Рекреація

Регіон багатий на рекреаційні ресурси, які через економічну відсталість деяких країн використовуються недостатньо. Базою для розвитку туристичної галузі є унікальні й мальовничі екваториальні ландшафти, курортні зони узбережжя, історико-архітектурні пам»ятки різних епох, екзотика сучасного життя і традиції різних народів.

Основними центрами туризму є Малайзія (6, 5 млн туристів щорічно), Сінгапур (5, 8 млн), Таїланд (5, 7 млн), а найпривабливішими туристичними містами – Бангкок, Сінгапур.

Загалом туристичний бізнес у регіоні не отримав належного розвитку (Крім Сінгапуру і Таїланду). Для пожвавлення іноземного туризму в країнах здійснюються різноманітні заходи (будівництво нових готелів, розширення транспортної мережі туристичних маршрутів).

6. Східна Азія. Регіон утворюють 6 країн: Китай, КНДР, Монголія, Південна Корея, Тайвань, Японія. До особливостей економіко-географічного положення регіону належать: пролягання через територію Китаю й Монголії найкоротших наземних шляхів від берегів Тихого океану в країни Європи; надзвичайно вигідне приморське положення; наявність трьох практично незамерзаючих морів – Жовтого, Східнокитайського і Південнокитайського, що має виняткове значення для господарства. Вони дають вихід до Тихого океану, на який припадає ¼ усіх морських перевезень земної кулі. Океанське узбережжя набуває дедалі більшого рекреаційного значення.

Природні умови. Регіон Східної Азії займає майже 8% суші Землі. Природні умови його різноманітні. На заході розташоване одне з найбільших і найвищих на земній кулі нагір”їв – Тибет площею майже 2 млн км2.

Регіон характеризується високою сейсмічною і вулканічною активністю. Землетруси бувають у поясі молодих гір і особливо часті на Японських островах, де нараховується 150 вулканів, у тому числі 60 активних. У середньому один помітний землетрус відбувається кожні три дні. Одним із найбільших сейсмічнонебезпечних є район Токійської затоки.

Із сейсмічними явищами у глибоководних западинах, розташованих у декількох десятках кілометрів на схід від регіону, пов”язані моретруси і спричинені ними величезні цунамі, від яких найбільше страждають східні узбережжя Японії, Тайваню.

Регіон розташований у трьох кліматичних поясах (помірному, субтропічному та субекваториальному). Великі простори Монголії й Західного Китаю (Тибет) простягаються в регіонах високогірського клімату.

З Тибетського нагір’я беруть початок великі ріки Азії – Інд, Брахмапутра, Салуїн, Меконг, Янцзи, Хуанхе.

Природні ресурси. Мінеральні ресурси дуже багаті. Основна їх частина зосереджена у Китаї. Регіон має значні запаси кам”яного вугілля (є в усіх країнах, але максимальні – у Китаї, який за його видобутком посідає 1-ше місце у світі), бурого вугілля, нафти, горючих сланців.

Через східні території материкової частини регіону простигається Тихоокеанський металогенічний пояс, з яким пов”язані родовища марганцю, молібдену, олова, ртуті та інших металів.

Джеролом прісної води є численні озера Японії, Китаю, Південної Кореї.

Сприятливими є агрокліматичні ресурси. Мусонний клімат дає змогу вести сільське господарство у двох режимах: у сухий і вологий сезони. На півдні збирають 2-3 врожаї на рік.

Гострим є дефіцит придатних для господарювання та доступних земель Японії, що змушує її відвойовувати у моря нові території. Тому майже 1/3 її берегів – насипні або намиті, поширені штучні „сміттєві острови”.

На лісові ресурси регіон не багатий. Лісистість території становить у середньому менше 40% і та значно збіднена господарською діяльністю людини.

Внаслідок забруднення виробничими й побутовими відходами землі, водоймищ, атмосфери значно погіршився екологічний стан країн регіону. У збереженні природних екосистем велике значення мають природоохоронні території.

Рекреація. Хоча регіон має сприятливі рекреаційні ресурси, проте масовий туризм тут розвинутий недостатньо. За рік регіон відвідують 35 млн туристів, які дають прибуток 22, 8 млрд дол.

Передумовами розвитку туристичної галузі є один з найбільших у світі природний й культурний потенціал: Тибет, Каракорум, Тянь-Шань, „Кам’яний ліс”, долина р. Лі, зона вулканічної активності на о. Хукоу, національний парк „Внутрішнє Японське море”, „Три краєвиди Японії”, затока Кагасіма – серед найвідоміших у світі природних об”єктів. Природні ландшафти доповнені культурними спорудами (Великий Китайський мур, пагоди, павільони, арки, храми, даоські, будійські, ламаїстські монастирі, імператорські палаци, вілли, мавзолеї, пам”ятки садово-паркового мистецтва). Їх доповнюють театральне мистептство, характерні види спорту (сумо, карате, кендо, айкідо, кюдо), фестивалі, інститути гейш, і чайна церемонія.

Основні центри туризму: Пекін, Шеньян, Сіань, Сучжоу, Лхаса, Сеул, Токіо, Кіото, Нара, Камакура, жертви атомного бомбардування – міста Хіросіма і Нагасакі.

У країнах регіону активно розвивається внутрішній і зовнішній туризм. Іноземних туристів приваблюють не тільки своєрідна природа та історико-культурні пам”ятки, а й розвинуті економічна, наукова, фінансова сфери (діловий туризм).

[4] с. 241-386; [5] с. 218-224; [6] с. 256-271, 274-290.