ТЕМА 1. Теоретичні та методологічні основи курсу “Технологія торгівлі та послуг”. Сутність процесу товаропросування

В даній темі необхідно охарактеризувати торгівлю як комплекс комерційних і технологічних процесів, які забезпечують купівлю-продаж товарів та послуг. Дослідити торгово-технологічні функції оптових та роздрібних підприємств. Визначити роль торгівлі в організації технологічного процесу товаропросування. Дослідити поняття і сутність процесу товаропросування. Охарактеризувати фактори, що впливають на організацію і технологію процесу товаропросування. Визначити принципи та методи оптимізації процесу товаропросування. Розглянути форми товаропросування. Визначити поняття ланковості товаропросування та шляхи її оптимізації. Дослідити організацію процесу товаропросування в системі торговельної логістики.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Технологія (від грец. techne – мистецтво, майстерність, уміння та logos – вчення, слово) – сукупність процесів, правил та навичок, що використовується для виготовлення продукції у будь-якій сфері виробничої діяльності. Найважливіший компонент технології – технологічний процес, послідовність скерованих на створення заданого об’єкта дій (технологічних операцій), що ґрунтуються на природних процесах (фізичних, хімічних, біологічних) і людській діяльності.

Отже, технологія торгівлі – це сукупність знань про раціональну організацію торгово-технологічного процесу, способах та методах ефективного виконання технологічних операцій на всіх його стадіях.

Предметом курсу “Технологія торгівлі та послуг” є технологічні операції, що здійснюються на різних стадіях процесу товаропросування. Об’єктом курсу є торговельні підприємства, де здійснюються торгово-технологічні процеси.

Структура курсу передбачає чітку послідовність, що відповідає основним етапам руху товарів від виробництва до кінцевого споживача.

За характером виконуваних функцій торговельні процеси, що відбуваються на оптових та роздрібних підприємства, можна розподілити на два види: технологічні та комерційні.

Комерційні процеси – це процеси, пов’язані зі зміною форми вартості, тобто з купівлею-продажем товарів (організація ринкових досліджень, аналіз діяльності основних конкурентів, встановлення комерційних зв’язків, оптові закупівлі та продаж товарів, рекламування товарів та ін.).

Технологічні процеси пов’язані з рухом товару і є продовженням процесу виробництва в сфері обігу. Технологічні процеси об’єднують три елементи: живу працю, засоби і предмети праці. Засоби праці (торговельне обладнання, склади, транспортні засоби тощо) – це речі, за допомогою яких людина діє на предмет праці (товари та тара).

Проміжне становище між цими двома видами процесів займають додаткові торговельні послуги, які за своїм функціональним змістом можуть бути віднесені як до технологічних, так і до комерційних процесів.

Технологічні процеси в оптовій торгівлі – це послідовно виконувані операції з транспортування, розвантаження, розпакування, сортування, укладання на зберігання, зберігання та відпуску товарів. У ході їх виконання здійснюється обробка вантажопотоків, комплектування партій та перетворення виробничого асортименту промислових підприємств на торговельний асортимент магазинів та постачання роздрібних торговельних підприємств товарами.

Технологічний процес у магазині – це сукупність пов’язаних, послідовно виконуваних операцій, метою яких є доведення товарів належної якості до торгового залу для реалізації їх кінцевим споживачам (розвантаження транспорту; приймання; зберігання; підготовка до продажу та продаж товарів).

Функціонування товарного ринку передбачає процеси купівлі-продажу, зміни власника товару в обмін на гроші. При цьому товар може змінити одного чи більше власників, не змінюючи свого місцезнаходження, і, навпаки, може перевозитись зі складу на склад, не продаючись. У поєднанні фізичного та економічного процесів переміщення товарів із сфери виробництва у сферу товарного обігу, а з останньої – у сферу споживання виявляється сутність товаропросування.

Отже, товаропросування – це процес реального доведення товарів до споживача.

