Класифікація протиінфекційного імунітету
За походженням: 1) природній пасивний – набувається пасивно: антитіла під час внутрішньоутробного розвитку плода мігрують через плаценту від матері до дитини, яка додатково отримує захисні антитіла, в т.ч. секреторний IgA з молозивом і грудним молоком; 2) природний активний – набувається в результаті перенесеної хвороби, проявляється через 1-2 тижні після початку хвороби, залишається на місяці, роки чи на все життя; 3) штучний пасивний – набувається при введенні в організм готових антитіл, виникає відразу, триває від 2-3 до 4-5 тижнів; 4) штучний активний – формується при введенні вакцин. За зв’язком із збудником: 1) стерильний (постінфекційний), який зберігається після елімінації збудника з організму (наприклад, кір, дифтерія); 2) нестерильний (інфекційний), який існує до тих пір, доки в організмі циркулює збудник (наприклад, туберкульоз, сифіліс). За масштабом розвитку: 1) загальний, коли в розвиток імунітету втягнутий весь організм з усіма основними системами; 2) місцевий, коли в процес залучений один певний орган. Основна роль в цьому випадку належить секреторному IgA, який зв’язує антигени, попереджує колонізацію мікроорганізмів, блокуючи їх рецептори. За механізмом формування: 1) гуморальний; 2) клітинний; 3) змішаний. За скерованістю: 1) антитоксичний; 2) антибактеріальний; 3) противірусний; 4) протигрибковий; 5) антипаразитарний (антипротозойний антигельмінтний). Розвиток специфічних гуморальних та клітинних імунних реакцій на різні збудники інфекційних хвороб (віруси, бактерії, грибки, простіші, гельмінти) має свої особливості. І. Антитоксичний імунітет скерований проти ендо- та екзотоксинів мікроорганізмів. У його основі лежить формування гуморальної імунної відповіді. Елімінація токсинів здійснюється специфічними антитілами за рахунок модифікації їх рецепторів, за допомогою яких токсин контактує з клітиною-мішенню.
ІІ. Антибактеріальний імунітет. Бактерії здатні до розмноження позаклітинно. Це, так звані, піогенні бактерії, які знищуються антитілами. Окрім цього, антитіла виступають у ролі опсонінів, посилюючи функції фагоцитів (моноцитів/макрофагів, нейтрофілів). Союз нейтрофіл-комплемент-антитіло визначає стійкість організму до піогенних інфекційних збудників. Моноцити, макрофаги, інші антигенпрезентуючі клітини через Т-хелпери 2 типу (Th2) стимулюють формування гуморального імунітету з продукцією специфічних антитіл. Внутрішньоклітинні інфекційні агенти (наприклад, хламідії, борелії, легіонери, рикетсії, токсоплазма тощо), інфікуючи імунокомпетентні чи інші клітини, не призводять до ушкодження їх структури. Знаходячись у клітині, ці патогени не контактують з факторами імунної системи (антитілами, NК, нейтрофілами, макрофагами, компонентами комплементу). В основі імунної відповіді при інфікуванні внутрішньоклітинними збудниками лежить формування гранульоматозного запалення. Після процесінгу в моноцитах/макрофагах мікропептиди антигену в асоціації з молекулами HLA І і ІІ класу презентуються Т-хеплерам 1 типу (Th1), які через цитокіни (в першу чергу, ІFN-γ) посилюють функціональну активність макрофагів і стимулюють формування клітинної імунної відповіді з утворенням клону специфічних Т-цитотоксичних лімфоцитів. При цьому активуються фібробласти, які продукують колаген, сприяють утворенню колагенових волокон, що призводить до формування гранульоми, локалізації інфекційного процесу та смерті збудника. В-лімфоцити, перетворившись у плазмоцити синтезують специфічні антитіла. Однак, це антитіла-«свідки», які не можуть знищити збудник, що знаходиться всередині клітини. Коли інфекційний агент залишається життєздатним, формуються умови для його розмноження, гранульома розпадається, в результаті чого велика кількість збудників виходить в позаклітинний простір. Окрім цього, інфіковані моноцити/макрофаги, які мають довгий період життя і циркулюють по всьому організму, проникають через гемато-енцефалічний бар’єр, сприяючи генералізації інфекційного процесу з ушкодженням ЦНС. Бактерії, окрім стимуляції гуморального і меншою мірою клітинного імунітету, сприяють формуванню імуносупресії та автоагресії. Основні види імунітету, які забезпечують захист організму людини від бактерій вказані в таблиці 4. Таблиця 4
|
