Особливості ліквідації наслідків хімічної аварії

 

Внаслідок аварії на хімічно небезпечному об’єкті може статися порушення технологічних процесів у виробництві, пошкодження трубопроводів, ємностей, сховищ, транспортних засобів, які призводять до викиду аварійно хімічно небезпечних речовин (АХНР) в атмосферу у кількостях, які можуть викликати масове ураження людей, тварин, а також хімічне зараження води, ґрунту тощо. При цьому утворюється зона хімічного зараження – територія, в межах якої в приземному шарі повітря міститься АХНР у кількостях, які становлять небезпеку для життя і здоров’я людей, для сільськогосподарських тварин і рослин упродовж певного часу.

 

Залежно від фізико-хімічних властивостей АХНР, умов їх зберігання і транспортування у разі аварій на хімічно небезпечних об’єктах можуть виникнути надзвичайні ситуації з хімічною обстановкою чотирьох основних типів.

Перший тип – розгерметизація (вибух) ємностей або технологічного обладнання, які містять газоподібні (під тиском), криогенні, перегріті скраплені АХНР. При цьому утворюється первинна газопарова або аерозольна хмара з високою концентрацією АХНР, яка поширюється за вітром.

Другий тип – аварійні викиди або пролив скраплених отруйних газів (аміак, хлор тощо), перегрітих летючих токсичних рідин з температурою кипіння нижчу за температуру навколишнього середовища (окис етилену, фосген, окисли азоту, сірчаний ангідрит, синильна кислота тощо).

Третій тип – пролив у піддоння (обвалування) або на поверхню значної кількості скраплених або рідких АХНР з температурою кипіння нижчою або близькою до температури навколишнього середовища (фосген тощо), а також у разі горіння великої кількості добрив (нітрофоски) або сірки.

Четвертий тип – аварійний викид (проливання) значної кількості мало летючих АХНР рідких або твердих (несиметричний диметілгідразин, фенол, сірчаний вуглевод, діоксин, солі синильної кислоти).

Основним уражуючим чинником надзвичайних ситуацій, пов’язаних з хімічною обстановкою першого типу, є інгаляційний вплив на людей і тварин високих (смертельних) концентрацій парів АХНР. Масштаби ураження при цьому залежать від кількості АХНР, які викинуто, розмірів хмари, концентрації отруйної речовини, швидкості вітру, стану приземного шару атмосфери (інверсія, конвекція, ізотермія), щільності парів АХНР, часу доби, характеру місцевості і щільності населення.

Уражуючи чинники надзвичайних ситуацій другого типу проявляють себе інгаляційним впливом на людей і тварин смертельних концентрацій первинної хмари (короткочасне) і тривалого впливу вторинної хмари з уражуючими концентраціями парів. Крім того, внаслідок проливу АХНР може бути заражений ґрунт і вода.

У разі надзвичайних ситуацій третього типу утворюється вторинна хмара АХНР з уражуючими концентраціями, яка може поширюватися на значну відстань.

Уражуючими чинниками надзвичайних ситуацій четвертого типу є небезпечні наслідки зараження людей і тварин у разі тривалого перебування їх на зараженій місцевості.

Локалізація і знезаражування джерел хімічного зараження має за мету заглушити або знизити до мінімально можливого рівня вплив шкідливих і небезпечних чинників, які становлять загрозу для життя і здоров’я людей, екології, а також ускладнюють ведення рятувальних та інших невідкладних робіт на аварійному об’єкті і в зоні хімічного зараження за його межами.

Локалізація і знезаражування джерел хімічного зараження (з урахуванням можливих типів хімічної обстановки) може включати наступні основні операції:

- локалізацію протигазової фази первинних і вторинних хмар АХНР;

- знезаражування первинних і вторинних хмар АЗНР;

- локалізацію проливів АХНР;

- знезаражування (нейтралізацію) проливів АХНР.

Основними способами локалізації і знезаражування джерел хімічного зараження, з урахуванням виду АХНР є:

- постановка водяних, а також рідинних завіс з використанням нейтралізуючих розчинів;

- розсіювання хмар за допомогою теплових та повітряно-газовими потоками;

- обвалування проливу, збір рідинної фази АХНР у приямки, засипання проливу сорбентами, зниження інтенсивності випарювання покриттям дзеркала проливу полімерною плівкою, розбавлення проливу водою з введенням нейтралізаторів, засипання нейтралізуючими речовинами і твердими сорбентами, випалювання, згущення і вивіз.