Товаропросування являє собою складний організаційно-технологічний процес доведення виготовлених товарів від підприємств-виробників до кінцевих споживачів силами та засобами торговельних підприємств, посередницьких формувань та елементів ринкової інфраструктури

Об’єктами процесу товаропросування є матеріальні блага, серед яких основне місце посідають товари широкого вжитку та матеріально-технічного призначення, послуги, що носять матеріальний характер.

Суб’єктами процесу товаропросування є: виробники матеріальних благ, торговельні підприємства, посередники та інші елементи інфраструктури товарного ринку.

Виникнення та існування процесу товаропросування зумовлене:

- необхідністю продовження виробничого процесу за межами підприємства-виробника;

- існуванням певної територіальної відокремленості місць виробництва та місць споживання;

- наявністю часового розриву між моментом виготовлення та моментом споживання.

Процес товаропросування поєднує в собі організаційний та технологічний аспекти. Організаційний аспект товаропросування передбачає проведення низки комерційних заходів, що стосується поетапного передавання майнових прав на товари (проведення переддоговірної роботи, укладання договорів, контроль за їх виконанням). Технологічний аспект процесу товаропросування визначають операції, що органічно продовжують процес виробництва у сфері обміну (завантаження-розвантаження, зберігання, комплектування, сортування, фасування тощо).

Фактори, що впливають на процес товаропросуванн:.

1. Виробничі фактори – розміщення, спеціалізація і сезонний характер виробництва тощо.

2. Транспортні фактори – стан шляхів сполучення в регіоні, види транспорту, що застосовуються у процесі товаропросування, фактична наявність і технічний стан транспортних засобів.

3. Соціальні фактори – густота населення в регіоні обслуговування, щільність його розселення, джерела та рівень грошових доходів населення.

4. Торговельні фактори – дислокація торговельних підприємств, їх розмір, спеціалізація, стан матеріально-технічної бази та ін.

5. Товарні фактори – асортиментна структура товарів, їх фізико-хімічні властивості, характер транспортної та пакувальної тари.

6. Комерційні фактори – структурні та динамічні зміни на ринку і рівень кваліфікації управлінського та торговельного персоналу.

Принципи оптимальної організації процесу товаропросування:

- спрощення транспортно-експедиційних схем товаропросування;

- ефективне транспортне забезпечення товаропросування;

- оптимізація ланковості товаропросування;

- впровадження прогресивних схем товаропостачання;

- оптимізація структури господарських зв’язків;

- застосування логістичних концепцій товаропросування.

З метою оптимізації процесу товаропросування застосовують низку методів, здатних врахувати сукупні затрати і оптимізувати обробку товарних потоків. Методом оптимізації товаропросування вважають процедуру визначення найдоцільнішого варіанта переміщення товарів від виробництва до споживачів. Методи оптимізації процесу товаропросування: метод співставлення різниці відстаней; графоаналітичний метод; метод транспортної задачі та ін.

Процес просування матеріальних благ здійснюється у двох формах: транзитній та складський.

Транзитна форма не передбачає участі торгових посередників. Транзит широко застосовується для просування товарів спрощеного асортименту. Така форма має цілу низку переваг: скорочується сукупний час просування товарів; не витрачаються кошти на зберігання, підсортування, навантаження-розвантаження на складах оптових посередників; прискорюється товарооборотність; знижуються втрати товарів.

Складська форма полягає у проходженні товарами проміжних складських ланок. Вона застосовується для доведення у роздрібну мережу товарів складного асортименту.

Основним критерієм вибору раціональної форми товаропросування є порівняльний аналіз загального часу доставки товару з місця виробництва до місця споживання і сумарних витрат на таку доставку.

Під ланковістю товаропросування розуміють загальну кількість комерційно-посередницьких ланок, через які проходить товар на шляху від матеріального виробництва до кінцевого споживання.

