Здійсненя форсування водних перешкод

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 2074

Під час наступу війська часто будуть зустрічати на своєму шляху різні водні перешкоди (ріки, озера, канали, протоки і водосховища). Механізована (танкова) військова частина може здійснювати форсування водних перешкод з ходу або після планомірної підготовки. У ході наступу форсування водних перешкод здійснюється, як правило, з ходу, у високому темпі і на широкому фронті.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником на водній перешкоді форсування здійснюється після планомірної підготовки, яка проводиться потайно і в короткі терміни.

Механізована (танкова) військова частина форсує водну перешкоду звичайно в своїй смузі наступу. Ширина ділянки форсування механізованої (танкової) військової частини може бути до 10 км і більш та включати дві-три ділянки форсування батальйонів першого ешелону і переправи військових частин.

Угрупування сил і засобів механізованої (танкової) військової частини для форсування сходу створюється під час підходу до водної перешкоди. При цьому бойовий порядок механізованої (танкової) військової частини звичайно будується в два ешелони.

На період форсування механізованої (танкової) військової частини може бути посилена десантними і понтонно-мостовими частинами інженерних військ ОТЗ.

На ділянці форсування механізованої (танкової) військової частини насамперед організовуються десантні і поро­мні переправи, а потім мостові переправи. Переправи обладнуються з роз­ра­хунку: на кожний батальйон першого ешелону – одна-дві десантні переправи, одна поромна переправа; на механізовану (танкову) військову частину – одна-дві мостові переправи.

Управління військами під час підходу до водної переправи і при форсуванні здійснюється, як і в ході наступу. Однак задачі управління значно розширяються, оскільки необхідно забезпечити керівництво не тільки підрозділами, ведучими бій за вихід до ріки, що форсують водну перешкоду і ведучими бій на протилежному березі, але і управління радіо десантними і понтонно-мостовими підрозділами, а також всією комендантською службою на вихідному березі і на переправах.

На вихідному березі запасний командний пункт механізованої (танкової) військової частини звичайно розгор­та­ється в 1–3 км, командний пункт в 4–6 км від берега, ТПУ – до 30 км; командні спостережні пункти батальйонів розгортаються поблизу переправ. Особлива ува­га приділяється організації комендантської служби, основними задачами якої є: регулювання руху, підтримка встановленого порядку і контроль за дотриман­ням заходів маскування під час висування до водної перешкоди, на переправах і на протилежному березі.

Звичайно керівництво діями інженерних підрозділів що забезпечують переправу військ, комендантською службою в районах переправ та переправою військ здійснює заступник командира військової частини і начальник інженерної служби військової частини, які організовують свій пункт управління на вихідному березі в такому місці, звідки забезпечується спостереження за основними переправами і військами на підході до них.

Комендантська служба здійснюється комендантами дільниць форсування, комендантами переправ, контрольно-пропускними пунктами, комендантськими постами і постами регулювання висування. На кожну переправу призначаються коменданти переправ і його помічники.

На мостові і паромні переправи коменданти і їх помічники призначаються з числа офіцерів інженерних підрозділів, що обладнують переправи, а на десант­ні переправи – з числа офіцерів військ, що переправляються. Комендант пере­п­ра­­ви звичайно знаходиться на вихідному березі, один з його помічників – на контрольно-пропускному пункті, а інший помічник – на протилежному березі річки, після захвату плацдарму.

Вихід підрозділів на переправу здійснюється через контрольно-пропускні пункти, які організовуються на вихідному рубежі для форсування на видаленні до 3–5 км від річки.

На шляхах підходу до переправ комендантську службу несуть підрозділи регулювання і комендантської служби механізованої (танкової) військової частини, а на переправах – понтонно-мостові підрозділи, призначені для їх обладнання і управління.

У місцях посадки військ виставляються комендантські пости, а між місцями посадки, контрольно-пропускні пункти, між переправами – пости регулювання руху (регулювальники).

Запасний командний пункт механізованої (танкової) військової частини під час успішного форсування пере­мі­ща­ється на протилежний берег услід за першим ешелоном, а командний пункт – слід за другим ешелоном механізованої (танкової) військової частини. Під час висування передового загону до водної перешкоди командир військової частини може знаходиться на одному з спосте­реж­ли­вих пунктів, розгорнених в безпосередній близькості від берега, а після переправи передового загону – на спостережному пункті, розгорненому на проти­лежному березі.