Вибір технологій локалізації і знезаражування джерел хімічного зараження проводиться з урахуванням типу хімічної обстановки, характеристики і стану АХНР.

Керівник ліквідації наслідків хімічної аварії у разі надходження даних про виникнення аварій оцінює масштаби можливого зараження і визначає кількість населення, яке проживає у них, і якому загрожує небезпека, завдання хімічній і медичній розвідкам, видає необхідні розпорядження щодо проведення заходів захисту населення, і організовує аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи в осередку ураження.

На підставі оцінки обстановки приймається рішення на ліквідацію наслідків хімічної аварії, у якому визначається:

- райони і наслідки руйнування хімічно небезпечних об’єктів;

- об’єм рятувальних робіт і порядок їх проведення;

- сили і засоби, які залучаються до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт і їхні завдання;

- напрями (ділянки, об’єкти) зосередження основних зусиль;

- заходи з безпеки під час проведення рятувальних робіт;

- маршрути і місця евакуації постраждалих і населення із районів хімічного зараження;

- порядок взаємодії і заходи щодо забезпечення дій сил цивільного захисту;

- склад і район розташування резерву;

- порядок доведення завдань до підпорядкованих підрозділів і формувань та звітності про проведені заходи.

До ліквідації наслідків аварії в першу чергу залучається особовий склад штатної газорятувальної служби об’єкта. Головне завдання цієї служби – виконання рятувальних робіт, евакуація працюючих з небезпечних місць, надання постраждалим першої медичної допомоги. Особовий склад газорятувальної служби виконує складні аварійні роботи в газонебезпечних місцях, де є необхідність обов’язкового використання ізолюючих (кисневих) протигазів.

Аварійно-рятувальні формування локалізують і ліквідовують аварії, які призводять до утворення осередків зараження АХНР. Порядок дій під час локалізації осередків з АХНР у кожному конкретному випадку залежить від виду отруйної речовини, характеру пошкоджень або руйнувань, технологічної схеми виробництва та інших умов.

Після локалізації осередків зараження проводиться їх знезаражування.

В першу чергу дегазуються під’їзні шляхи і внутрішньооб’єктові дороги (двори житлових будинків), потім знезаражують ділянки місцевості і об’єкти, які можуть бути джерелами зараження повітря. Отруйні речовини знезаражують шляхом поливу дегазуючими розчинами, для чого використовують парк комунальної техніки, автоцистерни, мотопомпи, пожежні автомобілі та інші машини і механізми, які пристосовані для розливу рідини.

Для надання допомоги ураженим в осередок ураження вводяться підрозділи радіаційного, хімічного, біологічного і медичного захисту, рятувальні підрозділи і сили для проведення ліквідації наслідків хімічної аварії.

Їх основні зусилля спрямовуються на надання негайної медичної допомоги ураженим та їх евакуацію в чисту місцевість, а також на проведення знезаражування проливів АХНР. Ці сили виконують свої завдання у тісній взаємодії з газорятувальною службою об’єктів. У вторинному осередку зараження основні зусилля зосереджуються на локалізації джерел зараження.

Тривалість роботи особового складу однієї зміни в осередку хімічного ураження залежить від часу допустимого безперервного перебування в засобах індивідуального захисту (при температурі повітря від +24^о до +20^оС – 40-50 хвилин, від +19^о до +15^оС – 2 години, при температурі нижче +15^оС – 3 години і більше).

Після завершення робіт в районі збору мають бути проведені заходи щодо спеціальної обробки техніки і санітарної – особового складу формувань.

Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, органи управління МНС повинні знати потенційно хімічно небезпечні об’єкти на підвідомчій території, тип і кількість АХНР на цих об’єктах, мати прогноз утворення можливих зон хімічного зараження у разі аварій, організовувати моніторинг потенційно небезпечних об’єктів, передбачати в планах дій щодо запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій необхідні заходи з ліквідації наслідків можливих хімічних аварій.