Розрізняють торговельно-організаційну та складську (технологічну) ланковості.

Торговельно-організаційна ланковість свідчить про кількість торговельних організацій і підприємств, які беруть участь в актах купівлі-продажу. Вимірюється коефіцієнтом торговельно-організаційної ланковості:

де Опос. – товарообіг посередницьких формувань;

Оскл. – складський товарообіг оптових підприємств;

Ороздр. – роздрібний товарообіг торговельної мережі.

Коефіцієнт складської ланковості свідчить, через скільки складів пройшов товар від виробництва до роздрібної торговельної мережі:

Для встановлення рівня оптимальності ланковості товаропросування із вище розрахованих коефіцієнтів слід вирахувати значення одиниці:

Ланковість товаропросування впливає на загальну ефективність процесу доведення товарів від виробництва до споживання. Її вплив проявляється через зміну низки параметрів ефективності процесу товаропросування, а саме: швидкості доведення товарів до роздрібної торговельної мережі, товарооборотності, показників стану товарних запасів та витрат обертання.

Логістика – наука про планування, організацію, управління, контроль і регулювання рухом матеріальних, інформаційних потоків у просторі та часі від їх первинного джерела до кінцевого споживача.

Логістика обґрунтовує можливості постачання сировини, матеріальних ресурсів, товарів і послуг у замовленій кількості та асортименті до вказаного споживачем місця і протягом вказаного проміжку часу за заданих (мінімальних) витрат.

Підвищення ефективності діяльності підприємств можливе при дотриманні наступних вимог:

- підтримка зв’язку логістики з загальною стратегією підприємства;

- удосконалення організації руху матеріальних потоків;

- надходження необхідної інформації та сучасна технологія її обробки;

- ефективне управління трудовими ресурсами;

- ретельна розробка логістичних операцій та ін.

План практичного заняття

1. Технологія торгівлі та послуг як предмет дослідження. Основи методології, зміст та задачі курсу.

2. Характер та зміст технологічних процесів в оптовій та роздрібній торгівлі.

3. Поняття та сутність процесу товаропросування. Фактори, що впливають на процес товаропросування. Ланковість товаропросування та шляхи її скорочення.

4. Логістика та її роль в процесі товаропросування.

Питання для самостійної підготовки до практичного заняття

1. У чому полягає сутність товаропросування?

2. Які фактори впливають на процес товаропросування?

3. Що являють собою ланковість товаропросування?

4. У чому полягають принципи оптимальної організації процесу товаропросування?

5. Які існують основні види нераціональних перевезень товарів?

6. Яку роль відіграють торгово-посередницькі структури в товаропросуванні?

7. Які вирізняють форми товаропросування? Що являє собою транзитна форма товаропросування та які її переваги?

8. У чому полягають сутність та переваги складської форми товаропросування?

9. Що являє собою торговельно-організаційна та складська ланковості? Як вони розраховуються?

10. Роль логістики в процесі товаропросування.

Проблемні питання

1. Сучасні проблеми організації товаропросування.

2. Проблеми вибору оптимальних форм товаропросування.

3. У чому полягають принципіальні відмінності логістичного підходу до управління матеріальними потоками від традиційного?

4. Логістичний ланцюг та його побудова за сучасних умов. Основні суб’єкти логістичного ланцюга.

5. Сутність логістичних систем, «що тягнуть», та «що штовхають».

6. Використання технології автоматизованої ідентифікації штрихових кодів.

Тематика рефератів

1. Формування сучасних каналів товаропросування.

2. Роль підприємств роздрібної торгівлі в процесі товаропросування.

3. Роль підприємств оптової торгівлі в процесі товаропросування.

4. Торговельно-посередницькі структури в процесі товаропросування.

5. Сучасні проблеми організації системи товаропросування.

6. Вибір оптимальних форм товаропросування за умов ринкової економіки.

7. Прямі господарські зв’язки як ефективний метод просування товарів до кінцевого споживача.

