому його розширенні в сторони флангів і в глибину. При наявності в обороні противника розривів, проміжків і відкритих флангів бригада може переходити в наступ по всій смузі шляхом нанесення кількох ударів по найбільш слабких ділянках оборони, здійснення маневру механізованими і танковими підрозділами і їх спільної атаки противника з фронту, флангів, тилу.

Наступ на противника, який наступає, ведеться шляхом зустрічного бою, а на того, що відходить - шляхом його переслідування.

Наступ повинен проводитися у високому темпі, безупинно вдень і вночі, з швидким перенесенням зусиль в глибину, широким застосуванням охоплень і обходів противника, нанесенням по ньому одночасних ударів з фронту, у фланги, тил і з повітря, розчленуванням і знищенням його по частинах.

Темпи наступу механізованої (танкової) військової частини можуть складати до 20км на добу.

Механізована і танкова військова частини можуть наступати на головному або другорядному напрямку в першому ешелоні ОТЗ, складати його другий ешелон або знаходитися в загальновійськовому резерві.

Танкова військова частина застосовується, як правило, на напрямку головного удару для розгрому основного угрупування противника і розвитку наступу в глибину.

Смуга наступу механізованої (танкової) військової частини складає 6-8км, ширина ділянки прориву – до 4 км, глибина завдання - 10-15км. Бойове завдання механізованої (танкової) військової частини визначається в залежності від складу і стану угрупування противника, побудови його оборони і стану інженерного обладнання опорних пунктів, районів і позицій, задуму бою, складу і бойових можливостей механізованої військової частини, характеру місцевості та інших умов. Глибина бойового завдання механізованої (танкової) військової частини визначається з урахуванням можливих темпів наступу.

Механізованій (танковій) військовій частині першого ешелону вказуються найближче і подальші завдання (завдання дня). Крім того, командира військової частини орієнтують щодо завдання на наступну добу.

Механізованій(танковій) військовій частині другого ешелону вказуються найближче завдання і напрямок подальшого наступу (продовження наступу).

Найближче завдання механізованої (танкової) військової частини першого ешелону полягає в розгромі в своїй смузі наступу першого ешелону бригади противника, що обороняється, і оволодіння першою позицією

Подальше завдання механізованої (танкової) військової частини першого ешелону полягає в розвитку наступу, розгромі бригадних резервів противника і оволодінні їх рубежем.

Напрямок продовження наступумеханізованої (танкової) військової частини визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувався розгром бригадних резервів противника і виконання завдання корпусом, поставленого на добу наступу.

Найближче завдання механізованої (танкової) військової частини другого ешелону при введенні її в бій може полягати в розвитку наступу, завершенні розгрому спільно з бригадами першого ешелону дивізійних резервів противника і оволодінні призначеним рубежем.

Напрямок продовження наступу механізованої (танкової) військової частини другого ешелону визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалося виконання бойового завдання корпусом на всю глибину.

Бойовий порядок механізованої (танкової) військової частини в наступі будується в один або два ешелони. При одноешелонній побудові бойового порядку виділяється сильний загальновійськовий резерв.

Створення системи зв’язку і забезпечення зв’язку в наступальному бою механізованої (танкової) військової частини визначаються передусім бойовою задачею, рішенням командира військової частини, прийнятою системою управління, організацією взаємодії і всебічного забезпечення бойових дій військ.

Складні умови для організації зв’язку створюються в механізованій (танковій) військовій частині, що наступає на головному напрямку у першому ешелоні оперативного шикування ОТЗ.

Створення системи зв’язку в механізованій (танковій) військовій частині залежать від таких умов: наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником що обороняється, або наступ з висуненням з глибини.

Під час наступу на противника що обороняється, з положення безпосереднього зіткнення умови для організації системи зв’язку більш сприятливі, ніж під час наступу з висуненням з глибини. З’являється можливість повніше організувати зв’язок, своєчасно розвернути і обладнати в інженерному відношенні вузли зв’язку, здійснити заходи щодо захисту ліній зв’язку від пошкодження вогнем противника і різними видами бойової техніки. Є можливість вибрати більш доцільні маршрути рушення рухомих засобів зв’язку.

