Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Л Е К Ц І Я № 24




Т е м а: “Серцево-судинна система.”

Процес кровообігу та лімфообігу, їх патологія

Лімфатична система та функціональна анатомія імунної системи

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Розвиток лімфатичної системи відбувається у тісному взаємозв'язку з розвитком кровоносної системи. У безхребто­вих і нижчих хребтових існує єдина гемолімфатична систе­ма. У людини лімфатична система є частиною серцево-судин­ної системи, за її допомогою відбувається резорбція інтерсти­ціальної рідини й утворення та виведення лімфи у венозне русло. З лімфатичною системою тісно пов'язана система імунного захисту, яка забезпечує імунітет, елімінацію відми­раючих та мутацію змінених власних клітин, протипухлин­ний захист тощо. Тому вивчення даної теми дасть змогу в подальшому розуміти питання забезпечення тканинного ге­мостазу, профілактики та лікування ряду захворювань.

НАВЧАЛЬНА МЕТА

Знати: склад, механізми утворення лімфи; шляхи відтоку лімфи; центральні та периферійні органи імунної системи.

Уміти: визначати й пальпувати регіонарні лімфатичні вуз­ли; визначати роль імунного нагляду в організмі людини.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

Лімфатична система (systema lymphaticum) є частиною сер­цево-судинної системи; включає в себе лімфоїдні органи (лім­фатичні вузли, селезінку, мигдалики тощо) та шляхи відтоку лімфи (лімфатичні капіляри, внутрішньоорганні та позаорган­ні лімфатичні судини, стовбури, протоки).

Лімфатична система виконує такі функції: забезпечує тка­нинний гомеостаз в організмі; дренажну, бар'єрну, лімфоцито-поетичну, імунну функції; всмоктування і перенесення продук­тів розщеплення їжі з кишок у вени.

Початковим відділом шляхів відтоку лімфи є лімфатич-ний капіляр, куди з тканини надходить інтерстиціальна (тка­нинна) рідина. Лімфатичні капіляри утворюють систему замк­нених, з одного кінця сплощених ендотеліальних трубочок, які анастомозують між собою і пронизують органи, супроводжую­чи кровоносні капіляри. Лімфатичні капілярні сітки не вияв­лено в головному та спинному мозку, епітелії шкіри, хрящах, рогівці, кришталику, плаценті, гіпофізі, паренхімі селезінки. Будова стінки лімфокапілярів порівняно з гемокапілярами має такі особливості:

• їхній діаметр значно більший (до 200 мкм);

• їхня стінка більш проникна;

• один кінець у них замкнутий;

• лімфа тече в одному напрямку.

Із сіток лімфатичних капілярів утворюються внутрішньо-органні (інтраорганні) лімфатичні судини, які утворюють широкопетлисті сплетення і йдуть разом з кровоносними суди­нами, розташовуючись у сполучнотканинних прошарках. Лім­фатичні судини, які виходять із органа, мають назву позаор­ганних (екстраорганних, відвідних) лімфатичних судин. За своєю будовою вони подібні до вен, що пояснюється низьким тиском і низькою швидкістю току рідини, а також напрямком її руху — від органів до серця. По всій довжині позаорганних лімфатичних судин розміщуються поодинокі або численні лім­фатичні вузли. Лімфатичні судини, які виходять із вузлів, утворюють більш великі судини, які несуть лімфу від певних ділянок і називаються стовбурами, серед яких виділяють по­перекові, кишкові, підключичні, яремні, бронхо-середостінні. Стовбури зливаються між собою, утворюючи дві протоки: груд­ну та праву лімфатичну.

Грудна протока — найбільша лімфатична судина тіла (за­вдовжки 30—41 см), починається в черевній порожнині на рів­ні XI грудного — II поперекового хребців. Найчастіше вона утворюється шляхом злиття правого та лівого поперекових стов­бурів, рідше з ними зливаються кишкові стовбури (один—три). Після з'єднання між собою вони утворюють неправильної фор­ми розширення, яке має назву збірника лімфи (іноді відсут­ній). Утворившись у черевній порожнині, грудна протока про­ходить у грудну порожнину через аортальний отвір, розташо­вуючись на передній поверхні хребтового стовпа, між грудною частиною аорти і непарною веною. Далі грудна протока прохо­дить через верхню апертуру грудної клітки, утворюючи дугу, і впадає в ліву яремну вену, або в ліву підключичну вену, або в місце їхнього злиття. У кінцеву частину грудної протоки впадають три лімфатичні стовбури: бронхо-середостінний, підклю­чичний іяремний.

