Діалектична логіка
Основою світу Гегель вважає Абсолютний Дух (світовий розум, дух, абсолютна ідея). В процесі самопізнання Абсолютний Дух проходить 3 етапи розвитку
абсолютна ідея осягає себе у формі людської свідомості і самосвідомості В роботах “Вчення про буття”, “Вчення про сутність” та ін. він визначає три стадії розвитку Абсолютного духу: 1) суб`єктивний дух – індивідуальна свідомість, воля, інтереси і потреби людини (сукупність біологічного і соціального); 2) об`єктивний дух – суспільна свідомість, суспільні відносини і соціальні інститути; 3) абсолютний дух – поєднання об`єктивного і суб`єктивного, самоусвідомлення себе. Гегель характеризує відмінність філософії від мистецтва, релігії та науки і вважає, що: - мистецтво і релігія – не можуть відволікатися від образів і алегорій в розмові про основу світу; - наука – оволодіває поняттями, застряваючи на аналізі природних явищ, тобто не проникає в дійсну причину світостворення; - філософія – розкриває істину картину існуючого, тобто те, що основу світу складає лише мислення. Філософ розвинув вчення про заперечення, яке схематично відбивав у вигляді тріади:
В своїх працях Г. Гегель визначив категорії кількості, якості, міри, явища, сутності, дійсності, причини і формує закони діалектичної суперечності і переходу якості в кількість.З усіх категорій Гегель виділив категорію буття, як найбільш абстрактну, тому що про буття ми можемо тільки сказати, що воно є.
|
