Теми рефератів. 1. Різновиди неповних лексичних омонімів (омофони, омоформи, омографи)

1. Різновиди неповних лексичних омонімів (омофони,
омоформи, омографи).
2. Пароніми в діловому мовленні.

Запитання та завдання для самоперевірки

Що таке пароніми?

Що таке лексичні омоніми?

Яким чином можна з'ясувати значення омоніма?

Питання 2. Словники паронімів та синонімів: правила користування

Література: ЗО, 37 (додатково 31, 32, 35, 39, 41, 42).

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Вивчення питання слід розпочати із з'ясування поняття " лексикографія".

Лексикографія (з гр. lexikos - словниковий і grapho – пишу, наука, яка займається збиранням слів якої-небудь мо­ви, їх систематизацією та укладанням словників.

Щоб добре володіти мовою, потрібно мати великий запас слів і вміти правильно вживати їх, зважаючи на найтонші відті­нки у значенні, тобто потрібно повністю володіти лексикою мо­ви. При вивченні лексики велике значення мають словники.

Словники відображають культуру мови народу і сприя­ють її нормалізації. Вони є багатим джерелом її вивчення, зок­рема правил написання, вимови, добору слова. Видатний поет і вчений М. Рильський, підкреслюючи важливість словників, пи­сав:

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля.

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

Словники поділяються на дві основні групи: словники енциклопедичні і словники лінгвістичні. Слова в усіх словниках розташовані за алфавітом.

В енциклопедичних словниках пояснюється не значення слів, а зміст і характер предметів та різних явищ.

Предметом пояснення в лінгвістичних словниках є слово. Оскільки воно може пояснюватися з різних поглядів, розрізня­ють такі типи лінгвістичних словників: перекладні, тлумачні, термінологічні, етимологічні, історичні, орфографічні, іншомов­них слів, діалектологічні, словники мови творів окремих пись­менників.

У тлумачному словнику пояснюється значення слів даної мови та подаються синоніми до них. Такі словники звичайно одномовні. Проте бувають і такі словники, які одночасно є і пе­рекладними, і тлумачними, бо в них поєднується і переклад слів на іншу мову, і пояснення їх значення.

У 1970 - 1980 роках вийшов друком 11-томний тлумач­ний словник сучасної української мови. Словники синонімів, паронімів. Ці словники теж знач­ною мірою сприяють піднесенню мовної культури, розвивають навички стилістичної майстерності. Увага до синонімічних, анто­німічних засобів допомагає збагачувати вираження думок і по­чуттів, досягти більшої точності, емоційності мовлення. У 2000 р. вийшов " Словник синонімів української мови" (у 2 т).

1988 р. побачив світ " Словник фразеологічних синоні­мів" М.П. Коломієць і Є.С. Регушевського.

" Словник антонімів" Л.М. Полюги (1987 р.) вміщує по­над 2000 антонімічних пар, що складають понад 250 словнико­вих статей. У цьому виданні ставилась мета не лише дати тлу­мачення компонентів антонімічних пар та проілюструвати їх вживання, а й показати антонімічні слова в живих контекстуаль­них зв'язках, особливості сполучуваності антонімів, уживання їх у фразеологічних зворотах.

У 1986 р. вийшов " Словник паронімів української мо­ви", укладений Д.Г. Гринчишиним і О.А. Сербенською. Словник є першою спробою в українській лексикографії опису паро­німів. Описано понад 1000 паронімів, які найчастіше зустрічаються у навчальних посібниках, науково-популярних книжках, публіцистиці, художній літературі, побутовому мовленні.

У словниках синонімів, антонімів, омонімів, паронімів розкриваються змістові і стилістичні зв'язки між словами та притаманні словам певних груп і рядів своєрідні значення і відтінки значень.

Слід пам'ятати, що для досконалого знання будь-якої, а також своєї рідної мови необхідно використовувати різні типи словників.

Сучасне українське громадянство має початкову потребу в практичному використанні словників, а з розширенням сфери впливу і функціонування державної української мови ця проблема ще загострилась. Існують труднощі при перекладах з різних мов на українську, доводиться шукати точного значення слова і його нюансів. Із розширенням суспільного функціонування української мови загострюється проблема культури мовлення, збагачення словникового запасу мовців, уміння добирати єдино можливе в конкретному контексті слово.

Для цього існують словники. Упорядниками словників опрацьовано і використано в процесі роботи над словником численні друковані джерела.