Студопедия — Ж. Трактат
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Ж. Трактат






 

1. Великою мірою виходить поза рамки літератури бароковий трактат. Здебільшого він писаний латинською мовою. До трактатів бароко належить велика кількість підручників київської академії та інших (православних та й католицьких) шкіл. Для історії літератури мають велике значення підручники поетики, що подають теорію тих літературних форм, практику яких маємо в творах барокового красного письменства. Теологічні твори латинською мовою (як, напр., єдиний досі великий трактат про основну догматичну різницю католицької та православної догматики, «Походження св. Духа» Адама Зернікава або підручник православної догматики Ф. Прокоповича) мають почасти й досі наукове значення. Заслуговують на увагу мовознавчі праці українського бароко (граматика Мелетія Смотрицького, словник Памви Беринди). Бароковий трактат має завжди певну красну літературну форму, починаючи вже зі складних назв. Так бароко стилістично оформлювало навіть наукове приладдя фізичне чи астрономічне. Найбезпосередніше до красної літератури належать твори, писані слов’яно-українською мовою: вони звернуті до широкого кола читачів та майже завжди мають цікаве стилістичне оформлення. Ми можемо тут звернутися лише до кількох зразків українського барокового трактату.

2. Далі існує полемічний трактат (див. розділ IV). Його стиль помалу стає складнішим, виклад думок відходить часто на другий план, а на першому — дотеп, лайка та іншого характеру звернення до почуття та волі, а не до розуму читача. Найхарактерніший твір цього складного емоціонального стилю — «Тренос» Мелетія Смотрицького (польською мовою). Це «лямент» української церкви, яка й викладає, як правдива мати, арґументи проти унії та — за православну віру. Вже така рамка викладу — барокова. В перших двох розділах Смотрицькому вдається наслідуванням народної форми голосінь, ритмізацією мови, численними повтореннями та співзвуччями досягнути сили враження: «Горе мені бідній, / горе нещасній, /ах — з усіх боків ограбованій, /... руки в кайданах, / ярмо на шиї, / пута на ногах, / ланцюг на крижах, / меч над головою обосічний, / вода під ногами глибока, / огонь по боках невгасимий /...». «Прекрасна я була перед усіма, / люба й мила, / гарна, як зоря рання на сході, / красна, як місяць, / визначна, як сонце, / одиначка у матері своєї...». «Всі мене одбігли, / всі погордили, / родичі мої далеко від мене, / приятелі мої неприятелями стали...» (Переклад М. Грушевського). Персоніфікована православна церква перелічує ті численні князівські та дворянські роди, що залишили православну віру, перейшли в католицизм, але чи не ще частіше до «аріян»: і те й те приводило до денаціоналізації! Церква звертається до синів своїх із закликом до вірності. Весь цей «лямент» викладено на 22 сторінках; літературно оброблені й суто богословські частини, прикрашені текстами, а іноді цитатами з поетичних текстів (м. ін. — Петрарки) і т. д. Смотрицький не закінчив своєї діяльності як полеміст «Треносом» та провадив далі полеміку «з другого боку» і пізніше, коли перейшов до унії. До визначних творів полеміки (теж з обох боків) належать ще писання К. Саковича та написаний йому у відповідь (може, Могилою) православний «Літос». У літературних частинах більшості цих творів та ж сама барокова пишність та нестриманість у виразах, дотепах і нападах. Найвизначніший твір усієї полеміки — «Палінодія» Зах. Копистенського (писана 1620 — 1 р.). Основний зміст твору — правдива та серйозна богословська полеміка. Але вона прикрашена тим самим бароковим пафосом, викриками, зворотами, дотепами, приповідками, панегіриками (Острозькому) та — безумовно автором дуже обробленою — промовою Ґербурта на варшавському сеймі.

3. Мала українська література і суто наукові трактати. Ще в самих початках стилістики бароко стоїть «Зерцало богословія» Кирила Транквіліона Ставровецького (1618, 1635 та ін.). «В тій книзі... покладалося простий язик і словенський...» Книга подає виклад богословської науки про Бога, про світ у його чотирьох розділах (невидимий-ангельський, видимий — людський та світ зла — чортів); нарешті про «чотире останніх речі людини» (смерть, останній суд, рай та пекло). Стиль порівняно простий, виклад не переобтяжений літературними прикрасами. Систему «моральної богословії» подав Ін. Ґізель у книзі «Мир з Богом чоловіку» (1661 та 1678): це, власне, підручник для священиків при сповіді. І тут виклад простий (хоч книжку писано вже в часи розквіту барокового стилю). В книзі безліч побутового матеріалу, але автор лише принагідне виронить народне слово, народною словесністю фактично не користується. Цікаві, хоча й «хаотичні», трактати маємо навіть із Закарпаття з-під пера о. Михайла Андрелли; це спроба барокової популярно-наукової (богословської) розвідки.

