Основи теорії літератури

муха фазенда муха фазенда муха фазенда муха фазенда

муха фазенда муха фазенда муха фазенда муха фазенда

муха фазенда муха

 

ешафот форт ешафот форт ешафот форт ешафот форт ешафот

форт ешафот форт ешафот форт ешафот форт ешафот форт

форт ешафот форт ешафот форт форт ешафот форт ешафот

форт форт ешафот форт ешафот форт ешафот форт ешафот

 

эффузив

 

¾ сутність літературознавства

–– сутність мистецтва

–– зміст і форма твору

–– жанрова система

–– композиція

–– художня мова

–– основи віршування

— літературний процес

— мистецькі напрями

— художність тексту

— аналіз художнього твору

 

Порадник для вчителів української і зарубіжної літератури,

студентів-філологів та учнів-старшокласників

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

 

У пропонованій книзі формулюються основні теоретико-літературні поняття, що передбачені чинними програмами для вивчення у середній школі, зокрема: мистецтво та його види, художній образ, деталь, зміст і форма твору, жанрова система, композиція, художня мова, віршування, літературний процес, зміст ¾ форма, суспільне ¾ естетичне, традиціоналізм ¾ новаторство у мистецтві, авторський стиль, методи, напрями, сучасний український літературний процес, поняття про художність.

Головну увагу автор приділяє описові суті та визначальних прикмет мистецьких напрямів і течій: фольклору, ґотики, ренесансу, бароко, класицизму, романтизму, реалізму, модернізму (з цілою низкою течій – неоромантизм, неокласицизм, символізм, імпресіонізм, експресіонізм, неореалізм, футуризм, сюрреалізм, соцреалізм), постмодерну.

Теоретичний матеріал розкривається у процесі нового прочитання, естетико-стильового аналізу «Повісті врем’яних літ», «Слова о полку Ігоревім», програмових творів Івана Вишенського, Григорія Сковороди, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Івана Карпенка-Карого, Івана Франка, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, Володимира Винниченка, Миколи Хвильового, Григорія Косинки, Юрія Яновського, Григора Тютюнника та інших українських письменників.

Книга адресована учителям і викладачам літератури, студентам, учням-старшокласникам.

 

Кілька вступних зауваг

 

Дорогі читачі! Так уже склалося, що сá ме теоретико-літературні питання досі залишаються найважчою проблемою шкільного (та й університетського) курсу літератури. До цього призвів вульґарно-соціологічний підхід у викладанні, який панував донедавна. За ним, мистецтво є лише пасивним відображенням суспільного життя, засобом чи наслідком економічних, соціально-політичних змін і не більше. Не випадково на уроці чи лекції розмова про твір найчастіше зводилася до переказу його сюжету та розлогих ще й тенденційних екскурсів в історію. Для такого „аналізу” естетичний, літературознавчий інструментарій був майже не потрібний, а відтак використовувався мінімально. Отож у свідомості тисяч учорашніх школярів і студентів закарбувалося, що, прикладом, „Наталка Полтавка” „відображає соціальні стосунки у феодально-кріпосницькому суспільстві” та й годі; що Т. Шевченко – „співець недолі покріпаченого селянства” і не більше; що повість Ольги Кобилянської „Земля” „показує згубний вплив приватновласницьких інстинктів”, нарешті, що В. Стус – „полум’яний борець проти комуністичного режиму, поет-політв’язень” і тільки...

Звичайно, у багатьох (хоча й далеко не в усіх) творах письменники порушують суспільні проблеми своєї доби. Але якщо це справжній мистецький витвір, то соціальне у ньому розглядається уже як наслідок, а насамперед розкриваються глибини людської душі, грані характерів, осмислюється сенс життя – і обов’язково засобами краси. Адже першопокликання мистецтва – сприяти духовному самостановленню людини, допомагати їй, кажучи словами Лесі Українки, „своїм життям до себе дорівнятись”, що значить – збагнути своє призначення у світі, суть щастя, навчитися бачити, цінувати і творити красу.

Сьогодні ці істини нарешті стають очевидними для багатьох. Тому і в школі на зміну вульґарному соціологізмові поступово приходить естетико-гуманістичний підхід. Тобто література насамперед розглядається як вид мистецтва, як погляд на світ крізь призму образності, краси; центром уваги стає людинолюбна і людинознавча (гуманістична) природа літератури.

Цей підхід робить основою шкільного літературознавства художній аналіз твору. Важливо підкреслити: такий аналіз – не мета, а засіб, адже тільки він дозволяє читачеві відкривати для себе світ твору, збагачуватися його красою й мудрістю, зав’язати діалог з митцем.

Зрозуміло, художній аналіз неможливий без оволодіння бодай ключовими літературознавчими поняттями й навиками. Якраз у цій справі, шановні друзі, і стане вам у пригоді пропонований порадник. Він містить стислий, доступний, системний виклад основного теоретико-літературного матеріалу, що передбачений для вивчення найновішою (від 2002 р.) шкільною програмою.

Книга адресується в першу чергу учителям-філологам та учням-старшокласникам, а також усім, хто захоплюється літературою, намагається стати умілим, досвідченим читачем.

Поданих тут відомостей вистачить для початкового, загального знайомства з секретами словесного мистецтва. При подальшому ж, ґрунтовнішому дослідженні літератури варто звернутися також до спеціальних наукових праць з тих чи тих питань, аналізувати й зіставляти різні засади й оцінки.

Ще одне важливе застереження: чимало літературознавчих термінів[1] не є цілком усталеними, однозначними. Адже 1) протягом багатовікового розвитку літературного процесу нерідко змінювалося їхнє значення (скажімо, „епопея”, „балада”, „новела”); 2) часом і сьогодні різні автори вкладають в одне й те ж означення відмінні змісти („поетика”, „жанр”, „мистецький напрям”, „модернізм”, „декаданс” тощо). І це цілком закономірно: літературознавство, як і література, не стоїть на місці, а бурхливо розвивається. Отож, студіюючи праці різних дослідників, враховуйте можливість таких різночитань і на перетині полемічних суджень обирайте власну позицію.

Нарешті, кілька дружніх порад спеціально для читачів-учнів: щоб ваше знайомство з секретами літературознавства відбувалося успішно,

– поставте перед собою чітке завдання свідомо оволодіти літературознавчими термінами;

– пам’ятайте, що без цього не вдасться стати грамотним читачем, справжнім знавцем літератури;

– уважно, вдумливо перечитайте термін, постарайтеся зрозуміти зміст кожного слова зокрема і всього визначення разом, виділіть у ньому ключові слова (у пораднику вони позначені курсивом);

– доберіть до цього поняття приклади з добре відомих вам літературних творів;

– якомога міцніше вивчіть визначення напам’ять;

– постійно повторюйте вивчені визначення, намагайтеся доречно послуговуватися ними у міркуваннях про літературний і загальномистецький процес, про конкретні твори, в усних відповідях і письмових роботах.

 

Щиро сподіваюся, що запропонований у цій книзі матеріал стане для вас не надто складним, але справді корисним і цікавим ключем розуміння захопливих таємниць художнього слова.

Автор.