Вимоги до кваліфікації персоналу в умовах розвитку ІСУЗЕД

Основним параметром, що визначає цінність трудових ресурсів в організації, є кваліфікація персоналу. Невідповідність реального і необхідного рівня кваліфікації працівника найчастіше лежить в основі його незадоволеності працею, оплатою праці, визначає характер його поведінки в організації. Більш того, рівень кваліфікації персоналу - показник використання інформаційних технологій. Формуючи заданий рівень кваліфікації працівників, можна забезпечити ефективний захист організації від ризиків, пов'язаних з персоналом. Кваліфікаційний рівень працівників часто не встигає за процесами інформатизації економіки.

Тому необхідно створити ефективну систему підбору, мотивування, атестації та підвищення кваліфікації персоналу в умовах розвитку ІСУЗЕД.

Вимоги до кваліфікації персоналу в умовах розвитку ІСУЗЕД:

1. Керівники (можуть називатися по-різному: технічний директор, IТ-менеджер (директор), начальник технічного відділу тощо). Однак зміст їх роботи і вимоги до їх кваліфікації однакові у всіх випадках – це люди, які крім технічних знань, що мають для їхньої посади далеко не другорядне значення, мають також навички і досвід роботи організатора, уміння керувати колективом розробників.

2. Для розробки і ведення різних ІТ-проектів запрошують керівника ІТ-проектів. По-перше, такий керівник повинен мати специфічний набір знань і відповідний досвід роботи. Це знання спеціальних технологій розробки дизайну і архітектури програмного забезпечення (UML, Rational Rose, Oracle Designer і т.д.), розуміння об’єктно-орієнтованого підходу в програмуванні, уміння спланувати і організувати роботу над проектом, використовуючи спеціальні інструменти, такі, як MS Project, Primavera Project Planner®, Primavera Enterprise 2.0 та ін. Однією з основних вимог є розуміння особливостей процесу виробництва комерційного ПЗ у цілому. Природною вимогою до такої людини є досвід програмування різними мовами з використанням різних технологій (3++, Java, JSP, XML, ASP, PHP, Perl та ін.).

У західних країнах працювати на такій посаді може, як правило, людина, що одержала фахову освіту з проектного менеджменту саме у сфері IT. У нашій країні таку вузькоспеціалізовану освіту одержати практично неможливо, тому керівниками проектів стають в основному люди з технічною освітою, що мають достатній досвід у програмуванні, аналітиці, дизайні і, крім того, ще є непоганими організаторами.

3. Бізнес-аналітик (системний аналітик) - спеціаліст, в обов’язки якого входить збір, формалізація та аналіз вимог замовника на розробку (доробку) програмного забезпечення. Йому необхідний багаж знань і досвіду (як у бізнесі, так і в інформаційних технологіях), абсолютна чіткість мислення, володіння специфічними інструментами (бажано, але звичайно недосяжно), уміння чітко викладати інформацію в ясній для програміста формі, дуже високий рівень комунікабельності й лояльності до кінцевого користувача.

4. Програмісти (середня технічна кваліфікація технік-програміст і вища технічна кваліфікація інженер-програміст) пишуть код майбутньої програми – текст спеціальною мовою програмування. Предметом діяльності програмістів є проектування, розробка та виробництво програмного забезпечення. Їм необхідне глибоке знання різних стандартних бібліотек, класів, уміння втілювати в код розроблені аналітиком алгоритми. Найбільшим попитом зараз користуються Java-розробники, наступними за популярністю відповідно йдуть Oracle- та.NET-розробники, на третьому місці – розробники мобільних додатків (Android, iOs developers). Після створення системи здійснюється її тестування. Як правило, воно проводиться силами компанії – розробника ПЗ. У складних проектах процес розробки структурований більш чітко і для тестування в цьому випадку наймають спеціальних фахівців.

5. Для установки замовнику готової системи і підтримки її в робочому стані залучаються фахівці відділу технічної підтримки, адміністратори сайтів, Web-cepверів, баз даних – залежно від специфіки кінцевої системи. Окремо варто звернути увагу на таку посаду, як системний адміністратор. Найчастіше цим людям приділяють менше уваги, ніж вони заслуговують. Але саме відсутність необхідності звертатися до цього працівника з приводу вирішення якої-небудь проблеми і є позитивною характеристикою його роботи. Така людина незримо присутня у будь-якій компанії, де хоч трохи комп’ютеризований процес виробництва, документообігу, обліку. До його завдання входить забезпечення надійної роботи локальної і/або розподіленої мережі, підтримка кінцевих користувачів, захист інформації. Він має досконало знати різні операційні системи (Windows NT, Unix, Linux і ін.), мережеве обладнання, прикладні програми, які використовуються на підприємстві. Як і в будь-якій сфері, важливий реальний досвід роботи саме на такій посаді.

6. Для успіху проектів компанії (сайтів, каталогів, бібліотек, баз даних), орієнтованих на «контент» (змістовну частину), потрібні люди, що відповідають за актуальність інформації.

7. Для просування будь-якого проекту компанії на ринок, у тому числі за допомогою Інтернет-технологій, необхідні менеджери по роботі з клієнтами, менеджери з продажів, маркетологи тощо. Як і в будь-якій іншій галузі, ці фахівці повинні добре уявляти особливості своєї роботи.

Застосування комп’ютерних інформаційних технологій у компаніях, зокрема, ресурсів мережі Інтернет, є сьогодні доцільним у будь-якій сфері економічної діяльності. Відповідно, потреба в таких фахівцях буде постійно зростати.