4. Цікаву сторінку з історії українського трактату являють собою праці Гаврила Домецького; з його численних прозових творів видрукувано кілька («Путь к вічності» через сто років після його написання — 1784 р., в русифікованій формі; два інші трактати видані науково вже в 20 ст.). Цікаві вони не стільки змістом, — зміст їх досить традиційний, чернецьки-аскетичний. Але мова їх надзвичайно далеко відбігає від церковнослов’янщини і, поскільки не є цілком «проста мова», то може правити для нас за найкращий зразок мови освіченого суспільства тих часів, тобто — кінця 17 ст. (твори Домецького писані здебільшого між 1680 — 90 рр.). Писане для ченців «О возванню до закону і о досконалости вшедших в него», збудоване гарно, систематично (3 частини в 20 розділах), але ніяк, крім нечисленних біблійних текстів, не нагадує церковної мови; навіть цитати з отців церкви писано тією самою мовою, що й власні міркування автора. Ось як він звертається до «законників»: «Бо в небі не тих коронують, коториї начинають, але тих, коториї аж до смерти витривають. Єще в письмі божом тоє ознаймуєть, іж Господу Богу нігди не подобається глупий і невірний обіт... Але що горшая, же безчестиє Богу приносять і кривду чинять, поневаж, учинивши обіт і виконавши присягу, не заховують, яко пристоїть; на такових спускаєть Бог лук гніву своєго...». «О послушаниї» гадає Домецький: «Уваж, іж закон єсть сличний і дорогий вертоград, порядки і устави суть щепіння древес в нем, которие щепив сам Син Божій... Стеречи того вертограда єсть святое послушаниє, которое кождому роботникові указуєть, що маєть чинити... Тії, коториї опатрують древеса і щепіння, то єсть заховують порядок і устави, суть барзо милими Господу Іисусу Христу. Але на непослушния, коториє псують винницю єго, яки можеть ласкаве на них зріти?..» Це, крім усього, цікавий приклад для характеристики відсутності, хоч би якої мовної норми для різних літературних ґатунків. Це безумовно збагачує мовні можливості кожного ґатунку, але перешкоджає виробленню мовно-стилістичної традиції в кожному мовному шарі.

5. Певний розквіт пережив трактат наприкінці барокової епохи — в творах Гр. Сковороди. Сковороді належить інший трактат моральної богословії «Начальная дверь ко християнському добронравію», писаний уже для світських читачів. Власне, це конспект викладів Сковороди: зустрічаємо тут і систематичний розвиток і афористичний виклад думок. Обидві форми знову єднаються в діалогах Сковороди, присвячених викладові його містичного, теоретичного та морального світогляду. Сковорода кохається, зокрема, в антитезах та повтореннях. «В цьому цілому світі бачу я два світи... Світ видний та невидний, живий та мертвий, цілий та рознадливий. Цей є риза, а той — тіло. Цей — тінь, а той — дерево... Отже, світ у світі є то вічність у тлінні, життя у смерті, пробуд у сні, світло у тьмі, у брехні правда, в печалі радість, в одчаї надія» (мій переклад). Або: «Світ цей є велике море... На цьому шляху зустрічають нас кам’яні скелі та скельки, на островах — сирени, в глубинах — кити, у повітрі — вітри, хвилювання усюди; від каменів — штовхання, від сирен — зведення, від китів — заглитання, від вітрів — противлення, від хвиль — потоплення...» Поруч із цими ніби зовнішніми прикрасами твори Сковороди сповнені гарних порівнянь, коротеньких та розвинутих. Він розповідає досить довгі історії, які потім символічно витлумачує; він наводить і коротші байки (сам теж написав чимало прозових байок), до яких додає лише коротшу «мораль», наводить і окремі порівняння: «Бог є подібний до повного фонтану, що наповнює різні посудини за їх вмістом. Над фонтаном напис: нерівна усім рівність. Ллються з різних рурок різні токи в різні посудини, що коло фонтану стоять. Менша посудина має менше, але в тому є більшій рівна, що так саме є повна». «Всі... обдаровання (людини), що є такі різні, чинить той самий Дух святий... У музичному органі те саме повітря викликає різні голоси через різні рурки». Кохається Сковорода і в гармонії мови. Виклад його сповнений асонансів: «носимим носиться і дєржимим держиться», «молвить всіми молвами», «вітрено веселіє», «беззаконія бездна», «світ і совіт», «море мира». Поруч цього зустрічаємо рими: «біжа і набіжа», «чего желать, а чего убігать», зокрема — римовані афоризми: «хто во що влюбився, тот в то і преобразився», «з природою жить і з Богом бить». Від цього вже безпосередній перехід до його епіграм (див. А. 4). Мова часто ритмізована.

