Геологічна будова. Фундамент платформи представлений ранньодокембрійськими породами – архейською залізорудною і грануліто-гнейсовою формацією та ранньопротерозойськими
Фундамент платформи представлений ранньодокембрійськими породами – архейською залізорудною і грануліто-гнейсовою формацією та ранньопротерозойськими зеленокам’яними поясами і гранітогнейсами, які з різким неузгодженням перекриваються майже горизонтально залягаючими континентальними уламковими відкладами і траповою формацією, а також кислими вулканітами верхнього протерозою. Платформовий чохол Південної Америки відрізняється перевагою континентальних відкладів, у тому числі льодовикових (перм-карбон). Серед морських осадів найбільше поширені теригенні. У ранній крейді відзначається активний прояв базальтового вулканізму. Велика частина платформи виконана товщею палеозойських відкладів теригенного складу загальною товщиною 3000 м. Широко розповсюджені відклади девону, представлені континентальними пісковиками, алевритами, глинами (у тому числі бітумінозними) загальною товщиною 400—1000 м. Кам'яновугільна система представлена піщано-глинистими і карбонатними породами, а також евапоритами загальною товщиною до 1750 м. Вище залягають крейдові і кайнозойські шари. Весь осадовий чохол прорваний дайками юрських діабазів і базальтів. Фундамент платформи виходить на поверхню в межах Гвіанського, Східнобразильського і Західнобразильського щитів. Гвіанський і Західнобразильський щити розділені великою Амазонською синеклізою, що утворилася наприкінці кембрію на основі великого широтного авлакогену. Від Східнобразильського щита, що простягається широкою смугою уздовж берега Атлантичного океану, Західнобразильський щит відділений на півночі синеклізою Мараньяо-Сан-Франциску і синеклізою Парани на півдні (рис. 3.10). Амазонська синекліза займає значну площу Бразилії. Вона підрозділяється на три западини: Верхньоамазонську, Средньоамазонську і Нижньоамазонську. Западини розділені склепіннями, що відповідають горстовим підняттям фундаменту. Чохол розбитий порушеннями, що утворюють місцями горстові структури і флексури. На схилах склепінь зустрічаються брахіантикліналі і куполи, теж, очевидно, пов'язані з порушеннями.
+ + + 1 2
Рисунок 3.10 – Схема тектонічної будови Південноамериканської платформи
1 – вихід на денну поверхню кристалічного фундаменту, 2 – осадовий чохол платформи
|