Таким чином, грудна протока збирає лімфу від нижніх кін­цівок, органів та стінок порожнини живота, органів та стінок лівої половини грудної клітки, лівої верхньої кінцівки, лівої половини голови та шиї.

Права лімфатична протока— це коротка судина завдовж­ки 10—12 мм, яка утворюється внаслідок злиття трьох стовбу­рів: правого бронхо-середостінного, правого підключичного і правого яремного. Вона впадає в правий венозний кут, утворе­ний правою внутрішньою яремною і правою підключичною ве­нами у місці злиття або в праву підключичну чи праву внутріш­ню яремну вену. По правій лімфатичній протоці у венозне рус­ло відтікає лімфа від правої половини голови, шиї, правої поло­вини грудної клітки та правої верхньої кінцівки.

Лімфатичні вузли

Лімфатичнівузли (nodi lymphatici) — утворення, які роз­ташовані за ходом лімфатичних судин поруч з великими кро­воносними судинами, а також у ямках згинальних поверхонь кінцівок. Вони розташовуються групами в певних ділянках ті­ла, загальна їхня кількість у людини — понад 300. Лімфатич­ний вузол має кругло-овальну або бобоподібну форму, він сіру­вато-рожевого кольору, розміром від 0,5 до 25 мм. Кожен лім­фатичний вузол зовні вкритий сполучнотканинною капсулою, від якої всередину органа відходять сполучнотканинні перего­родки — трабекули, які, наближуючись до його центру, роз­галужуються, з'єднуються між собою й утворюють сітку. На поверхні вузла знаходяться ворота, через які проходять крово­носні судини і нерви, а також виносні лімфатичні судини (у кі­лькості 2—4). Приносні лімфатичні судини розташовуються на випуклій поверхні вузла. На розрізі в лімфатичному вузлі розрізняють кіркову (по периферії) та мозкову речовину (в цент­рі вузла). Паренхіму вузла утворюють В- і Т-лімфоцити, осто­вом для яких є ретикулярна сполучна тканина.

Кіркова речовина утворюється розміщеними під капсулою лімфатичними фолікулами (вузликами) — кулястої форми скупченнями В-лімфоцитів діаметром 0,5—1 мм. У ретикуляр­ному остові вузликів знаходяться В-лімфоцити, лімфобласти, макрофаги та інші клітини. Розмноження лімфоцитів здійсню­ється в лімфатичних фолікулах.

Мозкова речовина лімфатичного вузла утворена мозкови­ми тяжами — стрічкоподібної форми скупченнями В-лімфо­цитів, плазмоцитів і макрофагів, витягнутих у напрямку від воріт вузла до фолікулів. У мозкових тяжах відбувається роз­множення і дозрівання плазматичних клітин, які здатні син­тезувати і виділяти захисні речовини — антитіла. На межі

між кірковою і мозковою речовинами мікроскопічно виділяють так звану тимусзалежну зону, де відбувається розмноження і дозрівання Т-лімфоцитів. Між капсулою і трабекулами, з од­ного боку, і вузликами та мозковими тяжами — з другого, утворюються простори,— синуси, які є продовженням при­носних лімфатичних судин. По синусах протікає лімфа, збага­чена лімфоцитами, плазмоцитами та іншими клітинами. Та­ким чином, синуси виконують роль захисних фільтрів, у яких завдяки наявності фагоцитуючих клітин затримується більша частина антигенів, що потрапляють до лімфатичних вузлів.

Функції лімфатичних вузлів:

депо лімфи;

• захисна;

• кровотворна.







Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 2502. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2021 год . (0.002 сек.) русская версия | украинская версия