Поділ образів за способом творення та сприймання
Ми сприймаємо довколишній матеріальний світ через органи чуття – зору, слуху, дотику, нюху, смаку. Через ці ж п'ять чуттів митець намагається втілити і донести до нас свій художній світ. Розбіжність між різними видами мистецтва полягає лишень у тому, що коли, скажімо, художник, скульптор, танцівник безпосередньо творять образи, які сприймаються зором, музикант – слухом, то письменник тільки викликає спогади кольорів, силуетів, рухів, звуків; образи, створені тими митцями, діють безпосередньо на чуття (зір, слух), образи ж письменника збуджують уяву про ті чуття. Відповідно до того, з яким чуттям асоціюються, тобто з а способом творення (типом асоціювання) образи поділяються ♣ зоровí, ♣ слуховí, ♣ дотикó ві, ♣ смаковí, ♣ запахό ві. 1. Зорові образи: « У світлиці було чисто й затишно, як буває тільки в хатах, де не сини, а дочки. На стінах, запнутих рушниками, висіли портрети всіх трьох Степанових дівчат — тонколиких, кучерявих, з трошки наполоханими очима; видно, що фотографувалися вперше»(Гр.Тютюнник, «Оддавали Катрю»). 2. Слухові образи: «Дід любив кашляти. Кашляв він часом так довго й гучно, що скільки ми не старалися, ніхто не міг його як слід передражнити. Його кашель чув увесь куток... Тоді Пірат, що спав біля діда на траві, схоплювався спросоння, тікав у любисток і з переляку гавкав уже звідти на діда. — Та не гавкай хоч ти мені. Чого б ото я гавкав, — жалівся дід. — Гав — гав! — Та щоб бодай тобі кістка в горло! Ках-Ках! Тисячі тоненьких дудочок загравали у діда всередині. (О.Довженко, «Зачарована Десна»). 3. Дотикові образи: « Але мати не спала. Вона підходить до мене, бере моє стомлене обличчя в свої сухі старечі долоні й схиляє свою голову на мої груди. Вона знову каже, що я, її м’ятежний син, зовсім замучив себе. І я чую на своїх руках її хрустальні росинки » (М.Хвильовий, «Я (Романтика)»). 4. Смакові образи: В обід пили заморські вина, Не можна всіх їх розказать, Бо потече із рота слина У декого, як описать: Пили синизку, деренівку, І кримську вкусную дулівку Що то айвовкою зовуть. (І.Котляревський, «Енеїда») 5. Запахові образи: « Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу» (Леся Українка). Названі різновиди образів використовуються, зрозуміло, не лише у прямому, а й у переносному значенні: В неволі тяжко — хоча й волі, Сказать по правді, не було... Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають ...
|
