Специфіка економічного розвитку Причорноморського економічного району

Причорноморський економічний район займає південну частину України, омивається Чорним і Азовським морями. До його складу входять Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаєвська і Херсонська адміністративні області. Площа району становить 113 тис. км2 (19 % територыъ України), густота населення – 68 чол./км2, що значно менше середньої велечини по Україні (82 чол./км2).

До середини ХІХст. Причорномор’я розвивалось лише як сільськогосподарський регіон. Але з будівництвом залізниць (Одеса – Кременчуг – Харків, Харків – Сімферополь, Одеса - Київ) структура господарства почала швидко ускладнюватись. Різко зросли обсяги експорту пшениці через портові міста (Одеса, миколаїв, Генічеськ), виникло суднобудування в Миколаїві. Потреби сільського господарства сприяли розвитку сільськогосподарського машинобудування. У цей період побудовані заводи, зокрема, в Одесі, Херсоні, Ізмаїлі, виникає верстатобудування. У повоєнні роки створюється електротехнічна промисловість, електронне машинобудування, розширюються потужності хімічної промисловості.

Район має досить вигідне географічне положення. На південному сході межує з Російською Федерацією, на північному заході - з центральним районом України, на заході з Молдовою, на південному заході з Румунією.

Причорноморський економічний район має вигідне економіко-географічне положення відносно транспортних магістралей. Через його територію проходять важливі залізничні, водні та повітряні шляхи, які сполучають Україну з багатьма зарубіжними країнами. Район розташований на перетині державних і міжнародних морських шляхів Азово-Чорноморського басейну. Річка Дунай дає змогу підтримувати річкове сполучення з багатьма країнами Європи (Румунією, Болгарією, Югославією, Угорщиною, Словаччиною). З Болгарією встановлено поромно-залізничне сполучення (Іллічевськ - Варна). З 1978 р. діє одна з найбільших поромних переправ Варна – Іллічевськ протяжністю 435 км. У грудні 1996 р. державна пароплавна компанія відкрила нову автопасажирську поромну переправу Україна – Грузія з базовими портами Іллічівськ і Поті. Таким чином, почав працювати Євро-Азійський транспортний коридор № 9, що проходить з Європи через всю Україну. По річці Дніпро здійснюється транспортне сполучення економічного району з містами Придніпров’я (Запоріжжя, Дніпропетровськ, Черкаси, Київ).

У всеукраїнському та міжнародному поділі праці район спеціалізується на виробництві різноманітної продукції АПК (зерна, соняшнику, овочів, фруктів, виноградних вин, шампанського, коньяку, ефірної олії, тютюнових виробів), рибної та легкої (вовняних та бавовняних тканин) промисловості, випуску товарів машинобудування (суден, верстатів, пресів, машин для АПК) і хімії, деяких виробів промисловості будматеріалів, виконує курортно-туристичні функції. Міжнародною спеціалізацією району є транспорт (особливо морський і залізничний). Приморське положення зумовило розвиток суднобудування та судноремонту, морського транспорту каботажного та міжнародного плавання, рекреаційного господарства, портово-промислових комплексів.

Рекреаційні ресурси. Причорноморський економічний район найкраще в Україні забезпечений рекреаційними ресурсами. Рекреаційним потенціалом регіону є орфографічні, кліматичні, гідрологічні, бальнеологічні, ландшафні та історико-культурні ресурси.

Одним з провідних чинників, що зумовлює просторову організацію відпочинку і розміщення закладів рекреаційного господарства, є клімат. Він має велике значення при організації багатьох видів відпочинку, оскільки кліматичні ресурси деякою мірою визначають тривалість сезону їх функціонування. Причорномор’я має сприятливі кліматичні умови для рекреаційної діяльності. Середня тривалість комфортного літнього відпочинку на Чорному морі становить в Криму 130-145 днів, на Одеському узбережжі 120 днів, тривалість літнього оздоровчого відпочинку – з травня по жовтень, тобто триває близько 145 днів.

Цінним видом рекреаційних ресурсів Причорномор’я є морське узбережжя. Протяжність чорноморських берегів з пляжами різної ширини та складу грунтів становить 1641 км. Їх рекреаційна структура така: пляжі, придатні для масового відпочинку без істотних обмежень, - 544 км, уривисті береги без пляжів або з їх фрагментарним розвитком, у тому числі на скелястих породах, - 130 км. Певна частина морських берегів Причорномор’я (24 %) належить до категорії зайнятих або таких, що виключаються з рекреаційного призначення, через особливі функції узбережжя (порти, причали, промислові зони). За оптимального навантаження на берегову смугу ці території мають загальну місткість одночасного перебування близько 1, 5 млн чол., включаючи 890 тис. для Криму і майже 400 тис. для Одеського регіону.

