Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Імунна система




На сучасному етапі розвитку анатомії та фізіології лімфа­тичні вузли, селезінка, мигдалики, поодинокі та групові лім­фатичні фолікули у стінках травного каналу, червоний кістко­вий мозок і загруднинну залозу (тимус) об'єднують в імунну систему, яка забезпечує захист організму від генетично чужо­рідних клітин та речовин.

Паренхіма цих органів утворена лімфоїдною тканиною, яка являє собою морфофункціональний комплекс лімфоцитів плазмоцитів, макрофагів та інших клітин, які містяться в пет­лях ретикулярної тканини.

Імунітет — це спосіб захисту організму від інфекційних і неінфекційних агентів та речовин, які мають ознаки чужорід­ної генетичної інформації.

Залежно від механізмів, які формують несприйнятливість організму до патогенних агентів, виділяють такі основні види імунітету.

 

 

 


Нестерильний  
Стерильний

 

Природжений, або видовий, імунітет передається спадко­во з покоління в покоління, як і інші генетичні ознаки. На­приклад, людина не сприйнятлива до таких вірусних інфек­ційних захворювань тварин, як чума великої рогатої худоби, собак тощо.

Набутий імунітет, на відміну від природженого, не пере­дається спадково. Однією з головних особливостей набутого імунітету є його сувора специфічність. Якщо несприйнятливість виникла в людини в результаті перенесеного захворювання, то такий імунітет має назву природного активного імунітету. Природний пасивний імунітет виникає в дитини завдяки ан­титілам, які вона отримує від матері.

Стерильний імунітет характеризується відсутністю збуд­ника в організмі. Цей вид імунітету спостерігається при біль­шості інфекційних захворювань. І навпаки, якщо імунітет по­в'язаний з персистуванням збудника в організмі, наприклад, при туберкульозі, говорять про нестерильний імунітет.

Імунітет, який виникає після щеплень, має назву штучного. Штучний активний імунітет отримують при щепленні вакци­нами (ослабленими або вбитими мікробами, вірусами або їхні­ми хімічними компонентами).

Штучний пасивний імунітет може бути створений шля­хом введення готових антитіл (антивірусних, антимікробних, антитоксичних).

Імунна система включає всі органи, в яких відбувається утворення і диференціація клітин, що здійснюють захисні ре­акції організму.

Виділяють центральні органи імунної системи (червоний кістковий мозок і тимус) та периферійні (селезінка, лімфатич­ні вузли, мигдалики, скупчення лімфоїдних елементів у стінці травного каналу та дихальних шляхів).

Тимус (thymus)— центральний орган імуногенезу, в якому відбувається розмноження і дозрівання Т-лімфоцитів. Тимус належить також до залоз внутрішньої секреції завдяки утво­ренню гормонів (тимозин, гемостатичний тимусний гормон), які відіграють велику роль у розвитку захисних імунних реак­цій організму.

Найважливіші клітини імунної системи — це лімфоци­ти, які залежно від джерела їхнього утворення та функціо­нальних властивостей поділяються на Т-лімфоцити і В-лім­фоцити.

Червоний кістковий мозок (medulla ossium rubra)є одно­часно і кровотворним органом, і органом імунної системи. У Дорослої людини червоний кістковий мозок міститься в епіфі­зах трубчастих кісток і в губчастій речовині плоских кісток. Загальна маса червоного кісткового мозку становить 4—5% маси тіла.

Червоний кістковий мозок має напіврідку консистенцію, на вигляд темно-червоного кольору. У ньому містяться стовбу­рові кровотворні клітини крові і лімфи, тут відбувається розмноження та диференціація клітин мієлоїдного та лімфоїдно-го рядів: утворюються еритроцити, тромбоцити, гранулоцити моноцити, В-лімфоцити та попередники Т-лімфоцитів.

Пейєрові бляшки,або групові лімфоїдні вузлики, являють собою скупчення лімфоїдної тканини, які розташовані в стінці тонкої кишки, головним чином у кінцевому відділі — у стінці клубової кишки. Ці скупчення містяться в слизовій оболонці і підслизовій основі, мають вигляд плоских утворень, переваж­но овальної або круглої форми, що ледь виступають у просвіт кишки. Кількість пейєрових бляшок у дитячому та підлітко­вому віці становить 83—90. У них набувають імунної компете­нції В-лімфоцити, які надходять сюди з червоного кісткового мозку, після чого ці клітини можуть виходити в периферійне кров'яне русло, а частина їх, повернувшись назад, трансфор­мується у плазмоцити. В-лімфоцити, Т-лімфоцити та їхні субпопуляції

Попередники Т-лімфоцитів із кісткового мозку потрапля­ють у тимус, де зазнають перетворень. У процесі дозрівання і проліферації утворюються наступні субпопуляції:

Т-лімфоцити-хелпери(помічники), які здатні специфіч­но розпізнавати антиген і посилювати утворення антитіл В-лім­фоцитами;

Т-кілери,або клітини-вбивці. Ці клітини безпосередньо беруть участь у ліквідації чужорідних або патологічних влас­них (наприклад, пухлинних) клітин;

Т-супресори,які пригнічують синтез антитіл В-лімфо­цитами (при функціональній недостатності Т-супресорів вини­кають умови для розвитку імунних і алергійних реакцій);

Т-клітини пам'яті— лімфоцити, які здатні тривалий час зберігати інформацію про антиген.

Т-лімфоцити забезпечують реакції клітинного імунітету і регуляцію гуморального.

В-лімфоцитиутворюються в червоному кістковому мозку і забезпечують гуморальний імунітет. Вони здатні перетворюва­тися на плазмоцити — клітини, які продукують антитіла (бі­лки-імуноглобуліни).

У клініці велике значення для дослідження стану імунної системи має підрахунок Т- і В-лімфоцитів і визначення їхніх функціональних можливостей.

 

 

Л Е К Ц І Я № 25

Т е м а: “Дихальна система.”

Процес дихання

Анатомія та фізіологія органів дихання

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Організм людини може існувати лише за умови постійно­го забезпечення енергією, яка необхідна для всіх процесів жит­тєдіяльності. Для її утворення потрібний кисень. Надходжен­ня кисню, використання його в окисних процесах і виділення вуглекислого газу забезпечується системою дихання, під якою розуміють комплекс структур, які беруть участь у газообмі­ні однієї з головних ланок обміну речовин і механізмів їх­ньої регуляції.

Дихання складається з п'яти основних процесів (етапів) і забезпечується взаємодією систем органів дихання, крово­обігу, крові.

Система органів дихання виконує й інші функції, напри­клад, бере участь у водному обміні, у підтримці кислотно-основ­ного стану, депонуванні крові (легені) тощо.

Тому знання механізмів основних етапів дихання, його регуляції, методів дослідження потрібне медичним сестрам, оскільки порушення функцій цієї системи нерідко спостеріга­ються в клініці і супроводжують багато захворювань.







Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 1428. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2020 год . (0.003 сек.) русская версия | украинская версия