Лейкоцитарна формула
В залежності від наявності в цитоплазмі включень, лейкоцити поділяються на 2 групи: -гранулоцити (зернисті) - агранулоцити (незернисті) В залежності від фарбування гранул (кислі чи лужні фарби) гранулоцити поділяються на групи: нейтрофіли, еозинофіли, базофіли. Агранулоцити бувають двох видів; лімфоцити і моноцити.
Відсоткове співвідношення різних видів лейкоцитів називається лейкоцитарною формулою. При деяких захворюваннях відбуваються зміни лейкоцитарної формули: - зсув лейкоцитарної формули вліво; - зсув лейкоцитарної формули вправо
Характеристика окремих видів лейкоцитів 1. Нейтрофіли – сама чисельна група білих кров’яних тілець (вони складають 50-75% всіх лейкоцитів. Основна функція нейтрофілів – захист організму від мікробної інфекції та токсинів мікроорганізмів. Вони першими прибувають на місце пошкодження тканин. Контактуючи з живими чи мертвими мікроорганізмами, з зруйнованими клітинами власного організму або чужорідними частинками, нейтрофіли фагоцитують, перетравлюють та знищують їх за рахунок власних ферментів, вони секретують лізоцим. Противірусну дію нейтрофіли здійснюють шляхом продукції інтерферону. 2. Еозинофіли складають 1-5% всіх лейкоцитів, належать до мікрофагів. Основна функція еозинофілів полягає в знешкодженні та руйнуванні токсинів білкового походження, чужорідних білків, комплексів антиген-антитіло. В місці реакції «антиген – антитіло» еозинофіли утворюють захисний вал у вигляді місцевого некроза. В великих гранулах еозинофілів є основний білок, який має цитотоксичний вплив на гельмінти. Еозинофілія (збільшення еозинофілів) може бути внаслідок алергії (бурхливої реакції на антиген) або глистяної інвазії. 3. Базофіли складають саму малочисельну групу лейкоцитів (0, 5-1% всіх лейкоцитів). Функції базофілів обумовлені наявністю в них біологічно активних речовин. Вони, як і тучні клітини сполучної тканини, продукують гістамін та гепарин. Кількість базофілів збільшується під час регенеративної (заключної) фази гострого запалення. Гепарин базофілів перешкоджає згортанню крові (антикоагулянт) в вогнищі запалення, а гістамін розширює капіляри, що сприяє розсмоктуванню та загоєнню. 4. Моноцити складають 2-10% всіх лейкоцитів. Вони здатні до амебоїдного руху, проявляють виражену фагоцитарну та бактерицидну активність. Після того як моноцити мігрують в тканини, вони перетворюються на макрофаги, які крім фагоцитозу беруть участь у формуванні специфічного імунітету, захисту від пухлинних клітин, відторгненні трансплантата. Це найбільші за розмірами клітини крові (d 16-20 мкм), мають крупне ядро. 5. Лімфоцити складають 20-40% білих кров’яних тілець. На відміну від всіх інших лейкоцитів, лімфоцити здатні не тільки проникати в тканини, але і повертатися назад в кров. Лімфоцити відповідають за формування специфічного імунітету та здійснюють функцію імунного нагляду (“цензури”) в організмі, забезпечуючи захист від всього чужорідного та зберігаючи генетичну постійність внутрішнього середовища Утворюються в червоному кістковому мозку, потім лімфоцити виходять в кровоток і більшість з них дозріває в лімфоїдних органах: - Первинні лімфоїдні органи – вилочкова залоза, кістковий мозок. - Вторинні лімфоідні органи – лімфатичні вузли, селезінка, лімфоїдні утворення різних систем (травна, дихальна) В залежності від місця дозрівання лімфоцити поділяються на Т-лімфоцити (тимусзалежні) та В-лімфоцити (бурсазалежні). Т-лімфоцити відіграють важливу роль в імунному нагляді. При послабленні їх функцій підвищується небезпека розвитку пухлин, аутоімунних захворювань, підвищується схильність до різних інфекцій.
Тромбоцити, кількість, функції
Тромбоцити - це кров'яні пластинки, вони утворюються із гігантських клітин червоного кісткового мозку – мегакаріоцитів, які розпадаються ще в кістковому мозку на 3000 – 4000 невеликих осколків – кров’яних пластинок.В крові тромбоцити мають овальну або круглу форму, дрібні, діаметр 2-3 мкм. Ядра тромбоцити не мають, мають гранули (до 200), наповнених тромбоцитарними факторами. В нормі у здорової людини кількість тромбоцитів 180 - 320 х109в л крові. Збільшення числа тромбоцитів називається тромбоцитоз, а зменшення тромбоцитопенія. Число тромбоцитів змінюється при стресі, фізичному навантаженні, після їжі, але рідко виходить за межі норми у здорової людини.В крові тромбоцити знаходяться в неактивному стані, активація їх наступає в результаті контакту з ушкодженою поверхнею судин, при цьому у тромбоцита з'являються відростки, які перебільшують його діаметр в 5 - 10 разів, тромбоцит має скоротливий апарат. Особливість тромбоцитів в тому, що вони здатні прилипати (адгезія) до чужорідної поверхні і злипатися між собою (агрегація). Активовані тромбоцити виділяють ряд речовин, які необхідні для гемостазу - це тромбоцитарні фактори згортання. В гранулах тромбоцитів є фактор росту, який виконує трофічну функцію, внаслідок чого стінки капілярів стають більш міцними. Значення тромбоцитів: -участь у згортанні крові; -захист організму від чужорідних агентів: здатність до фагоцитозу, тромбоцити є джерелом лізоциму, що руйнує мембрану бактерій; -ангіотрофічна функція. Система гемостазу забезпечує: збереження рідкого стану крові; підтримує цілісність стінок судин; при пошкодженні судин зупиняє кровотечу.
Гемостаз здійснюється завдяки взаємодії: стінок пошкоджених судин: формених елементів (тромбоцитів, еритроцитів, лейкоцитів); факторів плазми. Всі речовини системи гемостазу можна розділити на дві групи: коагулянти; антикоагулянти. Зупинка кровотечі проходить в 3 етапи: 1. судинно - тромбоцитарний гемостаз; 2. коагуляційний гемостаз; 3. фібриноліз. За сучасними уявленнями, згортання крові – це ланцюгова ферментативна реакція. Фактори згортання знайденні в плазмі, форменних елементах крові, тканинах і клітинах організму. У здоровому організмі фактори згортання крові знаходиться в неактивному стані. Для включення іх у процес згортання необхідна їхня активація. Плазмова ферментативна система включає 13 факторів. Ці фактори позначаються римськими цифрами І-ХІІІ. Тромбоцитарних факторів, що позначаються арабськими цифрами, 12..
|
