Геологічна будова. Докембрійські відклади розповсюджені тут тільки в межах найбільш давніх масивів
Докембрійські відклади розповсюджені тут тільки в межах найбільш давніх масивів. Це глибоко метаморфізовані гнейси, кристалічні сланці та амфіболіти, близькі за складом до порід архейського комплексу Алданського щита Сибірської платформи. Протерозойські відклади представлені сланцями, кварцитами, мармуризованими вапняками. Відклади прорвані інтрузіями гранітів. Палеозойська група містить у своєму складі відклади кембрійсько-пермського віку, які виходять на поверхню в ядрах антикліноріїв. Палеозойські відклади розчленовуються на дві товщі. Нижня включає в себе породи від кембрію до нижнього карбону і представлена чергуванням вапняків, мергелів, доломітів, глинистих сланців. Зустрічаються прошарки конгломератів та ефузивів (кембрій, девон). На розмитій поверхні цієї товщі залягає верхоянський комплекс, який складається із верхньої товщі палеозою і мезозою. Це перешарування темно-сірих і чорних пісковиків, глинистих сланців з прошарками вапняків. Мезозойська група має широке розповсюдження і складена вулканогенно-теригенною товщею з прошарками кам’яного вугілля. Відклади кайнозойської групи не мають широкого розповсюдження. Палеоген складений континентальними піщано-глинистими осадами і значними ефузивними товщами. Неогенові відклади відомі в басейнах рік і міжгірських западинах невеликої товщини. Антропогенні відклади представлені льодовиковими, алювіальними, делювіальними і морськими намулами. В тектонічному відношенні область має складну будову. Вона складається із великих серединних масивів, обмежених антикліноріями і синкліноріями. В межах масивів фундамент складений сильно дислокованими древніми кристалічними товщами (архей, протерозой, нижній палеозой) і перекритий незначним верхньопалеозойсько-мезозойським осадовим чохлом. До найбільших масивів відносяться Колимський, Омолонський, Охотський і Чукотсько-Юконський. Велике значення в тектонічній будові області, крім серединних масивів, мають антиклінорії і мегантиклінорії, які дуже часто розташовуються по периферії жорстких масивів. Їх ядра виповнені сильно дислокованими породами рифею. Такими структурними елементами є Верхоянський мегантиклінорій, Хаяхтанський антиклінорій та антиклінорій Черського, а також Чукотська складчаста зона. Від’ємні структурні елементи представлені прогинами (Яно-Колимський, Юдомський, Приомолонський, Ольджойський, Олойський), западинами (Момо-Зирянська) і синкліноріями (Догдинський, Іньялі-Дебінський) (рис. 8.1). Тектонічна будова східної і південно-східної окраїн області ускладнена вулканічним поясом, який простягається вздовж узбережжя Охотського моря на північ до Чукотки. Вулканічний пояс складається із потужної товщі ефузивів пізньокрейдового і палеогенового віку.
Рисунок 8.1 – Схема тектонічної будови Верхояно-Колимської області
1 – границі області; 2 – серединні масиви: А – Колимський, Б – Омолонський, В – Охотський, Г – Чукотсько-Юконський; 3 – мегантиклінорії (Д – Верхоянський), антиклінорії (Е – Хаяхтанський, Ж – Черського) і складчасті зони (З – Чукотська); 4 – прогнуті області; 5 – осі прогинів (а – Яно-Колимського, б – Юдомського, в – Приомолонського, г – Ольджойського, д – Олойського), западин (е – Момо-Зирянської) і синкліноріїв (ж – Догдинського, з – Іньялі-Дебінського); 6 – вулканічний пояс
|
