Селеві потоки

Селеві потоки (селі) – це короткочасні гірські потоки, які складаються із суміші води і великої кількості твердого матеріалу. Вони виникають унаслідок дощів, інтенсивного розтавання снігу та льоду, завалів і дамб у долинах, де наявні великі запаси розсипчасто уламкового матеріалу.

Селі стають украй небезпечним стихійним гідрологічним явищем, коли селевий потік загрожує населеним пунктам, залізницям, автомобільним дорогам, зрошувальним системам та іншим важливим об’єктам.

 

Розрізняють три головних типи механізму зародження селів: ерозійний, проривний та обвально-зсувний. Утворенні і розвиток селів відбувається у три стадії:

перша – підготовка на схилах і в руслах гірних басейнів матеріалів, які слугують джерелом для формування селевих потоків; друга – швидке переміщення скального (кам’яного) матеріалу, який у пониженнях утратив рівновагу, порівняно з підвищеними дільницями гірських водоспадів; третя – акумуляція селевих виносів у пониженні ділянки гірських долин у вигляді руслових конусів або інших форм селевих відкладів.

Залежно від висоти селевих потоків, басейни поділяються на високогірні (2, 5 км і більше), середньогірні (1, 0–2, 5 км) та низькогірні (до 1 км).

Виникають селеві потоки при одночасному виконанні трьох умов:

а) наявність на схилах басейну достатньої кількості продуктів руйнування гірських порід;

б) наявність необхідного об’єму води для змиву або зносу пухкого твердого матеріалу, і його переміщення руслами;

в) наявність крутого схилу, де гірські породи багаті глинистим матеріалом, та водотоку.

За потужністю селеві потоки поділяються на:

– дуже малі (з виносом матеріалів менше 1, 0 тис.м3);

– середні (з виносом матеріалів від 10, 0 до 100 тис.м3);

– великі (з виносом матеріалів від 0, 1 до 1, 0 млн м3);

– дуже великі (з виносом матеріалів від 1, 0 до 10, 0 млн м3);

– гігантські (з виносом матеріалів більше 10, 0 млн м3).

Селеві потоки сходять раптово, іноді миттєво. Час сходження селевих потоків невеликий, тривалість їх становить 1–3 години. Рух селя – це суцільний потік води, каміння, бруду зі швидкістю від 2 до 10 м/год. Селеві процеси в Карпатах та Криму розвиваються на 70% гірських водозаборів. За даними Держкомгеології в Автономній Республіці Крим селеві басейни займають 3% площі, у Закарпатській області – 4%, у Чернівецькій – 15%, в Івано-

Франківській – 33%, у Львівській – 8%.

Дії населення у разі виникнення селевих потоків

Кожна людина, що проживає в селенебезпечному районі, повинна знати межі зон можливого селевого потоку. У випадку отримання сигналу і повідомлення про загрозу наближення селевого потоку, або почувши гуркіт потоку, який наближається, чи відчувши дрижання землі, необхідно терміново евакуюватися у безпечне місце. Маршрут евакуації має вивчатися заздалегідь. У разі, якщо уникнути селевого потоку неможливо, необхідно спробувати врятуватись на підвищеній місцевості, схилах, високих деревах.

При перших проявах можливого селя необхідно:

– швидко одягтися, взяти з собою документи, найкоштовніші та найнеобхідніші

речі, запас продуктів харчування на кілька днів, ліки, кишеньковий ліхтарик, радіоприймач на батарейках;

– щільно зачинити вікна та двері;

– залишаючи приміщення, загасити вогонь, перекрити крани, вимкнути освітлення та електроприлади, дістатися безпечного місця;

– не користуватися ліфтом, він може заклинитися внаслідок перекосу будинку;

– вивести в безпечне місце худобу, а за браком часу, відчинити сарай і надати

тваринам можливість урятуватися самостійно.