Традиційно для відпочинку використовуються такі природні об’єкти, як озера і ріки. Їх береги – центри териториальних рекреаційних систем, що несуть істотне рекреаційне навантаження. Рекреаційний потенціал водного фонду Причорномор’я характеризується наявністю значної кількості річок, понад 70 озер, 1400 ставків. Але ці ресурси мають слабо вивчений потенціал і використовуються, головним чином, для розвитку рекреаційної діяльності місцевого значення. Як туристичні об’єкти використовуються каньйони деяких рік (Кача, Бельбек) та водоспади.

Для Причорномор’я характерні значні запаси мінеральних вод, що мають різноманітний хімічний склад. Їх загальні експлуатаційні запаси 75 780 м3/добу по 29 родовищах. Найбільш великими є родовища йодо-бромних вод (Північно-Сиваське в Херсонській області) і вод без специфічних компонентів і властивостей (Євпаторійське-11 в АР Крим).

У Причорномор’ї оцінено 26 родовищ лікувальних грязей. З них 12 знаходяться в АР Крим із загальними запасами лікувальних грязей 45 880 тис. м3, з яких використовуються для курортно-санаторного лікування тільки 3 (Чокракське, Сакське, Узунларське). В Одеській області оцінено 6 родовищ лікувальних грязей, з яких використовуються тільки 3 (Куяльницьке, Сергіївське, Бурнас). У Херсонській області оцінено 5 родовищ, в Миколаївській – одне.

На жаль, багатющі грязьові ресурси Причорномор’я використовуються ще вкрай недостатньо. У даний час грязелікування організоване тільки на базі Євпаторійської групи озер, у той час як інші райони Криму (особливо Керченська і Тарханкутська групи) мають у своєму розпорядженні прекрасні умови для широкого застосування комплексного грязелікування.

У Криму є прекрасні лісові масиви, що могли б стати чудесними місцями відпочинку і туризму. Площі лісів та інших лісовкритих територій становить 827, 2 тис. га. Вони займають територію АР Крим (332, 7 тис. га) та Одеської області (223 тис. га) і виконують в основному водозахисну і прородоохоронну роль. До таких масивів, крім загальновідомих державних заповідників у районах Алушти, Ялти і Судака, можна віднести ліси в районі Севастополя, Бахчисарайське, Куйбишевське, Ялтінське, Долоське, Гурзуфське, Гурзуфське, Алуштинське, Судакське, Старокримське, Білогірське і Зуйське лісництва, а також невеличкі лісові масиви в передгірних районах, на яйлах Кримських гір у широких полонинах, що виходять до моря.

Морські далі, просторі пляжі, величезні паркові та лісопаркові масиви на схилах гір сполучаються з архітектурою здравниць і міст. Кримські гори з їхніми неповторними каньйонами, ущелинами, обривами скель і перевалами, незайманими лісами, яйлами і швидкими гірськими ріками з водоспадами – чудові місця для відпочинку та оздоровлення.

Особливе місце займають природно-заповідні території та об’єкти. Це заповідники і заказники різних форм та напрямів заповідання, національні природні парки, дендропарки, цінні природні об’єкти, пам’ятки природи місцевого значення, пам’ятки садово-паркової культури. У Причорномор’ї 3 біосферні заповідника і 7 природних заповідників, 1 національний природний парк. Крім того, налічується 11 парків садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення та 71 місцевого. Рекреаційна діяльність тут допускається тільки в тих місцях і в тому обсязі, який гарантує збереження цінних природних комплексів.

Упродовж усієї берегової лінії Чорного моря розміщенні сотні санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, туристичних баз. До найбільших належать санаторно-курортні комплекси Південного берегу Криму та Одеського рекреаційного району.

Сьогодні в Причорномор’ї створена багатофункціональна система рекреаційного обслуговування населення. Тут знаходиться 36 % санаторно-курортних закладів України тривалого перебування (загальна місткість 234 тис. місць). Найбільша кількість рекреаційних закладів знаходиться в АР Крим – 73 % від загальної кількості в регіоні з місткістю близько 60 тис. місць.

Провідним серед рекреаційних районів є Кримський – головний рекреаційний район міжнародного значення в Україні. Він має унікальні, компактно розміщені рекреаційні ресурси, що забезпечують розвиток як природничо орієнтованих (лікувально-оздоровчий, спортивний, екологічний тощо), так і соціокультурних (пізнавальний, етнографічний, науковий та ін.) видів туризму. Район має площу, яка становить 4, 5 % території України, де діють кліматичні курорти – Ялта, Алушта, Алупка, Гурзуф, Місхор, Сімеїз, Артек. Головні курорти - Євпаторія, Сакі. Севастополь – важливий історично-культурний центр. На північно-Східному узбережжі Криму головними курортами є Судак, Феодосія, Планерське, Щебетівка.

[3] с. 819-878; [5] с. 177-183; [8] с. 335-337, 342-347.