Рекомендована література: 5 (65-84); 16 (11-15; 17-47); 13 (29-50).

 

Тема 2. Будова та технологічне планування товарних складів

В даній темі необхідно дослідити поняття складу, складської мережі, складського господарства. Визначити роль та функції складів в процесі товаропросування.

Охарактеризувати, за якими ознаками класифікуються склади, дослідити процес обґрунтування розміщення товарних складів, визначити основні вимоги до будови та улаштування складських будівель, охарактеризувати основні конструктивні елементи складської будівлі.

Розглянути закриті склади як основний вид будівлі складу. Визначити види складських приміщень, їх взаємозв’язок і технологічне планування. Дослідити улаштування й планування загальнотоварних та спеціальних складів, охарактеризувати основні види обладнання, що використовується на складах оптових підприємств.

Ознайомитися з основами проектування загальнотоварних і спеціальних складів, з методикою розрахунку потреби в складській площі та ємності, показниками ефективності використання складів.

Методичні рекомендації ЩОдо вивчення теми

Для безперебійного і ефективного функціонування сфери товарного обігу необхідно мати розвинуту складську мережу, яка є важливою складовою інфраструктури товарного ринку

Склад товарний – це відокремлене чи спеціально обладнане приміщення (будівля), призначене для здійснення складських операцій – приймання, зберігання, сортування, підготовки до продажу, комплектування партій товарів і відпускання їх споживачам.

Сукупність складів становить складську мережу, а з урахуванням обладнання та інвентарю – складське господарство.

Функціями складів є:

- отримання товарів від постачальників і контроль за виконанням договорів поставки;

- зберігання товарних запасів;

- накопичення товарних запасів та перетворення товарного асортименту до вимог роздрібної торговельної мережі

- безперебійність постачання роздрібної торговельної мережі товарами;

- контроль якості товарів;

- переробка, фасування та пакування товарів;

- виробництво продукції (на деяких складах виконуються операції виробничого характеру, наприклад, заморожування плодів та овочів, засолення овочів тощо).

Товарні склади, як правило, не виконують функції купівлі-продажу, а здійснюють організаційне та технічне обслуговування товароруху. Хоча в окремих випадках (склади комерційних структур) можуть виконуватись і функції купівлі-продажу. Склади в цьому випадку виступають в якості торговельних баз.

Класифікація складів.

1. За характером виконуваних функцій: підсортувально-розподільні (розподільні); транзитно-перевалочні; нагромаджувальні (накопичувальні); консигнаційні; дрібнооптові склади-магазини; склади гарантійного зберігання; склади-готелі; митні ліцензійні склади.

2. За товарною спеціалізацією: універсальні; спеціалізовані; вузькоспеціалізовані; комбіновані; неспеціалізовані; змішаного асортименту.

3. За умовами зберігання товарів та особливостями технічного спорядження: загально товарні та спеціальні.

4. За місцем розташування в процесі товароруху: склади в районі виробництва; склади в районі споживання.

5. За розміром корисної складської площі: малі (до 5 тис. кв. м); середні (6-10 тис. кв. м); великі (понад 11 тис. кв. м).

6. За температурним режимом або утепленістю: неутеплені; утеплені (опалюванні, неопалюванні); охолоджувані.

7. За особливостями технічної конструкції: закриті; напівзакриті; відкриті; збірно-розбірні; надувні.

8. За організаційними формами управління: індивідуального користування; спільного користування; загального користування.

9. За рівнем механізації технологічних процесів: немеханізовані; механізовані; комплексно-механізовані; автоматизовані; автоматичні.

10. За поверховістю: одноповерхові; багатоповерхові.

11. За наявністю транспортних умов: прирейкові; пристанські; портові; не прирейкові (внутрішньоміські).

12. За формою власності: державні; приватні; спільні; іноземні.