Після селя потрібно:

а) спокійно оцінити ситуацію;

б) перевірити, чи відсутня загроза пожежі;

в) за необхідності, надати допомогу потерпілим і допомогти рятувальникам у звільнені людей з-під завалів та наносів.

Забороняється користуватися відкритим вогнем, нагрівальними приладами, газові плити можна вмикати, лише переконавшись, що виток газу відсутній.У випадку захоплення кого-небудь селевим потоком необхідно надати потерпілому допомогу, використовуючи всі можливі засоби (наприклад, канати чи мотузки, надані рятувальником). Виводити людей із потоку слід у його напрямку з поступовим наближенням до берега.

Лавини

Снігові лавини – це раптовий зсув великої маси снігу зі стрімких гірських схилів унаслідок порушення сталості снігу. Кожен лавинний осередок складається із зони зародження (лавинозбір), зони транзиту (лоток), зони зупинки (конус виносу) лавини.

Основними параметрами лавинних осередків є перевищення лавини, (визначається як різниця максимальної і мінімальної висоти схилу в межах лавини); площа лавинозбору; довжина, ширина, середні кути лавинозбору і зони транзиту. До лавиноутворюючих факторів відносяться: висота “старого” снігу, стан підстилаючої поверхні, приріст снігу, який щойно випав, щільність снігу, інтенсивність його падіння, осідання нового покрову, хуртовина, температурний режим повітря і сніжного покрову. Лавини утворюються при достатньому снігонакопиченні на безлісних схилах нахилом від 15°до 50°. Класичні умови утворення снігової лавини – довжина відкритого схилу гори становить 100–500 м (для початку руху і досягнення повної швидкості). Під відкритим схилом розуміють лукові і слабозачагарниковані поверхні на схилах крутіше 30о. Лавина сходить тоді, коли товщина щойновипавшого снігу становить 30 см, або “лежачого” – не менше 70 см. Якщо схил крутіше 45°, лавини сходять після кожного снігопаду.Часто причиною сходу лавин є сонячне тепло, яке оплавляє кристали снігу і робить його нестійким на південних схилах гір та землетруси силою 5–6 балів.

Лавина об’ємом у 10 м3 є небезпечною для людини або легкої техніки. Великі лавини можуть зруйнувати і капітальні інженерні споруди, утворити великі зава ли на транспортних шляхах. Кубометр мокрого снігу важить до 300 кг. Швидкість – одна з основних характеристик лавини, що рухається. Слід розрізняти швидкість переміщення фронту лавини і швидкість течії за фронтом. Швидкість фронту лавини може сягати 100 м/с. Сила удару може становити до 50 тонн на м2. Неважко собі уявити, що це означає, адже дерев’яний будинок витримує не більше 3 т/м2, а при силі удару 10 т/м2 вириваються з корінням вікові дерева.

Тривалість викиду лавини (відстань, яку може подолати лавина за найсприятливих умов) залежить від висоти її падіння. Висота (або потужність) потоку лавини становить 10–15 м.

Потенціальний період лавиноутворення – це інтервал часу між сходом перших і останніх лавин у цьому районі. Іншими параметрами, що необхідно знати при плануванні заходів на лавинонебезпечній території є кількість лавин їх площа, термін тривалості лавинонебезпечного періоду. Вторинними уражаючими факторами дії лавин є перекриття ними річок, які згодом можуть стати причиною селевих потоків.

Класифікація лавин

За характером руху та побудовою лавини поділяються на:

осови – сніжні зсуви, які не мають певного каналу стоку і слизькі по всій ширині охопленої ділянки; лоткові – рухаються по певному каналу стоку; стрибаючі – виникають із лоткових, вільно падають із виступів гір.

