Рейтинги агентства IВСА

Рейтингова система ІВСА для банків розроблена для того, щоб допомогти користувачам зробити висновок про те, чи одержить банк підтримку у випадку фінансових ускладнень (правовий рейтинг), чи щоб оцінити поточну діяльність банку (індивідуальний рейтинг). Правові рейтинги (См. Табл. 5) оцінюють імовірність одержання банком підтримки від держави або від своїх акціонерів у випадку фінансових труднощів. Така оцінка важлива в даний час для банків у таких країнах, як США, Швеція й Італія, а також Великобританія.

 

Табл. 5. Правові рейтинги агентства IBCA

Рейтинг	Характеристики
	Банк, що має відповідні права і (чи) значимість, і якому в разі потреби невідкладно буде зроблена допомога з боку держави. Держава при цьому повинна належати до числа провідних розвинутих країн.
	Банк, що не має права на державну підтримку, але який міг би одержати таку підтримку при необхідності. Держава повинна мати значні кошти для надання такої допомоги.
	Банк, власники якого мають високу репутацію і значні ресурси, що забезпечили б підтримку акціонерів у разі потреби.
	Банк, для якого підтримка акціонерів чи влади ймовірна, але не гарантована (може бути, наприклад, унаслідок того, що в акціонерів немає достатніх коштів).
	Банк не може розраховувати на яку-небудь підтримку ззовні.

 

Правовий рейтинг є головним показником при оцінці кредитного ризику, але для винесення висновку про економічні достоїнства банку (таких, як якість керування і частка власного капіталу) застосовують додатковий набір рейтингів. Ті, хто користується рейтингами IВСА, повинні робити свої власні висновки про банк по правовому й індивідуальному рейтингах IВСА.

 

Табл. 6. Індивідуальні рейтинги агентства IBСА

Рейтинг	Характеристики
A	Добрий баланс. Сприятлива структура кредитного портфеля. Стійка динаміка високого прибутку.
B	Ефективність роботи банку в цілому краще або така ж, як і в його конкурентів. Виконання зобов'язань. Немає значних проблем. Здорова структура кредитного портфеля.
C	Нормальна структура кредитування, але з присутністю деяких тривожних симптомів. Можливо, що ефективність роботи нижче, ніж у конкурентів.
D	Банк із явно низьким ступенем ефективності роботи. Низька рентабельність. Баланс нижче середнього. Погашення боргів банком можливе, але це зажадає часу.
E	Банк із серйозними проблемами, що вимагають, зовнішньої підтримки.

Агентство IВСА також розробило рейтинги для довгострокових і короткострокових боргових зобов'язань (табл. 7). Довгострокові рейтинги ВВ і нижче привласнюються при наявності в зобов'язаннях спекулятивного характеру. До рейтингу довгострокових зобов'язань можна додавати " +" чи " -" для позначення відносного положення в рамках основних рейтингових категоріях.

Табл. 7. Кредитні рейтинги агентства IВСА для емісій боргових зобов'язань

Рейтинг	Характеристики
Рейтинги для незабезпечених " старших" (пріоритетних) довгострокових зобов'язань
ААА	Зобов'язання, у яких найнижча імовірність інвестиційного ризику. Можливість своєчасної виплати відсотків і повернення основної суми боргу настільки велика, що несприятливі зміни ділових, економічних чи фінансових умов навряд чи істотно збільшать інвестиційний ризик.
АА	Зобов'язання, у яких дуже низька імовірність інвестиційного ризику. Значна можливість своєчасної виплати основної суми боргу і відсотків. Несприятливі зміни ділових, економічних чи фінансових умов можуть підвищити інвестиційний ризик, хоча і не дуже.
А	Зобов'язання, у яких низька імовірність інвестиційного ризику. Стабільна можливість своєчасної виплати відсотків і повернення основної суми боргу, хоча несприятливі зміни ділових, економічних чи фінансових умов здатні привести до підвищення інвестиційного ризику.
ВВВ	Зобов'язання, у яких у даний час низька імовірність інвестиційного ризику. Нормальна можливість виплати відсотків і повернення основної суми боргу, хоча негативні зміни ділових, економічних чи фінансових умов можуть привести до збільшення інвестиційного ризику з більшим ступенем імовірності, чим у випадку з облігаціями, що відносяться до більш високих категорій.
ВВ	Зобов'язання, для яких існує можливість зростання інвестиційного ризику. Можливість своєчасної виплати відсотків і повернення основної суми боргу існує, однак з часом вона піддана впливу несприятливих змін ділових, економічних чи фінансових умов.
В	Зобов'язання, у яких існує інвестиційний ризик. Своєчасні виплати відсотків і суми основного боргу не захищені в достатній мері від несприятливих змін ділових, економічних чи фінансових умов.
ССС	Зобов'язання, для яких існує відчутна постійна можливість непогашення. Своєчасна виплата відсотків і повернення основної суми боргу залежать від сприятливих ділових, економічних чи фінансових умов.
СС	Зобов'язання з високим ступенем спекулятивності чи з високим ризиком непогашення.
С	Облігації, що у даний час не можуть бути погашені.
Рейтинги короткострокових (до 12 місяців) зобов'язань, включаючи комерційні папери
А1+	Зобов'язання, що володіють найвищою імовірністю своєчасного погашення.
А1	Зобов'язання, що володіють дуже високою імовірністю своєчасного погашення.
А2	Зобов'язання з високою імовірністю своєчасного погашення, хоча ця імовірність може бути знижена через вплив несприятливих змін ділових, економічних чи фінансових умов.
В1	Зобов'язання, що володіють нормальною імовірністю своєчасного погашення. Ця імовірність сприйнятлива до негативних змін ділових, економічних чи фінансових умов у більшій мірі, чим по зобов'язаннях більш високих категорій.
В2	Зобов'язання, імовірність своєчасного погашення яких сильно залежить від несприятливих змін ділових, економічних чи фінансових умов.
С1	Зобов'язання з низькою імовірністю своєчасного погашення.
D1	Зобов'язання, що мають високий ризик погашення чи вже не можуть бути погашені в даний час.

