Меланоцистостимулюючий гормон

Підвищує секрецію меланіну в клітинах шкіри, регулює потемніння шкіри, регулює пігментний обмін.

Ліпотропіни – стимулюють мобілізацію жира із жирових депо і збільшення жирних кислот у крові.

Пролактин – стимулює ріст молочних залоз і секрецію молока. Пролактин у чоловіків стимулює ріст і розвиток передміхурової залози та сім’яних міхурців.

Адренокортикотропний гормон (АКТГ) – стимулює пучкову і сітчасту зону кори наднирників, знижує проникність стінок капілярів.

Тиреотропний гормон – стимулює функцію щитоподібної залози, при видаленні гіпофіза відбувається атрофія залози.

Гонадотропн і гормони (фолікулостимулюючий і лютеінізуючий) є у жінок і у чоловіків. У чоловіків впливає на утворення статевих клітин, синтез чоловічих гормонів.

Гормони нейрогіпофіза

Утворюються у ядрах гіпоталамуса, а потім у вигляді гранул транспортуються у задню частку гіпофіза, через кров розносяться до клітин – мішеней.

Окситоцин – сприяє скороченню матки, виділенню молока після пологів.

Антидіуретичний гормон – сприяє зворотньому всмоктуванню води в дистальних канальцях нирок, тому змуншує діурез, звужує артеріоли, тому має назву вазопресин.

Щитоподібна залоза, її гормони та вплив на обмін речовин

 

Щитоподібна залоза знаходиться в передній ділянці шиї нижче від під’язикової кістки, попереду гортані та трахеї. Маса приблизно 30 – 60г. Часточки залози складаються з фолікулів, порожнина яких заповнена колоїдом, що містить йодовані гормони ((тироксин, трийодтиронін) і кальцитонін. Утворення йодованих гормонів відбувається за умови, що в організм надходить достатня кількість йоду.

Тиреоїдні гормони підвищують рівень метаболізму у всьому організмі. В результаті впливу на процеси транскрипції та трансляції, вони стимулюють біосинтез білка. Також вони посилюють вихід з клітини Na⁺ і вхід до них K⁺, активізують ферментні системи, що розщеплють вуглеводи – посилення вуглеводного обміну. У дітей тиреоїдні гормони стимулюють фізичний розвиток. Особливо цей процес важливий для нормального розвитку мозку у постнатальний період (гіпофункція – кретинизм).

Система гіпоталамус-гіпофіз-щитоподібна залоза. Нейрони гіпоталамуса секретують тиреоліберин, який ворітною системою надходить у гіпофіз, стимулюючи секрецію тиреотропного гормону (ТТГ).

Кальцитонін. Стимулом його секреції С-клітинами щитовидної залози є підвищення концентрації Са²⁺ в крові (тобто, він є антагоністом ПТГ). Кальцитонін сприяє мінералізації кісток, підвищує концентрацію в них Са²⁺. Виділення кальцитоніну стимулюють також шлунково-кишкові гормони (при підвищенні їх концентрації в крові, що відбувається при прийомі їжі). В результаті підвищеного виділення кальцитоніну, Са²⁺, що надходить з їжею швидко відкладається в кістках. Одночасно кальцитонін пригнічує процес травлення (сповільнює випорожнення шлунку, секрецію шлункового та панкреатичного соків), цим самим створюючи умови для рівномірного всмоктування Са²⁺. Вміст кальцитоніну в крові зростає у період регенерації кісток після переломів, під час вагітності, лактації.

Роль гормонів щитовидної залози (ТЗ -Т4)

Тиреоїдні гормони Т3 і Т4 виконують такі життєво важливі функції:

1) стимулюють метаболізм у всьому організмі;

2) Т3 діє на геном, зумовлюючи посилення транскрипції і трансляції і стимуляцію синтезу білка;

3) впливають на вихід із клітин Na⁺ і надходження до них К⁺;

4) підвищують активність багатьох ферментів, перш за все тих, які беруть участь в розщепленні вуглеводів, підвищення їх метаболізму;

5) сприяють фізичному росту у дітей;

6) сприяють нормальному розвитку мозку в постнатальний період (після народження).

Прищитовидної залози, гормони, функції

Прищитоподібні залози розташовані на задніх поверхнях часток щитоподібної залози. Розрізняють 2 нижні та 2 верхні прищитоподібні залози, але кількість може бути від 2 до 8, загальна маса 0, 1 – 0, 35г.

В залозах синтезується паратгормон (ПТГ), який є антагоністом кальцитоніна щитоподібної залози, бо знижує вміст кальцію і фосфору в організмі.

Фізіологічним стимулом секреції ПТГ є зниження концентрації іонів Са²⁺ в крові (в свою чергу, підвищення їх концентрації зумовлює зменшення секреції ПТГ). ПТГ діє на кісткову тканину та активує остеокласти, які викликають демінералізацію кісток і вивільнення Са²⁺ та фосфатів в кров. Після видалення залоз рівень Са²⁺ в крові знижується, а фосфатів збільшується, що впливає на збудливість нервової і м’язової тканини. Виникають напади судом (тетанія).

Ендокринна функція підшлункової залози

 

Підшлункова залоза (а точніше її острівці Лангерганса, які є скупченнями ендокринних альфа-, бета- та дельта-клітин) секретує гормони, які беруть участь в підтриманні постійного рівня цукру в крові, гормони: інсулін, глюкагон та соматостатин.

Інсулін, що утворюється в бета-клітинах підшлункової залози здійснює:

1) зниження концентрації глюкози в крові шляхом підвищення проникності мембран клітин для глюкози і поглинання клітинами глюкози;

2) посилює перетворення в печінці глюкози в глікоген, що знижує її концентрацію в крові;

3) робить проникними для глюкози мембрани м’язових клітин, які в нормі для глюкози не проникні, що має значення при напруженій фізичній роботі;

4) забезпечує активний транспорт в клітини багатьох амінокислот;

5) стимулює синтез білка клітинами шляхом підвищення швидкості транскрипції ДНК в ядрі.

6) активує перетворення глюкози на ліпіди, впливає на обмін жирів.

При недостатньому виробленні інсуліну розвивається цукровий діабет.Клітини не споживають глюкозу крові, так як порушується її транспорт до клітин (гіперглікемія), цукор зявляється в сечі (глюкозурія). Накопичення у крові продуктів розпаду жирів (кетонових тіл) зумовлює розвиток діабетичної коми.

Глюкагон утворюється в альфа-клітинах підшлункової залози. Його можна назвати антагоністом інсуліну, тому що під його впливом здійснюється розщеплення глікогену в печінці (глікогеноліз), швидке підвищення концентрації глюкози в крові при гіпоглікемії.

Соматостатин утворюється в дельта-клітинах підшлункової залози і спричиняє:

1) пригнічує синтез в гіпофізі гормона росту;

2) пригнічує секрецію інсуліна та глюкагона;

3) пригнічує перистальтику шлунково-кишкового тракту (ШКТ);

4) зменшує секрецію травного соку.