6. Цікава й діалогічна форма творів Сковороди. На жаль, треба визнати, що вона великою мірою лише суто зовнішня прикраса, яка не зливається органічно зі змістом творів. Лише зрідка учасники діалогу характеризовані індивідуально, але іноді автор, мабуть, забуває про їх особистість та вони в дальшому ході діалогу грають іншу роль, аніж доти. Запитання, що їх ставлять учасники, власне, не допомагають розвиткові думки. Думка розподіляється між учасниками діалогу автором. Значно цікавіші діалоги Феофана Прокоповича, що писав і інші трактати (обґрунтування російського абсолютизму в «Правді волі монаршей» та «Духовному регламенті» — обидва твори цікаві вживанням модерних правничих теорій: Гобса, Ґроція та ін.). Діалоги Прокоповича «Розговор дереводіла з купцем» та «Розговор гражданина з селянином та півцем церковним», що присвячені питанням релігійним (перший про значення церкви, другий про значення духовної освіти) почасти збудовані як діалоги надзвичайно вдало, хід розмови природний, думка однієї особи в’яжеться до думки другої, особи іноді, навіть у мові, схарактеризовані як індивідууми.

7. Діалогічна форма не була в українській літературі нова: зокрема, треба згадати типовий за темою діалогічний трактат «Книга о смерті» 1626 р., що в формі розмови подає найжахливіші картини «останніх речей людини»: смерті, останнього суду, пекла та досить коротко — раю. Ось типова промова ангела до людини: «Твоє тіло... вже тепер, бідний чоловіче, слабіє, а по малої хвилі і одерев’яніє;... дрижання серця наступує, перси задмуться, пульси встануть, очі мглою зайдуть, язик умовкне, горло охрипіє, зуби почорніють і всі члени, як камінь, зтвердіють і побліднуть. Доктори тебе одступ’ять, лікарства не помогуть, отец, і мати, і братія, і приятелі вже тебе не порятують, потрави жадної і пива добриї коштувати не будеш, з місця на місце; з ліжка на ліжко переносити тебе будуть, будеш хотіти що мовити, але язик служити не буде, схочеш вздохнути, але перси не допустять; будеш хотіти з приятелями розмовитися, але не возможеш; внутреності буде гарячка пекти, а звні хлад і піт зимний, знак дефектів тілесних на тоб’я ся покаже; приятелі при тобі будуть стояти, а ти їх видіти не будеш, будуть з тобою мовити, а ти їх слишати не будеш, будуть над тобою плакати, але тобі нічого не помогуть, будуть тя напоминати, а ти того розуміти не будеш; а потім, когда од тебе смрод заходити буде, ніж прожде умреш, всі тебе оставлять». Це яскравий приклад типового барокового «натуралізму» та розвиток однієї з улюблених тем бароко.

З половини 18-го сторіччя трактати українських авторів почали писатися здебільшого російською мовою, їх треба брати до уваги при викладі історії української думки; до української літератури вони вже не належать.

 







Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 580. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Правила наложения мягкой бинтовой повязки 1. Во время наложения повязки больному (раненому) следует придать удобное положение: он должен удобно сидеть или лежать...

ТЕХНИКА ПОСЕВА, МЕТОДЫ ВЫДЕЛЕНИЯ ЧИСТЫХ КУЛЬТУР И КУЛЬТУРАЛЬНЫЕ СВОЙСТВА МИКРООРГАНИЗМОВ. ОПРЕДЕЛЕНИЕ КОЛИЧЕСТВА БАКТЕРИЙ Цель занятия. Освоить технику посева микроорганизмов на плотные и жидкие питательные среды и методы выделения чис­тых бактериальных культур. Ознакомить студентов с основными культуральными характеристиками микроорганизмов и методами определения...

САНИТАРНО-МИКРОБИОЛОГИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ВОДЫ, ВОЗДУХА И ПОЧВЫ Цель занятия.Ознакомить студентов с основными методами и показателями...

Толкование Конституции Российской Федерации: виды, способы, юридическое значение Толкование права – это специальный вид юридической деятельности по раскрытию смыслового содержания правовых норм, необходимый в процессе как законотворчества, так и реализации права...

Значення творчості Г.Сковороди для розвитку української культури Важливий внесок в історію всієї духовної культури українського народу та її барокової літературно-філософської традиції зробив, зокрема, Григорій Савич Сковорода (1722—1794 pp...

Постинъекционные осложнения, оказать необходимую помощь пациенту I.ОСЛОЖНЕНИЕ: Инфильтрат (уплотнение). II.ПРИЗНАКИ ОСЛОЖНЕНИЯ: Уплотнение...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.011 сек.) русская версия | украинская версия