Особливості ліквідації наслідків біологічної аварії

 

Значну небезпеку для населення становлять біологічні аварії, які супроводжуються викидами у навколишнє середовище препаратів з патогенними біологічними агентами (ПБА) 1-2 груп (бактерії, віруси, рикетсії, гриби, мікоплазми, токсини і отрути біологічного походження, а також мікроорганізми з включенням фрагментів генома зазначених ПБА).

 

Біологічні аварії можливі на виробництві живих вакцин, в мікробіологічних лабораторіях, які працюють з біологічним матеріалом, що надходить з епідемічне неблагополучних регіонів, у сховищах колекційних ПБА. У разі викиду у навколишнє середовище ПБА викликають його біологічне зараження, яке може потягнути за собою зараження і масове захворювання людей.

Характерним для біологічних аварій є тривалий час розвитку, наявність скритого періоду у проявленні уражень, стійкий характер і відсутність чітких меж осередків зараження, труднощі з виявленням та ідентифікацією збудника (токсину). Для ліквідації наслідків біологічних аварій необхідне прийняття екстрених заходів із застосуванням установ та формувань держсанепідслужби. Міністерства охорони здоров'я, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ та інших відомств, а також створюваних на їхній базі спеціалізованих формувань, які є складовою служби медицини катастроф.

Заходи з ліквідації осередку біологічного зараження проводяться згідно з планом протибактеріологічного захисту, який розробляється фахівцями санітарно-епідеміологічної служби разом з відповідними органами охорони здоров’я та структурними підрозділами медичного захисту органів управління МНС.

Загальне керівництво, організацію і контроль за проведенням заходів з локалізації і ліквідації осередку біологічного зараження здійснюють санітарно-протиепідемічні комісії при органах виконавчої влади. Діяльність цих комісій здійснюється у тісній взаємодії з комісіями техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

У разі виникнення біологічної аварії як допомога комісії техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій створюється протиепідемічний штаб, до складу якого входять представники Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, інших аварійно-рятувальних служб МНС, а також спеціалісти санітарно-епідеміологічної служби та охорони здоров’я. Штаб визначає об’єм, черговість і тривалість заходів з локалізації та ліквідації осередку біологічного зараження. Керівництво і контроль за виконанням заходів у зоні біологічної аварії здійснюють спеціалізовані групи: карантинна (обсерваційна), протиепідемічна, лікувальна, лабораторна, дезінфекційна, еколого-паразитологічна, адміністративно-господарча.

З метою виявлення і оцінки обстановки в зоні біологічної аварії організовується санітарно-епідеміологічна і біологічна розвідка. Санітарно-епідеміологічна розвідка проводиться з метою виявлення умов, які впливають на санітарно-епідеміологічний стан населення і шляхів його можливого зараження, а також розповсюдження інфекційних захворювань.

Біологічна розвідка проводиться з метою своєчасного виявлення факту викиду біологічного агента, у тому числі індикації і визначення виду збудника. Біологічна розвідка поділяється на загальну і спеціальну. Загальна – ведеться силами постів радіаційного і хімічного спостереження, управлінням прогнозування МНС, органами управління МНС, шляхом спостереження і неспецифічної індикації біологічних засобів.

У разі виявлення біологічних засобів негайно оповіщаються населення і відповідні сили системи цивільного захисту про загрозу зараження біологічними агентами. Специфічну індикацію збудника здійснюють санітарно-епідеміологічні установи. Відбір проб для специфічної індикації та їх доставку в лабораторії здійснюють групи санітарно-епідеміологічної розвідки.

Після оцінки одержаних даних обстановки протиепідемічний штаб відпрацьовує пропозиції щодо практичних заходів в зоні біологічної аварії. В пропозиціях відображуються наступні питання:

- висновки з оцінки санітарно-епідемічної обстановки;

- епідеміологічний прогноз і чинники, які на нього впливають;

- визначення завдань медичній службі, розподіл і порядок використання сил та засобів санітарно-епідеміологічної служби;

- організація біологічної та епідеміологічної розвідки;

- обґрунтування необхідності і організація ізоляційно-обмежувальних та режимних заходів;

- організація протиепідемічних та лікувально-евакуаційних заходів;

- необхідність допомоги з боку МНС і органів виконавчої влади.