Залежно від властивостей снігу лавини бувають: сухими, вологими і мокрими. Розрізняють два основні типи лавин: пилові і пластові. Пилові лавини утворюються безформенною сумішшю снігового пилу. під час руху знизу додається новий сніг і лавина зростає. Пластові лавини виділені площиною сковзання від основ. Вони виникають, як зсуви, і переміщуються у вигляді шару поверх старого снігу, що лежить нижче. Пластові лавини небезпечніші за пилові. У Карпатах та гірських районах Криму неодноразово протягом зимового періоду створюються умови, сприятливі для сходу лавин, або спостерігається їх схід. Найпоширенішим є стисле наукове визначення снігових лавин – це сніговий обвал, що виникає та переміщується по гірських схилах. Схід лавин може призвести до негативних наслідків, як наприклад у 2000 році в Хустському районі Закарпатської області, коли снігова лавина засипала житловий будинок (унаслідок чого загинула одна людина) та окремі ділянки автодороги м.Хуст -смт. Міжгір’я.

Дії населення в умовах виникнення лавин

У гірських районах після сильних снігопадів зростає небезпека сходу снігових лавин. Аби уникнути ризику зустрічі зі сніговою лавиною, варто не переходити на ділянки із нахилом понад 30о, особливо після снігопаду чи дощу. Якщо ви помітили лавину, яка вас наздоганяє, потрібно спробувати швидко зійти зі шляху її руху. Коли це не вдалося, необхідно встигнути звільнитися від речей (рюкзака, лиж, палок) і спробувати зайняти горизонтальне положення, утримуючися на поверхні снігу за допомогою рухів. Необхідно викинути на поверхню лавини шнур, звичайно, яскравого кольору, щоб за ним вас могли відшукати. Потрапивши у лавину, необхідно щільно закрити рот та ніс рукавицями, шарфом, горловиною светру, аби уникнути потрапляння снігового пилу. Енергійно виконуючи руками та ногами “плавальні” рухи, необхідно втриматися на поверхні снігової маси (по можливості, просуваючися до краю лавини). Потрапивши під сніг, слід підігнути коліна, підтягнувши їх до живота, і зігнутими руками прикрити обличчя, з метою захисту від снігової маси. Одночасно необхідно відгортати сніг від рота, щоб мати можливість вільно дихати, адже багато перебуваючих під лавиною задихаються внаслідок того, що сніговий пил забиває рот та ніс. Якщо лавина зупинилася, необхідно спочатку розширити простір перед обличчям і грудьми. Потім потрібно визначити, де верх, а де низ. Для цього рекомендується набрати в рот невелику кількість слини і дати їй можливість вільно випливати. Слина буде випливати донизу, а вам потрібно рухатися в протилежному напрямку. При цьому не можна втрачати самовладання, пам’ятаючи про те, що страх та даремні рухи лише виснажують сили, викликають втрати тепла і кисень. Слід запам’ятати, що трагедія тих, хто потрапив під лавину, ускладнюється тим, що вони добре чують усе, що відбувається на поверхні, але покликати надопомогу не можуть, бо їх крику з-під снігу не чутно. Якщо вам вдалось уникнути “неприємної” зустрічі з лавиною, поверніться та озирніться назад. Якщо хтось із ваших товаришів потрапив у лавину, зафіксуйте місце “зникнення” свого товариша під снігом, і за сніговими грудками, які рухаються від місця “зникнення” до їх повної зупинки, запримітьте, “місце зупинки”. Після припинення руху снігу, визначається наймовірніше місце знаходження потерпілого й негайно розпочинайте його пошук. Знайшовши потерпілого, його відкопують. У першу чергу звільняють голову, аби він мав змогу вільно дихати. Потерпілого напоюють гарячим чаєм, за наявності травм, надають першу медичну допомогу. Враховуючи проживання населення в гірських районах, ведення там господарської діяльності, особливо останніми роками, проведення в горах значною кількістю туристів зимового відпочинку, відкриття нових гірськолижних курортів, постійна увага повинна приділятись забезпеченню лавинної безпеки та запобіганню можливого негативного впливу снігових лавин.