Вибір місця дислокації складу здійснюється у три етапи. Спочатку визначається регіон розташування, потім конкретне місце в межах обраного регіону, після чого вирішуються питання облаштування складу на конкретній ділянці.

Обираючи регіон, необхідно враховувати такі чинники: близькість до ринків збуту та джерел постачання, відстань до об’єктів транспортної інфраструктури, рівень конкуренції, дефіцит чи надлишок трудових ресурсів, необхідних для роботи на складі, рівень зарплат у регіоні. Важливо також з’ясувати, чи є в регіоні земельні ділянки, придатні для розміщення складів необхідної потужності, яка вартість землі та процедура її отримання, оцінити стан систем комунікацій, екологічні вимоги, правові обмеження.

Розташування складських приміщень на ділянці залежить від рельєфу, параметрів складу (площа, необхідна висота тощо), особливостей розміщення інженерних комунікацій (водопроводу, каналізації, опалювальних систем), типів транспортних засобів, розвиненості під’їзних шляхів, передбачуваної інтенсивності вантажопотоків.

Сам процес прийняття рішення про розміщення товарного складу можна поділити на такі етапи:

- вибір типів, кількості та потужності складів;

- раціональна дислокація складів на певній території;

- визначення номенклатури продукції, що зберігається та обробляється на складах;

- проектування та планування складів;

- вибір системи вантажопереробки та технологічного обладнання;

- добір персоналу, уточнення логістичних функцій складів та перспектив їх розширення.

Деталізація кожного з цих етапів безпосередньо залежить від потреб окремого підприємства, специфіки і масштабів його діяльності, характеристик товару тощо.

Облаштування складів повинно забезпечити:

- повне кількісне та якісне збереження матеріальних цінностей;

- належний режим зберігання товарно-матеріальних цінностей;

- раціональну організацію виконання складських операцій;

- ефективну роботу складу;

- належні умови праці персоналу.

Облаштування складів залежить від таких факторів:

- конструктивних особливостей складських споруд;

- обсягу та структури товарообігу та товарних запасів;

- фізико-хімічних властивостей товарів;

- технології складських операцій, яка визначає структуру площ, їх компонування, особливості конструкційних елементів.

При проектуванні та будівництві складів необхідно враховувати такі основні вимоги: ефективне використання площі та ємності складу; відповідність конструкції та планування складських приміщень встановленій технологічній схемі переробки вантажів; створення умов для вільного переміщення транспортних засобів та засобів механізації; забезпечення зручності експлуатації складів та виконання робіт за будь-яких погодних умов; дотримання вимог щодо умов охорони праці, техніки безпеки, протипожежної безпеки; можливості розширення складів у перспективі.

Вимоги, що пред’являються до складів, можна умовно поділити на такі групи:

- технологічні вимоги визначають відповідність площі та ємності складських приміщень характеру, особливостям, змісту та обсягу складських операцій;

- економічні вимоги визначають вартість будівництва складів та витрати на їх експлуатацію;

- санітарно-гігієнічні вимоги визначають відповідні умови зберігання товарів та праці складських працівників;

- протипожежні та загальнотехнічні вимоги – визначають вимоги до конструкції будівлі складу та його приміщень, до освітлення, опалення, вентиляції, пожежної безпеки тощо;

- естетичні вимоги визначають зовнішній та внутрішній вид складських споруд.

Найбільш ефективне з точки зору капітальних витрат на будівництво та експлуатацію є будівництво одноповерхових складів прямокутної форми з співвідношенням сторін 2: 1 та 3: 1.

Основними конструктивними елементами складських споруд є фундамент, стіни, опорні колони, перекриття, підлога, покрівля, рампи, дашок, звиси (піддашшя), вікна, двері.

За конструктивним улаштуванням фундаменти поділяються на стрічкові, стовпчасті та суцільні. Вони повинні бути міцними, стійкими до перевертання та економічними.

