Лютого 1944 р
Услід за вищезгаданим повідомляю наступні уривки з місячного звіту за січень головного командування однієї з армій. Особливе зацікавлення викликає те, що поряд з радянськими та національно-українськими бандами з’являються польські, для яких спільною є боротьба проти Німеччини, однак між, ними бувають, запеклі бої. У зв’язку з цим повідомляється, що: а) радянські банди борються проти Німеччини за вказівкою з Москви. Вони не терплять руху ні за самостійну Україну, ні за самостійну Польщу. Радянські банди повністю захоплюють територію між Горинню і Стиром. За час звітного періоду вони просунулись звідти на захід та південний захід. Поряд з численними одиночними бандами, які розсіялися по всьому району армій, з’являються радянські банди, особливо в районі навколо Острога (між ІІХ і XIII штабами армій). Багаторазово виявлено змішування з регулярними підрозділами червоної армії: б) національно-українські банди борються за самостійну Україну: їхня боротьба спрямована як проти Німеччини, так проти радянської Росії, однак визначити чітку лінію не можна. Поряд з донесеннями про сутички між національно-українськими та радянськими бандами трапляються звіти, в яких йдеться про об’єднання згаданих груп. У той час, як окремі національно-українські банди піддають себе у розпорядження вермахту або вбачають своє завдання, головним чином, у тому, щоб перешкодити постачанню росіян, інші з фанатичною ненавистю борються проти німецького вермахту. Всі українці-націоналісти одностайні лише в чітко вираженому ворожому ставленні до німецької цивільної адміністрації та польського населення. Особливих територій національно-українських банд, за винятком району на північ і південь від Бродів, не виявлено. Тут зафіксовано багато банд, загальна чисельність яких майже 5000 чоловік. На відміну від радянських банд більших маневрів у конкретних напрямках не виявлено: в) польські банди борються за самостійну Польщу. Вони усвідомлюють, що з допомогою Німеччини у них немає жодних перспектив на самостійність, їхньою надією є Англія та Америка, тому ставлення до Німеччини чітко негативне. У боротьбі проти радянської Росії простежується розкол. Частина польських банд воює на колишні польській території з радянськими бандами та підрозділами, інша частина тим часом симпатизує совєтам. Підсумовуючи, можна сказати, що польський бандитський рух у районі армії незначний і в порівнянні з іншими напрямками відіграє другорядну роль. Косик Володимир. Україна в Другій світовій війні. – Т.4. – Львів, 2000. – С.34-35. Аналіз досвіду роботи у генеральному окрузі Києва,
|
