Діалектична логіка

Основою світу Гегель вважає Абсолютний Дух (світовий розум, дух, абсолютна ідея).

В процесі самопізнання Абсолютний Дух проходить

3 етапи розвитку

абсолютна ідея осягає себе у формі людської свідомості і самосвідомості

В роботах “Вчення про буття”, “Вчення про сутність” та ін. він визначає

три стадії розвитку Абсолютного духу:

1) суб`єктивний дух – індивідуальна свідомість, воля, інтереси і потреби людини (сукупність біологічного і соціального);

2) об`єктивний дух – суспільна свідомість, суспільні відносини і соціальні інститути;

3) абсолютний дух – поєднання об`єктивного і суб`єктивного, самоусвідомлення себе.

Гегель характеризує відмінність філософії від мистецтва, релігії та науки і вважає, що:

- мистецтво і релігія – не можуть відволікатися від образів і алегорій в розмові про основу світу;

- наука – оволодіває поняттями, застряваючи на аналізі природних явищ, тобто не проникає в дійсну причину світостворення;

- філософія – розкриває істину картину існуючого, тобто те, що основу світу складає лише мислення.

Філософ розвинув вчення про заперечення, яке схематично відбивав у вигляді тріади:

В своїх працях Г. Гегель визначив категорії кількості, якості, міри, явища, сутності, дійсності, причини і формує закони діалектичної суперечності і переходу якості в кількість.З усіх категорій Гегель виділив категорію буття, як найбільш абстрактну, тому що про буття ми можемо тільки сказати, що воно є.