З метою локалізації і ліквідації осередку біологічного зараження, який виник внаслідок біологічної аварії, здійснюється комплекс режимних, ізоляційно-обмежувальних і медичних заходів в рамках карантину і обсервації.

 

Під карантином слід розуміти систему державних заходів, до яких належать режимні, адміністративно-господарчі, протиепідемічні, санітарні та лікувально-профілактичні заходи, спрямовані на локалізацію і ліквідацію осередку біологічного ураження.

Режим карантину вводиться у разі встановлення факту біологічної аварії з викидом в навколишнє середовище збудників особливо небезпечних інфекцій або у разі появи серед ураженого населення хворих на особливо небезпечні інфекції або масових захворювань контагіозними інфекціями та зростанням їхньої кількості у короткий термін. Карантин вводиться наказом керівника обласної держадміністрації за поданням санітарно-протиепідемічної комісії відповідного рівня.

У разі аварій із зараженням території збудниками мало контагіозних захворювань, карантин замінюється режимом обсервації, під час якого суворі режимні заходи в зоні надзвичайної ситуації не проводяться.

Обсервація – це комплекс ізоляційно-обмежувальних, протиепідемічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на локалізацію осередку біологічного зараження і ліквідації у ньому інфекційних захворювань. Основним завданням обсервації є своєчасне виявлення захворювань з метою вжиття заходів щодо їх локалізації.

Режим карантину передбачає:

- оточення і збройну охорону кордонів вогнища зараження з метою його ізоляції від населення навколишніх територій;

- розгортання на основних транспортних магістралях контрольно-пропускних і санітарно-контрольних пунктів для контролю за в’їздом і виїздом громадян із зони карантину, ввезенням продовольства, медикаментів і предметів першої необхідності для населення;

- організація спеціальної комендантської служби в зоні карантину для забезпечення встановленого порядку і режиму харчування, охорони джерел водопостачання, обсерваторів тощо;

- обмеження контактів між окремими групами населення;

- активне виявлення, ізоляція і госпіталізація інфекційних хворих;

- розгортання обсерваторів для здорових осіб, які потребують виїзду за межі зони карантину;

- встановлення жорсткого протиепідемічного режиму для населення, роботи міського транспорту, торгівельної мережі і підприємств громадського харчування, роботи медичних установ;

- знезаражування (дезінфекцію) квартирних вогнищ, територій, транспорту, одягу, санітарну обробку людей;

- проведення загальної екстреної і специфічної профілактики особам, які перебувають в зоні зараження;

- забезпечення населення продуктами харчування і товарами першочергової потреби з додержанням вимог протиепідемічного режиму;

- проведення санітарно-просвітницької роботи серед населення;

 

- контроль за проведенням дезінфекційних заходів під час захоронення трупів, а також перевірку повноти спалювання і правильності захоронення небезпечних для здоров’я населення матеріалів.

Для запобігання виникнення і розповсюдження інфекційних захворювань в зоні біологічного зараження запроваджуються заходи, які спрямовані на виявлення осіб з гострими, хронічними і тривалими формами інфекційних захворювань і безсимптомних носіїв інфекції.

Виявлення джерел інфекції досягається шляхом опитування населення, проведенням медичних оглядів і обстежень осіб, які працюють на об’єктах харчування і водопостачання.

З метою запобігання зараження додатково здійснюється профілактична дезінфекція, дезінсекція і дератизація. З цією ж метою проводяться профілактичні щеплення. Щеплення проводяться у плановому порядку і за епідемічними показниками на пунктах щеплення, які розгортаються відповідними лікувально-профілактичними установами.

Карантин і обсервація відміняються з вичерпанням терміну максимального інкубаційного періоду даного інфекційного захворювання з моменту ізоляції останнього хворого, після заключної дезінфекції і санітарної обробки населення.

Обов’язок органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, органів управління МНС – забезпечити виконання зазначених завдань.