За конструкцією стіни поділяють на суцільні та каркасні. У випадку каркасних стін несучими елементами є колони, між якими споруджуються стіни з легким заповненням чи встановлюється сітка. Відстань між основними поперечними колонами має назву крок колон, а між подовжніми – проліт. Сукупність подовжніх та поперечних колон має назву – сітка колон. В одноповерхових складах крок колон складає 6 та 12 м; проліт – 12, 18, 24 м. В багатоповерхових складах використовується більш густа сітка колон. Висота складів може бути від 6 до 32 м.

Рампами називають платформи, які примикають до складів і спрощують проведення вантажно-розвантажувальних робіт. Висота рампи з боку залізничної колії дорівнює 1, 1-1, 2 м від рівня головки рейки, а з боку автомобільного заїзду – 0, 9 м. Ширина рампи може бути від 1, 2 до 6, 0 м. Для забезпечення можливості заїзду вантажних візків на рампу споруджують спеціальні нахили, які мають назву – пандуси.

Підлоги в складах бувають асфальтові, асфальтобетонні, плиточні та дерев’яні. Підлога має бути рівною, гладкою, міцною, стійкою до стирання та механічних ударів, не руйнуватись від дії хімічних речовин.

Перекриття бувають міжповерхові та верхнє. Міжповерхові перекриття повинні бути міцними, легкими, недорогими, відповідати необхідному ступеню вогнетривкості будівлі.

Верхнє перекриття має відповідати вимогам пожежної безпеки, бути довговічним, економічним у будівництві та експлуатації. Воно буває утепленим і холодним. Покрівля захищає приміщення від різних атмосферних проявів. Покрівля виготовляється з міцних та стійких до атмосферних проявів матеріалів – дерева, шиферу, толі, металочерепиці, металу тощо.

Звиси (піддашшя) – це продовження даху, що споруджується в одноповерхових складських будівлях. Дашок – спеціальне спорудження над рампою в багатоповерхових і висотних складах. Звиси і дашки з боку залізничної рампи повинні бути суцільними вздовж усього складу та перекривати половину даху вагону. З боку автомобільної рампи звиси та дашки можуть установлюватись лише над дверними прорізами. Вони повинні перекривати рампу та кузов автомобіля, що дозволяє здійснювати вантажно-розвантажувальні роботи в будь-яку погоду.

Склади мають зовнішні та внутрішні двері, які за способом відкривання бувають стулчасті і розсувні. Розміри дверей визначаються залежно від габаритів товарів і виду транспортних засобів, які використовуються на складі. Висота дверей має перевищувати габарити транспорту з вантажем на менше ніж на 0, 2 м, а ширина – не менше ніж 0, 6 м. Зазвичай, висота дверей становить не менше ніж 2, 5 м, а ширина не менше ніж 2, 4 м. Кількість дверей на складі визначається технологічним процесом та вантажооборотом складу, але повинна бути мінімальною.

Розміщення і розміри вікон мають забезпечувати потрібне природне освітлення приміщення та вентиляцію. Як правило, вікна розміщуються вище за стелажі.

Розміщення окремих приміщень, їх взаємозв’язок, розташування в них торгово-технологічного обладнання звичайно називають плануванням складу.

Раціональна організація технологічних процесів на складах пред’являє певні вимоги до планування приміщень. Залежно від призначення всі складські приміщення поділяються на 4 групи: оперативні, допоміжні, підсобно-технічні та адміністративно-побутові.

Оперативні приміщення (складська площа) призначені для виконання основних технологічних операцій. До них відносять камери для розміщення, укладання і зберігання товарів; експедиції для приймання та відпуску товарів; сортувальні, комплектувальні, диспетчерська, автомобільні та залізничні платформи (рампи).

До допоміжних приміщень відносять приміщення для зберігання порожньої тари, піддонів, контейнерів, тароремонтні майстерні, лабораторії тощо.