 

Тема 8 “Управління портфелем цінних паперів”

1. Портфельність, як невід’ємна складова інвестування на фондовому ринку. Поняття портфелю цінних паперів.
2. Теорія портфельного інвестування.
3. Структура портфелю цінних паперів
4. Методи управління портфелем фінансових активів
5. Ризики при портфельному інвестуванні, визначення та оцінка.
6. Методи формування портфелю фінансових активів

1. Портфельність, як невід’ємна складова інвестування на фондовому ринку. Поняття портфелю цінних паперів.

Портфель цінних паперів це не від’ємне поняття інвестування. Сьогодні ніхто з інвесторів не відважиться купувати один цінний папір, або цінні папери одного емітенту. Об’єктивною необхідністю портфельності є необхідність диверсифікації ризику. Що таке портфель цінних паперів?

Портфель цінних паперів - це сукупність цінних паперів та інших фінансових активів, що забезпечують дохідність, зниження ризику, та миттєву ліквідність портфелю.

Управління в організаційно – економічних системах включає: визначення мети, розробку планів та стратегій, методичні рекомендації по управлінню портфелем, розробку внутрішніх інструкцій на рівні алгоритму.

На рівні портфелю цінних паперів фінансова установа або інвестор повинні мати інвестиційну філософію, яка полягає в основі інвестиційної політики цього суб’єкту фінансових відносин на ринку цінних паперів. В свою чергу, інвестиційна політика особи визначає принципи та постулати інвестиційного процесу.

На мікро рівні поняття інвестиційного процесу пов’язане перш за все з управлінням інвестиціями. У світовій практиці визначено, що на мікрорівні інвестиційний процес - це процес, який передбачає прийняття інвестиційного рішення При цьому загальними складовими є: вибір інвестиційної політики, аналіз, формування портфелю інвестицій, перегляд портфелю та оцінка ефективності інвестицій. Всі ці етапи, або складові частини інвестиційного процесу є загальними, а кожне інвестиційне рішення може мати свою історію розвитку та структуру, але при формуванні інвестиційного рішення та фактично при управлінні портфелем інвестори проходять у більшості випадків одні і ті ж самі етапи.

На аналізі вивчення попередніх умов інвестування, як правило, вивчаються власні потреби та співставляються з ринковими реаліями. При цьому вивчення умов інвестування - це є перший етап формування інвестиційної політики, яка полягає у постановці цілей інвестування. Фактично, коли інвестор, будь то банк або фізична особа, визначає цілі інвестування, він формує інвестиційну політику по відношенню до інвестиційного середовища. По суті, інвестиційна політика то є філософія діяльності інвестора щодо інвестування коштів. Наголосимо, що інвестиційна політика у більшості випадків окреслює межі та визначає методи, стратегію та тактику портфельного інвестування (тому більш детально інвестиційну політику потрібно розглядати у питанні про портфельне інвестування).

Наступний етап інвестиційного процесу то є оцінка інструментів інвестування або аналіз. Цей етап також тісно зв’язаний з вибором конкретного варіанта інвестування. Аналіз інвестиційних інструментів у більшості випадків зводиться до оцінки доцільності інвестування коштів. Доцільність вкладання може визначатись двома методами: фундаментальним та технічним аналізом, але у основі і першого і другого лежить намагання спрогнозувати майбутню вартість інструменту інвестування.

 

Рис. 1 Етапи інвестиційного процесу.

 

Найважливішим етапом інвестиційного процесу є формування інвестпорфелю. Інвестпортфель – набір фінансових інструментів, що обрані з метою досягнення однієї або декількох цілей. Інвестиційний портфель має безліч характеристик, які залежать не тільки від політики, а й від того, хто є власником портфелю.

Найскладнішим етапом інвестиційного процесу є управління інвестиційним портфелем, яке фізично є управлінням (зміною) структури та складу портфелю, але з кожною зміною інвестору потрібно заново проходити етапи 3 - 5. Більш того, завдання інвестора ускладнюється тим, що портфель повинен бути збалансованим і не мати внутрішніх протиріч.

На мікро рівні інвестиційний процес у значній мірі знаходиться у залежності від того, хто є інвестором, тому що від того, хто є інвестором, в значній мірі залежать цілі та інвестиційна політика. На практиці розрізняють три види інвесторів: фізичні особи, юридичні особи (підприємства) та інституційні інвестори, до останніх належать банки, інвестиційні фонди, страхові компанії, інвестиційні компанії та інші фінансові посередники.

І якщо фізичні особи займають більш-менш сталу позицію щодо формування інвестиційної політики, то роль інституцій фінансового ринку неодностайна і залежить від історичних, національних, економічних, політичних, соціальних і навіть релігійних особливостей розвитку економіки. Сьогодні не можна з впевненістю говорити, що банки або небанківські фінансові структури несуть на собі тягар забезпечення інвестиційного процесу, але всі інституції без винятку проходять раніше визначені етапи інвестиційного процесу та є невід’ємними складовими інвестиційного середовища. Переходячи безпосередньо до банківських інвестицій, потрібно наголосити, що банки завжди відігравали визначну роль на фінансовому ринку, але їх діяльність у інвестиційному процесі безпосередньо не завжди була вирішальною.