Монополії, їх суть, причини виникнення і форми

Розвиток конкуренції на певному історичному етапі призводить до виникнення монополій. Це було зумовлено процесами концентрації і централізації капіталу й виробництва наприкінці ХІХ ст.

Монополія – означає, що існує один виробник на ринку. Конкуренція за своєї природи, передбачає монополію, тому, що вона спирається на приватну власність і утворення монополії веде до порушення умов конкуренції, яка з досконалої перероджується у недосконалу конкуренцію.

Монополістична конкуренція діє на ринку з невеликою кількістю економічних суб'єктів, кожен з яких має певний вплив на ціни внаслідок специфічного товару, який він виготовляє, і значного обсягу продукції яку він поставляє на ринок і тому він може мати і реалізовувати монопольну владу. Метою монополізму є максимізація прибутку. Фірма прагне зберегти своє панівне становище на ринку, щоб максимально використати монопольну владу.

Причина утворення монополії – це концентрація виробництва і централізація капіталу в руках не багатьох виробників.

Концентрація виробництва — це зосередження засобів виробництва, працівників і обсягів виробництва на великих підприємствах.

Централізація капіталу — це збільшення розмірів капіталу внаслідок об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів (наприклад, утворення акціонерних компаній).

Відмінність концентрації капіталу від його централізації полягає в тому, що концентрація приводить до збільшення не тільки індивідуального, але і сукупного суспільного капіталу, тоді як централізація збільшує розміри тільки індивідуального капіталу.

Шляхами виникнення монополій є:

- горизонтальна інтеграція - об¢ єднання компаній однієї сфери виробництва з метою захоплення більшої частини ринку (приміром об¢ єднання двох швейних фірм);

- вертикальна інтеграція - об¢ єднання підприємств різних галузей, пов¢ язаних єдиною технологією з метою скорочення витрат виробництва (наприклад придбання автомобільною компанією шинного та сталеливарного заводів);

- диверсифікація - придбання підприємств різних галузей, не пов’язаних технологічно, з метою різногалузевого розміщення капіталу (приміром купівля торговельною фірмою готелю або банком - туристичного бюро).

Отже, монополії притаманні такі риси:

- єдиний продавець або монополіст;

- відсутність близьких замінників даного товару. Продукт, що продається монополією, відрізняється від усіх інших видів товарів конкурентів, тому покупець змушений або платити визначену ціну, або обходитись без цього товару;

- існування бар’єрів для виходу на даний ринок - конкуренти не можуть вийти на ринок, де панує монополія.

В залежності від особливостей походження та механізмів здійснення й утримання монопольної влади розрізняють такі основні види монополій:

- природна монополія;

- адміністративна або закрита монополія;

- економічна або відкрита монополія;

- монопсонія;

- двостороння монополія.

Природна монополія – це монополія, яка офіційно визнається як технологічно необхідна і економічно доцільна та існує у галузях, де економія зумовлена зростанням масштабу виробництва особливо значна і може бути реалізована тільки за умови концентрації всього галузевого обсягу випуску одним виробником. Тобто, природна монополіяце галузь, у якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує весь ринок в цілому (наприклад, пошта, телеграф, електропостачання, газопостачання, тощо).

Адміністративна або закрита монополія – це монополія, що захищена від конкуренції через юридичні обмеження – механізми патентного і авторського права, державного ліцензування та патентування окремих видів підприємницької діяльності, тощо (наприклад, виробництво і продаж зброї, алкогольних напоїв, наркотичних речовин, надання патентів на винаходи).

Економічна або відкрита монополія – контроль за галузевим ринком, встановлений на деякий час окремою фірмою або об’єднанням кількох фірм внаслідок збігу економічних обставин – логіки розгортання конкурентної боротьби, концентрації та централізації виробництва та ін. Відкрита монополія не має спеціального правового захисту і, як правило, має тимчасовий характер.

Монопсонія – тип ринкової структури за якої, незалежно від кількості виробників, існує лише один споживач-монополіст, який має змогу контролювати галузеві ціни і загальний галузевий обсяг купівлі-продажу вироблюваної продукції.

Двостороння монополія – тип ринкової структури, за якої на певному галузевому ринку протистоять одне одному монополіст-виробник (продавець) і монополіст-покупець (споживач), що обидва мають монопольну владу, тобто вплив на ринкову ціну і галузевий обсяг купівлі продажу.

Основними формами монополій у промисловості є:

Картель – це об’єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу та комерційну самостійність і домовляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва, ціну, ринки збуту.

Синдикат – це об’єднання низки підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на вироблений продукт, тобто зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність.

Трест – це об’єднання низки підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу та комерційну самостійність, тобто об’єднують виробництво, збут, фінанси, управління, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств отримують акції тресту, що дає їм право брати участь в управлінні та привласнювати відповідну частку прибутку.

Багатогалузевий концерн – це об’єднання десятків і сотень підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює фінансовий контроль над іншими учасниками об’єднання.

Конгломерат – група підприємств, що належать одній фірмі та здійснюють одну або більше стадій виробництва різноманітних неконкурентних продуктів.

Консорціум – тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети

Розрізняють три основні типи монополій:

– монополія окремого підприємства;

– монополія як змова;

– монополія, що ґрунтується на диференціації продукту.

Основні показники монопольної влади

1. Відсутність досконалих товарів-замінників.

2. Існування різноманітних вхідних бар'єрів, що фактично стає джерелом монопольної влади.

Монопольна (ринкова) влада полягає у здатності фірми впливати на ринкову ціну. Чистий монополіст має абсолютну ринкову владу, його здатність впливати на ціну обмежує лише попит споживачів. Тому фірма-монополіст є ціноутворювачем, тобто встановлює ціну на ринку.

3. При монополії фірма-монополіст диктує ціну, здійснює відчутний контроль за нею, оскільки контролює загальний обсяг пропозиції. Монополіст може змінити ціну на свій продукт, маніпулюючи кількістю запропонованого продукту. Якщо це економічно вигідно, то безперечно ця можливість буде використовуватись у повному обсязі.