Підсобно-технічні приміщення призначені для господарського та експлуатаційного обслуговування складської будівлі. До таких приміщень відносяться – машинні відділення, вентиляційні камери, котельні, зарядні станції, приміщення для механізмів та транспортних засобів.

Адміністративно-побутові приміщення включають конторські приміщення, приміщення для відпочинку персоналу, санвузли, душеві тощо.

Відповідно, загальна площа складу дорівнює:

Пзаг. = Пскл. + Пдоп.+ Ппід. + Падм.

У свою чергу, оперативна (складська) площа поділяється на зони, в яких здійснюються відповідні технологічні операції:

- вантажна (корисна, площа для зберігання) (Пкор.) – це площа, зайнята під стелажами, піддонами, контейнерами, іншим складським устаткуванням, призначеним для зберігання товарів, а також площа, що зайнята проходами та проїздами. Вони поділяються на основні (транспортні), другорядні (бокові) та пожежні (запасні). Розміри основних проходів та проїздів у складських приміщеннях визначаються залежно від габаритів товарів, які зберігаються, і використовуваних механізмів. Ширина основних проходів залежно від цього коливається від 3, 0-3, 6 м, другорядних – від 0, 8 до 1, 2 м. Центральні транспортні проходи розташовуються за основними напрямами вантажних потоків, об’єднуючи протилежні входи, вантажно-розвантажувальні майданчики, залізничні та автомобільні рампи;

- приймання (Ппр.) – це приміщення, в яких перевіряються кількість та якість товарів, що надходить на склад. Тут розташовують робочі місця матеріально-відповідальних осіб, розміщуються відповідне обладнання й прилади;

- для підготовки товарів до продажу (Пп.п.) – це приміщення чи площі, де здійснюється підсортування, фасування, доробка товарів.

- експедиційна зона (Пексп.) – це площі, які призначаються для приймання, відпуску товарів, комплектування партій і маршрутів. Вони розташовуються в центральній частині будівлі з боку автомобільної та залізничної рампи й об’єднуються вантажними коридорами.

Таким чином складська площа складу дорівнює:

Пскл. = Пкор. + Ппр. + Пп.п. + Пексп.

Розміщення складських приміщень (складських зон), їх внутрішнє планування та взаємозв’язок визначається технологічною схемою роботи складу в залежності від характеру руху товару та їх складської обробки (рис. 1).

Рис. 1. Принципова схема складу торговельного підприємства

 

Специфічні фізико-хімічні властивості деяких товарів і відповідний режим їх зберігання обумовлюють особливості конструктивних рішень та планування складських будівель і споруд, призначених для їх зберігання і технологічної обробки. До спеціальних складів відносять холодильники, плодоовочесховища, сховища для олії, солі, склади лісових і будівельних матеріалів.

Склади обладнуються санітарними та загальнотехнічними устроями, до яких відносяться:

- опалення (водяне, парове, автономне, центральне);

- освітлення (природне, штучне, загальне, автономне);

- вентиляція (природна та механічна, витяжна, приточна, приточно-витяжна);

- водопостачання та каналізація (автономні, централізовані);

- протипожежне обладнання для попередження пожару (пожежна сигналізація) та ліквідації пожару (вогнегасники, ємності з водою та піском).

Для виконування складських операцій склади повинні мати технологічне обладнання, яке розподіляється на такі види:

§ для зберігання тарно-штучних товарів – стелажі, піддони;

§ для зберігання навалочних і насипних товарів – бункери, засіки, щити для загородження штабелів тощо;

§ для зберігання наливних товарів – резервуари, бочки та барабани.

До обладнання, що використовується в процесі упакування, фасування, підсортування, відносяться: ваги різних типів, пересувні столи, випробувальні стенди, фасувальне обладнання та ін.

До підйомно-транспортного обладнання, що використовується на складі, відносяться крани, конвеєри, транспортери, електрокари, штабелери, річтраки, ручні кари, візки та ін.