Значення слини

 

1. Слина розчиняє речовини, що діють на смакові рецептори, зволожує ротову порожнину, змочує їжу, формує та покриває харчову грудку, сприяє ковтанню.

2. Розпочинає гідроліз вуглеводів (амілаза найбільш активна при рН6, 9 й розщеплює крохмаль до дисахаридів, мальтаза розщеплює мальтозу до глюкози – тому, якщо потримати довго в роті ломтик чорного хліба, відчувається солодкий присмак);

3. Захисна функція полягає в тому, що в слині містяться бактерицидні речовини (лізоцим, імуноглобуліни, тому собака зализує рани), вони сприяють заживленню мікротравм рота, попереджають розвиток карієсу.

4. При надходженні разом з харчовою грудкою в шлунок, амілази продовжують травлення вуглеводів в середині грудки. Слина частково нейтралізує кислотність шлункового соку. Дія ферментів слини продовжується в шлунку 20 – 30 хвилин.

 

Для дослідження слини у тварин вирізають слизову разом з протоком привушної залози й виводять її на зовнішню поверхню щоки. Коли рана загоїться, з цього протоку буде капати слина. Через цей свищ (фістула) збирають слину й досліджують її якість та склад при дії різних подразників.

У людини слину збирають за допомогою капсули Красногорського. Її прикріплюють всередині щоки, де відкривається проток та збирають слину.

Механізм секреції слини

 

У людини слина утворюється постійно, на протязі доби. Це пояснюється актом мови, при «сухій» ротовій порожнині мова ускладнюється. Привушні і підщелепні залози виділяють слину при умові їх подразнення.

Утворюється слина в часточках (ацинусах) слинних залоз.

Утворення поділяється на 2 стадії:

Утворення первинної слини, яка за складом нагадує плазму крові, але при проходженні через протоки, з нею відбуваються зміни:

- реабсорбція: Na⁺ i Cl^- в кров;

- надходження в проток К⁺ і НСО₃;

- утворюється клітинами протоку слизу (муцин);

- секреторні клітини cекретують ферменти (синтез іде на рибосомах, в апараті Гольджі), це активний процес.

Утворення вторинної слини. Вторинна слина відрізняється від первинної вмістом йонів Na⁺ i Cl^- стало менше в 7 – 10 разів, К⁺ і НСО₃ більше в 1 – 3 рази, вторинна слина містить ферменти та інші речовини.

1. секреторний відділ;

2. вивідні протоки;

3. реабсорбція Na⁺ i Cl^-

 

Для утворення слини необхідною умовою є збільшення кровотоку, тому під час вживання їжі кровоток у слинних залозах зростає в 5 разів.

Кількість і якість слини залежить від характеру їжі:

- на сухарі виділяється слини більше, ніж на хліб;

- менше слини виділяється на рідкі продукти;

- багато слини виділяється на неїстівні продукти (пісок, кислота).

Регуляція слиновиділення

 

Регуляція відбувається рефлекторно, нервовий центр слиновиділення знаходиться в довгастому мозку. Аферентні імпульси до нього надходять від рецепторів:

- язика (смакові)

- ротової порожнини;

- піднебіння;

- носової порожнини;

- від зорових і слухових рецепторів.

А потім по волокнам І, ІІ, VIIІ, X, IX, V, VII пар черепномозкових нервів збудження передається до головного мозку, звідки по парасимпатичним і симпатичним нервам імпульси доходять до слинних залоз.

Парасимпатична нервова система здійснює вплив за допомогою V, VII, IX, X пар, подразнення парасимпатичних нервів (експеримент) сприяє виділенню великої кількості рідкої слини (високий вміст електролітів і низький вміст ферментів).

Симпатична нервова система стимулює слинні залози, які виділяють невелику кількість густої слини. Симпатичні центри знаходяться в бічних рогах спинного мозку ІІ - І V грудних сегментів.

У людей слина виділяється постійно, при відсутності стимуляції слинні залози секретують слину зі швидкістю 0, 5 мл/хв, при появі нюхового подразника секреція збільшується в 2 рази, при жуванні в 2, 5 рази, при дії лимонної кислоти до 7, 4 мл/хв, всього 1, 5 – 2 л за добу

	Рефлекторне виділення слини

 

 

	Умовнорефлекторна регуляція		Безумовнорефлекторна регуляція