Проблеми при роботі з персоналом в умовах розвитку ІСУЗЕД:

1. Якщо функції «класичних» фахівців досить чітко прописані в нормативних документах, то функції фахівців з ІТ далеко не так формалізовані. Кваліфікаційні довідники класифікують посади фахівців з інформаційних технологій в єдиному ключі з фахівцями інших професій. Для довідки: в Україні - це 10-15 спеціальностей і посад, у США - 170.

2. В посадових інструкціях фахівців в більшості своїй немає згадки про ІТ. Так, у першому розділі тарифно-кваліфікаційних характеристик посад службовців - «Загальногалузеві кваліфікаційні характеристики посад працівників, зайнятих на підприємствах, в установах і організаціях» - вимоги до знання ІТ є в 51, 9 % загальногалузевих характеристик посад керівників, 50, 6% фахівців, 29, 7% технічних виконавців.

3. Як у нормативних документах, як і в практиці впровадження ІТ акцент робиться на технічних виконавців. Таким чином, використовуються технічні можливості програм (зведення, угрупування, редагування), а інтелектуальної (що властиво рівню керівника) немає.

Виникає протиріччя: нормативно в першу чергу автоматизується праця технічних виконавців, потім фахівців і тільки після цього елементи автоматизації вводяться в працю керівника.

4. Взаємовідношення ІТ фахівців з керівниками не чітко регламентовані або не визначені. Так, з появою інформаційних технологій виникла потреба у фахівцях, які встановлюють та обслуговують інформаційні системи в організаціях.

Основна проблема адміністрування ІТ в організації - невизначеність посадових обов'язків системного адміністратора. Часто причина виходу з організації системного адміністратора в завантаженні роботою не за фахом без додаткової оплати. Значна частина соціально трудових проблем адміністрування ІТ виникає через необізнаність керівника про ІТ.

Конфлікт керівника з системним адміністратором з подальшим звільненням адміністратора - потенційна загроза інформаційної безпеки організації.

Причини проблем узгодження інтересів керівника і системного адміністратора слід шукати в специфіці їх роботи. Керівник працює з людьми, а системний адміністратор - з технікою. Керівник і системний адміністратор приходять один до одного з різним багажем професійного досвіду: досвід управління людьми і досвід управління інформаційними системами.

В рамках управління персоналом виникає питання: ефективно навчати системного адміністратора розмовляти мовою менеджера або менеджера вводити в субкультуру фахівців з інформаційних технологій? На Заході рішення цієї проблеми покладається на відділ технічної комунікації. Співробітник відділу технічної комунікації - це посередник між менеджером і спеціалістом з інформаційних технологій, завдання якого забезпечувати ефективну ділову комунікацію. Замість цілого відділу іноді працює одна людина, його посаду називається «медіатор» (посередник).

Частою причиною невдоволення своєю роботою є невизначеність статусу системного адміністратора в організації. З одного боку, без нього будь-який збій в техніці може призвести до економічного збитку для організації. З іншого боку, сам системний адміністратор не приносить прибутку, а навпаки, весь час вимагає грошей на нове обладнання. Багато співробітників відносяться до системного адміністратора як до «прислуги», що забезпечує умови для їх праці, проте бояться зіпсувати з ним стосунки, оскільки розуміють, що у разі конфлікту він може звести нанівець всі результати їх роботи.

5. Кваліфікований ІТ-персонал затребуваний на ринку праці. На практиці це виражається у високій соціально-професійній мобільності та високій плинності ІТ-фахівців, а також завищених вимогах до оплати праці.

6. Документальне підтвердження кваліфікації не відповідає дійсності. Тут ми маємо справу з деформацією кваліфікаційної структури кадрів, коли кваліфікація по сертифікату (диплому) часто не відповідає складності виконуваних робіт. Нерідкі випадки, коли доступ до ІС організації отримують фахівці, не навчені користуватися власним комп’ютером.

7. ІТ-спеціалісти мають певні психологічні особливості:

– більш незалежні, самостійні - ставлять перед собою високі цілі і неухильно їх домагаються;

– цінують думку оточуючих, намагаються мати авторитет (тому ІТ-керівникам можна порекомендувати частіше хвалити своїх підлеглих - це буде стимулювати їх до подальших подвигів);

– самодостатні - їм необхідна свобода в прийнятті рішень (треба мінімізувати контроль за їх щоденною роботою над проектами, контролювати тільки проміжні результати);

– упевнені, що відрізняються від працівників інших відділів, - їм необхідне " особливе" відношення (не тільки ІТ-співробітники вважають, що вони відрізняються від інших відділів, але і представники інших відділів часто сприймають ІТ-спеціалістів як людей, що займаються чимось не дуже зрозумілим і розмовляють своїй особливій мові. Тому однією з задач ІТ-директора є " наведення мостів" між ІТ-підрозділом та іншими відділами компанії);

– мають високий рівень відповідальності і лояльності (толерантності (терплячості) - невибагливі до офісних приміщень і " дивностям" колег);

– схильні до інтелектуальної праці і роботи з абстрактними проблемами (треба давати їм складні задачі);

– намагаються планувати всі заздалегідь;

– віддають більшу перевагу передбачуваності ніж змінам;

– мають невисоку комунікабельність і емпатію (здатність розуміти інших людей і співчувати їм);

– не прагнуть до лідерства (якщо у команді зустрічається комунікабельний ІТ-співробітник, що володіє лідерськими навичками, - його обов'язково треба ростити і просувати).