Геологічна будова. Найбільш давні породи відомі в ядрах крупних антикліноріїв і представлені кристалічними сланцями і гнейсами архейського віку
Рисунок 5.1 – Тектонічна схема Центральноказахстанської гірськоскладчастої області
Рисунок 5.2 – Схематичний геологічний розріз частини Центральноказахстанської гірськоскладчастої області
Тектонічна будова Центрального Казахстану визначається поєднанням великих антикліноріїв і накладених міжгірських западин. В межах останніх виділяють два структурних поверхи: каледонський фундамент та осадовий чохол, який розпочинається з осадків верхнього палеозою. Серед антикліноріїв найбільш крупними є Кокчетавський, Улутауський, Єрементауський, Чу-Ілійський та Заілійський. Велике значення в тектонічній будові Центральноказахстанської області мають міжгірські западини - Тенізька, Джезказганська, Карагандинська, Ілійська та Ісиккульська.
|
Найбільш давні породи відомі в ядрах крупних антикліноріїв і представлені кристалічними сланцями і гнейсами архейського віку. В центральних районах системи вендські відклади – теригенні, кембро-ордовицькі – кременисто-карбонатні, пізньоордовицькі – теригенні грубозернисті, рідше вулканогенні. Девон представлений в основному наземними кислими і основними вулканітами. Нижньопалеозойські і більш древні товщі сильно дислоковані. Гранітоїди розповсюджені переважно в антикліноріях. Пізньодевонські, кам’яновугільні і пермські відклади з покладами пісковиків, вапняків, конгломератів, аргілітів, солей, залізних руд, вугілля залягають полого і виконують накладені западини і мульди (рис. 5.2).