Під час наступу механізованої (танкової) військової частини з висуненням з глибини ці умови, як правило, відсутні. Однак, виникає необхідність в організації і забезпеченні системи зв’язку в вихідному районі, під час висуненні підрозділів механізованої (танкової) військової частини на рубіж переходу в атаку і на рубежі переходу в атаку, при обмежених можливостях використання радіозв’язку для управління військами.

У залежності від бойового складу механізованої (танкової) військової частини (штатних і доданих сил і засобів) визначається розгалуженість системи зв’язку, тобто необхідна кількість напрямів зв’язку і різних засобів для забезпечення їх роботи.

Глибина шикування бойового порядку і задачі, що виконуються підрозді­ла­ми механізованої (танкової) військової частини, визначають побудову системи зв’язку, впливають на швидкість її розгортання і можливості використання різних засобів зв’язку.

На організацію зв’язку в механізованій (танковій) військовій частині робить вплив прийнята система управ­ління військами і порядок роботи пунктів управління.

Для управління підрозділами механізованої (танкової) військової частини створюються: командний пункт, запасний командний пункт і тиловий пункт управління. Елементом командного пункту механізованої (танкової) військової частини є передовий пункт управління (ППУ).

Усі пункти управління повинні, як правило, включати центр бойового управління (ЦБУ), пункти управління начальників родів військ і служб, вузли зв’язку і групу забезпечення, бути швидкорухомими, мати надійний зв’язок між собою і забезпечувати управління підрозділами в будь-якій обстановці під час знаходження як на місці, так і при переміщенні.

Командний пункт (КП) є основним пунктом управління, з якого командир військової частини здійснює управління під час підготовки і в ході бойових дій. Він розгор­та­ється за бойовими порядками частин першого ешелону на такому віддаленні, звідки забезпечується надійне управління.

На командному пункті механізованої (танкової) військової частини знаходиться командир з основним опера­тив­ним складом, в який звичайно входять заступник командира з виховної роботи, начальник штабу і начальники родів військ і служб з необхід­ни­ми їм офіцерами, а також офіцери оперативної групи від технічної частини і тилу. Крім того на командному пункті механізованої (танкової) військової частини розташовується група управління авіацією (ГУА).

Запасний командний пункт (ЗКП) розгортається на напрямі другого удару, якомога ближче до підрозділів першого ешелону, щоб командир військової частини міг особисто впливати на хід бою.

Під час пересування командира механізованої (танкової) військової частини на запасний командний пункт з ним, як правило, слідує начальник оперативного відділення, начальник розвід­ки, один-два офіцери оперативного відділення і начальники родів військ і служб за його вказівкою. У залежності від умов місцевості віддалення ЗКП від лінії фронту може становити 1 – 3 км. Згідно обстановки склад вузла зв’язку ЗКП може змінюватися.

Тиловий пункт управління (ТПУ) механізованої (танкової) військової частини призначається для управління тилом, а також підрозділами технічного забезпечення. Він розгортається в районі розташування основної частини тилу механізованої (танкової) військової частини.

У склад ТПУ входять заступники командира військової частини з тилу і з озброєн­ня з підлеглими ним службами. Офіцери, які займаються питаннями обліку і комплектування, а також інші офіцери, що не ввійшли до складу команд­но­го і запасного командного пунктів. Він очолюється заступником командира військової частини з тилу.

Місце і час розгортання командного пункту механізованої (танкової) військової частини в вихідному районі, під час виконання найближчої задачі і задачі дня звичайно вказує командир ОТЗ, інших пунктів управління – командир військової частини.

Командний пункт і запасний командний пункт переміщаються в різний час з таким розрахунком, щоб не порушувалося управління підлеглими (доданими) підрозділами і забезпечувався безперервний зв’язок з взаємодіючими підрозділами, командиром (штабом) ОТЗ та сусідами.

Переміщення пунктів управління проводиться швидко, потайно, організоване, забезпечуючи управління при переміщенні, і не повинне співпа­да­ти за часом з вирішальними подіями в ході бойових дій.